7

Модуль 2. «Пломбувальні матеріали та ендодонтія»

Змістовий модуль 3. «Пломбувальні матеріали».

Тема 6. «Механізм адгезії різних пломбувальних матеріалів до тканин зуба. Адгезивні системи: склад, принцип взаємодії з тканинами зуба, техніка застосування. Кислотне травлення, кондиціонування, мета, техніка, помилки та ускладнення».

1. Актуальність теми. Останніми роками для відновлення коронки зуба широко використовують композиційні матеріали. Застосування сучасних адгезивних систем дозволяє досягти дуже високого рівня надійності приєднання композиційного матеріалу до твердих тканин зубів. На цій основ був створений новий напрямок реставраційної стоматології – адгезивні технології пломбування (реставрації) зубів.

2. Навчальні цілі заняття. вивчити механізм адгезії різних пломбувальних матеріалов до тканин зуба а також склад, принципи взаємодії з тканинами зуба.

Конкретні:

Ознайомитись: з особливостями механізму адгезії різних пломбувальних матеріалов до тканин зуба та кислотним травленням, кондиціонування.

Знати:

• класифікацію пломбувальних матеріалів;

• види протравлення, техніку проведення;

• класифікацію адгезивних систем;

• правила роботи з адгезивними системами;

• сучасні адгезивні системи;

• показання до застосування композитних матеріалів.

Вміти:

1. Зібрати набір стоматологічних інструментів, пломбувальних матеріалів

2. Провести медикаментозну обробку препарованої каріозної порожнини 3%

розчином перекису водню

3. Висушити порожнину повітрям

4. Провести кислотне протравлювання: нанести травильний гель на емаль на

15с., після чого нанести гель на дентин на 15с.

5. Змити травильний гель водою і висушіть порожнину слабким струменем

повітря

6. На пензлик нанести «Gluma Comfort Bond»та внести послідовно 2 шара адгезиву на дно і стінки порожнини. Розрівняти по поверхні слабким струменем повітря на протязі 5 с.

7. Одягнути фотозахисні окуляри

8. Провести світлову полімеризацію адгезиву протягом 20с і зняти окуляри

3. Зміст навчального матеріалу

Шляхи удосконалення властивостей композитів, а саме посилення їх адгезії до твердих тканин зуба та зменшення крайової мікропроникності композиційних пломб, привели до створення так званих адгезивних матеріалів (бондів, зв'язуючих агентів).

Вперше термін «адгезивні матеріали» був запропонований після тематичного симпозіуму, проведеного у США в 1961 році. Це поняття стосувалося адгезивних матеріалів, які з'єднувалися з емаллю зуба завдяки мікромеханічній взаємодії та являли собою суміш мономерів низької густини , здатних проникати у мікропори протравленої емалі. За складом вони подібні до ненаповненої органічної матриці композитив.

Перші спроби створення адгезивів для дентину були невдалими внаслідок того, що розпрацювання йшло шляхом удосконалення існуючих емалевих адгезивів, які за своєю природою не спроможні утворювати міцний зв'язок з дентином.

Найбагатший досвід протравлювання дентину мають стоматологи Японії. Вперше в клініці покращену адгезію пломбувального матеріалу до дентину до дентину після протравлювання кислотою продемонстрував Фузаяма (1979). Стоматологи США не сприймали цю техніку, і її впровадження відбулося пізніше, коли було встановлено, що пульпіти після реставрацій пов'язані не з ушкоджуючою дією кислоти на пульпу, а з явищами мікропідтікання і розгерметизації пломб, внаслідок чого відбувається розмноження мікроорганізмів, що призводить до пульпіту.

Кислотне протравлювання не подразнює пульпу і внаслідок того, що при карієсі та не каріозних ураженнях ширина дентинних трубочок зменшується, всередині них утворюються скупчення кристалів. Дентин з такими мікроструктурними змінами називається склерозованим, він стійкіший до дії кислот завдяки вищому вмісту неорганічних речовин. Що ж відбувається в дентині після його протравлювання? Кислота викликає розчинення змазаного шару та його корків, розкриваються дентинні трубочки, проникність дентину для адгезивних систем збільшується. В результаті розчинення кристалів гідроксил апатиту кислотою дентин перетворюється в структуру, яка складається з переплетених колагенових волокон, які залишились без своєї неорганічної основи, тому протравлений дентин потребує особливо обережного ставлення. При впливі сильного водного або повітряного струменю можливий розвиток колапсу, тобто дезорієнтація та спадання волокон колагену, тому по можливості потік треба скеровувати на емаль. Дуже важливо, щоб дентин після протравлювання зберіг свою «мереживну» структуру. Ця структура дозволяє праймеру адгезивної системи проникнути вглиб дентину й утворити там гібридну зону, вперше описану Накабаяші(1982).

Якщо спочатку дентин складається з 50% апатиту, 30% колагену і 20% води і в ньому абсолютно відсутній полімер, то після протравлювання структура його змінюється так: 0% апатиту, 30% колагену, об'єм води зменшується до 40%, а решта її об'єму замінюється смолою.

Нині проблема сполучення композиційних матеріалів розглядається в чотирьох аспектах:

1. Повне видалення поверхневого шару і сполучення композиційного матеріалу з хімічно підготовленим дентином.

2. Збереження поверхневого шару і використання фактора, що сполучає його з композиційним матеріалом.

3. Зміцнення поверхневого шару глутаровим альдегідом або іншим подібним чинником, який би сполучався з матеріалом.

4. Заміщення поверхневого шару іншою субстанцією.

Правильне використання матеріалу, який утворює сполучення з дентином, має певні переваги:

1. Поліпшується крайове прилягання.

2. Компенсується полімеризаційна усадка і зменшується мікропросмоктування.

3. При цьому можливе обережне препарування тканин зуба.

4. Сполучення матеріалу з емаллю та додатковий контакт із дентином забезпечує з'єднання з тканинами по всій поверхні порожнини.

При виборі адгезивного засобу необхідно враховувати такі критерії :

• забезпечувати високу початкову і довготривалу міцність сполучення з емаллю і дентином;

• володіти біосумісність;

• зводоти до мінімуму крайову проникливість;

• попереджувати вторинний карієс;

• бути зручним і простим в роботі;

• мати тривалий термінь зберігання;

• бути сумісним з реставраційним матеріалом;

• не повинні чинити токсичний вплив і викликати сенсибілізацію у пацієнтів і персоналу;

• надійно ізолювати поверхню запломбованого зуба від ротової рідини.

На сьогодні асортимент адгезивних матеріалів є досить

широкий, оскільки розроблено сім поколінь адгезивних систем, які розрізняються залежно від виду з'єднання компонентів адгезивної системи з дентином. Починаючи з IV-V поколінь, за винятком самопротравлюючих систем, вони передбачають концепцію тотального протравлювання і найкраще працюють на вологому дентині.