- •Філософія як наука і світогляд.
- •Історичні типи світогляду.
- •Світогляд як духовно-практичний спосіб ставлення людини до світу.
- •Філософія і міфологія. Філософія і релігія.
- •Структура та функції філософського знання.
- •5) Етика, естетика, філософія релігії, філософія права та філософія історії - сферою духовного життя, осмисленням її цілей та цінностей.
- •Філософія Стародавньої Індії. Ідеї страждання, спасіння та ненасилля у староіндійській філософії. Давньокитайська філософія. Основні філософські школи Стародавнього Китаю.
- •Становлення та розвиток філософії у Стародавній Греції. Космоцентризм давньогрецької філософії.
- •Філософсько-етичні погляди Сократа.
- •Філософська система Платона: вчення про ідеї.
- •Філософська система Платона: вчення про пізнання.
- •Філософська система Аристотеля.
- •Проблема людини в античній філософії.
- •Теоцентризм – світоглядна парадигма середньовічної філософії.
- •Проблема співвідношення знання та віри в середньовічній філософії.
- •Філософська система Томи Аквінського.
- •Соціально-філософські концепції епохи Відродження (т.Мор, т.Кампанела, н.Макiавеллi).
- •Основні напрямки філософії нового часу.
- •Філософські погляди Рене Декарта.
- •Принцип досвіду у концепціях емпіризму.
- •Традиція “філософії життя “(а.Шопенгауер, ф.Ніцше).
- •Основні напрямки та ідеї позитивізму.
- •Релігійно-філософські вчення XX століття.
- •Проблема людини у філософії екзистенціалізму.
- •Особливості постмодерного філософування.
- •Джерела формування української філософської думки..
- •Морально-етичні погляди Григорія Сковороди.
- •Філософський зміст проблеми буття.
- •Свідомість як предмет філософського аналізу.
- •Діалектика і метафізика.
- •Сутність та структура пізнавального процесу.
- •Творчість як конструктивний принцип пізнання.
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •Логіка та методологія наукового пізнання.
- •Філософські проблеми антропогенезу.
- •Парадигми осягнення історії
- •Духовне життя суспільства. Поняття культури.
- •Глобальні проблеми сучасного суспільства, та шляхи їх вирішення.
- •Суспільство як система: основні елементи суспільного життя, їх взаємовпливи.
Філософія як наука і світогляд.
Філософія, як наука, має свій предмет, свої закони розвитку, свій понятійний апарат, і свої методи, що дає їй можливість адекватно відображати об’єктивну дійсність. Філософія є формою суспільної свідомості; 2) філософія здобуті знання представляють у теоретичній формі, у формі логічних доведень своїх висновків; 3) філософія є структурним елементом наукового світогляду, тобто включаються в структуру світогляду; 4) філософія має однопорядкові структурні елементи (предмет, закони, поняття (категорії), методи дослідження). У філософії понятійний апарат, закони мають на відміну від будь-якої науки всезагальний характер, тобто екстраполюються на всі сфери дійсності; 2) філософія, як відомо, є форою суспільної свідомості. Закони і понятійний апарат філософії виконують функцію загальної методології пізнання. Філософія дає загальну цілісну картину світу. Філософія включається в теоретичне обґрунтування будь-якого світогляду. Філософія – любов до мудрості. Для філ. думки основою стали розум, інтелект. Реальне споглядання,логіч. аналіз почали витісняти фантаст. сюжети.Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом.
Що ж таке світогляд? Слід підкреслити, що у визначенні цього поняття немає чіткості. Воно не є загальновизнаним. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: “світогляд – це форма суспільної відомості; “світогляд – це форма самоусвідомлення особистості”; “світогляд – це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі”; “світогляд – це система принципів діяльності людини”; “ світогляд – це погляд людини на світ як ціле”; світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння світу”. Поняття “світогляд” – багатогранне, відображає складні процеси духовно-практичного життя людини. З усіх вище наведених визначень найбільш узагальненим є таке: світогляд – це форма суспільної свідомості, спосіб духовно-практичного освоєння світу. Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом. Певним способом духовно- практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично. Філософія і світогляд, безумовно, мають спільність. В чому вона полягає? Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони: 1) є своєрідними формами суспільної свідомості, способами духовно-практичного освоєння світу; 2) мають однаковий предмет осмислення – відношення “людина – світ”; 3) дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т.п.; 4) мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною). Разом з тим, філософія і світогляд – це не тотожні поняття. В чому полягає їх нетотожність?
1. Поняття “світогляд” більш широке за обсягом ніж поняття “філософія”. Світогляд включає в себе різноманітні погляди людини на світ – філософські, релігійні, суспільно-політичні, економічні, етичні, естетичні і т.п.
2. Для характеристики світогляду використовуються поняття “загальна картина світу”, “світовідчуття”, “світосприйняття”, “світоуявлення”, “світорозуміння” тощо. Для філософії найважливішими в цьому контексті є “світорозуміння”.
3. Філософія і світогляд різні за своєю структурою. Перша включає в себе онтологію, логіку, теорію пізнання (гносеологію), діалектику, антропологію і т.п. В структуру останнього включаються: (досвід, знання, віра, ціннісні орієнтації, переконання тощо).
4. Філософія представляє собою форму суспільної свідомості, світогляд і науку. Світогляд як система поглядів на світ, як спосіб його духовно-практичного освоєння не є наукою. Світогляд може ґрунтуватися на не наукових засадах.
5. Філософія відображає і обґрунтовує своє осмислення світу своїми методами, принципами, законами, своїм логіко-понятійним апаратом, маючи таку функцію, як логіко-гносеологічна. Світогляд не має такої функції.