2 Поняття економічного циклу і його фази

Економічний цикл – це період часу від початку однієї до початку наступної економічної кризи.

Незалежно від причин і тривалості, кожен економічний цикл складається з чотирьох фаз:

Спад (криза, рецесія). Надвиробництво і подальше падіння обсягів ви­робництва. Затоварювання, зменшення обсягів оптової і роздрібної торгівлі, масове банкрутство, скорочення зайнятості. Зменшення платоспроможного попиту, зниження реальної заробітної плати. Нарощування взаємних неплатежів, недостатність кредитних ресурсів, зростання процентної ставки, не­достатність грошової маси, масове знецінення основного капіталу, затухання інвестиційних процесів, падіння курсів акцій, біржова паніка.

Дно (депресія, застій). Найнижча точка спаду циклу - депресія - критична точка в економіці. Виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня. Спостерігається найбільша кількість банкрутств, дуже висока процентна ставка, відсутні нові інвестиції. Поступово починають зменшуватися товарні запаси.

Пожвавлення. Починає оновлюватися капітал, модернізується виробництво, відновлюються інвестиції, активізується попит. Виробництво, зайнятість та споживання зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості, і виробництво не почне працювати на повну потужність. Коли виробництво досягає передкризового рівня, еконо­міка входить до фази піднесення (піку).

Пік (піднесення, експансія, бум). В економіці спостерігається повна за­йнятість і виробництво працює на повну потужність. Спостерігається масове оновлення капіталу, розширення виробництва, зростання прибутку та заро­бітної плати. Рівень цін має тенденцію до підвищення, відчувається недо­статність ресурсів, а зростання ділової активності припиняється.

Все це призводить до „перегріву" економіки, виникнення диспропорцій та створення передумов для входження економіки у новий економічний цикл.

Рівень економічної активності

Пік

Депресія

0 Роки

Рисунок 4.2.1 Економічний цикл

3 Види економічних циклів

Не всі коливання ділової активності пояснюються дією економічних циклів. Є сезонні коливання ділової активності, наприклад, значне підвищення купівельного попиту напередодні свят: Нового року, 8 Березня, Великодня тощо. Також до сезонних коливань схильні такі галузі, як: сільське господарство, будівництво, автомобільний транспорт тощо.

З точки зору факторів економічних циклів виділяють два основних підходи до визначення причин циклів.

Перший пов'язують з зовнішніми (екзогенними) факторами, які перебувають за межами економічної системи:

• політичні й випадкові події (війни, революції, перевороти, „перебудова" в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);

• зміни чисельності населення (міграція);

• поява значних наукових і технічних винаходів і нововведень (автомобіль, залізниці, комп'ютери);

• відкриття нових земель та родовищ корисних копалин;

• виникнення сонячних плям;

• погодно-кліматичні зміни тощо.

Другий - з внутрішніми (ендогенними) факторами, які притаманні даній економічній системі, такими як:

• нестабільність споживчих витрат;

• нестабільність інвестиційних витрат;

• зміна цін на ресурси (нафту, газ та інші види сировини);

• діяльність держави у сфері регулювання економіки (зміни у кредитно-грошовій, податковій політиці) тощо.

Синтез або комбінація зовнішніх та внутрішніх факторів і стають причи­нами економічних циклів.

Види економічних циклів:

Короткі цикли (3-4 роки) - пов'язані з відновленням економічної рівно­ваги на споживчому ринку. При формуванні тривалого дефіциту здійснюєть­ся перепрофілювання виробництва, створюється нова структура економіки, нова пропорційність. Досліджували короткі цикли американці Веслі Мітчелл (1874-1948) і Джозеф Китчин (1861-1932). Економісти монетаристської школи короткі або малі цикли визначають як грошові цикли.

Середні цикли (промислові) (8-12 років) - пов'язані зі зменшенням по­питу на устаткування і споруди. Сам попит, його величина і направленість залежать від впровадження нових технічних та технологічних засобів ви­робництва, що відбувається через механізм переливу капіталу з наступним інвестуванням. Причини виникнення середніх циклів уперше описав фран­цузький економіст Клемент Жугляр (1819-1908).

Довгі цикли (Кондратьєва) (45-60 років)- їх головна рушійна сила - радикальні зміни у технологічній базі суспільного виробництва, його струк­турна перебудова. Автором цієї теорії був російський економіст Микола Кондратьєв (1892-1938).

М. Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділяв дві фази:

1 фаза - висхідна хвиля (25-30 рр.) - це довгострокове піднесення, що виникає на базі нових наукових відкриттів, змін технології. її супроводжу­ють значні соціальні коливання (війни, революції);

2 фаза - низхідна хвиля (20-25 рр.), криза виникає тоді, коли стара струк­тура економіки вступає в конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін.

Підйом першого циклу він пов'язував з промисловою революцією в Англії; підйом другого - з розвитком залізничного транспорту; третього - з винахода­ми та впровадженнями електроенергії, телефону, радіо; четвертого - з авто­мобілебудуванням. П'ятий цикл сучасні економісти пов'язують з розвитком електроніки, генної інженерії, мікропроцесорів.

Хвилі великих циклів Кондратьєва впливають і на інші цикли. Якщо хвиля висхідна, то Інші цикли характеризуються незначними депресіями і інтенсив­ними піднесеннями. Якщо хвиля низхідна, то відбуваються зворотні явища.

Також виділяють аграрні, сировинні, електроенергетичні, екологічні кризи.