Тема 11. Фінансове планування і контроль на підприємстві План лекції

1. Сучасні підходи до формування фінансової політики підприємства

2. Планування та контроль фінансових результатів та фінансових показників

3. Планування розподілу прибутку і потреби у зовнішньому фінансуванні

1. Сучасні підходи до формування фінансової політики підприємства

Фінансове планування на промисловому підприємстві – це безперервний процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимального співвідношення у розподілі доходів підприємницької структури.

Фінансове планування охоплює всі сторони діяльності підприємства, забезпечує високий рівень управління витратами і доходами, результатом чого є підприємницький успіх, можливість вдосконалення матеріальної бази та соціального розвитку.

Розробка фінансового плану ґрунтується на планах виробництва продукції, її номенклатурі, витратах, фінансових нормах і нормативах, даних про ринок та тенденції його розвитку.

Підприємства самостійно розробляють і схвалюють фінансові плани.

Процес фінансового планування включає ряд послідовних стадій:

• розрахунки планових фінансових показників з використанням результатів попередніх розділів плану діяльності підприємства;

• розробка проекту фінансового плану;

• узгодження показників плану з акціонерами, банківськими установами тощо;

• розгляд проекту плану керівництвом підприємства і трудовим колективом;

• схвалення плану керівництвом підприємства з врахуванням результатів обговорення.

В основі розробки фінансового плану лежить аналіз фінансово-господарської діяльності, в ході якого виявляються резерви підвищення ефективності роботи підрозділів підприємства; вплив зовнішнього середовища – економічних, фінансових, валютних, кредитних, конкурентних та інших умов, в яких здійснюється виробнича діяльність підприємства.

Для розробки фінансового плану підприємства необхідна належна інформаційна база. В якості такої бази використовуються:

• постанови органів галузевого або територіального управління щодо розвитку підприємства;

• завдання науково-технічних програм народногосподарського, галузевого та регіонального рівнів;

• державні замовлення і контракти;

• обсяг державних централізованих капітальних вкладень;

• фінансові норми і нормативи;

• результати попередньої роботи з замовниками;

• інформація про стан ринку товарів (робіт, послуг);

• матеріали аналізу виробничо-фінансової діяльності в базовому періоді;

• планові показники інших розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства.

2. Планування та контроль фінансових результатів та фінансових показників

Головне завдання кожної підприємницької структури в умовах ринкового господарювання полягає в організації виробничо-фінансової діяльності з метою найповнішого задоволення потреб населення в своїй продукції (роботах, послугах) та отримання найбільшого прибутку.

Доход підприємства, або прибуток, в умовах ринку є основою самофінансування всіх видів виробничо-комерційної діяльності підприємства і соціально-трудових відносин персоналу. Максимізація прибутку є кінцевою метою стратегічного, тактичного та оперативного планування.

В класичному розумінні прибуток – це різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) та витратами на її виробництво і збут. Цей показник характеризує ефективність господарювання, спроможність підприємства відраховувати кошти до бюджету, здійснювати подальшу господарську діяльність.

Прибутковість підприємства залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішими є:

• обсяги виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг);

• номенклатура, асортимент продукції, її конкурентоспроможність;

• рівень продуктивності праці;

• витрати на виробництво і збут продукції;

• ефективність цінової політики;

• рівень управління виробництвом.

Положення про бухгалтерський облік передбачає відповідну класифікацію доходів:

• доходи від реалізації продукції (робіт, послуг) (Д_реал);

• інші операційні доходи (Д_ін.оп);

• доходи від участі в капіталі (Д_кап.);

• фінансові доходи (Д_фін) тощо.

У П(С)БО 3 розрізняють декілька видів прибутку:

• валовий прибуток (П_вал) – різниця між доходами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (С_реал):

• операційний прибуток (П_оп) – доход від реалізації продукції, інший операційний доход мінус собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати (В_адмін), витрати на збут (В_збут) та інші операційні витрати (В_ін.оп):

;

• прибуток від звичайної діяльності (П_зв) – операційний прибуток плюс доходи від участі в капіталі, інші фінансові доходи мінус фінансові витрати (В_фін), втрати від участі в капіталі (В_ук), інші витрати звичайної діяльності (В_ін):

Розрахунок планової величини прибутків підприємства доцільно робити, дотримуючись форми № 2 „Звіт про фінансові результати”.

Прибуток, який залишається на підприємстві після сплати всіх податків і обов’язкових платежів до бюджету і позабюджетних державних фондів, називається чистим (нерозподіленим) прибутком (П_чист) або прибутком колективу (П_кол):

Він надходить в розпорядження власників підприємства або в розпорядження трудового колективу підприємства.

В практиці господарювання використовують декілька методів планування прибутку від реалізації продукції. На невеликих підприємствах найчастіше використовують метод прямого по асортиментного розрахунку.

На великих підприємствах використовують аналітичний метод планування прибутку від реалізації продукції. Цей метод ґрунтується на вивченні та врахуванні факторів, які впливають на рівень прибутку і рентабельності в базовому і плановому періодах.

Послідовність розрахунків зводиться до наступного:

• визначається очікуваний прибуток від реалізації продукції в базовому періоді;

• проводиться коригування очікуваного прибутку від реалізації продукції за факторами, які формують прибутковість і рентабельність в базовому періоді і які необхідно враховувати в плановому періоді;

• визначаються темпи зміни обсягу реалізації, індекси зміни цін на ресурси, зміни базової рентабельності;

• формується з врахуванням факторів повна собівартість реалізованої продукції за планом і визначається прибуток від реалізації продукції.

ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ

Фінансові планові і звітні документи не дають якісної картини фінансового стану підприємства. Аналіз і оцінка системи фінансових показників виявляють критичні моменти в його діяльності, визначають причини, сприяють прийняттю обґрунтованих управлінських рішень.

Фінансові показники підприємства можна виділити в декілька груп.

І. Показники ліквідності (короткотермінової платоспроможності)

В активі балансу підприємства можна виділити чотири групи ліквідних засобів.

Перша група – високоліквідні засоби – грошові кошти в касі, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку, інші грошові кошти.

Друга група – менш ліквідні засоби, що включають розрахунки з дебіторами, зменшені на величину безнадійної заборгованості.

Третя група – низьколіквідні засоби, які включають запаси і витрати у вигляді готової продукції.

Четверта група – неліквідні засоби, до яких відносяться основні засоби, нематеріальні активи, устаткування, капітальні вкладення.

Показники ліквідності характеризують рівень платоспроможності і включають поточний коефіцієнт ліквідності (загальний коефіцієнт покриття) та миттєвий показник ліквідності (коефіцієнт абсолютної ліквідності, швидкого реагування, коефіцієнт „кислотного тесту”).

Поточний коефіцієнт ліквідності змінюється залежно від галузі, В промисловості він є прийнятим на рівні – 2, в сфері послуг – 1, в торгівлі – 1,5.

,

де А_пот – поточні активи підприємства; П_пот – поточні пасиви підприємства.

Миттєвий показник ліквідності визначає, якою мірою підприємство спроможне у разі падіння товарообігу покрити свої короткотермінові зобов’язання перед кредиторами. Для своєчасного виконання своїх зобов’язань перед кредиторами необхідно, щоб цей показник був рівним 1 і більше.

,

де З – запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.

Для визначення загальної суми ліквідності використовується показник cash flow (потік готівки):

Чим вищий цей показник, тим кращим є фінансовий стан підприємства.

ІІ. Показники заборгованості підприємства

Коефіцієнт заборгованості показує, який відсоток активів фінансується за рахунок боргу. Чим нижче значення цього показника, тим нижчим є фінансовий ліверидж, який означає фінансування інвестицій за рахунок позик.

Ще одним показником заборгованості є співвідношення довгострокової заборгованості та власного капіталу або співвідношення довгострокової заборгованості та сумарних активів. Він показує, якою мірою підприємство фінансує свої активи за рахунок довгострокового боргу.

При прийнятті управлінських рішень важливо мати інформацію про можливості підприємства щодо сплати процентів за свої борги.

Для цього використовують коефіцієнт кратності процентів:

де П_реал – сума прибутку від реалізації продукції, тис. грн.; П_р – сума процентів за рік, тис. грн.

ІІІ. Показники прибутковості (доходності)

Показники прибутковості – найбільш поширені інструменти вимірювання успіху підприємства. До цих показників окрім валового доходу, валового і чистого прибутку відносяться: коефіцієнти валового і чистого прибутку, коефіцієнт окупності власного капіталу, чистий доход на акціонерний (власний) капітал, рентабельність.

Коефіцієнти валового і чистого прибутку визначаються за формулами:

де П_вал – валовий прибуток підприємства, тис. грн.; П_чист – чистий прибуток підприємства, тис. грн.; В_реал – доход (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.

Коефіцієнт окупності власного капіталу визначається:

,

де К_вл – сума власного капіталу, тис. грн.

Коефіцієнт окупності загального капіталу за балансом:

де К – сума загального вкладеного капіталу, тис. грн.

При плануванні фінансових показників розраховують коефіцієнти рентабельності коштів підприємства:

де П_вал, П_оп, П_чис„ – валовий, операційний і чистий прибуток підприємства, тис. грн., С_п.реал – повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

Чистий доход на акціонерний (власний) капітал визначається:

де А^заг, П^заг – сума загальних активів і пасивів підприємства, тис. грн.