1. Аналіз стану умов праці

1. 1. Характеристика майстерні.

1. 2. Аналіз роботи та характеристика обладнання.

1. 3. Характеристика роботи, речовин, їхніх небезпечних властивостей.

2. Організаційно-технічні заходи

2. 1. Організація робочого місця і роботи.

2. 2. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці.

2. 3. Заходи щодо безпеки під час роботи з обладнанням, об’єктом роботи і речовинами.

3. Безпека в надзвичайних ситуаціях

3. 1. Протипожежні та противибухові заходи

3. 2. Організація евакуації працівників

Висновки

Список літератури

У вступі обґрунтовують актуальність питань з охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях як під час виконання дипломної роботи, так і у разі виконання функціональних обов’язків на майбутньому місці праці.

Більшість експериментальних і теоретичних робіт студенти виконують у майстернях академії, академічних і галузевих науково-дослідних інститутах, тому в підпункті 1.1 описують майстерню, в якій виконують дипломну роботу.

Опис майстерні повинен охоплювати такі питання:

1) геометричні розміри кімнати та кількість робочих місць;

2) покриття підлоги (паркет, лінолеум тощо);

3) освітлення (штучне, природне, змішане; зазначити кількість вікон, розрахувати реальне значення КПО у приміщенні і здійснити перевірку відповідності штучного освітлення нормі);

4) вентиляція, кондиціювання (тип вентиляції: природна чи механічна за рушійною силою; припливна, витяжна чи припливно-витяжна за призначенням; загальнообмінна чи місцева за характером охоплення приміщень.

Пристрої місцевої вентиляції: витяжні парасольки, бокові відсмоктувачі, відсмоктувачі від робочих столів, витяжні шафи чи бокси. Визначити кратність обміну повітря, приймаючи, що об’єм повітря, який видаляється за допомогою місцевої вентиляції, дорівнює: G = F·v·3600 м³/год, де:

F – площа перерізу отвору витяжного пристрою (м²),

v – швидкість руху всмоктуваного повітря, яка може знаходитися в межах 0,5-1,7 м/с);

5) параметри мікроклімату (середнє значення температури у літній та зимовий періоди, вологість і швидкість руху повітря);

6) наявність електричної, газової, водоканалізаційної мереж;

7) шум, вібрація, електромагнітне випромінювання;

8) джерела шкідливих речовин і пилу;

9) забезпеченість засобами колективного та індивідуального захисту і медзасобами долікарської допомоги.

Для прикладу опис декількох приміщень.

Майстерня, де виконується дипломна робота.

Приміщення лабораторії має об'єм 144 м³, площу 36 м².

Дерев’яна підлога у приміщенні (паркет) не проводить електричного струму. У майстерні одночасно працює не більше ніж п'ять осіб. Вона укомплектована електровимірювальними приладами: високовольтними блоками живлення, лазерними установками. За ступенем пожежної безпеки приміщення належить до категорії В, за нормами ПУЕ (правила установки електрообладнання) – до класу П-ІІа. Розміщення вікон і джерел штучного освітлення забезпечує рівень освітлення не менше 200 лк. Світловий коефіцієнт природного освітлення – 1,5%.

Температура в приміщенні має становити 18–26°С, відносна вологість – близько 60%. Швидкість руху повітря 0,2–0,4 м/с. Рівень шуму в майстерні не перевищував 40 дБ.

У майстерні оптичні параметри різноманітних матеріалів. Під час виконання експериментальної частини роботи використовують прилади, напруга живлення яких становить 220 і 380 В.

У майстерні щоденно роблять вологе прибирання та провітрюють приміщення. Наявна аптечка для надання долікарської допомоги та засоби індивідуального захисту (спеціальні окуляри, гумові рукавиці тощо).

Майстерня де виконується дипломна робота

Майстерня складається з одного виробничого і двох допоміжних приміщень. Виробничі і допоміжні приміщення задовольняють вимоги СНіП II 33–75 і ГОСТ 12.4.021–75.

Об'єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними нормами – не менше 15 м³, площа приміщень – не менше 4,5 м². У допоміжному приміщенні встановлено умивальник. Розміри виробничого приміщення, де розміщена установка, становлять 4,5x4x3 м. Крім зазначеної установки у цьому приміщенні є ще три робочі місця та шафа для одягу. У виробничому приміщенні площею 18 м2 і об'ємом 60 м³, в якому розташовані чотири робочі місця, площа і об’єм, які припадають на одного працівника, становлять, відповідно, 4,5 м² і 15 м³, що відповідає вимогам СНіП II 33–75 і ГОСТ 12.4.021–75.

Майстерня достатньо освітлена люмінесцентними лампами. Внутрішні стіни приміщень пофарбовані у світло- зелений колір з коефіцієнтами відбиття для стін 0,5–0,6, стелі – 0,7–0,8. Поверхня підлоги є рівною, неслизькою, з антистатичними властивостями, з коефіцієнтом відбиття 0,3–0,5, згідно з вимогами СНіП ІП-В-14–72.

Обробку отриманих результатів проводять у додатковому приміщенні, розмірами 3,5x4x3, з використанням комп’ютера. Площа додаткового приміщення з двома робочими місцями становить 14 м², а об'єм – 42 м³, відповідно площа і об'єм на одного працівника за комп’ютером становлять 7 м² і 21 м³, що не суперечить ДСанПіН 3.3.2.007–98.

Напруга живлення використовуваних приладів і установок – 220 і 380В. Роботу установки супроводжують електромагнітне випромінювання та шум 40–50дБ.

Приміщення майстерні обладнані системами опалення і припливно-витяжною вентиляцією, відповідно до СНіП 2.04.05–91. Нормовані параметри мікроклімату, іонного складу повітря, вмісту шкідливих речовин не перевищують вимог СН 4088–86, СН 2152–80, ГОСТ 12.1.005–88, ГОСТ 12.1.007–76. Вікна приміщень обладнані жалюзями. У приміщеннях щоденно роблять вологе прибирання. У лабораторії є аптечка для надання першої медичної допомоги.

У підпункті 1.2 проаналізувати методи роботи і обґрунтувати вибір використаного в роботі методу з огляду на безпеку праці. Якщо є альтернативні методи, то обрати найбезпечніший. Треба описати обладнання і зазначити небезпечні та шкідливі чинники, які супроводжують роботу обладнання і можуть спричинити небажані наслідки.

Аналіз методів роботи та характеристика обладнання повинні охоплювати такі питання:

1) опис технічних, експлуатаційних характеристик вимірювальних приладів, установок та обладнання з погляду безпеки праці (живлення; іонізуючі, лазерні, інфрачервоні, ультрафіолетові та видимі електро магнітні випромінювання; виділення шкідливих речовин та пилу в атмосферу; вібрація, шум тощо);

2) використання скляного (кварцового) посуду;

3) використання низьких (високих) температур;

4) використання апаратів низького (високого) тиску;

5) використання персонального комп’ютера.

У підпункті 1.3 потрібно подати характеристику об’єкта роботи та речовин, які використовують у роботі, зазначити їхні шкідливі властивості й проаналізувати небезпеку, яка може виникнути у майстерні під час виконання роботи.

Характеристика об’єктів роботи та використаних речовин містить такі питання:

1) агрегатний стан речовини;

2) температури плавлення та кипіння;

3) граничнодопустимі концентрації;

4) летальна доза;

5) температури спалаху та самозаймання;

6) нижня та верхня межі вибуху;

7) клас небезпеки.

Зазначені параметри для найуживаніших речовин наведено у додатках 1 і 2.

У пункті 2 поряд з описом організаційно-технічних заходів із безпеки праці в майстерні подають проект на покращення умов праці на робочому місці та розробляють організаційно-технічні заходи з безпеки праці у випадку впровадження результатів роботи у виробництво.

Описуючи організацію робочого місця і роботи (підпункт 2.1), опрацьовують такі питання:

1) вимоги ергономіки до розміщення обладнання та пристроїв на робочому місці та особливості психології праці;

2) навчання та інструктаж з безпеки праці (працювати у майстернях дозволено лише співробітникам і студентам, ознайомленим з правилами техніки безпеки, які одержали відповідний інструктаж і розписалися про це у журналі).

3) організаційні заходи перед початком, під час і після завершення роботи:

Перед початком роботи в майстерні необхідно перевірити:

– наявність протипожежних засобів загального користування (вогнегасник, пісок, ковдри) та засобів індивідуального користування (окуляри, маски, фартух, рукавиці);

– справність вентиляційної системи;

– наявність аптечки, укомплектованої засобами першої медичної допомоги;

– наявність надійного електрозаземлення, справність ізоляції.

При відсутності або несправності приладів працювати в майстерні заборонено. Не можна працювати на будь-яких приладах особам, які не вивчили правил експлуатації цих приладів, та не одержали дозволу на роботу від відповідального за прилад.

Кожен вид робіт обов’язково фіксують у відповідному журналі, при цьому зазначають прізвище працюючого, об’єкт і час роботи та зауваження щодо роботи приладів. Заборонено залишати увімкнені прилади без нагляду. Про всі неполадки в роботі приладів необхідно негайно інформувати відповідальну особу.

Після завершення усіх видів робіт потрібно: вимкнути прилади, газ, воду, прибрати робоче місце.

Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці під час виконання роботи описують у підпункті 2.2, зазначаючи:

1) нормативи з освітлення приміщень, параметрів мікроклімату, вентиляції;

2) колективні та індивідуальні засоби і заходи захисту від шкідливого впливу на здоров’я людини (засоби захисту органів дихання, органів зору, шкіри тощо);

3) заходи особистої гігієни на робочому місці (миття посуду, рук тощо).

У підпункті 2.3 подають проект заходів безпеки у разі експлуатації:

1) електричних приладів;

2) нагрівальних приладів;

3) вакуумних приладів;

4) балонів зі стисненим газом;

5) автоклавів;

6) скляних приладів;

7) приладів, робота яких супро воджується випромінюванням;

8) персональних комп’ютерів;

9) транспортних засобів.

У цьому підпункті також розробляють заходи безпеки під час роботи з речовинами, які використовують у роботі. Особливу увагу треба звернути на заходи безпеки під час роботи з речовинами, властивості яких ще не встановлені.

Для захисту від високої напруги прийнято такі заходи:

– заборонено увімкнення установок, якщо поблизу перебувають люди;

– заборонено відкривати високовольтну частину при увімкненому живленні;

– не допускається відключення блокування дверей, робочих столів, кожухів і водяного охолодження;

– обов’язкова регулярна перевірка стану заземлення.

Після завершення роботи необхідно:

– заземлити частини установок, які були під високою напругою;

– забезпечити захист від випадкового вмикання установок під напругу.

Під час роботи з хімічними речовинами слід дотримуватися таких правил:

– речовини повинні зберігатися в герметичній посудині;

– всі роботи з ними потрібно проводити під витяжною шафою;

– на посуді повинна бути етикетка;

– необхідно дотримуватися правил особистої гігієни.

Під час роботи з концентрованими кислотами треба пам’ятати, що вони спричинюють зневоднення шкіри та тканин, причому ступінь опіку передусім залежить від окиснювальних властивостей кислоти. Дію концентрованих кислот можна різко послабити, якщо відразу після потрапляння на шкіру змити їх великою кількістю води. Під час роботи з концентрованими кислотами необхідно користуватися захисними окулярами, рукавицями та мати на собі халат.

Під час роботи з легкозаймистими речовинами потрібно дотримуватися таких правил:

– усі роботи з легкозаймистими речовинами проводити подалі від відкритих джерел полум’я, а також від нагрівних приладів;

– роботи виконувати у витяжній шафі;

– використовувати захисні окуляри, рукавиці, халат.

Під час роботи у склодувній майстерні необхідно виконувати такі вимоги:

– перед увімкненням кисневого пальника перевірити надійність закріплення кисневого балона, що знаходиться в окремому приміщенні, справність редукторів і пальників;

– не можна працювати на кисневих пальниках, якщо тиск в кисневих балонах є нижчим за допустиму норму (1,01⋅106 Па);

– на робочому місці повинна знаходитись азбестова підкладка;

– класти гарячі ампули безпосередньо на стіл заборонено;

– ампули для відпалу зразків виготовляють з вогнетривкого шкла або кварцу;

– відкачування повітря з ампул здійснюють за допомогою форвакуумної помпи до тиску менше 1,01⋅104 Па.

Під час роботи у термічній майстерні необхідно дотримуватись таких вимог:

– ампули в печі для відпалу поміщають лише з дозволу відповідального за печі і обов’язково в захисних окулярах;

– на щитку-паспорті печі необхідно зазначити кількість поміщених у піч ампул, назву об’єкта відпалу, прізвище, дату і тривалість відпалу;

– категорично заборонено гартувати сплави у горючих і токсичних рідинах (толуол, бензол та інші) без увімкненн вентиляції і без підготованих поблизу робочого місця протипожежних засобів;

– зберігати в майстерні більше одного балона, заповненого одним і тим самим газом, заборонено;

– балони необхідно закріплювати у спеціальних залізних стінках, які є в окремих приміщеннях за бетонними перегородками;

– балони повинні бути забезпечені редукторами і манометрами;

– джерела відкритого полум’я, за необхідності, можна розташовувати на віддалі не менше 5 м від балонів, а нагрівальні прилади – не менше 1 м;

– кисневі балони не можна забруднювати маслами, оскільки це може слугувати причиною вибуху під час використання кисню для роботи;

– балони зі стисненими газами транспортують лише на спеціальних носилках.

Під час роботи з металами необхідно дотримуватися таких правил:

– метал та його порошки повинні зберігатися у герметичній посудині;

– усі роботи з ними необхідно виконувати під витяжною шафою;

– на посуді повинна бути етикетка;

– необхідно дотримуватися правил особистої гігієни.

Заходи безпеки під час роботи з персональним комп’ютером подано у МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЯХ до написання розділів «Охорона праці в галузі» у дипломних (кваліфікаційних) роботах теоретичного, аналітично-пошукового, суспільно-гуманітарного та культурно-мистецького спрямування.

У пункті 3 описують можливі на робочому місці аварійні ситуації техногенного характеру та загрози природного характеру, що можуть перерости у надзвичайні ситуації.

Серед надзвичайних ситуацій техногенного характеру домінують пожежі та вибухи, а серед небезпек природного характеру ― аномальні гідрометеорологічні явища та медико-біологічні загрози.

У підпункті 3.1. описують пожежовибухонебезпечність виробничого середовища та розробляють проект проти пожежних і противибухових заходів.

Пожежа — це неконтрольоване горіння, яке супроводжується виділенням тепла, світла, диму та інших продуктів.

Горіння виникає за таких трьох умов: наявності окисника, наявності горючої речовини, наявності температури, за якої горюча речовина може самостійно горіти. Якщо немає хоча б однієї із цих умов, горіння стає неможливим. На цьому постулаті ґрунтується переважна більшість профілактичних заходів, спрямованих на відвернення пожеж.

Описуючи пожежовибухонебезпечність середовища, зазначають:

1. Пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів, які використовують під час виконання дипломних (кваліфікаційних) робіт (горючість, верхня та нижня концентраційні межі загоряння, температура запалення).

Негорючі речовини не здатні займатися і горіти на повітрі нормального складу (за наявності у повітрі 21% кисню). До них відносять каміння, цеглу, металоконструкції. Зрозуміло, що використання таких речовин підвищує рівень пожежної безпеки, але обмежитись тільки цими речовинами людина сьогодні не може 156

Важкогорючими речовинами вважають ті, які займаються від стороннього джерела запалення, проте не здатні до самостійного горіння після його видалення. Такими речовинами є більшість композиційних полімерних матеріалів, для зниження горючості яких до їхнього складу введені спеціальні добавки – антипирени. Хоча за показником пожежонебезпечності вони більш безпечні, зате в реальних пожежах створюють велику небезпеку через отруйні продукти їхнього неповного згорання.

До горючих речовин відносять ті, які здатні займатися від стороннього джерела запалювання на повітрі нормального складу і продовжувати самостійно горіти після його видалення. Серед горючих речовин переважають органічні речовини: деревина, папір, тканини, нафтопродукти, горючі гази та ін. Звичайно, що збільшення кількості таких речовин у приміщеннях зумовлює пониження рівня пожежної безпеки.

Із групи горючих речовин окремо виділяють підгрупу легкозаймистих горючих речовин, які можуть займатися від короткочасної дії (до 30 с) джерела запалення з низькою енергією (сірник, іскра, сигарета тощо).