Суспільство як система: основні елементи суспільного життя, їх взаємовпливи.

розвинене суспільство

має певну, більш-менш усталену, структуру. У її основі лежить

необхідність забезпечення основних життєвих потреб та виявлень людини

(що ще раз засвідчує: не людина існує для суспільства, а форми

суспільної організації — для людини). Сучасний стан суспільства вимагає

нормального функціонування у ньому принаймні наступних основних

елементів: сфера матеріально-виробничої діяльності; сфера економічної

діяльності; сфера побуту та сімейних стосунків; сфера соціальних

відносин, органів та інституцій (у тому числі – органів управління

різного рівня); сфера духовного життя суспільства.

Названа сукупність елементів суспільного життя:

• забезпечує задоволення усіх основних життєвих потреб людини

(матеріальних, соціальних, життєвих, творчих та духовних);

* утворює цілість суспільного “організма”;

• створює умови для історичного процесування суспільства;

• дає змогу з’ясувати, що саме та з якими особливостями змінюється у

суспільній історії.

окремо виділяють та досліджують стани духовного життя

суспільства, де можуть фігурувати: активний стан (зумовлений, наприклад,

бажанням більшості суспільства включитися у виконання якихось соціальних

програм), акцентований стан (наприклад, масового патріотизму або

військової агресивності), пасивний стан (суспільної апатії або скепсису)

та збалансований стан (що передбачає наявність моментів усіх можливих

станів без очевидного переважання якогось окремого). Між всіма названими структурними одиницями духовного життя спостерігаються взаємні впливи та

взаємні кореляції: так, наприклад, успіхи науки або великі досягнення

мистецтва можуть привести до змін у станах духовного життя, а останні, у

свою чергу, можуть стимулювати розвиток певних напрямів духовних

процесів; зміни, що відбуваються у галузі суспільної ідеології можуть

певним чином змінити масову свідомість та громадську думку, а останні

також можуть суттєво вплинути на те, які саме ідеї пропагуються,

висуваються на перший план у суспільних процесах.

При розгляді процесів духовного життя в науці також фігурує поняття

духовної (або інтелектуальної) атмосфери суспільства; як звичайно при

цьому йдеться про стан духовного життя та можливі тенденції його зміни.

Така атмосфера передбачає, що певні події, гасла, ідеї можуть мати

цілком визначені результати. Або ж вона постає як така, що сприяє

виникненню та поширенню цілком певних поглядів, настроїв та ідей.