Утримання із заробітної плати за виконавчими листами

Виконавчий лист є виконавчим документом, направленим на примусове виконання рішення суду. Стягнення сум із заробітної плати працівника здійснює бухгалтерія підприємства на підставі надісланого виконавчого листа державним виконавцем.

Державний виконавець, крім виконавчого листа, надсилає підприємству розпорядження, в якому зазначається особа (юридична або фізична), на користь якої здійснюється стягнення. Копію цього розпорядження отримує також і боржник. При отриманні виконавчого листа і розпорядження підприємство повинно повернути державному виконавцю Повідомлення про його отримання, що є частиною розпорядження. Зазначене повідомлення підписується головним бухгалтером підприємства. Підпис завіряється печаткою.

Виконавчі документи на підприємстві зберігаються у сейфах, вогнетривких шафах. У разі одержання виконавчих листів бухгалтерія реєструє їх у спеціальному журналі з обов'язковим зазначенням часу їх надходження. Аліменти також можуть утримуватися на основі поданої заяви працівника. Утримання за виконавчими документами на неповнолітніх дітей не повинні перевищувати 70% суми заробітної плати після утримання податків і зборів, а для інших аліментних стягнень - 50%.

Якщо надійде декілька виконавчих листів, держвиконавець зазначає черговість та розміри утримань із заробітної плати за кожним виконавчим листом.

Із заробітної плати працівників підприємства можуть бути здійснені інші утримання:

- профспілкові внески (1 %);

- неповернуті підзвітні суми;

- відшкодування завданих збитків у результаті нестач, втрат від псування цінностей, розкрадання завданих втрат від браку продукції;

- вартість виданих у рахунок оплат праці продукції, наданих послуг,

- інші утримання згідно із заявами працівників.

Контрольні питання

1. Що таке ПДФО

2. Який відсоток ПДФо утримують із заробітної плати

3. Що таке соціальна пільга

4. Який розмір соціальної пільги

5. Які документи подаються на призначення соціальної пільги

6. Що включають до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку

Домашнє завдання

1. Склад фонду заробітної плати

Лекція №23

Синтетичний облік оплати праці

План лекції

1. Рахунки, що використовуються для обліку оплати праці.

2. Реєстри аналітичного обліку з оплати праці

 Література

1. Лишиленко о.В. Бухгалтерський облік: Підручник 3-є вид - Київ: цул 2009 -670 с.

2. Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.

3. Сук Л.К. Фінансовий облік: Навч посібник - К.: Знання, 2011, 647с.

1. Рахунки, що використовуються для обліку оплати праці.

Облік розрахунків з оплати праці ведуть на рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам". До рахунку 66 відкривають три субрахунки:

- 661 "Розрахунки за заробітною платою";

- 662 "Розрахунки з депонентами";

- 663 "Розрахунки за іншими виплатами".

За дебетом субрахунку 661 обліковують усі види утримань з оплати праці, виплату оплати праці, депонування (перерахунок на субрахунок 662) оплати праці. За кредитом субрахунку 661 відображають нарахування оплати праці. За кредитом субрахунку 663 відображають нарахування виплат, які не входять до складу фонду оплати праці, зокрема допомога у зв'язку з частковим безробіттям, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. У дебет субрахунку 663 відносять виплати, що не входять до складу фонду оплати праці

На рахунку 66 може бути розгорнуте сальдо:

- кредитове - означає заборгованість підприємства з оплати праці та інших виплат працівникам;

- дебетове - означає заборгованість працівників підприємству з оплати праці. Дебетове сальдо може виникати лише в окремих випадках, наприклад, коли є переплати з оплати праці.

У разі нарахування оплати праці запис роблять на кредит рахунку 66 і дебет різних рахунків, на які відноситься оплата праці (рахунки 23,91,92,93 та ін.). "Нічиєї" заробітної плати немає. Вона завжди має бути віднесена на конкретний об'єкт обліку (структурний підрозділ, вид продукції, послуг тощо).

Витрати на оплату праці підприємствами, що використовують клас рахунків 8 "Витрати за елементами", відображаються на рахунку 81 "Витрати на оплату праці", який має шість субрахунків:

- 811 "Виплати за окладами й тарифами";

- 812 "Премії та заохочення";

- 813 "Компенсаційні виплати";

- 814 "Оплата відпусток";

- 815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу";

- 816 "Інші витрати на оплату праці".

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці депонуються і відображаються за дебетом субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" або субрахунку 663 "Розрахунки за іншими виплатами" і кредитом субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами". Внесення неотриманої заробітної плати в банк записується за дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках" і кредитом рахунку 30 "Каса". Отримання в банку сум депонованої заробітної плати оформляється так: дебет рахунку 30 і кредит рахунку 31. Виплата із каси заробітної плати депоненту відображається так: дебет субрахунку 662 і кредит рахунку 30.

Депонент (лат.- той, що відкладає) - фізична або юридична особа, яка внесла цінності (грошові суми або цінні папери) в депозит (тобто до банків, інших установ) на зберігання. Депонентами є працівники підприємств, які з тієї чи іншої причини не отримали у строк належну їм нараховану заробітну плату. Не отримана в строк заробітна плата вважається депонованою.

Якщо сума не отримана працівником у встановлений строк, то у платіжній відомості чи видатковому касовому ордері касиром (чи особою, на яку покладено обов'язки касира) проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, в місці їхнього підпису ставиться штамп або робиться напис: "Депоновано". Касир складає реєстр депонованих сум і у платіжній відомості записує фактично виплачену суму та неотриману суму виплат, яка підлягає депонуванню.

Неотримані суми потрібно здавати з каси в банк на поточний рахунок. У касі можуть залишатися суми в розмірах, що не перевищують встановлений підприємству ліміт каси.

Для аналітичного обліку розрахунків до субрахунку 662 ведуть "Книгу обліку розрахунків з депонентами". Записи в книгу здійснюються протягом року на підставі складених касиром реєстрів невиданої заробітної плати в кожному місяці із зазначенням номера платіжної відомості.

Депоновані суми виплачуються не за відомостями, а за видатковими касовими ордерами, які виписуються окремо на кожну особу. Номер видаткового касового ордера і суму, яку виплачено за ним, записують у Книгу обліку розрахунків з депонентами напроти зазначення місяця, в якому здійснено виплату. Різниця між кредитом (віднесено на рахунок депонента) і дебетом (виплачено) Книги обліку розрахунків з депонентами буде величиною невиплаченої заробітної плати за кожним працівником. Суми депонентської заборгованості обліковують до їх погашення.

При виплаті заробітної плати через банкомати за допомогою пластикових карток депонентської заборгованості не виникає. За платіжними картками громадяни одержують перераховану їм заробітну плату у зручний для них час.