
- •Філософія як наука і світогляд.
- •Історичні типи світогляду.
- •Світогляд як духовно-практичний спосіб ставлення людини до світу.
- •Філософія і міфологія. Філософія і релігія.
- •Структура та функції філософського знання.
- •5) Етика, естетика, філософія релігії, філософія права та філософія історії - сферою духовного життя, осмисленням її цілей та цінностей.
- •Філософія Стародавньої Індії. Ідеї страждання, спасіння та ненасилля у староіндійській філософії. Давньокитайська філософія. Основні філософські школи Стародавнього Китаю.
- •Становлення та розвиток філософії у Стародавній Греції. Космоцентризм давньогрецької філософії.
- •Філософсько-етичні погляди Сократа.
- •Філософська система Платона: вчення про ідеї.
- •Філософська система Платона: вчення про пізнання.
- •Філософська система Аристотеля.
- •Проблема людини в античній філософії.
- •Теоцентризм – світоглядна парадигма середньовічної філософії.
- •Проблема співвідношення знання та віри в середньовічній філософії.
- •Філософська система Томи Аквінського.
- •Соціально-філософські концепції епохи Відродження (т.Мор, т.Кампанела, н.Макiавеллi).
- •Основні напрямки філософії нового часу.
- •Філософські погляди Рене Декарта.
- •Принцип досвіду у концепціях емпіризму.
- •Традиція “філософії життя “(а.Шопенгауер, ф.Ніцше).
- •Основні напрямки та ідеї позитивізму.
- •Релігійно-філософські вчення XX століття.
- •Проблема людини у філософії екзистенціалізму.
- •Особливості постмодерного філософування.
- •Джерела формування української філософської думки..
- •Морально-етичні погляди Григорія Сковороди.
- •Філософський зміст проблеми буття.
- •Свідомість як предмет філософського аналізу.
- •Діалектика і метафізика.
- •Сутність та структура пізнавального процесу.
- •Творчість як конструктивний принцип пізнання.
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •Логіка та методологія наукового пізнання.
- •Філософські проблеми антропогенезу.
- •Парадигми осягнення історії
- •Духовне життя суспільства. Поняття культури.
- •Глобальні проблеми сучасного суспільства, та шляхи їх вирішення.
- •Суспільство як система: основні елементи суспільного життя, їх взаємовпливи.
Духовне життя суспільства. Поняття культури.
Духовне життя суспільства — це надзвичайно широке поняття, що включає в себе багатогранні процеси, явища, пов'язані з духовною сферою життєдіяльності людей; сукупність ідей, поглядів, почуттів, уявлень людей, процес їх виробництва, розповсюдження, перетворення суспільних, індивідуальних ідей у внутрішній світ людини.
Духовне життя суспільства охоплює світ ідеального (сукупність ідей, поглядів, гіпотез, теорій) разом з його носіями — соціальними суб'єктами — індивідами, народами, етносами. В цьому зв'язку доречно говорити про особисте духовне життя окремої людини, її індивідуальний духовний світ, духовне життя того чи іншого соціального суб'єкта — народу, етносу, чи про духовне життя суспільства в цілому. Основу духовного життя становить духовний світ людини — и духовні цінності, світоглядні орієнтації. Разом з тим, духовний світ окремої людини, індивідуальності неможливий поза духовним життям суспільства Тому духовне життя — це завжди діалектична єдність індивідуального і суспільного, яке функціонує як індивідуально-суспільне. Багатофанність духовного життя суспільства включає в себе такі складові: духовне виробництво, суспільна свідомість і духовна культура. Духовне виробництво здійснюється в нерозривному взаємозв'язку з іншими видами суспільного виробництва.
Важливе місце в духовному житті суспільства займає релігія, а також релігійна свідомість. Протягом історії розвитку людства релігійність, релігійна свідомість людей набувала багатогранних форм, відтінків, пройшовши довгий шлях свого становлення від примітивних культів суспільства до складних релігійних систем і основних світових релігій сучасності.
Духовне життя суспільства - це активно-творча діяльність людей — засвоєння та перетворення світу, яка є у виробництві, зберіганні, розподілі, споживанні духовних цінностей та ідеального змісту. Духовне життя суспільства зв'язане з задоволенням духовних потреб, функціонуванням свідомості (суспільної та індивідуальної), стосунками між людьми, багатоманітними формами їх спілкування. Духовне життя суспільства охоплює не тільки ідеальні явища, але й суб'єктів духовного життя, які мають певні потреби, інтереси, ідеали, а також соціальні інститути, що займаються виробництвом. Розподілом та зберіганням духовних цінностей (клуби, бібліотеки, театри, музеї, навчальні заклади, релігійні та суспільні організації тощо). Ось чому не можна зводити духовне життя суспільства лише до функціонування суспільної свідомості. Стан духовного життя визначається усіма його складовими.
Духовне життя суспільства має і другий аспект. Духовне життя суспільства виступає і як відносно самостійна сфера суспільного життя. Розподіл праці та соціальна диференціація суспільства привели до того, що духовна діяльність відокремилася в самостійний вид виробництва і стала заняттям окремих спільностей людей. Так виникла духовна сфера суспільного життя - один з рівнів духовного життя суспільства, що зв'язаний з спеціалізованим духовним виробництвом, спрямованим на задоволення переважно духовних потреб, з функціонуванням спеціалізованих соціальних інститутів, що професійно зайняті створенням, зберіганням та поширенням духовних цінностей. Зрозуміло, що і в таких умовах зберігаються непрофесійна духовна діяльність та стихійна система розподілу, споживання духовних цінностей.
Отже, духовна сфера - це духовне життя людей, яке цілеспрямовано організується суспільством. Духовна сфера має певну структуру та включає такі компоненти: духовне виробництво, духовні потреби, духовне споживання, духовні цінності, суб'єкти духовного життя і соціальні інститути, що забезпечують його протікання.