Модуль 2 Змістовий модуль 3. Планування та контроль ресурсного забезпечення, витрат та фінансів

Тема 8. Персонал і оплата праці

План лекції

1. Значення, завдання та вихідні дані плану з персоналу та оплати праці

2. Планування та контроль чисельності персоналу, продуктивності праці та фонду оплати праці

1. Значення, завдання та вихідні дані плану з персоналу та оплати праці

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності і забезпечують господарську діяльність суб’єкта господарювання.

Персонал підприємства формується під впливом різних факторів внутрішнього і зовнішнього характеру. Це насамперед:

• характер продукції,

• технологія,

• організація виробництва, праці та управління,

• демографічні процеси,

• тенденції на ринку праці,

• мотивація до праці тощо.

Основними завданнями соціально-трудового планування на вітчизняних підприємствах в умовах ринкового господарювання є

• забезпечення ефективної зайнятості персоналу,

• високої продуктивності праці,

• оптимальної заробітної плати,

• перетворення її в мотиваційний фактор економічної стабільності, основу добробуту працівників та членів їх сімей.

Соціально-трудове планування на підприємстві передбачає:

• проведення планових розрахунків з визначення потреби в персоналі за категоріями;

• розрахунок продуктивності праці;

• формування фонду оплати праці працівників і визначення середньої заробітної плати;

• розвиток нових соціально-трудових відносин.

Соціально-трудове планування здійснюється на основі таких вихідних даних:

• показників плану випуску продукції; технічного та організаційного розвитку; матеріально-технічного забезпечення виробництва;

• результатів аналізу звітних даних за попередній період;

• стану і тенденцій розвитку національного ринку праці;

• внутрішніх трудових норм і нормативів: діючих на підприємстві норм часу, виробітку, рівнів виконання норм, режиму роботи, норм обслуговування тощо;

• основних положень і норм чинного трудового законодавства;

• діючих положень і норм з оплати праці всіх категорій персоналу.

Найважливіші показники соціально-трудового плану:

• середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу – всього і за категоріями;

• виробіток продукції на одного робітника та одного працюючого;

• ріст продуктивності праці;

• фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу – всього, у тому числі робітників;

• середня заробітна платня одного робітника та одного працюючого;

• фонд споживання промислово-виробничого персоналу;

• середній доход на одного працюючого.

2. Планування та контроль чисельності персоналу, продуктивності праці та фонду оплати праці

Мета планування чисельності працівників - формування високопрофесійного оптимального за чисельністю складу персоналу для ефективної господарської діяльності і стабільного цивілізованого соціально-економічного розвитку трудового колективу підприємства.

Елементами планування є:

• прогнозування спеціалізації і виробничого профілю підприємства;

• прогнозування номенклатури і обсягів виробництва продукції, робіт та послуг;

• вивчення та аналіз попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці;

• аналіз наявності працівників та потреби їх в розрізі структурних підрозділів, професій, видів діяльності, робочих місць;

• розробка програм, проектів, заходів формування і використання персоналу підприємства з урахуванням застосування інновацій науково-технічного прогресу, зарубіжного і національного досвіду, прогресивних і міжнародних норм і стандартів.

Вихідними даними при плануванні персоналу є виробнича програма, норми витрат праці, баланс робочого часу.

Всі працівники підприємства поділяються на дві групи: промислово-виробничий персонал (ПВП) та непромисловий персонал. До промислово-виробничого персоналу відносяться всі працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів, лабораторій, заводоуправління, складів, охорони – тобто всі, зайняті у виробництві та його обслуговуванні.

До непромислового персоналу відносяться працівники, які не пов’язані безпосередньо з процесом промислового виробництва, а працюють в підрозділах, які знаходяться на балансі підприємства – житлово-комунальне господарство, дитячі дошкільні установи, заклади громадського харчування, лікувальні установи тощо.

Розрахунок чисельності ПВП може проводитись двома способами: укрупнено та прямим шляхом по кожній категорії персоналу.

В умовах стабільної економіки, ритмічної роботи підприємства, стійкої структури виробництва доцільно використовувати укрупнений метод розрахунку чисельності. При його застосуванні планова чисельність ПВП визначається шляхом коригування базової чисельності:

,

де ПВП^баз - чисельність ПВП в базовому періоді, чол.; І_план – плановий індекс зміни обсягу виробництва продукції; ∆ПВП – зміна чисельності ПВП в плановому періоді за пофакторним розрахунком впливу продуктивності праці, чол.

Більш точним є метод розрахунку планової чисельності на основі повної трудомісткості виготовлення продукції. Однак цей метод поширюється лише на одну категорію ПВП – робітники.

,

де ∑Т_{люд-год} - сумарна трудомісткість виробничої програми за планом, люд-год; Т_явк – явковий (ефективний) фонд робочого часу одного робітника в плановому періоді, год.; К_вн – очікуваний коефіцієнт виконання норм часу.

Метод прямого розрахунку чисельності використовується при визначенні поточної потреби в робітниках основних і допоміжних професій.

Чисельність основних робітників розраховується в залежності від характеру технологічних операцій за формулами:

• на нормованих ручних операціях (ручне складання, верстка, читання коректури, ручне фальцювання, ручна упаковка продукції і т. д.):

,

де Т_{люд-год} – планова трудомісткість виробничої програми на даній технологічній операції, людино-годин; Т_явк – плановий явковий фонд часу одного робітника в рік, год.; К_вп – коефіцієнт виконання норм часу на даній технологічній операції;

• на нормованих машинних операціях:

,

де К_м.р – розрахункова кількість одиниць устаткування, необхідна для виконання виробничої програми; Ш – планова норма обслуговування одиниці устаткування (штат), чол.; З – режим роботи за планом (змінність).

• на ненормованих машинних операціях:

де К_м.вст – встановлена кількість одиниць устаткування, що підлягає експлуатації.

Чисельність допоміжних робітників визначається в залежності від характеру виконуваних робіт:

• на допоміжних роботах, на які встановлюються норми часу (слюсарні, електро-слюсарні, станочні), явкова чисельність робітників розраховується за формулою:

• на допоміжних роботах, на які встановлені норми обслуговування (комірники, підсобні робітники, колористи, клеєвари та ін.), облікова чисельність робітників розраховується за формулою:

,

де Н_обсл – встановлений галузевий норматив обслуговування для кожної професії зокрема, чол.; О_роб – обсяг робіт у відповідних одиницях (тоннах, основних робітниках і т. д.).

В процесі планування потреби у виробничих робітниках визначається їх явкова і спискова (облікова) чисельність.

Явкова чисельність включає тих робітників, які щоденно забезпечують нормальний хід виробничого процесу.

Спискова чисельність робітників включає явковий склад і робітників, відсутніх на роботі з поважних причин – відпустки, хвороби, виконання державних і громадських обов’язків.

Спискова чисельність робітників визначається за формулою:

,

де Р_явк – явкова чисельність робітників, чол.; К_явк – коефіцієнт явки на певний період часу.

Коефіцієнт явки характеризує співвідношення між фондом явкового (ефективного) і режимного часу, відпрацьованого одним робітником в плановому періоді, та визначається за формулою:

,

де Т_явк – річний явковий фонд часу одного робітника, год.; Т_реж – річний режимний фонд часу одного робітника, год.

Чисельність непромислового персоналу визначається аналогічно розрахунку основних і допоміжних робітників.

Додаткова потреба у персоналі (ПВП_дод) розраховується за формулою:

,

де ПВП_план – середньооблікова чисельність персоналу за планом, чол.; ПВП_к.зв – середньообліковий склад персоналу на кінець звітного періоду, чол.

ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ.

Продуктивність праці як економічна категорія характеризує ефективність трудових витрат і показує здатність праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, лобу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання одиниці роботи чи послуги).

Система показників продуктивності праці на підприємстві включає натуральні, трудові та вартісні; часткові, загальні, багатофакторні вимірники.

Натуральні показники продуктивності праці (виробітку) найбільш точно характеризують динаміку, однак не є порівняльними навіть в межах одного підприємства.

Трудові показники широко використовуються в зарубіжній і вітчизняній науці і практиці для оцінки результатів праці персоналу. Вони характеризують співвідношення між результатами і витратами праці.

Найбільш універсальними і розповсюдженими є вартісні показники продуктивності праці. Обсяг продукції при цьому може визначитися значеннями:

• товарної продукції; валової продукції;

• чистої продукції (доданою вартістю обробки);

• реалізованої продукції.

Рівень абсолютної продуктивності праці за планом можна визначити за формулою:

,

де ВП_план – загальний плановий обсяг випуску продукції у відповідних одиницях виміру; ПВП_план – планова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Темпи росту продуктивності праці визначаються відношенням приросту виробітку до його базового значення:

де ПП_план, ПП_баз – продуктивність праці відповідно планового і базового періодів.

У практиці господарювання необхідно визначати зміну рівня

продуктивності праці під впливом різних факторів.

До основних факторів зміни продуктивності праці відносяться:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• структурні зрушення та зміна обсягів виробництва;

• вдосконалення організації виробництва, праці, управління;

• галузеві особливості.

Вплив окремих факторів на продуктивність праці визначається шляхом врахування зміни чисельності персоналу за формулою:

,

де ∆Р – зміна чисельності персоналу (робітників) за рахунок впливу фактора, чол.; ПВП_баз – чисельність персоналу до дії фактора, чол.

ПЛАНУВАННЯ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Відповідно до статті 1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконувану ним роботу.

Витрати на оплату праці складаються з:

• фонду основної заробітної плати;

• фонду додаткової заробітної плати;

• інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При плануванні фонду оплати праці (ФОП) необхідно врахувати засоби державного регулювання рівня оплати праці, які виражаються у встановленні певного мінімуму платні, її індексації, тарифних коефіцієнтів і т. д.

Планування фонду оплати праці має вирішальне значення для забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у збільшенні обсягів виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, поліпшення фінансового стану підприємства.

При плануванні ФОП визначається сума грошових коштів, необхідна і достатня для оплати праці працівників у плановому періоді; забезпечується оптимальне співвідношення в рівні заробітної плати окремих категорій працівників; розраховується середня заробітна плата працюючих відповідно до їх кваліфікації; створюються передумови для управління заробітною платою.

При формуванні планового ФОП на підприємствах зі стабільною структурою продукції, незначними коливаннями обсягів виробництва, незмінним складом кадрів і при стабільному трудовому законодавстві можуть використовуватися такі методи.

І. За нормативом заробітної платні на одиницю продукції (робіт, послуг) у вартісному виразі. Норматив заробітної платні розраховується за результатами роботи підприємства у базовому періоді за формулою:

,

де Ф0П_баз – фонд оплати праці ПВП у базовому періоді, тис. грн.; ТП_6аз – обсяг товарної продукції у базовому періоді, тис. грн.

Звідси плановий ФОП становитиме:

,

де ТП_план – обсяг товарної продукції за планом, тис. грн.; ∆ФОП – зміна коштів на оплату праці за рахунок впровадження заходів плану науково-технічного розвитку, тис. грн.

II. За нормативом на кожному відсотку приросту обсягу виробництва (робіт, послуг). При цьому ФОП формується з ФОП базового періоду і суми відхилень цього фонду, підрахованих за нормативом:

,

де ∆ТП – зміна обсягів виробництва продукції, %; ∆Н_з/п – норматив приросту заробітної плати за кожний відсоток зміни обсягу виробництва, % (встановлюється підприємством самостійно, а в окремих випадках вищестоячою організацією).

III. За розміром середньорічної заробітної плати одного працюючого у базовому періоді з врахуванням планової чисельності ПВП та змін ФОП за рахунок впровадження заходів науково-технічного розвитку:

ФОП робітників-відрядників розраховується на основі даних про нормативну трудомісткість виробничої програми (Т_н-год), годинну тарифну ставку робітників-відрядників відповідного розряду (гтс_відр) з врахуванням чисельності робітників, які виконують дану технологічну операцію Р_сп. По всіх операціях технологічного процесу виготовлення продукції, по дільницях (цехах).

ФОП робітників відрядників розраховується за формулою:

ФОП робітників-погодинників розраховується на основі даних про відпрацьований час (Т_явк), годинну тарифну ставку робітників-погодинників (гтс_погод) з врахуванням їх облікової чисельності на кожній технологічній операції або виду роботи (Р_сп) за формулою:

Прямий (тарифний) фонд оплати праці включає оплату працівникам за технічні (ремонтно-профілактичні) та технологічні зупинки. Розмір оплати (0_зуп) визначається на основі планової тривалості кожного з виду простоїв та прийнятої на підприємстві системи їх оплати:

Годинний фонд оплати пращі (ФОП_год) складається з тарифного фонду (ФОП_тариф), премій (П), доплат до годинного ФОП (Д_год):

Розмір премій зазначається в діючому на підприємствах положенні про преміювання.

Доплати до годинного ФОП передбачаються з метою покриття додаткових витрат робочої сили при існуючих на підприємствах відхиленнях умов праці, виконанні додаткових функцій (доплати за роботу в нічний час, за бригадирство, за навчання учнів, за роботу в шкідливих і важких умовах, оплата браку не з вини робітника).

Денний фонд оплати праці (ФОП_ден) складається з годинного ФОП і доплат до нього:

Доплати до денного ФОП передбачають оплату за невідпрацьований час впродовж зміни відповідно до чинного трудового законодавства і за простої працівника протягом робочого дня не з його вини (скорочений день підліткам, оплата понадурочної праці, внутрішньозмінних простоїв).

Річний фонд оплати праці (ФОП_річ) включає денний ФОП і доплати до річного:

Доплати до річного ФОП передбачають оплату за невідпрацьований час впродовж року відповідно до чинного трудового законодавства і цілодобових простоїв робітника не з його вини (оплата чергових і додаткових відпусток, відпусток по навчанню, виконання державних і громадських обов’язків, винагорода за вислугу років, оплата цілодобових простоїв не з вини робітника).

Середньогодинна заробітна плата (ЗЛ_с/год) використовується при плануванні величини доплат до денного ФОП і розраховується за формулою:

,

де Т_л-год – планова кількість відпрацьованих людино-годин у рік.

Середньоденна заробітна плата (ЗП_с/ден) використовується при плануванні величини доплат до річного ФОП і розраховується за формулою:

,

де Т_л-дн – планова кількість відпрацьованих людино-днів у рік.

Середньорічна заробітна плата (ЗП_с/річ) виражає номінальну винагороду працівника за свою працю, виконану роботу, надані послуги впродовж року.

Середньорічна заробітна плата одного робітника розраховується за формулою:

де – річний ФОП по категорії „робітники”, тис. грн.; Р_сп – планова спискова чисельність робітників, осіб.

Середньорічна заробітна плата одного працюючого розраховується за формулою:

При плануванні фонду оплати праці підприємства самостійно вибирають форми і системи оплати праці з врахуванням професій, характеру праці та її організації.