IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів

Малі і середні підприємства використовують власні і позичені кошти. Позичені кошти повинні залучатися тоді, коли це підвищує рентабельність власних коштів.

В практиці господарювання збільшення або зменшення рентабельності оборотних коштів за рахунок отримання кредиту з врахуванням його платності називають ефектом фінансового важеля (ЕФВ).

ЕФВ показує зміну рівня рентабельності власних обігових коштів у зв’язку із залученням позичених коштів і визначається за формулою:

де ЕР – рівень економічної рентабельності, %; СП – ставка плати за кредит, %; ЗК – залучені кошти, тис. грн.; ВК – власні кошти, тис. грн.; ЗК : ВК – плече важеля.

Чим більшою є величина залучених коштів, тим довший важіль, а, отже, і ризик підприємства, пов’язаний з оплатою своїх зобов’язань.

До показників фінансового важеля відноситься показник боргу:

де П_заг – загальні пасиви підприємства, тис. грн.; А_заг – загальні активи підприємства, тис. грн.

Якщо К_6орг→1 і більше, то підприємство має ослаблену здатність до майбутніх позик, високий рівень боргів.

Ще одним показником фінансового важеля є рівень покриття процентів, який характеризує здатність підприємства сплачувати відсотки по боргах з отриманих доходів:

,

де ВД – сума валового доходу підприємства, тис. грн.; П_р – сума на виплату процентів за рік, тис. грн.

У сучасному фінансовому плануванні широко використовується показник Альтмана, який характеризує ймовірність банкрутства підприємства, його фінансову стійкість. Він визначається за формулою:

,

де

де Р_пот, Р_заг – поточні і загальні резерви підприємства; В_акц - вартість звичайної акції.

Якщо загальний рахунок Z перевищує 2,6, то підприємство має стійкий фінансовий стан. Якщо Z-рахунок менший за 1,1, то організація близька до банкрутства.

V. Показники активності (оборотності)

Ця група показників характеризує ефективність використання підприємством економічних ресурсів.. В цю групу показників включаються:

Коефіцієнт обороту запасів характеризує рівень збалансування запасів підприємства, оцінює швидкість проходження товарів від закупівлі ресурсів до продажу готової продукції:

де В_реал – доход (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.; З – запаси товарно-матеріальних цінностей, тис. грн.

Коефіцієнт обороту основних засобів:

де В_чист – сума чистого продажу продукції, тис. грн.; ОЗ – основні засоби (без нематеріальних активів).

Коефіцієнт обороту загальних активів характеризує ефективність управління використанням ресурсів підприємства:

Коефіцієнт обороту рахунків до оплати визначається як співвідношення величини продажу в кредит до суми рахунків до оплати:

де – сума чистого продажу в кредит, тис. грн.; ДЗ – сума дебіторської заборгованості, тис. грн.

Чим вищим є даний показник, тим коротшим є час між продажем товарів та їх оплатою (отриманням коштів).

3. Планування розподілу прибутку і потреби у зовнішньому фінансуванні

Відповідно до Закону України „Про підприємства в Україні” прибуток, який залишається на підприємстві, використовується за рішенням трудового колективу або власника.

В процесі його розподілу формуються грошові фонди цільового призначення:

• фонд розвитку виробництва;

• фонд соціальних потреб;

• фонд матеріального заохочення;

• резервний (страховий) фонд;

• дивідендний фонд.

Фонд розвитку виробництва (ФРВ) витрачається на задоволення потреб підприємства, які пов’язані з технічним переозброєнням, вдосконаленням технології, проведенням науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, освоєнням нових та модернізацією традиційних видів продукції, поповненням власних оборотних коштів.

Фонд соціальних потреб (ФСП) формується з метою сприяння соціальному розвиткові колективу підприємства: утримання об’єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних установ, будинків і баз відпочинку, клубів, спортивних закладів тощо); будівництва, реконструкції і капітального ремонту житлового фонду і об’єктів соціально-культурної сфери; проведення оздоровчих, культурно-масових заходів; інших аналогічних витрат (здешевлення харчування на підприємстві, оплати транспорту працівникам підприємства тощо).

Фонд матеріального заохочення (ФМЗ) формується з метою підвищення мотивації працівників до досягнення високих кінцевих результатів роботи: виплати винагороди за загальні результати роботи впродовж року, одноразового преміювання за виконання особливо важливих завдань, надання одноразової матеріальної допомоги тощо.

Резервний (страховий) фонд (ФР) створюється на випадок погіршення фінансового стану підприємства в результаті зміни ринкової кон’юнктури, стихійних лих тощо. Для акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю створення резервних фондів є обов’язковим. Їх розмір визначається статутними документами.

Певна сума прибутку (в межах 4% загальної суми оподаткованого прибутку) може спрямовуватися на добровільні внески і благодійні цілі. Ця сума звільняється від оподаткування.

Важливим питанням фінансового планування на підприємстві є визначення потреби у зовнішньому фінансуванні, необхідному для забезпечення запланованого обсягу випуску та продажу продукції.

Потреба у зовнішньому фінансуванні (Зф) визначається за формулою:

де І_а – заплановані інвестиції в активи підприємства (основний капітал, оборотні засоби), тис. грн.; В_ф – внутрішні джерела фінансування за планом (резерви, прибуток, амортизаційні відрахування).

де А_план – планова величина приросту загальних активів, тис. грн.; П_план – планова величина приросту поточних пасивів (зобов’язань), тис. грн.

Величина внутрішнього фінансування визначається:

де П_чист – чистий нерозподілений прибуток колективу за планом, тис. грн.; Д – планова сума дивідендів, тис. грн.

Після визначення величини зовнішнього фінансування доцільно розрахувати показники ефективності його залучення: чистий дисконтований доход, індекс доходності, внутрішню норму доходності, період окупності.