Лекція №26 Порядок списання витрат за елементами План лекції

1. Облік та списання матеріальних витрат

2. Облік витрат на оплату праці

 Література

1. Сук Л.К. Фінансовий облік: Навч посібник - К.: Знання, 2011, 647с.

2. Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, В. Я. Плаксієнко, М. І. Беленкова та ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. – 6-те вид., перероб. і допов. – К. : Алерта, 2011. – 1042 с.

 

1. Облік та списання матеріальних витрат

Згідно з П(С)БО 16 та “Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості”, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 1996 р. № 473, до складу елементу “Матеріальні витрати” включається вартість витрачених у виробництві (крім продукції власного виробництва):

– сировини та основних матеріалів, що мають бути придбані у сторонніх підприємств та організацій і складають основу продукції, що виготовляється;

– покупних матеріалів, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу та пакування продукції;

– покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на підприємстві;

– робіт та послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підпри-ємства, що не належать до основного виду діяльності;

– придбаного у сторонніх підприємств і організацій будь-якого палива, що витрачається з технологічною метою на виробництво усіх видів енергії, опалення виробничих приміщень тощо;

– придбаної енергії усіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні та інші виробничі потреби підприємства;

– будівельних матеріалів; запасних частин; тари і тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів;

– втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного убутку.

У більшості випадків витрати на сировину та матеріали включаються до собівартості продукції безпосередньо, тобто прямим шляхом. Якщо списання матеріалів зі складу у виробництво оформляється лімітно-забірною картою, то у ній обов’язково вказується місце використання матеріалів та вид продукції, на собівартість якого списуються витрати вказаних матеріалів. На основі такої карти бухгалтер визначає той вид продукції, на собівартість якого і списуються витрачені сировина та матеріали.

Пряме віднесення вартості матеріалів на собівартість окремих видів (груп) виробів не завжди можливе. У комплексних виробництвах, де з одного виду матеріалів виготовляється декілька видів та сортів продукції (металургійна, лісопереробна, масложирова, швейна, взуттєва промисловості тощо), а також на підприємствах, де одні і ті ж деталі використовуються для виготовлення декількох виробів, витрати матеріалів на кожний вид, ґатунок, групу продукції визначаються непрямим шляхом, тобто пропорційно до нормативних витрат на фактич-ний випуск продукції або за встановленими коефіцієнтами.

В кінці місяця на основі первинних документів складається машинограма, у якій вказуються витрати за нормами та відхиленнями від норм. В первинних документах при цьому необхідно забезпечити кодування ознак, за допомогою яких витрати будуть групуватися у розрізі структурних підрозділів підприємства, за видами виробів та калькуляційними групами матеріалів.

Облік витрат технологічного палива (вугілля, газ, кокс) на пі-догрів та плавку металу, сушку деревини тощо ведеться за місцем його споживання (печі, агрегати). Ці витрати відносяться на собівартість продукції пропорційно до нормативних витрат, маси переробленої сировини, кількості відпрацьованих машино-годин. Вартість витраченого на технологічні цілі палива відноситься в дебет рахунку 23 “Вироб­ництво” та кредит рахунку 203 “Паливо”.

Витрати енергії на технологічні цілі (електрична, теплова, стис-нене повітря тощо), що використовується для плавлення, зварювання, електролізу, нагріву, стиснення матеріалів, враховуються при наявності вимірювальних приладів, по агрегатах чи безпосередньо за видами продукції. При відсутності вимірювальних приладів витрати на енергію розподіляються між виробами пропорційно до кількості годин роботи устаткування з урахуванням його потужності, нормативних витрат на фактично випущену продукцію або маси переробленої сировини. Вартість енергії, спожитої на технологічні цілі, відноситься в дебет рахунку 23 “Виробництво” (відповідний аналітичний рахунок основ­ного виробництва) та кредит рахунку 23 “Виробництво” (відповідний рахунок допоміжного виробництва, якщо використовується енергія власного виробництва) або рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” за покупну енергію.

У бухгалтерському обліку витрачання сировини та матеріалів оформляється записами:

Д-т 23 “Виробництво”;

Д-т 91 “Загальновиробничі витрати”;

Д-т 92 “Адміністративні витрати”;

Д-т 93 “Витрати на збут”;

Д-т 24 “Брак у виробництві”;

Д-т 39 “Витрати майбутніх періодів”.

В залежності від характеру витрачених матеріальних цінностей кредитуються рахунки 201 “Сировина і матеріали”, 203 “Паливо”, 204 “Та­ра і тарні матеріали”, 205 “Будівельні матеріали”, 207 “Запасні частини” тощо.

З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Під відходами розуміють залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що виникли у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково первинні споживчі властивості та у зв’язку з цим використовуються з підвищеними витратами (пониженням виходу продукції) чи зовсім не використовуються за прямим призначенням.

Відходи поділяються на зворотні (обрізки чи куски металу, деревини, тканини тощо), що споживаються безпосередньо на підприємстві або реалізуються на сторону, та безповоротні (угар, пил, попіл), які при даному стані техніки та технології не можуть знайти застосування.

Оскільки зворотні відходи є складовою частиною запасів, у бухгалтерському обліку вони можуть бути оцінені за чистою вартістю реалізації або первісною вартістю вихідної сировини. Обраний метод оцінки відходів зазначається у наказі про облікову політику підприємст-ва. Вартість зворотних відходів виключається із вартості матеріальних витрат.

Оприбуткування відходів на склад оформляється таким записом:

Д-т 209 “Інші матеріали”;

К-т 23 “Виробництво” – при оприбуткуванні відходів з основного та допоміжного виробництв.

Безповоротні відходи оцінці не підлягають.