1. Що таке вірність переконанням

Наші переконання – це система певних цінностей. Які у нас цінності – такі й учинки. Якщо людина твердо переконана, що обманювати – це гріх, то за будь-яких обставин вона буде казати правду. Навіть, якщо за правду прийдеться постраждати, людина залишиться непохитною, таку людину можна назвати вірною і на неї завжди можна покластися.

Вірність своїм переконанням – це прекрасна якість характеру і за неї (вірність) людина буде нагороджена.

2. Як проявили мужність біблійні герої

Це цікаво!

◊ У вавілонян дуже довга історія, проте знаменитими вони стали, коли 626 року до Р.Х. батько Навуходоносора відбудував столицю Вавилон. Стіни міста були настільки великими і широкими по товщині, що зверху по них могли їздити колісниці. Місто мало велику і міцну головну браму і так звані Висячі сади, які свого часу були віднесені до одного із Семи чудес світу. До того ж, Вавилон був важливим центром науки та культури. Тут вивчалися та практикувалися такі науки, як медицина, хімія та математика, вивчалося право. Вавілоняни були дуже релігійними людьми і поклонялися багатьом богам.

Біблійна історія

Четверо людей у полум’ї

Одного разу цар Навуходоносор зробив золотого боввана (його величина: висота ≈ 30 м, ширина ≈ 3 м) і поставив його близько Вавилону на полі Деїр. Потім він наказав сурмити у всі сурми та грати на всіх музичних інструментах, а весь народ і всі наближені до царя, почувши музику, повинні були впасти додолу і, схиливши обличчя свої до землі, вшанувати золоту статую. А того, хто не поклониться, чекало неминуче покарання: спалення в печі.

Усі люди, малі і старі, впали долілиць перед золотим бовваном. Усі, за винятком трьох.

Даниїл був одним із ізраїльських полонених, який оселився у Вавилоні. У перших розділах книги Даниїла записані історії про нього та його друзів – Ананію, Мисаїла та Азарію. Вони були вродливими та обдарованими молодими ізраїльтянами. Усім чотирьом юнакам дали вавилонські імена і забрали до царського двору, де їх навчали майбутньому управлінню справами держави. Вони відмовилися їсти царську їжу, оскільки вона присвячувалася вавилонським богам.

Багато хто з царедворців заздрили Даниїлові та його друзям і шукали нагоди, аби звести з ними рахунки. Отож вони мерщій кинулися до царя та доповіли йому про трьох людей, що наважилися знехтувати його наказом.

Троє Даниїлових друзів стояли, сміливо випроставшись, і не впали на коліна перед бовваном. Вони залишилися вірними Богові та Його заповіді – вклонятися лише Йому одному.

Цар дуже розлютився, дізнавшись про непокору його наказу. Він негайно звелів привести до нього Шадраха, Мешаха та Авед-Него (вавилонські імена ізраїльських друзів).

«Це правда, – запитав він, – що ви відмовилися вклонитися моїй постаті? Я готовий надати вам ще одну змогу довести свою відданість мені. Вклоніться, і вас не буде кинуто у вогонь».

«Нам не потрібна ще одна змога, великий царю, – відповіли троє друзів. – Ми ніколи не будемо вклонятися комусь іншому, окрім Бога нашого. І Він здатен урятувати нас навіть і з полум’я. Та, незважаючи на те, чи врятує Він нас, чи ні, ми однаково залишимося відданими Йому».

Обличчя царя почервоніло. «Розпаліть вогонь якнайсильніше!» – наказав він. Слуги заходилися біля вогню і так розжарили піч, що вона аж побіліла.

«Зв’яжіть їх і киньте у піч», – звелів цар. Однак жар від печі був такий сильний, що слуги, які кинули друзів у піч, самі впали, уражені жаром, і вмерли.

Цар задоволено спостерігав. Це буде добрим уроком для тих, хто схоче не підкоритися волі.

Раптом вираз царевого обличчя змінився. Вражений, він указував на отвір печі, наче щось неймовірне відбувалося перед його очима. «Скількох людей ви кинули до печі?» – запитав він.

«Трьох, великий царю», – відповіли прислужники.

«Однак у печі їх четверо. Вони не зв’язані і цілком вільно ходять посеред вогню. Четверта людина якась незвичайна, вона схожа на Ангела Господнього».

Навуходоносор підійшов ближче і покликав: «Шадрах, Мешах і Авед-Него, ви, які служите Великому Богові, виходьте сюди!»

І троє людей вийшли з полум’я. Їхня шкіра не обпалилася, і одяг не мав ознак вогню. Від них навіть димом не пахло. Тільки мотузки, якими їх було зв’язано, впали з них та згоріли.

Навуходоносор знову заглянув до печі, але четверта людина зникла.

«Ваш Бог великий і заслуговує на те, аби Йому служити», – промовив вражений цар.

Відтак він звернувся до своїх царедворців: «Їхній Бог послав Ангела, аби охороняти цих трьох людей, які готові були накласти життям, але зберегти вірність йому. Нехай відтепер ніхто не зважується хоча б слово промовити супроти Нього, бо немає іншого бога, який би отак рятував тих, хто вірою йому служить».

Дай відповіді:

1. Який наказ видав вавилонський цар Навуходоносор?

2. Хто не поклонився золотому боввану?

3. Яким було покарання за невиконання царського наказу?

4. Якою була реакція царя від побаченого в печі?

5. Яке рішення прийняв Навуходоносор?

Поміркуй!

• Що відчували троє юнаків, опинившись «білими воронами» в очах вавілонян?

• Можливо, тебе щось утримує від Ісуса?

• Як ти бережеш вірність своїм переконанням?

До сьогоднішнього дня в різних країнах світу поклоняються великій кількості кумирів; ідолів є достатньо. З «хорошої речі» теж можна зробити кумира. Для свого дозвілля часто використовується багато часу. Але людина, яка дійсно любить Бога всім своїм серцем, своєю силою та розумінням, повинна знаходити для Господа більше за все часу.

Варто поставити Бога на перше місце у своєму житті!