Тема 6. Оперативно-календарне планування і контроль План лекції

1. Суть, значення і завдання оперативно-виробничого планування та регулювання роботи підприємства.

2. Особливості складання оперативно-виробничих планів на підприємствах різного типу виробництва

3. Оперативне регулювання роботи підприємства

1. Суть, завдання і зміст оперативно-виробничого планування та регулювання роботи підприємства

Важливим етапом внутрішньовиробничого планування є складання оперативних планів виробничо-господарської діяльності підприємства на поточний період. Оперативне планування забезпечує:

• своєчасне та якісне виконання поточних завдань, передбачених річними планами діяльності підприємства;

• ритмічне виробництво відповідно до встановлених обсягів, номенклатури, термінів виготовлення продукції та її поставки споживачам (замовникам);

• раціональний розподіл ресурсів підприємства – технічних, матеріальних, трудових, фінансових;

• конкретизацію і доведення завдань цехам, дільницям, бригадам, робочим місцям з регламентацією їх виконання;

• розробку календарно-планових нормативів – тривалості виробничого циклу, оптимального розміру партії деталей і випуску продукції, величини заділів та ін.;

• своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами, інструментами; складання графіків руху предметів праці в часі та просторі, доведення їх до виконавців;

• координацію роботи суміжних цехів, дільниць, бригад, робочих місць;

• контроль і регулювання ходу виробничого процесу та роботи підприємства.

Виконання цих завдань забезпечить чітку, ритмічну роботу всіх структурних підрозділів підприємства, своєчасний випуск продукції відповідно до встановлених термінів, стабільність діяльності підприємства.

Оперативно-виробниче планування – це поточна діяльність планово-виробничих служб підприємства впродовж короткого періоду часу, пов’язана з розподілом робіт між: структурними підрозділами, забезпеченням їх необхідними ресурсами, оперативним регулюванням виробничого процесу для реалізації поставлених завдань.

Розрізняють три рівні оперативного планування: заводський (міжцеховий), цеховий, дільничний.

За характером використовуваних методів планові роботи в ОВП поділяють на три послідовно виконуваних блоки:

• об’ємне планування;

• календарне планування;

• оперативне регулювання (диспетчерування).

Основне завдання об’ємного планування – розробка конкретних виробничих завдань і показників цехам, розподіл виробничої програми за підрозділами підприємства з врахуванням термінів її поставки замовникам (споживачам) та визначенням черговості робіт (замовлень).

Календарне планування передбачає визначення термінів початку і кінця робіт в основних цехах, термінів їх передачі з цеху в цех, передачі виробів на склад готової продукції, замовнику або в реалізацію.

Вихідними даними для складання календарних планів служать обсяги випуску продукції на певний період, трудомісткість виконуваних робіт, терміни поставок продукції на ринок (замовникові).

Суть оперативного регулювання полягає в оперативному контролі за ходом виробничої діяльності, його координації та регулюванні при виникненні збоїв у виробництві або зміні завдань, а також в оперативному обліку продукції та використаних ресурсів.

Продумане та якісне виконання основних завдань оперативно-виробничого планування сприяє реалізації зведених тактичних і стратегічних планів діяльності підприємства, поліпшує всі основні показники його роботи, сприяє організації ритмічного і рівномірного завантаження цехів і дільниць впродовж усього планового періоду (таблиця 5.1.).

Таблиця 5.1 - Вплив оперативно-виробничого планування і регулювання на результати економічної діяльності підприємства

Основні завдання ОВП і Р	Економічні результати
1. Своєчасне та якісне виконання завдань з випуску готової продукції	Найбільш повне забезпечення споживачів; скорочення запасів; збільшення оборотності коштів; збільшення доходів від реалізації; зниження витрат на виробництво продукції.
2. Організація ритмічного виробництва	Скорочення обсягів незавершеного виробництва; зниження рівня запасів продукції; ліквідація простоїв устаткування і робочої сили; підвищення рівня використання виробничих потужностей; ліквідація понадурочної роботи; скорочення непродуктивних витрат, браку.
3. Забезпечення оптимального завантаження устаткування	Підвищення ефективності використання основних фондів і робочої сили; зниження простоїв і витрат на виробництво; скорочення тривалості виробничого циклу.
4. Конкретизація і доведення завдань структурним підрозділам підприємства	Виконання номенклатурного та асортиментного плану випуску продукції; своєчасне виявлення резервів і вузьких місць; поліпшення технічної підготовки виробництва.

Оперативно-виробниче планування на підприємстві здійснюється в декілька етапів:

• попередні розрахунки,

• складання планових завдань і графіків,

• внесення змін в оперативні плани і графіки.

Система оперативно-виробничого планування і регулювання роботи включає сукупність основних елементів:

• вибір та обґрунтування планово-облікових одиниць для кожного структурного підрозділу підприємства;

• формування цехових і дільничних виробничих завдань (програм);

• розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ;

• розробка календарно-планових нормативів;

• календарні графіки проходження замовлень у виробництві.

Суть вибору та обґрунтування планово-облікових одиниць полягає в оптимальному укрупненні або деталізації номенклатури виробничої програми стосовно кожного рівня оперативного планування – від більш загальних одиниць на заводському рівні до більш детальних – на рівні цеху, дільниці.

Суть розробки календарно-планових нормативів зводиться до нормування ходу виробничого процесу в часі. Критерієм ефективності при виборі обсягів партії виробів можуть слугувати:

• найменша кількість і тривалість переналадок устаткування;

• максимальне завантаження устаткування;

• мінімальна тривалість виробничого циклу;

• найменший обсяг незавершеного виробництва;

• найменші витрати на виробництво продукції.