2. Оптимізаційні планові розрахунки нововведень продукції та планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції

На етапах розроблення нової продукції, коли немає комплекту технічної документації та нормативної бази, витрати, пов’язані з цим, визначають як прогнозні величини. При цьому використовують різні методи прогнозних оцінок, серед яких основними є параметричні методи обчислення собівартості продукції, до яких належать методи питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний.

Згідно з методом питомих витрат собівартість нової продукції обчислюють як добуток питомої собівартості аналогічного (базового) виробу, який уже освоєний виробництвом, і параметра нового виробу. Цей параметр залежить від типу виробу й найбільшою мірою впливає на собівартість (наприклад, потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів).

За баловим методом кожен параметр нового та базового виробу оцінюють певною кількістю балів (експертним шляхом) його відносного впливу на собівартість виробу. Собівартість базового виробу ділять на суму балів усіх параметрів виробу й у такий спосіб знаходять собівартість одного бала (С_б). Тоді собівартість нового виробу визначають так:

де n – кількість параметрів, які впливають на собівартість виробу;

– кількість балів по і-му параметру нового виробу.

За допомогою кореляційного методу встановлюють залежність (лінійну, ступеневу) собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, які виведено на основі аналізу фактичних даних за групою аналогічних виробів.

Обчислюючи собівартість нового виробу агрегатним методом, спочатку знаходять собівартість окремих частин даного виробу, а потім – їхню суму – собівартість нового виробу з урахуванням витрат на монтаж чи складання. Цей метод використовують для складних виробів.

Кошторис витрат на підготовку виробництва складають за економічними елементами. Номенклатура статей кошторису витрат на підготовку виробництва нової продукції (за економічними елементами):

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

Склад статей калькулювання виробничої собівартості нової продукції встановлює підприємство.

Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку виробництва:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

3. Об’ємно-календарне планування виробництва нової продукції

Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва – це доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт з підготовки виробництва, проведення необхідних розрахунків з обсягу робіт, складання графіків виконання останніх.

Процес об’ємно-календарного планування підготовки виготовлення нового виробу передбачає виконання менеджерами підприємства таких етапів:

• вибір стратегії розвитку підприємства (з концентрацією уваги на задоволенні потреб ринку новими високоякісними товарами);

• обґрунтування форми організації підготовки виробництва;

• визначення логістичної схеми руху матеріальних потоків;

• розроблення основних календарно-планових нормативів;

• оперативне планування роботи виробничих підрозділів;

• організаційна підготовка виробництва;

• безпосередня організація оперативної роботи;

• поточний контроль та регулювання процесу підготовки виробництва нового продукту.

Головне завдання об’ємно-календарного планування підготовки виробництва нової продукції полягає в забезпеченні на підприємстві ритмічного руху всіх виробничих процесів з метою як найбільшого задоволення основних потреб ринку, раціонального використання наявних економічних ресурсів і максимізації прибутку.

Технічна підготовка виробництва – комплекс послідовно пов’язаних наукових, проектно-конструкторських, технологічних і виробничо-господарських робіт зі створення, освоєння та впровадження нових видів продукції.

Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва слугують: завдання плану технічного розвитку підприємства; нормативи для визначення складу й обсягу робіт; їх тривалості по всіх етапах технічної підготовки.

З метою скорочення термінів підготовки використовують метод паралельного й паралельно-послідовного ведення робіт.

Об’ємно-календарне планування є важливим важелем повсякденного керівництва підготовкою виробництва нового продукту. При цьому підготовка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання, поточного регулювання та використанням різних альтернативних науково-технічних рішень у процесі підготовки виробництва нової продукції.

Наявність різних альтернатив розв’язання проблем дає змогу побудувати морфологічну карту – список усіх існуючих варіантів рішення проблем, які ще не існують, але їх використання можливо, а також варіантів, що з’являться в майбутньому.

Отримані на основі морфологічної карти альтернативні варіанти можуть стати основою для побудови економіко-математичної моделі створення нової продукції (техніки).