Навчатися ніколи не пізно

Дідусь почував себе нікому не потрібним і нещасним. Декілька тижнів тому померла його дружина, і він дуже страждав і тяготився самотністю. Сумні думки про старість і безпомічність не давали йому спокою. Його нічого не радувало, нічого йому не подобалося.

Якось дідусеві зателефонував його давній знайомий – Іван Олексійович.

— Чи не могли б ви знайти час, щоб мені допомогти? – чемно запитав він.

— Час? – здивувався старий. – Часу в мене більше, ніж досить.

— Чи зможете ви піти в лікарню і відвідати мою сестру Ганну? Я дуже зайнятий на цьому тижні, а її обов’язково потрібно провідати.

Дідусь засумнівався, чи зможе він замінити свого знайомого.

— Час то в мене знайдеться, щоб сходити в лікарню, але я не здатний підбадьорювати інших. Я сам дуже пригнічений і потребую підтримки.

Іван Олексійович заспокійливо запевнив:

— Не робіть із цього проблеми. Вона дуже зрадіє, навіть якщо почує голос, якого давно не чула. Дякую вам за допомогу.

Так дідусь змушений був відвідати хвору.

Ганна Олексіївна була дуже хвора: паралізована і до того ж сліпа. Але незважаючи на недуги, радість сяяла на її обличчі. Дідусь дивувався: «Як вона може бути такою радісною?» Він запитав, що робить її щасливою. Ганна Олексіївна, посміхаючись відповіла:

— Бог багато казав мені через Своє Слово – Біблію. Я багато роздумувала про Ісуса, розмовляла з Ним. А з тих пір, як я втратила зір, мене вже ніщо не відволікає від Нього. Я вдячна Господу, що не бачу і безпомічна. Це допомагає мені пізнавати і любити Його ще більше.

Дідусь задумався, а потім із хвилюванням вимовив:

— Ганно, чи думаєш ти, що я повинен дякувати Бога за те, що Він забрав у мене дружину і залишив мене одного? Я думаю, що Він не в праві вимагати від мене подяки за це.

— Біблія каже, що ми повинні за все дякувати Господу. Я теж не раділа своїй хворобі, але коли почала дякувати за все Богу, Він наповнив мене щастям. Тепер я набагато щасливіша, ніж коли була здорова!

— Так, Ганно, я засмутив Господа своїм невдоволенням. Адже і я повинен був дякувати Йому за все, що Він посилає в житті, - задумливо сказав дідусь. – Думаю, я повинен попросити в Господа прощення.

Так він і зробив!

Поміркуй!

- Чи дякуєш ти Богу за всі обставини твого життя?

Не чекай старості, щоб засвоїти цей урок. Дякуй Господу, коли вдарив палець, дякуй за дощ, навіть якщо ти знаходишся не в затишній квартирі, а в лісі або в полі; за гроші, що ти загубив; дякуй за всі уроки, які Бог викладає тобі через різні обставини твого життя.

Ісус зцілив незрячого Вартимея, бо той звернувся до Господа, покликав Його на допомогу, й Господь відізвався. Запитання Ісуса («Що ти хочеш, щоб Я зробив тобі?») означає наступне: Господь бажає, щоб ти відкрито говорив про свою потребу, своє бажання. Месія бажає, щоб ти вірив у Нього і довіряв Йому в усьому.

Ісус подарував очищення прокаженим ще тоді, коли це зовні не було видно. Його слова виявилися випробуванням віри людей та їх послуху. Ісус пропонує кожному оздоровлення.

Візьми приклад із самарянина, який не посоромився, що він з іншої нації, але подякував Ісусові за своє зцілення.

Запам’ятай!

Христос може зцілити не тільки тіло, але й душу людини, тобто звільнити від гріхів, від докорів сумління.

Перевір себе

1. Хто такий Месія?

2. У чому проявлялося служіння Христа?

3. За що і кому варто дякувати?

4. Що робиш ти, опинившись у скрутному становищі?