Основні правила накладання миш'яковистої пасти:

1. Миш'яковисту пасту рекомендують накладати на розкритий ріг пульпи. Інколи допускають накладання девіталізуючої пасти на нерозкриту пульпу. Проте в цьому випадку збільшується ризик посилення больового синдрому за рахунок набряку пульпи і підвищення тиску в порожнині зуба;

2. Аби зменшити ризик дифузії компонентів миш'яковистої пасти через крайову щілину між стінками порожнини і тимчасовим матеріалом, потрібно накладати девіталізуючу пасту так, щоб відстань між нею і краєм порожнини була не менше 2 мм. Особливо ця вимога актуальна при пришийковій або міжзубній локалізації каріозної порожнини, де підвищена вірогідність потрапляння миш'яковистого ангідриду на слизову оболонку, що може привести до "миш'яковистого опіку" або "миш'яковистого некрозу" ясенного краю та глибше розташованих тканин;

3. Кількість миш'яковистої пасти, необхідна для девіталізації пульпи одного зуба, відповідає розміру голівки кулеподібного бору № 1 (доза миш'яковистого ангідриду — 0,0006—0,0008 г);

4. Поверх миш'яковистої пасти накладають невеликий ватяний тампон, змащений розчином анестетика та віджатий;

5. Порожнину без тиску герметично закривають пов'язкою з водного дентину;

6. Терміни накладання "стандартноїмиш’яковистої пасти в різцях, іклах, премолярах — 24 год, в молярах — 48 год. Залежно від особливостейскладу терміни накладання девіталізуючих паст можуть змінитися. У даному питанні слід керуватися рекомендаціями фірми-виробника.

Матеріали для пов'язок і тимчасових пломб

Тимчасові пломбувальні матеріали мають відповідати наступним вимогам:

1. Забезпечувати герметичне закриття каріозної порожнини.

2. Легко вводитися і виводитися з каріозної порожнини.

3. Мати достатню механічну міцність.

4. Бути індиферентними до пульпи, тканин зуба та лікарських речовин.

5. Не розчинятися в ротовій рідині та слині.

6. Не містити компонентів, що порушують процеси адгезії і тверднення

постійних пломбувавьних матеріалів.

Тимчасові матеріали розділяють на групи:

— хімічного тверднення;

— світлового тверднення.

Також виділяють тимчасові пов'язки і тимчасові пломби:

1. Пов'язки:

— найчастіше накладають на термін 1 — 14 діб;

— застосовують для закриття зуба у разі незавершеного лікування ускладненогокарієсу;

— як пов'язки використовують штучний дентин, дентин-пасту, цинк-оксид-евгенольніцементи.

2. Тимчасові пломби:

— найчастіше накладають на триваліший термін — від 2 тижнів до 6місяців;

— застосовують для закриття зуба при лікуванні карієсу та при ускладненомукарієсі на етапі після постійного пломбування кореневих каналіву разі неможливості у це саме відвідування поставити постійну пломбу;

— найчастіше з цією метою застосовують цементи: цинк-евгенольний,цинк-фосфатний, інколи — цинк-сульфатний, полікарбоксилатнийабо склоіономерний.

Цинк-сульфатний цемент (штучний дентин, водний дентин) є системою порошок/рідина. Порошок цементу складається з 66%цинку оксиду, 24% цинку сульфату, 10% каоліну. Рідиною слугує дистильованавода.

П о з и т и в н і в л а с т и в о с т і :

— простота використання;

— якісна герметизація порожнини;

— індиферентність по відношенню до пульпи, слизової оболонки порожнинирота, організму, лікарських речовин;

— легкість уведення і виведення;

— дешевизна.

Не д о л і к:

— недостатня механічна міцність, тому пов'язку зі штучногодентину накладають на термін не більше ніж 2—3 доби.

Дентин-паста (олійний дентин). Складається з порошку штучного дентину,замішаного на суміші двох рослинних олій (частіше — гвоздичної та персикової).Випускається в готовому вигляді (у флаконах або тубах). Цей матеріалвносять у порожнину невеликими порціями, кожну з яких ретельноущільнюють (конденсують) штопферами великих розмірів. Твердне при температурітіла у присутності води (ротової рідини) протягом 1,5—3 год, з порожнинийого видаляють борами.

П о з и т и в н і в л а с т и в о с т і :

— простота використання (не вимагає замішування);

— більша, ніж у штучного дентину, міцність (пов'язку з дентин-пастиможна накладати на термін до 2 тижнів);

— антисептична дія.

Не д о л і к и :

— через необхідність конденсації дентин-пасту не можна застосовувати якпов'язку для ізоляції у порожнині токсичних і подразнюючих препаратів(миш'яковистої пасти, фенолу тощо).

— можливість появи у пацієнтів алергічних реакцій на евгенол;

— тривала остаточна реакція тверднення (протягом 10—12 год);

— евгенол, що міститься в ньому, може порушувати процеси адгезії іполімеризації композитів. Тому на даний час більшість фірм-виробників замінили евгенол на інші речовини, що не справляють на композитинегативного впливу, наприклад на поліметилметакрилат. Прицьому на упаковці зазвичай роблять маркування "NE" (noneugenol) або"Eugenolfree", "Без евгенолу".

Цинк-евгенольніцементиОсновою цихцементів є цинку оксид й евгенол. На сьогоднішній день до цієї групи відносять(D. Smith, 1996) три основні типи:

1) власне цинк-оксид-евгенольніцементи;

2) зміцнені цинк-оксид-евгенольніцементи з наповнювачем;

3) цементина основі ортоетоксибензойної кислоти (ЕВА).

Цинк-оксид-евгенольніцементи складаються з порошку і рідини. Порошкомє цинку оксид, до якого для прискорення тверднення додають у кількості1—2% цинку ацетат, оцтовий ангідрид, каніфоль та інші речовини (кремнезем).

Рідина складається з очищеного евгенолу або гвоздичної олії (85% евгенолу).Для прискорення тверднення до складу рідини можуть бути уведені 1 %етилового спирту або оцтової кислоти, а також невелика кількість води.

При замішуванні порошку з рідиною утворюється смолистий цинку евгенолят, який зв'язує зерна цинку оксиду в тістоподібну масу, що поступовотвердне. У присутності вологи цемент твердне досить швидко і за 10 хв досягаєміцності при стисканні від 7 до 40 МПа.

Методика приготування та використанняаналогічна цинк-сульфатним цементам. У Чехії випускають цинк-евгенольний цемент "Cariosan", який широко використовують у клінічнійпрактиці.Зміцнені цинк-оксид-евгенольніцементи з наповнювачем мають дещокращі механічні властивості. Порошок складається з цинку оксиду, до якогододано 10—40% тонко розмелених натуральних (наприклад, каніфоль) абосинтетичних смол (поліметилметакрилату, полістиролу або полікарбонату) ікаталізаторів. Рідиною також є евгенол, в якому може бути розчинена певнакількість вищеперерахованих смол; каталізатори (оцтова кислота) і протимікробніагенти (тимол або 8-гідроксихінолін).Реакція тверднення проходить аналогічно, матеріал має міцність при стисканні35—55 МПа і при згинанні 5—8 МПа.З метою поліпшення властивостей цинк-евгенольнихцементів до складуйого рідини було уведено 50—66% ортоетоксибензойної кислоти (ЕВА). Цепідвищило міцність цементу до 55—70 МПа при стисканні, що дозволило рекомендуватиїх і для фіксації ортодонтичних конструкцій. Методика використанняаналогічна.

Матеріали світлової полімеризації для пов'язок і тимчасових пломб — це однокомпонентніпастоподібні препарати, що тверднуть під дією світла полімеризаційної лампи. їх склад: метакрилати, акрилат-ефір, кремнію діоксид таполімери, іноді фтор. У затверділому стані такі матеріали зберігають еластичність,легко і повністю видаляються без використання борів, не впливаютьна адгезію і тверднення композитів. У той самий час вони не забезпечують доситьнадійної герметизації порожнини.

Ці матеріали вносять до порожнини однією порцією, конденсують ватяноюкулькою, змоченою водою та полімеризують світлом протягом 20—40 с.Після перевірки оклюзії надлишки видаляють бором. Ці матеріали видаляютьекскаватором з порожнини однією порцією. У порожнинах I, II класів за Блекомтимчасові матеріали світлової полімеризації завдяки своїй еластичності,можуть передавати жувальне навантаження на пульпу зуба і викликати чутливістьпри накушуванні. Тому у разі відстроченого лікування глибокогокарієсу, при вітальному та девітальному методах лікування пульпіту при вказанійлокалізації їх не використовують. Не рекомендують застосовувати ціматеріали в під'ясенних порожнинах, оскільки навіть при незначному потрапляннівологи вони неефективні. Приклади: "ТемпеЛайт" (СтомаДент),"Clip” (Voco), "Fermit" (Vivadent) тощо.

Цинк-фосфатні та полікарбоксилатніцементи– їхрекомендують як тимчасові пломбувальні матеріали у випадках необхідностізбереження тимчасової пломби на тривалий період, тобто понад 2—3 тижнів.