7. Календарно-обрядовий фольклор. Зимовий жанровий цикл

Жанри. Драматичний перебіг. Характеристика колядування. Основні мелотипи.

І. Календарно-обрядовий фольклор. Нині календарні свята прив’язуються християнських свят, християнського календаря. Однак народний календар існував дуже і дуже давно. З давніх давен людина спостерігала послідовності і закономірності в природі та узагальнювала їх в міфах.

Народний календар – відрізнявся від звичного. Уявлення народу про пори року: весна-літо-осінь-зима були спресовані в одне, була противага: тепле-холодне (1 (зима) на противагу 3-м (всім решта). Тому зимовий цикл став одним із найважливіших у народному календарі.

Наступний важливий крок у творенні народного календаря – встановлення 4-х сонячних фаз – 2 рівнодення (20-21 березня та 22-23 вересня) і 2 сонцестояння (21-22 грудня та 20-22 червня). Це спричинило нову фазу розвитку народного світогляду – почалося обожнювання сонця. (Історично приблизно співпало з переходом від скотарства до землеробства, та відігравало дуже важливу роль, оскільки землероби залежні від природи).

Новий рік (поширена у слов’янознавстві думка) – розпочинався із весняного рівнодення: пробудження природи означало початок нового господарського (і календарного) циклу (іранський новий рік (навруз) – досі починається від весняного сонцестояння).

Залишки «весняного» нового року відображаються у тематиці колядок (про яблучко, виноград, підмітання саду і т.п.). Заміщення Нового року на 1 січня на Україні відбулосяу 14 столітті, під впливом прийнятого у Європі січневого літочислення. (Росія – 1700 рік. Петро І).

ІІ. Зимовий жанровий цикл.

У зимовому жанровому циклі співіснують два паралельні пласти: народного (язичницького) і церковного.

1.Жанри. До язичницького належать: народні колядки та два види драматичних дійств – Коза та Маланка). До християнського: церковні коляди і церк. драм. дійство – Вертеп.

1) Коляди (всім відомі – Бог предвічний, Нова радість, дивная новина, Пречиста дива) – витворені протягом 15-18 століть, на зразок західноєвропейських коляд (чеських, польських), творці – в першу чергу служителі культу (бурсаки, мандрівні дяки, монастирські діячі).

Вертеп (церковне драматичне дійство – перебирання в персонажів)

2) Колядки (від лат. calendae – перший день місяця) і щедрівки (етимологія від щедрого вечора) – відбивають пережитки дохристиянських культів. Самі пісні набагато-набагато давніші за їхні назви.

Коза і Маланка - дохристиянське. драматичне дійство, відображається коловорот, циклічність у природі: Коза йде, падає, вмирає, потім відроджується. За цими діями завжди стоять певні вірування. Ті, що беруть участь у дійстві, а також ті, що спостерігають, повинні бути впевнені, повинні вірити у те, що це не театр, а життєва необхідність, магія.

Межі зимового ж.ц.: відображають різні локальні традиції – Андрія, Йордан (Водохрище) і Колодка

2. Драма. Основне музично-обрядове навантаження у зимовому циклі: (святий–щедрий вечори).

Святий вечір – як правило, відбувається колядування (+пісна вечеря)

Щедрий вечір – щедрування, як правило, ходять діти + в окремих регіонах (напр., подністров’я) – Коза, Маланкування

Тематика величальних пісень:

а) християнська (при традиційній, нецерковній мелодиці) – про Божу Матір, яка вибирала ім’я для Божого сина;

б) землеробство

в) сім’я

3. Колядування.

1. Склад учасників (склад колядницьких груп): за статевою та віковою ознакою (однорідні, мішані, «приблизно 8 колядників» , дитячі, підліткові, парубочі, старші люди (як правило, на церкву).) Молоді – за гостину+також на церкву, або – на забави (винаймання хати та музик для вечорниць)

2. Функції учасників: ватажок (береза) та хор.

Роль Берези: організовуюча (відбір людей, організація репетицій, знання текстів, в ідеалі – імпровізування текстів).

4. Найрозповсюдженіші типи колядок:

Тип А: ^rV554 ^mR11112|11112|1122 ^sVабр

Тип Б: ^rV553₂ ^mR ||:11112|11112|123:|| (121) ^sVабр;сту

Тип В: ^rV553₂ ^mR ||:21122|21122|224:||

Щедрівки – четвіркові, 6-кові (рідше)

Щедрик – 2112 – рідко, 1111 – теж рідко, найчастіше – 1122