Тема 2 Антична філософія: особливості розвитку, морально – етична спрямованість. Морально – етичні проблеми у творчості Сократа, Демокріта, Платона, Арістотеля.

Мета Поглиблити знання з теми: уміти обгрунтувати погляди стародавніх філософів; уміти робити повідомлення; орієнтуватися в різних проблемах філософії.

Питання для вивчення

1. Підготовити повідомлення „Атомістична теорія Демокріта”.

2. Навчання Сократа – поворот до людини.

3. Теорія пізнання Платона.

4. „Метафізика” – філософські навчання Аристотеля.

Мінілекція

Світ — це, за уявленням давніх греків, величезне зібрання різно­манітних природних і суспільних сил та процесів. Як жити у такому світі? Хто править світом? Як узгодити власні можливості з таємними й могутніми силами природи? Що є буття і які його підмурки, початок? Буття асоціювалося з численністю постійно змінюваних стихій, а свідо­мість — з обмеженою кількістю понять, що стримували хаотичний про­яв стихій. Пошук стійкого першопочатку в змінному кругообігу явищ неосяжного Космосу — основна пізнавальна мета давньогрецької філо­софії. Тому античну філософію можна зрозуміти як учення про «перші початки і причини». За своїм методом такий історичний тип філософії прагне раціонально пояснити буття, реальність як цілісність. Для антич­ної філософії значущими є розумні докази, логічна аргументація, рито-рико-дедуктивна раціональність, логос. Перехід «від міфу до логосу» визначив надалі вектор розвитку і духовної культури, і цивілізації Єв­ропи.

У розвитку античної філософії виділяються чотири основних етапи.

Перший етап охоплює VII—V ст. до н. є. й називається досократів-ським. Філософи ж, які жили до Сократа, так і називаються — досокра-тики. До них належать мудреці із Мілета (так звана Мілетська школа — Фалес, Анаксимандр, Анаксимен), Геракліт із Ефеса, Елейська школа (Парменід, Зенон), Піфагор і піфагорійці, атомісти (Левкіпп і Демокріт). У центрі ранньої — досократівської — грецької натурфілософії пе­ребували проблеми фізики та Космосу.

Другий етап — приблизно із середини V ст. до н. є. до кінця ІV ст. до н. є. — класичний. Софісти й Сократ, які вперше спробували визначити суть людини, здійснили антропологічний поворот у філософії. Філо­софська спадщина Платона й Арістотеля, що характеризується відкрит­тям надчуттєвого й органічним формулюванням основних — класич­них— проблем, найповніше узагальнює і відображає досягнення класичної епохи грецької античності.

Третій етап у розвитку античної філософії — кінець IV—II ст. до н. є. — звичайно називають елліністичним. На відміну від попередньо­го, пов'язаного з виникненням значних, глибоких за змістом та універ­сальних за тематикою філософських систем, формуються різноманітні еклектичні конкуруючі філософські школи: перипатетики, академічна філософія (Платонівська Академія), стоїчна й епікурейська школи, скептицизм. Усі школи об'єднувала одна особливість: перехід від ко­ментування вчень Платона й Арістотеля до формулювання проблем етики, яку вирізняла моралізаторська відвертість в епоху присмерку й занепаду елліністичної культури. Тоді була популярною творчість Теофраста, Карнеада, Епікура, Піррона та ін.

Четвертий етап у розвитку античної філософії (І ст. до н. є. — V— VI ст. н. є.) — період, коли вирішальну роль в античності почав відігра­вати Рим, під вплив якого потрапила Греція. Римська філософія фор­мувалася під впливом грецької, особливо елліністичної. У римській філософії виділилися три напрямки:

• стоїцизм (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій);

• скептицизм (Секст Емпірик);

• епікуреїзм (ТитЛукрецій Карр).

УIII—Уст. н. є. в римській філософії виникає й розвивається нео­платонізм, визначним представником якого був філософ Платін. Нео­платонізм значно вплинув не тільки на ранню християнську філософію, але й на всю середньовічну релігійну філософію.

Інструкція до виконання самостійної роботи

Підготувати повідомлення та доповіді з даної теми.

Питання для самоконтролю

1. Яких філософів античності Ви знаєте?

2. В чому схожість та різниця між ними?

3. Чому Арістотеля називають систематизатором старогрецькій філософії?

Теми рефератів

Особливості розвитку античної філософії.

Морально – етичні проблеми у творчості Сократа, Демокріта, Платона, Арістотеля.

Література

1. Бичко І.В. Філософія: Курс лекцій. – К.: Либідь, 2003. с. 43 – 63.

2. Філософія. Підручник для вищої школи / За заг. редакцією В.Г. Кременя, М.І. Горлача. Х.: Прапор, 2004, с. 97 - 105.

3. Філософія. Підручник. Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський, І.І. Кальний та ін.; За ред. Г.А. Заїченка та ін. – К.: Вища шк., 1995, с. 25 – 29.

Форма контролю: перевірка доповідей та повідомлень. Перевірка знань студентів шляхом тестування.

Методичні рекомендації до самостійної роботи №4