Питання для самостійної підготовки студентів

1. На що спрямована дезінфекція як захід?

2. Як відбувається управління дезінфекційно-стерилізаційним режимом в

стоматологічних закладах?

3. Від чого залежить якість роботи персоналу III і IV рівнів при проведенні

дезінфекційно-стерилізаційним заходів в стоматологічних закладах?

4. Якими інструктивними документами необхідно користуватись при підтри- мці дезінфекційно-стерилізаційного режиму в закладах стоматологічного

профілю?

5. Як проводиться дезінфекція стоматологічних інструментів?

6. Як проводиться передстерилізаційна очистка стоматологічних інструмен­тів?

7. Які особливості має дезінфекція повітря в стоматологічних закладах?

8. Як правильно здійснювати миття рук лікаря стоматолога, котрий займаєть-

ся стоматологічною практикою?

9. Як здійснювати дезінфекцію стоматологічних відходів?

10. Назвіть дезінфікуючі засоби найбільш широкого застосування.

ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Задача 1.

При посіві на чашку Петрі повітря операційної на м'ясо-пептонному агарі

через добу експозиції при температурі 37 °С визначено 80 колоній мікробних тіл. Після дезінфекції повітря за допомогою ламп БУВ-80 впродовж 6 годин по­вторний посів виявив 6 колоній.

Дайте гігієнічну оцінку чистоти повітря в операційній до та після санації.

Задача 2.

Палату площею 28 м і висотою 3 м лікарні стоматологічного профілю ре- комендовано дезінфікувати.

Обгрунтуйте вибір засобу дезінфекції та умови її проведення.

Тести для самостійної роботи студентів:

1. В стоматологічних закладах звичайно проводять наступний вид дезін-фекції:

а) профілактичну;

б) осередкову;

в) поточну;

г) заключну;

д) термічну.

2. Фізичний метод дезінфекції передбачає використання:

а) провітрювання;

б) фільтрації;

в) хлоровмісних дезінфектантів;

г) насиченої пари альдегідовмісних дезінфектантів.

3. Які стерилізатори відносяться до термічних:

а) парові, газові, гласперленові стерилізатори;

б) дезінфікуючі розчини, повітряні стерилізатори;

в) парові, повітряні, гласперленові стерилізатори;

г) газові та парові стерилізатори;

д) дезінфікуючі розчини, гласперленові стерилізатори

4. В якості дезінфектантів не використовують

а) хлоровмісні препарати;

б) спиртовмісні препарати;

в) альдегідовмісні препарати;

г) фосфорорганічні сполуки;

д) пероксиданти.

5. Передстерилізаційне очищення медичних інструментів проводиться з

метою:

а) видалення залишків лікарських засобів;

б) знищення збудників інфекційних хвороб;

в) видалення білкових і жирових часточок, лікарських засобів;

г) знищення всіх форм мікроорганізмів;

д) видалення забруднень з медичних інструментів механічним способом.

6. Фенолфталеїнова проба використовується для:

а) виявлення залишків миючих засобів; б) виявлення залишків крові на медичних інструментах; в) виявлення залишків лікарських засобів; г) контролю якості стерилізації; д) контролю якості дезінфекції предметів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Санитарно-гигиенический и противоэпидемический режим в учреждениях стоматологи-ческого профиля В. В. Анашкин, Н. А. Анашкина, С. Д. Волков и др. - К.: Транспорт Укра-ины, 1999. - 158 с.

2. Інфекційний контроль в стоматології: Методичні рекомендації /Г. М. Дубинська,

В. Ф. Шаповал, О. М. Ізюмська та ін. - К., 2004. -35 с.

3. Дундурс Я. А., Спруджа Д. Р., Баке М. Я. Улучшение качества воздуха в стоматологичес-

ких помещениях // Гигиена и санитария. - 2004. - № 2. - С. 43-45.

4. Лакшин А. М. Профилактика внутрибольничной инфекции в стоматологической практи-

ке // Стоматология для всех. - 2003. - № 1. - С. 50-51.

5. Николаев А. И., Цепов Л. М. Санитарно-гигиенический режим в терапевтических стома-тологических кабинетах (отдельных). - М.: МЕД Пресс-информ, 2002. - 80 с.

6. Степаненко А. В., Кучеренко С. В. Професійна відповідальність лікаря-стоматолога в су-часних умовах // Вісник стоматології. - 2004. - № 4. - С. 92-95.

7. Шкарин В. В., Арзяева А. Н. Дезинфекция и стерилизация в ЛІТУ. - Нижний Новгород,

НГМА, 2001.-С. 35-57.

5. Шкарин В. В., Шафеев М. Ш. Дезинфектология. Нижний Новгород, НГМА, 2003. - С.

41-59.

Розділ 9. ЛАБОРАТОРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ НАГЛЯД ЗА ДОТРИМАННЯМ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНИХ ТА ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ВИМОГ ЩОДО УТРИМАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Існування сучасного лікувально-профілактичного закладу стоматологічного профілю передбачає виконання низки санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, відповідальність за організацію та виконання яких лежить на головному лікареві та медичному персоналі, установи. Серед усіх санітарно-гігієнічних вимог до експлуатації стоматологічних закладів чільне місце займає створення належних умов праці персоналу та перебування пацієнтів, організація ефективних заходів з профілактики розповсюдження внутрішньо-лікарняних інфекцій серед працівників та пацієнтів.

Обов'язковою складовою багатогранного комплексу заходів щодо дотримання належного санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму стоматологічних закладів є проведення лабораторно-інструментальних досліджень численних фізичних, хімічних і мікробіологічних показників внутрішньолікарняного середовища: мікроклімату (температури, вологості, швидкості руху повітря тощо), забруднення повітря пилом та хімічними речовинами; природного та штучного освітлення; акустичного та радіаційного режимів; контроль за рівнем забруднення мікроорганізмами повітря, обладнання, приміщень і робочих місць; контроль за дотриманням режимів стерилізації медичних інструментів, перев'язувального та шовного матеріалів.

Систематичний та постійний контроль за санітарно-гігієнічним станом закладу проводиться власне спеціально уповноваженими для цього працівниками стоматологічного закладу, а поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд проводиться лікарями та помічниками лікаря територіальної СЕС.

Проведення лабораторно-інструментальних досліджень внутрішньолікарняного середовища з метою контролю за дотриманням гігієнічного і протиепідемічного режиму закладу є органічною частиною заходів профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Без об'єктивного контролю, що базується на результатах досліджень неможлива ефективна організація всього комплексу ­заходів профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Без об'єктивного контролю, що базується на результатах досліджень неможлива ефективна організація всього комплексу захо­дів з профілактики внутрішньолікарняної інфекції та оптимізація умов праці робітників стоматологічного закладу у відповідності до вимог чинного санітарного законодавства України.

З метою проведення поточного контролю за дотриманням належного сані-тарно-епідемічного режиму в стоматологічному закладі головний лікар наказом призначає відповідальних за окремі ділянки цієї роботи. Відповідальний складає, а головний лікар затверджує спеціальний план роботи щодо забезпечення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму закладу.

Персонал, що здійснює поточний контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму на об'єкті, має чітко визначити наступні програмні елементи: місця проведення тих чи інших досліджень, періодич­ність їх проведення, нормативно-правову базу аналізу результатів, порядок і форму реєстрації, звітність тощо.

Серед параметрів внутрішньолікарняного середовища дослідженню підля- гає мікроклімат приміщень.

Програма дослідження мікроклімату може бути скороченою або поглибленою. За скороченою програмою щоденно досліджують температуру та відносну вологість повітря. Коли ці показники не відповідають гігієнічним нормативам та з метою виявлення причин невідповідності, проводять дослідження мікро­клімату за поглибленою програмою, яка доповнюється визначенням швидкості руху повітря, радіаційної температури, перепадів температури по вертикалі та горизонталі приміщення, коливання температури протягом доби.

Для нагляду за температурою та вологістю повітря доцільно у кожному кабінеті встановити стаціонарні психрометри Августа (рис. 17).

За поглибленою програмою заміри температури проводяться у 6 точках. З цією метою використовують термометри або психрометри Асмана (рис. 18). Прилади розмішують на штативах по діагональному розрізу приміщення в 3 місцях на висоті 0,2 та 1,5 м від підлоги та на відстані 20 см від стіни.

Температурний режим приміщення оцінюється за середньою температурою за показниками усіх термометрів.

Р

Рис. 18. Психрометр Асмана

ис. 17. Психрометр Августа

О птимальна середня температура повітря у приміщеннях з постійним перебуванням персоналу повинна бути в межах +18 - +22 °С, перепад температури по вертикалі повинен становити не більше 1,5-2,0 °С, а по горизонталі — не більше 2-3 °С. Добові коливання температури визначаються за термограмою і винні перебувати у межах не більше, ніж З °С. Радіаційна температура визначається кульковим термометром (рис. 19).

Рис. 19. Термометр для вимірювання радіаційної температури:

а - кульковий чорний термометр в роз-різі

(1 - куля діаметром 15 см, покрита матовою

чорною фарбою; 2 - термометр з резервуаром Рис. 20. Електротермометр:

в центрі кулі) 1 - детектор, 2 ручка потенціометра,

б - - пристінний термометр з плоским спірально 3 перемикач режимів, 4 коректор

вигнутим резервуаром(1 — термометр;

2 - базова обкладинка (поролон); З - клейка стрічка)

Кульковий термометр складається з термометра, розміщеного у порожній кулі діаметром 10-15 см, покритій шаром пористого пінополіуретану, який має схожий зі шкірою людини коефіцієнт поглинання інфрачервоної радіації. При комфортних умовах мікроклімату показання кулькового термометра на 2-3 °С нижчі середньої температури повітря.

Для визначення температури оточуючих поверхонь використовуються спеціальні пристінні термометри з плоским спіральним резервуаром або електротермометри (рис. 20). Температура оточуючих предметів не повинна відрізнятись від середньої температури повітря більше ніж на 6 °С.

Для оцінки динаміки коливання показників мікроклімату у приміщеннях впродовж доби, необхідно використовувати прилади, які дозволяють записува­ти ці зміни. Для цього використовують термографи (рис. 21, 22) та гігрографи (рис. 23).

Для вимірювання малих швидкостей руху повітря у приміщеннях в межах 0,1-1,5 м/с використовуються кататермометри та крильчасті анемометри (рис. 24).

Кататермометри використовуються для визначення охолоджуючої здатно­сті повітря, на підставі якої розраховується швидкість руху повітря.

Нагляд за параметрами мікроклімату значно полегшується при викорис­танні вимірювача параметрів мікроклімату ТКА-ПКМ (рис. 25), який дає мож­ливість визначити температуру, відносну вологість та швидкість руху повітря.

При організації нагляду за станом повітряного середовища особливої уваги потребує контроль за експлуатацією вентиляційних систем та визначення в по­вітрі приміщення концентрацій основних забруднювачів.

Вимірювання швидкості руху повітря дає можливість охарактеризувати повітрообмін та встановити фактичний об'єм та фактичну кратність вентиляції. Для вимірювання швидкості руху повітря у вентиляційних каналах використо­вують крильчасті та чашкові анемометри (рис. 26, 27).

Якість повітряного середовища залежить від ефективності роботи венти­ляційних систем і оцінюється за концентрацією вуглекислого газу. Так, концен­трація вуглекислого газу (С0₂) збільшується у приміщеннях пропорційно кіль­кості людей і терміну їх перебування приміщенні. Гранично допустима концен­трація С0₂ у приміщеннях з постійним перебуванням персоналу та пацієнтів встановлена на рівні не більше 0,1 %. Для визначення С0₂ використовуються класичні методи - портативний експрес метод Лунге-Ценкендорфа (рис. 28) або його модифікація за Д. В. Прохоровим (рис. 29) та сучасні - хімічні аналізатори (рис. ЗО), які дають можливість визначати у повітрі робочої зони С0₂та при не­обхідності ще декілька компонентів (№і₃,І₂, СО, Н₂8,, С1₂, 80₂, >Ю₂ тощо).

Оцінка природного освітлення приміщень здійснюється геометричним або світлотехнічним методами. Геометричним методом оцінку природного освіт­лення проводять за наступними показниками: світловий коефіцієнт, кут падіння та кут отвору. Світлотехнічним методом визначається коефіцієнт природного освітлення (КПО). КПО — це виражене у відсотках відношення освітленості горизонтальної поверхні (на рівні підлоги, робочого місця) у приміщенні (Е_вн)

до виміряної одночасно освітленості розсіяним світлом горизонтальної поверхні під відкритим небом (Езовн):

КПО (Е_Вн/Езовн) X 100%

Освітленість у приміщенні та на робочих місцях, наприклад на операцій йому полі, вимірюють за допомогою люксметру Ю-116 (рис. 31).

Для визначення Езо_ВН освітленості використовують графіки світлового клімату конкретної місцевості (рис. 32).

Високі рівні природного освітлення досягаються при значенні КПО>1,5 %.

Гігієнічна оцінка штучного освітлення передбачає визначення таких пока­зників: рівня загальної освітленості, рівномірності освітлення, освітленості та яскравості операційного поля. Враховуються система освітлення, типи ламп та їх кількість, вид освітлювальної арматури.

Стоматологічне обладнання, устаткування та інші прилади є джерелом шуму. Для проведення контролю за рівнем шуму використовують шумоміри типу ШУМ ЇМ (рис. 33). Для поглибленої оцінки акустичного фону визнача­ються рівнів шуму за спектральним складом. З цією метою використовують цифрові сучасні вимірювачі шуму та вібрації, ВШ-2000 (рис. 34) або АІ1824 (рис. 35).

При наявності у стоматологічному закладі рентгенівського кабінету, особ­ливої уваги потребує контроль за рівнем іонізуючого випромінювання.

Обсяг і періодичність проведення радіаційного контролю встановлюються для кожного рентгенологічного відділення (кабінету) лікувально-профілактичного закладу незалежно від форм власності, фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності з урахуванням особливостей та умов ро­біт, що ним виконується, за узгодженням з територіальними закладами держав­ної санітарно-епідеміологічної служби України.

Радіаційний контроль проводиться державними та відомчими закладами. На державному рівні радіаційний контроль проводиться територіальними за­кладами державної санітарно-епідеміологічної служби України при здійсненні запобіжного та поточного санітарно-епідеміологічного нагляду.

На етапі введення рентгенівського кабінету в експлуатацію державна сані­тарно-епідеміологічна служба проводить радіаційний контроль за такою про­грамою:

- контроль потужності дози випромінювання на робочих місцях персона­лу;

- контроль захисних властивостей пересувних та стаціонарних засобів за­хисту;

- контроль потужності дози випромінювання в суміжних з процедурною рентгенівського кабінету приміщеннях та територіях;

- контроль радіаційного виходу випромінювання.

Відомчий радіаційний контроль проводиться рентгенорадіологічним відді­ленням (РВВ²*), штатною службою радіаційної безпеки (спеціально призначена особа в закладі) або організація, що уповноважена (атестована) на право прове­дення таких вимірювань.

Відомчий радіаційний контроль може проводитися за програмами пері­одичного, поточного та позапланового контролю. Періодичний контроль пе­редбачає контроль потужності доз випромінювання на робочих місцях персона­лу. у приміщеннях і територіях, суміжних з процедурною рентгенівського кабі­нету. Періодичний радіаційний контроль здійснюється територіальними РРВ і проводиться не рідше одного разу на 2 роки. Поточний радіаційний контроль також передбачає контроль потужності дози у вищезгаданих місцях. Визначен­ня потужності поглинутої дози повітря радіації проводиться дозиметрами гам- ма-випромінювання ДКС-02П (рис. 36).

Поточний радіаційний контроль передбачає індивідуальний дозиметрич­ний контроль осіб категорії А, який проводиться щоквартально з обов'язковою реєстрацією результатів. Позаплановий радіаційний контроль здійснюється те­риторіальними РРВ при зміні умов експлуатації рентгенівського кабінету.

Визначення індивідуальних поглинутих доз опромінення персоналу (поту­жність еквівалентної дози) проводиться за допомогою індивідуальних дозимет­рів: конденсаторних КІД-1, КІД-2, Д-2РЕ, ДП-24, термолюмінесцентних - КДТ-02, фотографічних — ІФК-23, ІФКУ та хімічних — ДП-70. Засоби для ін­дивідуальної дозиметрії наведені на рис. 37, 38, 39,40.

Вміст свинцю в повітрі рентгенівських кабінетів та на поверхні обладнан­ня контролюють один раз на рік. Концентрація свинцю в повітрі кабінетів не повинна перевищувати встановлені нормативи для атмосферного повітря (0,0003 мг/м³), в той час як на поверхні обладнання взагалі не допускається.

При використанні ртутних амальгам контроль за забрудненням приміщень ртуттю постійно проводиться за допомогою індикаторних папірців. Індикаторні папірці розташовують на рівні зони дихання працівників та біля міст можливо­го виділення парів ртуті. При виявленні рівнів забруднення, що перевищують ГДК ртуті для повітря робочої зони — 0,01 мг/м негайно проводяться роботи по демеркуризації приміщення згідно з вимогами «Санитарных правил при ра­боте со ртутью, её соединениями и приборами с ртутным заполнением» СП 4607-88.

З метою профілактики професійних захворювань у медичних працівників стоматологічного закладу, співробітниками СЕС проводиться контроль вмісту в повітрі робочої зони залишків основних медичних препаратів, характерних для відповідних виробничих маніпуляцій.

Одним з основних показників гігієнічного та протиепідемічного режиму стоматологічного закладу є мікробіологічні показники чистоти повітря, приміщень, медичного інструментарію. Бактеріальна чистота повітря оцінюється за загальною кількістю мікроорганізмів та кількістю гемолітичних стафілококів у 1м3 повітря. З метою оцінки чистоти повітря за мікробіологічними показниками виконується посів його на поживне серидовище за допомогою апарату Кротова (рис. 41) або пробовідбірника бактеріологічного ( типу апарату Кротова) (рис.42), в які встановлюється чашка Петрі з поживним серидовищем. Прилади обладнено регулятором швидкості руху повітря , що засівається на поживне серидовище, це дозволяє визначить кількість протягнутого повітря та відповідно в подальшому встановити кількість мікрооргінізмів у 1м3 повітря.

Показники бактеріальної чистоти наведені у розділі 8. Контроль якості по­точної дезінфекції та стерилізації повинен проводитися в стоматологічних за­кладах терапевтичного профілю не рідше одного разу на півроку, а у стомато­логічних закладах хірургічного профілю — не рідше одного разу на квартал.

Контроль стерилізації та бактеріологічний контроль якості поточної дезін­фекції в закладах стоматологічного профілю проводить міська дезінфекційна станція або дезвідціл районної CEC.

Епідеміологічний нагляд за організацією стерилізації та дезінфекції, захо­дами профілактики BJII з відбором проб для дослідження здійснює епідеміолог територіальної CEC. Контроль проводиться візуальним, хімічним та бактеріо­логічним методами.

Візуальний контроль передбачає оцінку санітарного стану закладу та орга­нізації комплексу протиепідемічних заходів.

Хімічний контроль використовують для перевірки вмісту активних речо­вин у препаратах та робочих розчинах на відповідність концентрацій, які за­тверджені в нормативних документах.

Існує експрес контроль за вмістом активнодіючих речовин за допомогою тест-смужок (рис. 43, 44).

Бактеріологічний контроль якості дезінфекції в закладах стоматологічного профілю передбачає взяття змивів на мікрофлору. Поточну дезінфекцію вва­жають якісною, коли зі знезаражених предметів не висівається санітарно-наказові та патогенні мікроорганізми.

Контроль якості стерилізації передбачає перевірку:

• режиму стерилізації;

• якості передстерилізаційної обробки предметів та матеріалів;

• умов зберігання стерильних виробів.

Лабораторний контроль обов'язково передбачає перевірку якості перед­стерилізаційної обробки предметів та матеріалів. Перевірці підлягає 1 %, але не менше 3-5 виробів, що оброблялись одночасно. Для оцінки якості передстерилізаційної обробки доцільніше використовувати азопірамову та інші проби, згідно чинного законодавства. Саме ця проба дозволяє виявити залишки крові, син­тетичних миючих засобів.

Для стоматологічних установ, де використовується широкий спектр меди­чного обладнання для стерилізації, контроль за ефективністю стерилізації являє собою один з елементів профілактичної діяльності стоматологічного закладу Ш є обов'язковим при проведенні поточного санітарного нагляду.

Для ефективного контролю доцільно використовувати хімічні індикатори Індикатори є прикладом компромісу інформативності, простоти у використанні і економічності. Ці свого роду «інтелектуальні» індикатори задумані і створені так, щоб реагувати на певну сукупність значень всіх критичних параметрів і їх відхилень в допустимих межах для даного процесу стерилізації. Індикатор «враховує» той факт, що збільшення числа загиблих спор можна досягти як підвищенням температури без зміни експозиції, так і збільшенням експозиції при незмінній температурі. Візуально цьому відповідає однакове переміщення темної смужки у віконці індикатора для цих двох випадків. В цілому, індикато­ри реагують максимально подібно до біологічних індикаторів.

Для стоматологічних закладів найдоцільніше застосовувати:

- стрічки індикаторні (рис. 45) — дозволяють шляхом візуальної оцінки зміни кольору індикаторних смужок на стрічках встановити факт про­ведення процесу стерилізації вибраним методом і призначені для на­клеювання на будь-які види вживаних упаковок або заклеювання упако­вок з виробами що стерилізуються;

- смуги індикаторні Комплай™ (рис. 47) — це багатопараметричні індика­тори, призначені для розміщення всередині кожної упаковки або кон­тейнера. Реагують зміною кольору індикаторної фарби після дотриман­ня всіх параметрів циклу стерилізації (температура та експозиція);

- парові мультипараметричні індикатори Комплай™ (рис. 46) — це бага­топараметричні індикатори, призначені для розміщення усередині кож­ної упаковки або контейнера, які реагують зміною кольору індикаторної фарби під впливом температури, часу і насиченості пару в процесі сте­рилізації. Індикатори можуть бути використані як діагностичні для ви­значення причин неефективної стерилізації та несправності стериліза­ційного обладнання;

- хімічні інтегратори Комплай™ (рис. 48) — це хімічні індикатори, які за достовірністю та інформативністю наближаються до результатів біоло­гічних індикаторів.

Особливими рисами сучасних засобів контролю стерилізації є: миттєва оцінка якості роботи стерилізаторів; інтерпретація результатів носить однозна­чний характер і вільна від суб'єктивності; індикатор після дії може зберігатися як матеріальне підтвердження результатів роботи стерилізаторів.

Класичні біологічні індикатори в сучасних умовах представляють собою пластиковий флакон, що містить тест-культуру у вигляді спор і скляну капсулу з живильним середовищем.

Фахівці санітарно-епідеміологічної служби проводять контроль роботи стерилізаторів після встановлення та ремонту, а також плановий контроль що­квартально. При виявленні неефективної роботи стерилізаторів вживають захо­дів щодо усунення причин порушення умов стерилізації та посилення контролю як з боку санепідслужби, так і медичного персоналу лікувального закладу.

Персонал закладу проводить самоконтроль роботи стерилізаторів при ко­жній загрузці апарата за допомогою методів, що описані вище.

Детальні інструкції по роботі з приладами наведені у відповідних паспор­тах до обладнання, загальні аспекти інструментальних методів в гігієнічних до­слідженнях викладено у підручнику «Гігієна та екологія» під загальною редак­цією члена-кореспондента АМН професора В. Г. Бардова (2006).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

1. Назвіть основні показники, які характеризують мікроклімат внутрішньо- лікарняного середовища приміщень.

2. Які прилади використовуються для вимірювання показників мікроклімату?

3. Охарактеризуйте систему радіаційного контролю у стоматологічних закладах.

4. Охарактеризуйте систему протиепідемічного контролю у стоматолог™ закладах.

5. Охарактеризуйте світлотехнічний метод розрахунку КПО.

6. Яким чином оцінюється ефективність роботи вентиляційних систем?

7. За якими основними показниками оцінюється бактеріальна чистота повітря приміщень стоматологічних закладів?

8. Як оцінюється індивідуальна доза опромінення?

9. Назвіть основні складові контролю якості стерилізації.

10. Назвіть частоту контролю якості поточної дезінфекції та стерилізації в стоматологічних закладах терапевтичного та хірургічного профілю.

ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

1. При проведенні гігієнічних досліджень отримані такі результати: освітле­ність горизонтальної поверхні у стоматологічному кабінеті дорівнює 300 лк, освітленість під відкритим небом 30000 лк. Визначте КПО та дайте йому оцін­ку.

2. Концентрація С0₂ в приміщенні очікування пацієнтів стоматологічної клі­тки склала 0,3 %, а у хірургічному стоматологічному кабінеті - 0,07 %. Чи від­повідають отримані дані гігієнічним вимогам?

3. Через апарат Кротова протягнуто 50 л повітря. На чашці Петрі виросло 80 колоній. Розрахуйте вміст мікроорганізмів в 1 м³ повітря та дайте оцінку показ­нику.

4. При проведенні поточного санітарного нагляду за експлуатацією рентге­нівського кабінету стоматологічного закладу встановлено, що індивідуальна дозиметрія персоналу (особи категорії А) проводиться 1 раз на рік. Оцініть пра­вильність організації радіаційного контролю.

5. При проведенні гігієнічних досліджень з оцінки умов праці лікаря- сгоматолога, який використовує ртутні амальгами встановлено, що рівень за­бруднення повітря робочої зони - 0,012 мг/м³. Дайте гігієнічну оцінку показни­ка та запропонуйте адекватні заходи.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

1. Максимальні добові коливання температури в стоматологічних кабі­нетах не повинні бути більше, ніж:

а) 2 °С;

б) 10 °С;

в) 6 °С;

^г) З °С;

Д) 5 °С.

2. До якого методу гігієнічної оцінки природного освітлення відноситься визначення коефіцієнта природного освітлення:

а) метод описання;

б) світлотехнічний метод;

в) геометричний метод;

^г) метод «Ватт»;

Д) статистичний метод.

3. Добові коливання відносної вологості в приміщенні визначають за допомогою:

а) гігрографа;

б) термографа;

в) барографа;

г) анемометра;

д) спірографа.

4. Світлотехнічний метод - це визначення і оцінка:

а) світлового коефіцієнта;

б) коефіцієнта природного освітлення;

в) кута падіння;

г) кута отвору;

д) коефіцієнта заглиблення.

5. Який прилад може визначити дуже слабкий рух повітря в примішен-

а) анемометр;

б) люксметр;

в) кататермометр;

г) актинометр;

д) психрометр.

5. Гранично допустима концентрація (ГДК) С0₂ в житлових приміщен­нях різного призначення встановлена в межах:

а) 0,7-1 %;

б) 0,03-0,04%;

в) 1-7%;

г) 0,05-0,5%;

д) 0,07-0,1 %.

7. Освітлення в приміщенні і за його межами вимірюють за допомогою приладу:

а) люксметра;

б) психрометра;

в) анемометра;

г) динамометра;

д) кататермометра.

8. В яких межах повинна бути оптимальна температура повітря у при­міщеннях з постійним перебуванням персоналу:

а) 22-23 °С;

б) 23-25 °С;

в) 16-18 °С; 1 г) 18-22 °С; І д) 20-25 °С.

9. З метою оцінки чистоти повітря за мікробіологічними показниками посів повітря виконується за допомогою:

а) анемометру;

б) люксметру;

в) апарата Кротова;

г) шумоміру;

д) мікроскопу.

10. Які заходи с першочерговими при забрудненні повітря робочої зони лікаря стоматолога парами ртуті в концентрації вище ГДК для повіт­ря робочої зони:

^а) демінералізація приміщення;

б) інсоляція приміщення;

⁸) демеркуризація приміщення; ^г) фільтрація приміщення;

Д) сепарація приміщення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гігієна та екологія. - Підручник / За ред. В. Г. Бардова. - Вінниця: Нова книга, 2006.

2. Нікберг 1.1., СергетаІ. В., ЦимбалюкЯ. І. Гігієна з основами екології. - К.: Здоров'я,

3. Санитарные правила устройства, оборудования, эксплуатации амбулаторно- поликлинических учреждений стоматологического профиля, охраны труда и личной гигиены персонала. №2956а-83.

4. Тимчасові методичні рекомендації з організації санітарно-протиепідемічного режиму в закладах стоматологічного профілю. - Одеса: Облсанепідемстанція, 2002. - 24 с.

5. Інфекційний контроль у стоматології: Методичні рекомендації. - К.: МОЗ України, 2004.

6. Кулешова Л. І., Пустоветова Е. В. Инфекционная безопасность в лечебно-профилактических учреждениях. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. - 316 с.

Навчальне видання

Ігнат Тимофіиович Матасар Віктор Іванович Ципріян Ірина Павлівна Колеснікова Геннадій Панасович Степаненко Олена. Володимирівна Кузьмінська Анатолій Михайлович Гринзовський Антоніна Андріївна Мишковська Любов Борисівна Єльцова Тетяна Олександрівна Гулай Олег Володимирович Цимбалістий

ГІГІЄНА СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів

освіти IV рівня акредитації

За загальною редакцією І. Т. Матасара

Відповідальний за випуск Н.М. Гайовська Дизайн та верстка С.В. Носаченко

Підписано до друку 7.4.2010 Формат 42x59,4¹/іб. Гарнітура «Таймс». Друк офсетний. Наклад 300 прим. Замовлення №2870.

Типографія Вольф