Тема 1. Діяльнісний підхід в культурології

Питання для самостійної роботи :

1.Визначення поняття культури через особливості людської діяльності.

Види людської діяльності.

2.Норми як регулятивні компоненти культури.

Література :

1. Івашина О.О. Загальна теорія культури: Навч. посіб. - К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2008, с. 6-33, с 174-177.

2. Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посібник, 3-є видання, перероб. та доп. / за ред. І.І. Тюрменко – К :Центр учбової літератури, 2010 р., с. 8-20

3. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури : Навч. Посіб. - Харків, К., 2002, с. 6-12.

4. Українська та зарубіжна культура :Навч. посіб / За ред. Заблоцької К.В. - Донецьк, 2001, с. 20-23, с. 26-28

5. Шевнюк О.Л. Культурологія :Навч. посіб . - К.: Знання-прес, 2005, с.61-64, 68,

Методичні рекомендації :

1.Розгляд даного питання необхідно пов'язати з новітніми науковими інтерепретаціями важливої категорії культурології – поняттям «культура», з функціями культури.

Виділяються такі концептуальні домінанти тлумачення феномена культури : соціально-атрибутивна, особистісно-атрибутивна, діяльнісна, аксіологічна, інформаційно-знакова, діалогова, системно-філософська.

Визначення культури як специфічного способу людської діяльності дає можливість феноменологічно виділити культуру. Культура розглядається в даному контексті як єдність способів та продуктів людської діяльності, в яких реалізується її активність і яка слугує її самовдосконаленню, задоволенню потреб, гармонізації відносин між людиною, сусупільством, людиною і природою. Людина та її розвиток стають похідними стосовно способів, прийомів, засобів, технологій діяльності, тобто культура виступає в предметній формі існування.

Важливою є така позиція дослідника, що визнає належність до культури усіх сфер людської діяльності. Отже, культура - це діяльнісно-практична єдність людини з природою і суспільством, певний спосіб її природно і соціально детермінованого діяльнісного існування, яке фіксує той момент культури, якийможна назвати її змістом – соціальний досвід.

В продуктах людської діяльності визначене ставлення людини до природи, до суспільства, до самої себе.

Культура є сукупністю матеріальних та духовних цінностей, її також можна розуміти як сферу знакової діяльності людини, що відтворено у семіотиці, у символічності, смисловій та інформаційній насиченості.

Для розуміння культури важливо виокремити певні види людської діяльності : практичну, теоретичну, художньо-творчу. Відомо, що практичну діяльність - «техно», виокремлюють у давньогрецьких джерелах поряд з художньо-творчою - «мімезіс», грецьким словом «пайдейя» називали діяльність щодо розвитку особистості, виховання, самоосвіти.

2. Норми як регулятивні компоненти культури є елементами духовної культури, елементами соціального контролю. У даному аспекті можна виокремити норму та виключення. Норми виконують функції інтеграції, упорядкування, підтримання , функціонування спільнот, груп та індивідів.

Культурними нормами є на певному етапі табу, звичаї, ритуали та обряди, які згодом є символічними діями. Норми пов'язані з певними цінностями, певними стандартами поведінки, елементами суспільної свідомості[4.c 26-28].

Поряд з нормами існують виключення, нерідко символічні. Зокрема, маргінальність пов'язана з перебуванням особистості на периферії суспільства та його культурних норм, на межі виключення із спільноти. Феномен форм виключення спостерігався в різні часи і в різних культурах, спостерігається і в сучасності. Дослідники стверджують, що культурні механізми виключення є механізмами структурації та творення культури й суспільства [2. с. 174 ].

Виконання самостійної роботи у формі конспекту, реферату.

Запитання для самоконтролю :

1. Дайте визначення культури з позицій діяльнісної концепції.

2. Які функції культури є провідними ?

3. Що забезпечують і регулюють культурні норми ?

4. За якими основами диференціюють норми культури ?

5. Чому не можна обмежувати культуру лише її соціальними результатами?

Теми рефератів :

1. Культурні форми суспільного життя

2. Семіотичний підхід в культурології

3. «Форми виключеності» в культурології