2. Категорію пожежонебезпечності приміщення та клас пожеж.

Відповідно до НАПБ Б.03.002-2007 приміщення поділяють на п’ять категорій залежно від того, які горючі речовини в них знаходяться:

Категорія А (вибухопожежонебезпечна) — горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що розвивається надлишковий тиск вибуху в приміщенні більше 5 кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна) — горючі пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С, горючі рідини, що здатні утворювати суміші, при спалахуванні яких розвивається надлишковий тиск більше 5 кПа.

Категорія В — пожежонебезпечні рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, які здатні, взаємодіючи з водою, киснем повітря або одна з одною, лише горіти.

Категорія Г — негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням тепла, іскор, полум’я, горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюють або утилізують як паливо.

Категорія Д — негорючі речовини і матеріали у холодному стані. Допускається відносити до категорії Д приміщення, в яких горючі рідини розміщенні в системах змащування, охолодження масою не більше 60 кг на одиницю обладнання з тиском, не більшим за 0,2 МПа.

Відповідно до міжнародного стандарту всі пожежі поділяють на п’ять класів:

А — пожежі твердих речовин, горіння яких супроводжується тлінням;

В — пожежі горючих рідин або плавких твердих речовин;

С — пожежі газів;

D — пожежі металів та їхніх сплавів;

E — пожежі, пов’язані з горінням електроустановок.

3. Можливі причини виникнення пожежі та вибухів на робочому місці.

Головними причинами виникнення пожеж та вибухів є:

− порушення пожежних норм і правил;

− порушення правил встановлення та експлуатації систем енергопостачання, опалення, вентиляції;

− порушення правил експлуатації електричного та газового обладнання;

− порушення правил зберігання пожежовибухонебезпечних матеріалів;

− використання відкритого вогню в заборонених місцях;

− погане знання персоналом протипожежних правил;

− необережна поведінка з вогнем.

4. Заходи запобігання виникненню пожежі та вибуху, первинні засоби пожежогасіння.

Переважна більшість пожеж починається із невеличкого вогнища. Тому його своєчасну ліквідацію розглядаємо як профілактичний захід щодо недопущення його розширення до масштабів пожежі. Ліквідувати вогнище можна, усунувши одну із трьох умов виникнення горіння. Видалити горючу речовину із вогнища не завжди можна, а припинити доступ кисню до неї або/і понизити її температуру можна завжди, якщо своєчасно використати первинні засоби гасіння пожеж: воду, пісок або вогнегасники.

Вода — універсальний засіб для гасіння пожеж, оскільки її застосування завдяки випаровуванню дає змогу як понизити температуру горючої речовини, так і зменшити доступ кисню до неї. Проте нею не можна гасити електроустановки під напругою та легкозаймисті рідини. Для цього треба використовувати пісок, хоча він є менш ефективним.

Вогнегасники, залежно від природи вогнегасної речовини бувають різних типів. Найпоширеніші з них:

− хімічно-пінні (ВХП–10);

− повітряно-пінні (ВПП–5, ВПП–10);

− вуглекислотні (ВВ–2, ВВ–3, ВВ–5);

− порошкові (ВП–2–01, ВП–2Б, ВПУ–2, ВП–5–01, ВП–8Б).

Важливо пам’ятати, що хімічно-пінними та повітряно-пінними вогнегасниками не можна гасити електрообладнання під напругою. Потрібно своєчасно і вміло використовувати вогнегасники для локалізації невеликих ділянок горіння, оскільки час їхньої дії є досить малий, у найкращому випадку — до 60 с.

Також варто зазначити, що користуючись газовими приладами необхідно дотримуватись таких вимог:

− забезпечити надійне вентилювання приміщення (відкрийте кватирки вікон, не закривайте отвори та решітки вентиляційних каналів, забезпечте постійне провітрювання приміщення);

− перевірити наявність тяги у димоході (за відсутності чи слабій тязі не користуйтесь газовими приладами – це смертельно небезпечно!);

− не встановлювати в приміщенні, де є газові прилади з відведенням продуктів згоряння у димові канали, витяжну механічну систему вентилювання;

− не користуватися газовими приладами за несправної автоматики безпеки;

− не залишати без нагляду газові прилади у робочому стані;

− не використовувати приміщення, де встановлено газові прилади, для сну та відпочинку;

− не використовувати газові плити для обігріву приміщення;

− перекривати крани після користування газовими приладами.

У підпункті 3.2 подати та проаналізувати схему евакуації з приміщень, у яких виконують дипломну (кваліфікаційну) роботу. Аналізуючи схему, обґрунтовують вибір шляхів евакуації, які забезпечують якнайшвидше і найбезпечніше виведення людей з небезпечних приміщень.

Проведення організованої евакуації з виробничих та інших приміщень і будівель, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечують шляхом складання плану евакуації з розробленням схеми евакуаційних шляхів та виходів. На підприємстві має бути встановлено порядок оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників.

Серед загальних вимог до евакуаційних шляхів та виходів необхідно відмітити, що ними можуть бути дверні отвори, якщо вони ведуть з приміщень:

− безпосередньо назовні;

− на сходовий майданчик з виходом назовні безпосередньо або через вестибюль;

− у прохід або коридор з безпосереднім виходом назовні або на сходовий майданчик;

− у сусідні приміщення того ж поверху, що не містять виробництв, які належать за вибухопожежною та пожежною небезпекою до категорій А, Б і В та мають безпосередній вихід назовні або на сходовий майданчик.

Для безпечної евакуації шляхи та виходи мають відповідати таким вимогам:

− евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, не захаращуватися та у разі потреби забезпечувати евакуацію всіх людей, які перебувають у приміщеннях;

− кількість та розміри евакуаційних виходів, їхні конструктивні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їхнє оздоблення повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм;

− у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати не більше 50 осіб, а у разі перебування в ньому понад 50 осіб повинно бути щонайменше два виходи, які відповідають вимогам будівельних норм;

− двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень) і замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються.

Розділ закінчують висновками, в яких студенти встановлюють відповідність умов праці санітарно-гігієнічним та ергономічним нормативам і подають пропозиції для покращення умов праці на робочому місці.

Список літератури оформлюють відповідно до вимог стандарту, який описано в методичних вказівках до оформлення дипломних робіт.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Охорона праці [З.М. Яремко, С.В. Тимошук, О.І. Третяк та ін.:]; за ред. З.М. Яремка. – Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 310 с.

2. Протоєрейський О.С, Запорожець О.І. Охорона праці в галузі: Навч. посіб. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 268 с.

3. Русаловський А.В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. посіб. – 4-те вид., допов. І перероб. – К.: Університет «Україна», 2009. – 295 с.

4. Навчальна програма та практикум з основ охорони праці [З.М. Яремко, О.І. Третяк, І.Р. Муць та ін.:] – Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 72 с.

5. Гогіташвілі Г.Г., Карчевські Є.-Т., Лапін В.М. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: Навч. посіб. – К.:Знання, 2007.–367с.

6. Основи охорони праці / [В.В. Березуцький, Т.С. Бондаренко, Г.Г. Валенко та ін.:]; за ред. В.В. Березуцького. – Х.: Факт, 2005. – 480 с.

7. Березюк О.В., Лемешев М.С. Охорона праці в галузі радіотехніки: Навч. посіб. – Вінниця: ВНТУ, 2009. – 159 с.

8. Охорона праці (практикум): Навч. посіб. / За заг. ред.. к.т.н., доц.. І. П. Пістуна. – Львів: «Тріада плюс», 2011. – 436 с.

9. Охорона праці та промислова безпека: Навч. посіб. / К.Н. Ткачук, В.В. Зацарний, Р.В. Сабарно, С.Ф. Каштанов, Л.О. Мітюк, Л.Д. Третьякова, К.К.Ткачук, А.В. Чадюк. За ред. К.Н. Ткачука і В.В. Зацарного. – К.,2009.–454 с.

10. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: короткий виклад та засоби оцінювання знань / З.М. Яремко, І.Р. Муць, Я.В. Галаджун // За ред. проф. З.М. Яремка: Навч. посібник. – Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – 268 с.

11. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності. Навч. посібник.–Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. –301 с.

12. Третяк О.І., Тимошук С.В., Яремко З.М. Менеджмент охорони праці в загальноосвітніх навчальних закладах.

Навч.-метод. посібник. –Львів: ВЦЛНУ імені Івана Франка, 2010. –75 с.

13. Третяк О.І., Яремко З.М., Тимошук С.В. Безпека праці під час роботи з біологічними чинниками. Навч.-метод. посібник. –Львів: ВЦЛНУ імені Івана Франка, 2009. – 56 с.

14. Тимошук С.В., Яремко З.М., Третяк О.І. Безпека праці під час роботи з хімічними чинниками. Навч.-метод. посібник. –Львів: ВЦЛНУ імені Івана Франка, 2009. – 80 с.

15. Долин П. А. Справочник по технике безопасности. –М.: Энергоатомиздат, 1985. – 824 с.

16. Крушельницька Я.В.Фізіологія і психологія праці. – К.: КНЕУ, 2000. – 232с.

17. Трахтенберг І. М., Коршун М. М., Чебанова О. В. Гігієна праці та виробнича санітарія. – К.: Основа, 1997. – 464 с.

18. Эргономика / Адамчук В. В., Варна Т. П., Воротникова В. В. и др.; Под ред. проф. Адамчука В. В. –М.: ЮНИТИ- ДАНА, 1999. –254 с.

19. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування». Наказ Мінрегіонбуду від 25.01.2013 № 24.

20. ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення. Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 № 168.

21. ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку». Постанова МОЗ України та Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1999 №37.

22. ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». Постанова МОЗ України та Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1999 №39.

23. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Постанова МОЗ України та Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1997 №62.

24. Норми радіаційної безпеки України; доповнення:

Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення (НРБУ-97/Д-2000). Постанова МОЗ України та Головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 №116.

25. НПАОП 0.00-1.28-10 «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин». Наказ Держгірпромнагляду від 26.03.2010 №65.

26. ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин». Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 №7.

27. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. – К.: Основа, 1998. – 348 с.

28. Правила пожежної безпеки в Україні. – Київ: П68 Пожінформтехніка, 2005. – 208 с.

29. НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою». Наказ МНС України від 03.12.2007 №833.

30. ДБН В.2.5-56:2010 «Системи протипожежного захисту». Накази від Мінрегіонбуду України від

22.12.2010 №537 та від 30.12.2010 №571.

31. Типові норми належності вогнегасників. Наказ МНС України від 02.04.2004 №151.

32. Правила експлуатації вогнегасників. Наказ МНС України від 02.04.2004 №152.

33. Беспамятнов Г.П., Богушевская К.К., Беспамятнова А.В.

и др. Предельно допустимые концентрации вредных веществ в воздухе и воде. Изд. 2-е, пер. и доп. –Л.: Химия, 1975. –456 с.

34. Захаров Л.Н. Техника безопасности в химических лабораториях. – Л.: Химия, 1991. – 336 с.

35. Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти: Навч. Посіб. – Суми: ВДТ «Університетська книга», 2004. –304 с.

36. ДСанПіП 5.5.2.008-01 Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу. – К., 2001.

37. Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти. – Львів: Ліга прес, 2006.