
- •Філософія як наука і світогляд.
- •Історичні типи світогляду.
- •Світогляд як духовно-практичний спосіб ставлення людини до світу.
- •Філософія і міфологія. Філософія і релігія.
- •Структура та функції філософського знання.
- •5) Етика, естетика, філософія релігії, філософія права та філософія історії - сферою духовного життя, осмисленням її цілей та цінностей.
- •Філософія Стародавньої Індії. Ідеї страждання, спасіння та ненасилля у староіндійській філософії. Давньокитайська філософія. Основні філософські школи Стародавнього Китаю.
- •Становлення та розвиток філософії у Стародавній Греції. Космоцентризм давньогрецької філософії.
- •Філософсько-етичні погляди Сократа.
- •Філософська система Платона: вчення про ідеї.
- •Філософська система Платона: вчення про пізнання.
- •Філософська система Аристотеля.
- •Проблема людини в античній філософії.
- •Теоцентризм – світоглядна парадигма середньовічної філософії.
- •Проблема співвідношення знання та віри в середньовічній філософії.
- •Філософська система Томи Аквінського.
- •Соціально-філософські концепції епохи Відродження (т.Мор, т.Кампанела, н.Макiавеллi).
- •Основні напрямки філософії нового часу.
- •Філософські погляди Рене Декарта.
- •Принцип досвіду у концепціях емпіризму.
- •Традиція “філософії життя “(а.Шопенгауер, ф.Ніцше).
- •Основні напрямки та ідеї позитивізму.
- •Релігійно-філософські вчення XX століття.
- •Проблема людини у філософії екзистенціалізму.
- •Особливості постмодерного філософування.
- •Джерела формування української філософської думки..
- •Морально-етичні погляди Григорія Сковороди.
- •Філософський зміст проблеми буття.
- •Свідомість як предмет філософського аналізу.
- •Діалектика і метафізика.
- •Сутність та структура пізнавального процесу.
- •Творчість як конструктивний принцип пізнання.
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •Логіка та методологія наукового пізнання.
- •Філософські проблеми антропогенезу.
- •Парадигми осягнення історії
- •Духовне життя суспільства. Поняття культури.
- •Глобальні проблеми сучасного суспільства, та шляхи їх вирішення.
- •Суспільство як система: основні елементи суспільного життя, їх взаємовпливи.
Глобальні проблеми сучасного суспільства, та шляхи їх вирішення.
Глобальними проблемами називають ті, які мають загальнолюдський характер, зачіпають інтереси людства в цілому і кожної окремої людини практично в будь-якій точці планети.
Всі глобальні проблеми сучасності можна звести до трьох основних груп:
1. Проблеми економічного і політичної взаємодії держав:
а) проблема запобігання світової термоядерної катастрофи та створення сприятливих умов для соціального прогресу всіх країн і народів;
б) проблема подолання технологічної та економічної відсталості країн, що розвиваються і встановлення нового міжнародного порядку.
2. Проблеми взаємодії суспільства і природи:
а) запобігання катастрофічного забруднення навколишнього середовища;
б) забезпечення людства необхідними природними ресурсами (сировиною, енергією, продовольством);
в) освоєння світового океану та космічного простору.
3. Проблеми взаємовідносин людей і суспільства:
а) проблема зростання народонаселення;
б) проблема охорони і зміцнення здоров'я людей;
в) проблеми освіти і культурного зростання.
Шляхи розв’язання глобальних проблем – у контексті способів вирішення глобальних проблем, заслуговує на увагу філософсько-політичний комплексний підхід.
Філософсько-політичний комплексний підхід до вирішення глобальних проблем передбачає застосування для цього низки комплексних заходів, які могли б принести необхідні зміни в області свідомості людей. Основна риса цього підходу в тому, що він акцентує увагу на корінних причинах виникнення існуючих протиріч, передумовою появи яких стала дегуманізація суспільства.
Тільки повернення людини до життя, заснованого на справжньому гуманізмі, на моральних і духовних цінностях, відповідно до яких людина несе відповідальність за своє буття, може стати ключем до рішення проблем, перед якими стоїть сьогодні людство. Такий підхід, дійсно, містить у собі дуже багато раціонального, тому що лише докорінні зміни в області культури і свідомості людей, а потім і в структурі суспільства, можуть допомогти людству продовжити стабільний розвиток.
Для цього існують певні соціально-політичні передумови. Вони пов’язані насамперед з установленням нового міжнародного порядку, який являє собою сукупність домінуючих у міжнародних відносинах політичних принципів, правових норм і умов економічного обміну.
Величезну роль у появі наукових праць, пов’язаних з дослідженням глобальних проблем і прогнозуванням майбутнього людства, зіграла діяльність Римського клубу – міжнародної неурядової організації, створеної італійським менеджером Ауреліо ПЕЧЧЕЇ, що запросив у квітні 1968 р. біля 30 європейських учених – соціологів, економістів, природників і т.д.
Члени Римського клубу поставили перед собою дві основні задачі: по-перше, виявити основні утруднення і проблеми, що постали перед людством, і, по-друге, сприяти виправленню сформованої ситуації, впливаючи на суспільну свідомість. Результатом цих вишукувань стали доповіді Римському клубу, в яких провідні вчені намагалися знайти підходи до рішення вищезазначених проблем.