Тема 5. Культурний простір і зв'язки

Питання для самостійної роботи :

1. Культура Стародавньої України

2. Культура Київської Русі.

3. Українська культура XIV-XVIII cт.

4. Поняття про національну та світову культури, їх єдність і взаємозалежність

5. Звичаї й традиції як стійкі системи культурного життя.Ментальність

Література :

1. Історія світової та української культури : Підручник для вищих навч. закладів освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А. Кушнерук та ін. - К.: Літера, 2005,с. 11-12, с. 256-257

2. Історія української та зарубіжної культури : Навч.посіб / Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура Я.С. та ін. - К.: Товариство «Знання», 2001

3. Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посібник, 3-є видання, перероб. та доп. / за ред. І.І. Тюрменко – К :Центр учбової літератури, 2010 р., с.89-90, 129-145, 171-181, 199-208, 232-251

4. Шевнюк О.Л. Культурологія : Навч.посіб. - К.: Знання-прес, 2005, с.27-28, с.113, 206-211, 244-252

Методичні рекомендації :

Розгляд даної теми вимагає аналізу специфіки української культури як феномену східнохристиянського світу, як культури простору «між Сходом і Заходом», визначення взаємовпливів на культурну практику.

1.Зародження і розвиток стародавньої землеробської цивілізації на території сучасної України відбувалися в добу неоліту.

Справжня аграрна колонізація лісостепової смуги Правобережжя пов'язана з відомою з 1899 р. трипільською культурою (с.Трипілля, В.Хвойка), яка датована V-IV тис. до н.е. і має назву Трипілля-Кукутені.

Значення трипільської археологічної культури для стародавньої історії України полягає в тому, що саме з нею пов'язана остаточна перемога відтворюючої економіки на українських землях. Проте ця культура стала підставою для суперечок щодо «трипільського міфу» про цивілізаційний розвиток трипільських племен, яким, насправді, бракувало типових ознак цивілізації.

ІІІ-ІІ тис. до н.е. у причорноморських степах утверджуються племена ямної культури, які витворили величезну історико-культурну спільноту, поділену на ряд племінних союзів, що не були кочовими. Для них властивий культ предків, ідоли, сонце- та вогнепоклоніння. Населення цих племен згодом асимілювали племена північноіранського походження, які відкривали міделиварні майстерні. Перш за все згадують спільноти кіммерійців, скіфів, сарматів. Про ці народи знайдено писемні згадки у давньгрецьких джерелах.

Археологам відома «скіфська тріада» : «звіриний стиль» ужиткового мистецтва(зооморфні мотиви – гірські барани, хижаки-котячі), тип кінської упряжі, тип зброї, відмінні від кіммерійського та сарматського. Скіфо-сарматська доба утвердила кочівництво як форму життя, виявила типовий культ мілітаризованих спільнот : культ верховного бога-воїна та пастуха, культ бойової колісниці, культ зброї, коня, сонця-колеса, вогню.

Перші пам'ятки слов'янської матеріальної культури утверджуються на території між річками Дніпро та Одра лише впродовж V-VI ст. н.е.. У VI ст. писемні твори візантійської історії згадують про слов'ян. Більшість дослідників вважають, що прабатьківщина слов'янства була обмежена як територія на заході Середньою Віслою, Карпатами, на сході – Середнім Дніпром, на півночі – Прип'яттю, на півдні – середніми течіями Дністра та Південного Бугу.

Після Великого переселення народів візантійські історики називають слов'ян венедами, склавінами та антами.

Слов’янська культура має такі особливості:

• Військова демократія (рікси-вожді), влада старійшин

• Політеїзм слов’янських вірувань.

• Людина як частина загального цілого: природи, космосу (світу хаосу і порядку).

• Слов’янська міфологія як спроба осмислення життя, потреба виразити універсальне через конкретне, відображення впорядкованості і закономірності явищ природи, колективного досвіду, як форма прояву творчих здібностей і спосіб самовдосконалення.

• Будова світу в уявленні слов’ян: прав (світ богів), яв (світ реальний), нав (світ померлих).

• Пантеон язичницьких богів: Род, Рожаниця, Сварог, Перун, Стрибог, Даждьбог, Хорс, Сімаргл, Велес, Мокоша, Ярило

2. Київська Русь поєднувала в собі два цивілізаційних полюси – сільське суспільство і «світ міста». Тон міської культури задавало християнство, яке через храм, ікону, слово Боже та книгу впроваджувало нову систему буттєвих цінностей. Під впливом християнства відбувалася зміна етичних норм.

Після християнізації культура Русі перебуває під знаком візантійської цивілізації. Візантійська літургія, грецькі церковно-мистецькі канони, книжність і тип духовності витворили фундамент руського світу культури, що спирався на візантійські взірці. Проте язичницькі елементи зберігаються в Київській Русі до ХІІІ століття за умов компромісу між церквою та спільнотою, яка не забувала про традиційну демонологію та міфологію свят.

Охрещення Русі дало прямий поштовх до розповсюдження тут слов'янської версії писемної культури. Утвердження нової релігії диктувало потребу в книгах церковного обігу, а «золотий вік» македонсько-болгарської культури зумовив появу осередків книжності, звідки кирилична абетка потрапила до Києва разом із перекладеними церковними текстами, опанувала інші, позацерковні ,сфери життя.

Оригінальною є світська писемність, зокрема, літописна традиція. Вершиною вважається «Слово о полку Ігоревім», поема, у якій багато парадоксального , дивовижного у композиції, стилістичних прийомах, символічній гіперболізації. У світських творах помітна «жива мова», найближчими до якої виявилися юридичні пам'ятки, зокрема, Руська Правда.

Мистецтво Київської Русі витворило самобутній, неповторний стиль у архітектурі, живописі, ужитковому просторі. Відбувся перехід від дерев'яного до кам'яного будівництва. Особливу роль в культурі Київської Русі мають монастирі. Показовим є зростання числа монастирів у Києві, у ХІІІ ст. - 18.

3. Для вивчення даного питання необхідно звернутися до таких основних проблем :

• впливи Польського королівства та Великого Литовського князівства на розвиток міської культури, церковного життя, літератури, освіти, громади, поява братств та братських шкіл;

• поширення гуманістичних ідей Відродження, «галицький ренесанс»;

• наслідки Берестейської унії для життя церкви та громади, полемічна література;

• розвиток освіти впродовж ХVI – XVII ст.;

• феномен козацтва;

• українське бароко, розвиток образотворчого мистецтва, літератури, музики й театру

4. Культура як система соціальних конвенцій колективного існування і взаємодії людей вирішує завдання консолідації та організації людей, спільнот, нормування і регуляції практичних форм колективної життєдіяльності, накопичення і трансляції соціального досвіду, адаптації людини до реальності, здійснення комунікації, соціальної репродукції спільноти як такої.

Питання самостійної роботи торкаються типології культури, визначення понять «національна культура», «етнічна культура», «світова культура», «звичай», «ментальність».

Світова культура визначається власною системою загальнолюдських цінностей, акумулює і розвиває їх. Національна культура пов'язана з цінностями нації та етнічних спільнот. Світова культура наповнена регіональними, національними, етнічними та іншими відмінностями.

Кожна національна культура є унікальною, але в ній знаходить своє виявлення те, що властиве світовій культурі. У змісті кожної національної культури умовно виділені елементи: загальнолюдський, етнічний, діалогу культур. У реальних проявах культура завжди етнічно акцентована, містить складну систему взаємин національного та загальнолюдського.

5. Для розуміння тенденцій розвитку світової культури важливо виокремлювати стійку складову та елементи новацій. Стійкою складовою(системою) є культурні традиції, домінування традиції над творчістю.

Культура виступає в даному аспекті як система стереотипних програм – звичаїв, традицій, ритуалів, обрядів.

Особливою категорією культурології є ментальність, генезис якої відбувається на певній території, передбачає появу факторів локалізації спільноти на цій території, акумуляцію певного досвіду в ціннісних орієнтаціях, реалізацію домінуючих цінностей у рисах способу життя, картини світу, перетворення їх у систему образів ідентичності даної спільноти. Цей процес пов'язаний з етнічною культурою, з поняттям національного характеру.

Виконання самостійної роботи у вигляді конспекту, реферату, електронної презентації.

Запитання для самоконтролю :

1. Визначте специфіку розвитку української культури часів Стародавності.

2. Які впливи помітні у формуванні культури Київської Русі ?

3. Які особливості визначено в українській культурі польсько-литовської доби ?

4. Проаналізуйте козацтво як феномен історії та культури.

5. Чому бароко визнали «органічним стилем української культури» ?

6. Дайте визначення понять «національна культура», «ментальність», «культурні універсалії», «архетип»

7. Як пов'язані національна та світова культура ?

8. Яку роль мають звичаї, традиції у розвитку сучасної свідомості, сучасного суспільства ?

9. Які архетипи властиві українському етносу ?

Теми рефератів:

1. Трипільська культура в дослідженннях сучасних істориків

2. Візантійські впливи на культуру Київської Русі

3. Українські гуманісти Юрій Дрогобич та Станіслав Оріховський.

4. Ментальність з погляду етнічної психології українського етносу.

5. Українська культура як феномен Східнохристиянського світу.

6. Концепція «софійності світу» в працях С.Кримського.