
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів
- •Основи філософських знань
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів
- •Основи філософських знань
- •Тема 1 Світогляд як духовне практичне засвоєння світу. Структура світогляду. Філософія в системі культури.
- •Співставити релігійний та науковий світогляд.
- •Чи можуть співіснувати релігійний та науковий світогляд?
- •Обгрунтувати особливості наукового світогляду.
- •Тема 2 Історія філософії як сходження до вершин людського самопізнання. Проблеми філософії стародавньої Індії та Китаю.
- •Тема 2 Антична філософія: особливості розвитку, морально – етична спрямованість. Морально – етичні проблеми у творчості Сократа, Демокріта, Платона, Арістотеля.
- •Тема 3 Філософія європейського Середньовіччя. Зміни у світогляді. Особливості філософії епохи Середньовіччя.
- •Тема 3 Гуманістичний характер філософії Відродження.
- •Тема 4 Новий філософський ідеал у філософії Просвітництва.
- •Тема 5 Філософія к. Маркса й ф. Енгельса, позитивізм, філософія життя.
- •Тема 5 Некласична філософія хх століття.
- •Тема 7 Фундаментальні значення проблеми буття у філософії.
- •Тема 9: Діалектика як вчення про розвиток. Закони діалектики.
- •Тема 8: Суспільна свідомість та її роль
- •Тема 10: Проблема пізнання у філософії та людське пізнання розвитку
- •Тема 10: Пізнання та знання
- •Тема 12: Роль особистості в історії. Сенс життя. Проблема людського щастя.
Тема 2 Антична філософія: особливості розвитку, морально – етична спрямованість. Морально – етичні проблеми у творчості Сократа, Демокріта, Платона, Арістотеля.
Мета Поглиблити знання з теми: уміти обгрунтувати погляди стародавніх філософів; уміти робити повідомлення; орієнтуватися в різних проблемах філософії.
Питання для вивчення
Підготовити повідомлення „Атомістична теорія Демокріта”.
Навчання Сократа – поворот до людини.
Теорія пізнання Платона.
„Метафізика” – філософські навчання Аристотеля.
Мінілекція
Світ — це, за уявленням давніх греків, величезне зібрання різноманітних природних і суспільних сил та процесів. Як жити у такому світі? Хто править світом? Як узгодити власні можливості з таємними й могутніми силами природи? Що є буття і які його підмурки, початок? Буття асоціювалося з численністю постійно змінюваних стихій, а свідомість — з обмеженою кількістю понять, що стримували хаотичний прояв стихій. Пошук стійкого першопочатку в змінному кругообігу явищ неосяжного Космосу — основна пізнавальна мета давньогрецької філософії. Тому античну філософію можна зрозуміти як учення про «перші початки і причини». За своїм методом такий історичний тип філософії прагне раціонально пояснити буття, реальність як цілісність. Для античної філософії значущими є розумні докази, логічна аргументація, рито-рико-дедуктивна раціональність, логос. Перехід «від міфу до логосу» визначив надалі вектор розвитку і духовної культури, і цивілізації Європи.
У розвитку античної філософії виділяються чотири основних етапи.
Перший етап охоплює VII—V ст. до н. є. й називається досократів-ським. Філософи ж, які жили до Сократа, так і називаються — досокра-тики. До них належать мудреці із Мілета (так звана Мілетська школа — Фалес, Анаксимандр, Анаксимен), Геракліт із Ефеса, Елейська школа (Парменід, Зенон), Піфагор і піфагорійці, атомісти (Левкіпп і Демокріт). У центрі ранньої — досократівської — грецької натурфілософії перебували проблеми фізики та Космосу.
Другий етап — приблизно із середини V ст. до н. є. до кінця ІV ст. до н. є. — класичний. Софісти й Сократ, які вперше спробували визначити суть людини, здійснили антропологічний поворот у філософії. Філософська спадщина Платона й Арістотеля, що характеризується відкриттям надчуттєвого й органічним формулюванням основних — класичних— проблем, найповніше узагальнює і відображає досягнення класичної епохи грецької античності.
Третій етап у розвитку античної філософії — кінець IV—II ст. до н. є. — звичайно називають елліністичним. На відміну від попереднього, пов'язаного з виникненням значних, глибоких за змістом та універсальних за тематикою філософських систем, формуються різноманітні еклектичні конкуруючі філософські школи: перипатетики, академічна філософія (Платонівська Академія), стоїчна й епікурейська школи, скептицизм. Усі школи об'єднувала одна особливість: перехід від коментування вчень Платона й Арістотеля до формулювання проблем етики, яку вирізняла моралізаторська відвертість в епоху присмерку й занепаду елліністичної культури. Тоді була популярною творчість Теофраста, Карнеада, Епікура, Піррона та ін.
Четвертий етап у розвитку античної філософії (І ст. до н. є. — V— VI ст. н. є.) — період, коли вирішальну роль в античності почав відігравати Рим, під вплив якого потрапила Греція. Римська філософія формувалася під впливом грецької, особливо елліністичної. У римській філософії виділилися три напрямки:
• стоїцизм (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій);
• скептицизм (Секст Емпірик);
• епікуреїзм (ТитЛукрецій Карр).
УIII—Уст. н. є. в римській філософії виникає й розвивається неоплатонізм, визначним представником якого був філософ Платін. Неоплатонізм значно вплинув не тільки на ранню християнську філософію, але й на всю середньовічну релігійну філософію.
Інструкція до виконання самостійної роботи
Підготувати повідомлення та доповіді з даної теми.
Питання для самоконтролю
Яких філософів античності Ви знаєте?
В чому схожість та різниця між ними?
Чому Арістотеля називають систематизатором старогрецькій філософії?
Теми рефератів
Особливості розвитку античної філософії.
Морально – етичні проблеми у творчості Сократа, Демокріта, Платона, Арістотеля.
Література
Бичко І.В. Філософія: Курс лекцій. – К.: Либідь, 2003. с. 43 – 63.
Філософія. Підручник для вищої школи / За заг. редакцією В.Г. Кременя, М.І. Горлача. Х.: Прапор, 2004, с. 97 - 105.
Філософія. Підручник. Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський, І.І. Кальний та ін.; За ред. Г.А. Заїченка та ін. – К.: Вища шк., 1995, с. 25 – 29.
Форма контролю: перевірка доповідей та повідомлень. Перевірка знань студентів шляхом тестування.
Методичні рекомендації до самостійної роботи №4