2 Види витрат і прибуток

Існування підприємства має три періоди:

Миттєвий – об’єм застосування і якість усіх факторів виробництва є незмінними; короткостроковий – є змінні і незмінні фактори виробництва; довгостроковий – усі фактори виробництва змінні.

В короткостроковому періоді підприємства мають можливість, у межах постійного капіталу, що функціонує у формі виробничих потужностей, змінювати обсяги виробництва за рахунок підвищен­ня інтенсивності їх використання та залучення для цього більшої кількості змінних ресурсів. Отже, наявність постійних та змінних витрат є визначальною ознакою короткострокового періоду.

Постійні витрати (TFC) залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва, мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція (оплата праці управлінського персоналу, орендна плата, плата за кредит, амортизаційні відрахування).

Змінні витрати (TVC) – це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників).

Сукупні витрати (TC) – це сума постійних і змінних витрат:

ТС = TFC + TVC.

Середні сукупні витрати (АТС) – кількість сукупних витрат, що припадає на одиницю випуску продукції: АТС = ТС / Q;

АТС = (TFC + TVC) / Q.

Середні постійні витрати (АFC) – кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:

АFC = TFC / Q.

Середні змінні витрати (АVC) – кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:

АVC = TVC / Q.

Граничні витрати (МС) – показують, скільки буде коштувати підприємству збільшення випуску продукції на одну одиницю: МС = ∆ТС / ∆Q.

Також економічна теорія розглядає витрати як явні і неявні, економічні і бухгалтерські (дивись схему 3.2.2 (2).)

Різне розуміння витрат виробництва зумовлює різний підхід і до визначення поняття прибутку. У відповідності з цим виокремлюють бухгалтерський і економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між сукупним доходом (виторгом) TR і явними грошовими витратами:

Бухгалтерський прибуток = TR – ТС (явні)

Економічний прибуток визначається як різниця між сукупним доходом і повними (економічними) витратами (явними і неявними):

Економічний прибуток = TR – ТС

Загальна виручка підприємства

Економічні витрати

Економічний прибуток

Явні витрати: Сировина,матеріали, напівфабрикати, що купуються, електроенергія,зарплата, витрати на утримання обладнання, орендна плата, інші явні витрати

Неявні витрати: Процент на власний капітал, зарплата підприємця, інші неявні витрати

Бухгалтерські витрати

Бухгалтерський прибуток

Схема 3.2.2 (2) Взаємозв’язок економічних і бухгалтерських витрат

3. Структура і значення собівартості

Собівартість - це сукупність витрат, виражена в грошовій формі, яка йде на виробництво і збут продукції. Витрати на виробництво створюють виробничу собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

До собівартості входять такі витрати:

• матеріальні витрати;

• відрахування на соціальні заходи;

• витрати на оплату праці;

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

• інші витрати.

Собівартість - це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

До матеріальних витрат належать витрати на:

• сировину і матеріали, які купують у сторонніх підприємств та організацій (вони є необхідним компонентом для виготовлення продукції);

• придбані матеріали, які використовуються у процесі виробництва продукції, запасні частини для ремонту обладнання, знос інструментів, спецодягу та інше;

• придбані комплектуючі вироби і напівфабрикати, що потребують монтажу або додаткової обробки;

• роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами (проведення окремих операцій, досліди у цехах, визначення якості сировини і матеріалів, транспортні послуги);

• витрати, пов'язані з використанням природної сировини;

• придбання у сторонніх підприємств будь-якого палива;

• придбання енергії всіх видів, що використовується на технологічні, енер­гетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.

Вартість матеріальних ресурсів формується, виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без ПДВ), включаючи націнки і комісійні винагоро­ди постачальникам та інше.

До витрат на оплату праці належать:

• витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятою підприємством системою оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат;

• виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві час, оплата щорічних відпусток, оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, та інші виплати; витрати пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

• виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами гро­мадсько-правового характеру;

• виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу поверх встановленої норми, за трудові досягнення і винахідництво та за особливі умови праці.

До відрахувань на соціальні засоби належать:

• відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві;

• відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також на додаткове пенсійне страхування.

До амортизації основних засобів і нематеріальних активів належить:

• витрати на повне відновлення основних засобів, капремонт;

• амортизаційні відрахування на надані в оперативну і фінансову оренду основних засобів.

До витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів відносяться витрати на утримання та експлуатацію приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найом) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному Законом.

До інших витрат належать:

• службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством;

• оплата робіт (послуг) консультаційного й інформаційного характеру;

• оплата робіт із сертифікації продукції;

• оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для здійснення господарської діяльності підприємства;

• витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговується пасажирським транспортом загального користування;

• платежі по обов'язковому страхуванню майна;

• витрати на оплату процентів по фінансових кредитах, одержаних для по­повнення власних оборотних засобів, придбання основних засобів і нематеріальних активів;

• витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків;

• витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів;

• витрати на гарантійний ремонт і обслуговування виготовленої продукції;

• витрати на реалізацію продукції;

• нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників;

• податки, за винятком передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», збори і інші обов'язкові платежі;

• витрати внаслідок технічного неминучого браку.

Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

Значення обліку собівартості:

По-перше, зниження витрат на одиницю продукції дає змогу збільшити обсяг виробництва на підприємстві при наявних ресурсах, забезпечити тим самим прискорення оборотності оборотних засобів.

По-друге, зниження собівартості є істотним джерелом зростання прибутковості (дохідності) виробництва, а отже, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

По-третє, зменшення видатків матеріальних ресурсів в обробних галузях сприяє економії капітальних вкладень у галузях добувної промисловості.

По-четверте, зниження собівартості продукції - реальна основа зниження цін, а отже, підвищення життєвого рівня населення.

Залежно від обсягу витрат на промисловому підприємстві розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає витрати, пов'язані з виготовленням продукції. Такий вид собівартості існує тільки в цехах, де виробляється продукція.

Виробнича собівартість охоплює виробничі видатки підприємства в цілому, її нараховують, додаючи до цехової собівартості загальнозаводські та інші цільові видатки.

Повна собівартість містить витрати підприємства на випуск і реалізацію продукції. Для її обчислення до виробничої собівартості додають позавиробничі видатки.

Головними шляхами зниження собівартості продукції є:

• механізація і автоматизація виробництва;

• застосування прогресивних технологій;

• прогресивні зрушення у структурі виробництва;

• спеціалізація і кооперування виробництва;

• удосконалення структури управління;

• здешевлення утримання апарату управління;

• раціональне розміщення виробництва;

• зниження цін на засоби виробництва, економічне стимулювання економії живої та уречевленої праці.