Процес умирання і його періоди

Стан між життям і смертю називають термінальним. Клінічна динаміка вмирання включає цілу низку патологічних процесів: не­притомність, зупинка діяльності серця, кровообігу, порушення фун­кції мозку, порушення дихання, розширення зіниць. У процесі вми­рання виділяють передагональний стан, термінальну паузу, агонію, клінічну смерть.

У передагональному стані свідомість сплутана, шкіра бліда з ціанотичним відтінком, ниткоподібний пульс визначається тільки на сонних, стегнових артеріях; відзначається тахікардія; систолічний тиск менше 60 мм рт. ст.; дихання часте, неглибоке.

Термінальна пауза характеризується згасанням функції кори го­ловного мозку, дихального центру, серця; АТ знижується до 0; ди­хання припиняється. Триває цей період від 10 с до 4 хв.

Агонія — це термінальний стан життєдіяльності організму, пограничний між життям і смертю. Він супроводжується різким знижен­ням активності основних його функцій (кровообігу, дихання, нерво­вої діяльності). При агонії ці зміни можуть мати зворотний характер або, посилюючись, призвести до смерті. Атональний стан може три­вати від 1 хв до кількох годин. Він характеризується знепритомнінням, зміною виразу обличчя. У таких хворих відвисає нижня щеле­пи, мутніє рогівка ока, шкіра обличчя набуває землисто-сірого кольо­ру, спостерігається мимовільне відходження сечі і калу. Знижуються АІ, температура тіла, зменшується наповнення і напруження пульса, дихання стає рідким і поверхневим. Зіниці розширюються і не реагують на світло. Настає смерть.

Клінічна смерть — це стан, у якому перебуває організм протягом кількох хвилин після припинення кровообігу і дихання, коли пов­ни тю зникають усі зовнішні прояви життєдіяльності, але в тканинах ще не настали незворотні дії.

Основними ознаками клінічної смерті є відсутність дихання і серцебиття, розширені зіниці, відсутність їхньої реакції на світло.

Допоміжними ознаками клінічної смерті є зміна забарвлення шкі­ри (мертвотно-сіра чи синюшна), непритомність, відсутність рефлексів і втрата м'язового тонусу.

Реанімаційні заходи

Важливими чинниками, що впливають на ефективність реанімації при клінічній смерті, є температура навколишнього середовища і тривалість вмирання. При раптовій зупинці серця клінічна смерть в умовах нормотермії триває до 5 хв, при мінусових темпе­ратурах — до 10 хв і більше. Тривалий період умирання значно погіршує ефективність реанімації, скорочуючи період клінічної смерті.

Повернути до повноцінного життя після клінічної смерті можливий лише за умови кваліфікованого і послідовного проведення комп­лексу реанімаційних заходів.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РЕАНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

1. Після констатації клінічної смерті (на що слід витрачати не більше 7—8 с) негайно здійсніть підготовчі заходи до проведення реанімації: потерпілого покладіть на спину, бажано з опущеною верхньою частиною тулуба, на тверду основу; розстебніть його пояс і оголіть ділянку серця.

2. Не залученому до реанімації працівникові запропонуйте підняти ноги потерпілого на 50—60 см угору для відтоку від них крові та збільшення кровонаповнення порожнин серця.

Етап І реанімації (забезпечення прохідності дихальних шляхів).

3. Здійсніть потрійний прийом:

а) відкрийте потерпілому рот і марлевою серветкою на затискачі або пальцем, обгорнутим хустинкою (при позаклінічних умовах), звільніть його від наявних сторонніх тіл і рідин (блювотних мокротиння, знімних зубних протезів, згустків крові тощо);

б) відхиліть голову потерпілого максимально назад, підкладіть під шию імпровізований валик з одягу або власну руку. При цьому в більшості потерпілих верхні дихальні шляхи звільняються від язика і його кореня і стають прохідними;

в) виведіть нижню щелепу вперед, унаслідок чого прохідність верхніх дихальних шляхів відновлюється.

Етап IIреанімації (проведення штучної вентиляції легень).

4. Штучну вентиляцію легень здійсніть способом вдування повітря з рота в рот або з рота в ніс (по можливості за допомогою ручних або автоматичних апаратів через лицьову маску чи інтубаційну трубку).

Накрийте потерпілому рот марлевою серветкою (носовою ниткою), щільно обхопіть губами його рот і здійсніть видих, одночасно вільними пальцями руки затисніть ніздрі, щоб запобігти вихо­ду повітря через ніс. Якщо рот потерпілого судомно стискується вдування проведіть через ніс, але при цьому рукою притисніть нижню щелепу до верхньої, щоб забезпечити герметизацію дихальні шляхів під час вдування. Об'єм видиху для дорослих повинен стаж вити 800-1000 см³.

Зверніть увагу на ритм дихання: видих має бути вдвічі тривалішим від вдиху.

Під час вдування повітря краєм ока стежте за рухами грудне клітки потерпілого, що повинна підніматися під час вдування і опус­катися під час пасивного видиху.

Здійсніть 2—3 вдування і починайте проводити наступний етап реанімації. Надалі частота вдувань має становити 12—16 за 1 хв.

Дітям залежно від віку повітря вдувають у меншому об'ємі. Щ час вдування стежте за надчеревною ділянкою, піднімання яке свідчить про введення надлишку повітря, що може призвести де; регургітації (самовільного виділення вмісту зі шлунка) і ускладнити проведення реанімаційних заходів, аж до аспірації дихальних шляхів.

Етап IIIреанімації (закритий масаж серця).

У ділянці нижньої третини груднини серце ближче прилягає де передньої поверхні грудної клітки. Оскільки в основі масажу лежить видалення крові з порожнини серця, стискання проводьте по цент­ру в цій ділянці, а не лівіше, не нижче і не вище.

5. Перебуваючи з боку від потерпілого, покладіть одну кисть на нижню третину груднини (на відстані 1,5—2 см від мечоподібного ні її ростка) чітко посередині так, щоб пальці були підняті вгору і роз­міщувалися паралельно до ребер. Зверху покладіть кисть другої руки і, ритмічно натискуючи, змістіть груднину в сагітальному напрямку на глибину 3—5 см. При натисканні на груднину пальці кистей під­німіть вгору для запобігання перелому ребер, руки випряміть у ліктьових суглобах. Масаж серця здійснюйте за допомогою маси свого

У перерві між натисканням руки не віднімайте від нижньої третини груднини, щоб не втратити орієнтир. Натискання дорослому при масажі серця проводьте ривком від 0,5 до 0,75 с, 1 раз за се­кунду.

На 4—5 натискань на груднину проводьте одне енергійне вдуван­ня повітря. На момент вдування повітря масаж серця припиняйте, але не більше ніж на 3 с.

Примітки. 1. Дітям залежно від віку масаж проводять однією рукою або пікша чи одним пальцем руки і частіше, ніж дорослим.

2. Ознаками результативних реанімаційних заходів є звуження зіниць, порожевіння шкіри, відновлення пульсу, поява дихальних рухів. Потерпілого за ефективних реанімаційних заходів обов'язково госпіталізують у реанімаційне відділення для стабільного відновлення функцій усіх систем організму.

3. За відсутності ознак ефективності реанімаційних заходів через ЗО хв під початку їх застосування можна запідозрити наявність тяжких змін головного мозку.