2. Структура ринку

Ринок як певна організація сукупності відносин купівлі-продажу товарів і послуг є цілісним системним утворенням, має власну структуру та інфраструктуру.

Соціально-економічну структуру (внутрішню будову) ринку (розміщення, взаємозв'язок, питому вагу елементів) визначає структура притаманних йому відносин власності. Суб'єктами ринку є продавці і покупці як суб'єкти власності товарів, призначених для обміну. Ринок функціонує в певній економічній системі, що породжує специфіку форм його вияву (специфіку ринкових суб'єктів, обсяги і форми регулювання ринку та ін.). Забезпечуючи в системі відтворення суспільного продукту зв'язок між суспільним виробництвом і суспільним споживанням, опосередкованих первинним і вторинним розподілом, ринок також перерозподіляє товари і послуги між економічними суб'єктами.

Базовим поняттям ринкової системи є поняття комплексного (або цілісного) ринку, структурними складовими якого є: ринок споживчих товарів і послуг, ринок робочої сили (свідчить про наявність капіталістичного економічного укладу), ринок засобів виробництва, ринок капіталу, ринок продуктів інтелектуальної діяльності (науково-технічних розробок, патентів, ліцензій, творів літератури і мистецтва), ринок інформації, ринок фіктивного капіталу (цінних паперів), ринок позичкового капіталу, ринок грошей, ринок землі.

Цілісний ринок як сукупність ринків окремих товарів класифікують за сімома критеріями:

1. За просторовим критерієм розрізняють національний. регіональний міжрегіональний), локальний (місцевий) та міжнародний (світовий) ринки.

1. Національний ринок. Це весь внутрішній ринок країни, обмежений її кордонами.

2. Регіональний (міжрегіональний) ринок. Є ринком окремого територіального підрозділу (області, району) або частин різних територіальних підрозділів, пов'язаних між собою господарськими зв'язками.

3. Локальний (місцевий) ринок. Він обмежений конкретною місцевістю, що включає в себе певну сукупність населених пунктів. На відміну від національного регіональні та локальні ринки не мають чітко окреслених кордонів.

4. Міжнародний (світовий) ринок. Є сукупністю національних ринків, економічні зв'язки між якими зумовлені міжнародною торгівлею.

1. За рівнем свободи конкуренції у структурі цілісного ринку виокремлюють такі ринки: вільний, монопольний, олігополістичний, регульований державою.

   1. Вільний ринок. Передбачає необмежену кількість продавців і покупців, вільну конкуренцію між ними, свободу у виборі товарів і встановленні господарських зв'язків.

   2. Монопольний ринок. Є ринком, де, навпаки, існує один продавець (інколи покупець), що унеможливлює конкуренцію.

   3. Олігополістичний ринок. Характеризується наявністю кількох продавців, між якими існує конкуренція за домінування. Вона обмежена рамками олігополістичної групи.

   4. Регульований державою ринок. Він передбачає активний вплив держави на ринкові процеси шляхом використання економічних та адміністративних інструментів (наприклад, на обсяг попиту -— через політику оплати праці та соціальних виплат, регулювання маси грошей в обігу; на структуру попиту і пропозиції — через установлення пріоритетів і стимулювання їх реалізації, податкову, інвестиційну, кредитну політику та ін.). що не відміняє конкуренцію. Як правило, вплив держави стосується забезпечення інтересів суспільства, захисту соціальних прав населення, якщо ці права й інтереси не забезпечуються функціонуванням механізмів вільного ринку.

2. За способом організації купівлі-продажу товарів розрізняють:

   1. Оптовий ринок (покупці і продавці — підприємства та організації),

   2. Роздрібний ринок (покупці — окремі громадяни),

   3. Ринок закупівель сільськогосподарської продукції (покупці — держава, підприємства та організації; продавці — безпосередні виробники продукції різних форм власності й організації виробництва).

3. За рівнем дотримання законності виокремлюють легальний, нелегальний («тіньовий»), «чорний» ринки.

   1. Легальний ринок. Передбачає не заборонені законом економічні відносини.

   2. Нелегальний («тіньовий») ринок. Уособлює дозволену законом діяльність, яка ніде не фіксується і тому не оподатковується.

   3. «Чорний» ринок. Є видом тіньової економіки, в межах якої функціонує певна сукупність заборонених законом економічних відносин між продавцями і покупцями товарів і послуг.

4. За об'єктним критерієм виділяють ринок споживчих товарів і послуг, ринок засобів виробництва, фінансовий ринок, ринок робочої сили, ринок інтелектуального продукту та ін.

   1. Ринок споживчих товарів і послуг. Він охоплює продовольчі і непродовольчі товари; побутові, транспортні й комунальні послуги; житло і будинки невиробничого призначення.

   2. Ринок засобів виробництва. Об'єднує ринки нерухомості, знарядь праці, сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів, корисних копалин.

   3. Фінансовий ринок. Є загальною назвою ринку капіталів (інвестицій), кредитних ринків, ринків цінних паперів, валютно-грошових ринків.

   4. Ринок робочої сили. Передбачає визнання за кожною особою права вільного продажу своєї робочої сили за власним вибором і за ринковою ціною на основі контракту між працівником і наймачем. Такий ринок є економічною формою руху (міграції) трудових ресурсів.

   5. Ринок інтелектуального продукту. Його об'єктами є патенти, ліцензії, науково-технічна література, інформаційні послуги, твори літератури і мистецтва.

Основні види ринків поділяють на ринкові сегменти — сформовані за певною спільною ознакою частини ринку. Під час сегментації ринків використовують, крім об'єктних, і географічні та демографічні критерії.

6. За географічними критеріями йдеться про:

   1. Регіональну належність (Донбас, Крим, Закарпаття та ін.),

   2. Адміністративний поділ (область, район, місто),

   3. Щільність проживання населення (місто, передмістя, сільська місцевість),

   4. Кліматичні умови (помірно-континентальний,континентальний та ін. клімат).

7. За демографічним критеріями передбачають групування населення за віком, статтю, розміром сім'ї, рівнем доходів, професійним складом, рівнем освіти, національним складом та ін.