Заходи при пораненнях, контакті з кров'ю, іншими біологічними ма­теріалами пацієнта:

1. Якщо контакт з кров'ю або іншим біоматеріалом пацієнта супроводжу­вався порушенням цілісності шкіри (укол, поріз), то потерпілий повинен:

- зняти рукавички робочою поверхнею всередину;

• видавити кров з рани;

• ушкоджене місце обробити розчином дезінфектанту (70° етиловим спиртом або 5 % настойкою йоду);

• ретельно двічі вимити руки з милом під проточною водою, а потім про­терти їх 70° етиловим спиртом;

• на рану накласти пластир, надіти напальчник;

• за необхідності одягти нові гумові рукавички та продовжити роботу.

2. Якщо контакт із кров'ю або іншою біорідиною не супроводжувався порушенням цілісності шкіри, необхідно:

• обробити місце забруднення 70° етиловим спиртом;

- промити його водою з милом і повторно обробити спиртом.

3. У разі потрапляння біоматеріалу пацієнта на слизові оболонки медичнго працівника необхідно вжити таких заходів:

- ротову порожнину прополоскати 70° етиловим спиртом;

- порожнину носа закапати 30 % розчином альбуциду;

- очі промити водою (чистими руками) і закапати 30 % розчином альбуциду.

Для обробки носа та очей можна використовувати 0,05 % розчин перман­ганату калію.

4. У разі потрапляння біоматеріалу пацієнта на халат, одяг необхідно:

- одяг зняти та замочити в дезрозчині;

- шкіру рук та інших ділянок тіла, забруднених крізь одяг, протерти 70% етиловим спиртом, потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;

- забруднене взуття двічі протерти ганчір'ям, змоченим у розчині дезінфікуючого засобу.

Про кожен випадок ушкодження, пов'язаний із можливим інфікуванням під час виконання професійних обов'язків, персонал повинен інформувати ке­рівника клініки (кабінету) та реєструвати в журналі обліку виробничого трав­матизму.

Для надання медичної допомоги стоматологічний кабінет має бути укомп­лектований аптечкою термінової допомоги.

Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медичного працівника, забруднення їх біологічним матеріалом від пацієнта розцінюється як аварія. У І цьомувипадку, крім обробки шкіри та слизових оболонок за методикою, зазна­ченою вище, проводяться обов'язкова реєстрація випадку аварії, обстеження та превентивне лікування медичного працівника за його згодою.

Слід зазначити, що серед усіх медичних працівників найбільший відсоток внутрішньолікарняного інфікування реєструється у лікарів-стоматологів - 38 %. Стоматологи відносяться до групи підвищеного професійного ризику щодо захворюваності на парентеральні гепатити (найчастіше В та С), ВШ- інфекцію та ін. Так, захворюваність серед них на вірусні гепатити у 3,6 разу вища, ніж серед лікарів інших спеціальностей. За даними Американської асоці­ації стоматологів, від 13,6 до 14,5 % лікарів-стоматологів щорічно хворіють на вірусний гепатит.

За даними Комітету з профілактики вірусних гепатитів ВООЗ, щорічно у медичних установах США та Західної Європи вірусом гепатиту В заражаються ЗО тис. медичних працівників. З них 1 % американських хірургів с носіям вірусу гепатиту В. Від наслідків перенесеного гепатиту В у США помирають від 100 до 200 медичних працівників щороку. У Західній Європі щорічно інфікуються вірусом гепатиту В 18 200 медичних працівників. Щоденно від гепатиту З у світі вмирає один медичний працівник.

Однак, достовірну кількість професійних заражень гепатитом В в Україні встановити неможливо, тому що дані офіційної статистики неповні або взагалі не містять даної нозологічної форми захворювання.

Найбільший ризик зараження гепатитом В серед медичних працівників може бути при інвазивних діагностичних, лікувальних, в т.ч. стоматологічних, втручаннях, взятті крові а також виконанні ін'єкцій. Рекомендації зі специфіч­ної термінової профілактики гепатиту В наведені у таблиці 14.

Ризик інфікування вірусом гепатиту В невакцинованих медичних праців­ників коливається від 2 до 40 %.

Таблиця 14. Рекомендації зі специфічної термінової профілактики

гепатиту В

Статус медичного працівника, який мав контакт із забрудне­ними на вірусний ге­патит В матеріалами	Профілактичні заходи в залежності від ситуації
	статус джерела інфекції встановлений	НВзАg статус джерела інфекції нега­тивний	HBsAg/HBeAg ста­тус джерела інфе­кції позитивний
Невакцинований	Вакцинація + НВ- імуноглобулін	Вакцинація	Вакцинація + НВ- імуноглобулін
Вакцинований, титри антитіл в момент ін­фікування >10 МО/л	Спеціальні заходи не потрібні	Спеціальні захо­ди не потрібні	Спеціальні заходи не потрібні
Вакцинований, титри антитіл в момент ін­фікування <10 МО/л	Введення бустерної дози вакцини	Введення бусте- рної дози вакци­ни	Введення бустерної дози вакцини + НВ-імуноглобулін
Відсутня сероконверсія після введення 3 Доз вакцини	Введення НВ- імуноглобуліну + 2 додаткові дози вакцини	2 додаткові дози вакцини	Введення НВ- імуноглобуліну + 2 додаткові дози ва­кцини
Відсутня сероконверсія після введення 5 і Доз вакцини	Введення НВ- імуноглобуліну (при наявності)	Спеціальні за­ходи не потрібні	Введення НВ- імуноглобуліну

Заходи неспецифічної профілактики ВІЛ-інфекції та вірусних гепатитів з парентеральним механізмом передачі (В,С, О,О):

• всі інвазивні втручання необхідно виконувати лише стерильним медич­ним інструментом (бажано одноразового використання);

• при проведенні будь-яких інвазивних втручань чи при контакті зі слизо­вими оболонками пацієнта медичний працівник повинен одягнути сте­рильні резинові рукавички;

• з метою попередження потрапляння крові або інших біологічних рідин пацієнта на обличчя та слизові оболонки медичного працівника остан­ньому необхідно користуватися маскою та захисними окулярами або за­хисним екраном; маску та окуляри також необхідно використовувати при обробці інфікованого одягу та інструментарію;

• при застосуванні ріжучого та колючого медичного інструментарію в хо­ді оперативного втручання необхідно одягати дві пари рукавичок з ме­тою попередження інфікування медичного персоналу;

• після операційного втручання рукавички необхідно знімати обережно з метою запобігання потрапляння крові на шкіру та видимі слизові меди­чного персоналу;

• повторне використання рукавичок для проведення хірургічних процедур не допускається;

• медичний інструментарій разового використання підлягає знезаражен­ню і наступній утилізації.

Таким чином, незважаючи на те, що сучасна наука і практика володіє знач­ним арсеналом засобів попередження та боротьби з інфекційними захворюван­нями, профілактика ВЛІ в стоматологічних установах і зараз є актуальною проблемою, для вирішення якої необхідно докласти зусиль фахівцям клінічного профілактичного профілю. Окрім того необхідно організовувати заходи з урахуванням загальних і специфічних особливостей розвитку епідемічного процесу в лікувально-профілактичних закладах.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

1. Дайте стандартне визначення поняття «внутрішньолікарняна інфекція».

2. В чому полягає актуальність проблеми ВЛІ?

3. Вкажіть, від чого залежать етіологічна структура й особливості епідеміоло­гії ВЛІ, якими мікроорганізмами можуть бути обумовлені ВЛІ?

4. Дайте пояснення поняттю «госпітальні штами», наведіть приклади.

5. Вкажіть, яке джерело ВЛІ має найбільш важливе епідеміологічне значен­ня?

6. Назвіть шляхи реалізації артифіціального механізму передачі.

7. Вкажіть, від чого залежить значущість окремих шляхів та факторів переда­чі ВЛІ.

8. Вкажіть, в чому полягають епідеміологічні особливості ВЛІ.

9. Назвіть фактори, які сприяють виникненню і розвитку ВЛІ в лікувально- профілактичних установах стоматологічного профілю.

10. Вкажіть, що передбачає стратегія боротьби з ВЛІ.

11. Назвіть основні завдання інфекційного контролю.

12. Назвіть основні компоненти системи епідеміологічного нагляду за ВЛІ.

13. Вкажіть, що передбачають профілактичні та протиепідемічні заходи в про­грамі інфекційного контролю.

14. Розкрийте суть сучасної системи обліку та реєстрації ВЛІ в Україні, вка­жіть її недоліки.

15. Вкажіть, які заходи проводяться для здійснення спостереження за станом здоров'я медичного персоналу стоматологічних закладів.

16. В чому полягає обережне поводження з гострими медичними інструмента­ми?

17. Назвіть заходи неспецифічної профілактики ВІЛ-інфекції та вірусних гепа­титів з парентеральним механізмом передачі.

18. В чому полягає специфічна термінова профілактика гепатиту В?

ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУЕНТІВ

Задача 1.

Вартість лікування одного хворого на ВЛІ, за даними ВООЗ в США складає ЗО тис. $.

Обґрунтуйте заходи щодо попередження витрат на лікування хворих на ВЛІ.

Задача 2.

Важливим показником формування госпітальних штамів є стійкість виділених бактерій до 5 і більше антибіотиків, що використовуються у стоматологічній практиці установи.

Наведіть алгоритм вирішення проблеми, щодо профілактики ВЛІ.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ:

1. Вкажіть, що не характерне для госпітальних штамів мікроорганшШ

а) підвищення чутливості до антибактеріальних препаратів;

б) множинна стійкість до ліків;

в) стійкість до дезінфекційних засобів;

г) фагорезистентність;

д) зміна вірулентності.

2. Вкажіть, який вид інфекції розвивається внаслідок різкого зниження резистентності організму:

а) ендогенна;

б) екзогенна;

в) реінфекція;

г) суперінфекція;

д) мікст-інфекція.

2. Вкажіть комплекс заходів, спрямованих на знищення мікроорганізмів на об'єктах оточуючого середовища:

а) дезінфекція;

б) стерилізація;

в) дератизація;

г) дезінсекція;

д) девастація.

2. Вкажіть контингент з найбільшим ризиком інфікування умовно- патогенними мікроорганізмами:

а) новонароджені;

б) пацієнти терапевтичних стаціонарів;

в) пацієнти після хірургічного втручання;

г) особи, які тривалий час приймали антибіотики;

д) пацієнти стоматологічних закладів.

2. Вкажіть, що не входить до переліку профілактичних заходів у лікарні:

а) бактеріологічне обстеження дорослих пацієнтів соматичних відділень під час госпіталізації;

б) виявлення та санація носіїв серед персоналу;

в) якісне прання білизни;

г) дотримання санітарно-протиепідемічного режиму; Д) дотримання правил дезінфекції та стерилізації.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Агапов В., Тарасенко С. В., Трухина Г. М. Внутрибольничные инфекции в хирур_ГИЧес стоматологии. - М.: Медицина, 2002. - 256 с.

2. Десятилетний опыт применения Анолита и Католита в стоматологии / С. В. Тарасенк В. С. Агапов, Г. М. Барер и др. - М.: МГМСУ, Городская клиническая больница №36 г Щ сква, год.НТР://ігипгші. com.ru.

3. Зуева Л. П. Обоснование стратегии борьбы с госпитальными инфекциями и пути ее pea лизации //Эпидемиология и инфекционные болезни. - 2000. - № 5. -С.27-29.

4. Кампф Г. Гигиена рук в здравоохранении. - К.: Здоров'я, 2005. -34 с.

5. Колеснікова I. П. Госпітальні інфекції. Етіологія, особливості епідеміології. Профілакти­ка та протиепідемічні заходи. Епідеміологічний нагляд: Методичні рекомендації для студен­тів до лекції / Національний медичний університет імені О. О. Богомольця. - К., 2008.-22 с.

6. Лакшин А. М. Профилактика внутрибольничной инфекции в стоматологической практи­ке //Стоматология для всех. - 2003. - № 1 - С. 50-51.

7. Николаев А. И., Цепов Л. М. Санитарно-гигиенический режим в терапевтических стома­тологических кабинетах (отдельных). - М.: МЕД пресс-информ, 2002. - 80 с.

8. Основы инфекционного контроля / Под ред. Е. А. Бурганской. - АІНА, 2005. - 500 с. I

9. Хейнц Бергман. Контроль над инфекцией в кабинете стоматолога // Стоматолог. -2002. №9.-С. 14-15. /

10. Чемикосова Т. С., Белозерова И.А, Кадырова В. А. СпиД и тактика стоматолога//ЮШ ческая стомотология. - 1997. - № 3. - С. 29.

11. Entertaining medical english / L. N. Solomentseva, L. Y. Berezgova, D. V. Kovshilo ГЭОТАР-Медиа,-2009.-128c.

12. Khaitov R.M. Immunology: textbook.- .M.: ГЭОТАР-Медиа, -2008. -256c.

Розділ 8 . ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕЗІНФЕКЦІЙНО-

СТЕРИЛІЗАЦІЙНОГО РЕЖИМУ В СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ

Специфіка ринкових відносин ставить стоматологію в особливе положення в порівнянні з іншими медичними спеціальностями. При цьому відмінні риси організаційно-економічної структури стоматологічної служби проявляються у всіх її сферах діяльності.

Підвищилися вимоги до роботи лікарів з урахуванням статей законів про охорону здоров'я, медичне страхування та захист прав споживачів. При цьому підвищення вимог відбувається в умовах вкрай обмеженого фінансування сто­матологічної допомоги державного підпорядкування.

Особливості організації дезінфекційно-стерилізаційного режиму обумов­лені тим, що надання стоматологічних послуг стає все більше техно- та наукомістким, а якість — залежною від застосовуваних технологій, оснащеності ро­бочого місця, рівня підготовленості фахівців та професійної мотивації на ефек­тивність надаваної допомоги.

Дезінфекція як захід, спрямований на розрив зв'язків між ланками епідемі­чного процесу, використовується як з профілактичною, так і протиепідемічною метою. У зв'язку з цим є актуальним впровадження сучасних технологій дезін­фекції, які відповідають наступним вимогам:

- використання дезінфікуючих засобів, що характеризуються широким спектром антимікробної активності;

- забезпечення безпеки дезінфекційних заходів для пацієнтів, персоналу, населення та навколишнього середовища;

- розробка і застосування дезінфекційних засобів та способів обробки, сумісних з конструктивними особливостями приладів, інструментів, а також інших об'єктів, що обробляються;

- забезпечення швидкого використання інструментів за рахунок скоро­чення термінів підготовчих та допоміжних операцій;

- простота використання дезрозчинів і проведення дезінфекційних заходів.

Залучати до проведення дезінфекційно-стерилізаційних робіт можна лише персонал лікувально-профілактичного закладу, який пройшов спеціальну підго> товку в акредитованих навчальних закладах.

Відповідальність за організацію, проведення та контроль якості санітарно- протиепідемічних і дезінфекційно-стерилізаційних заходів покладена на голо­вного лікаря закладу.

Схема управління дезінфекційно-стерилізаційним режимом дозволяє виді­лити кілька рівнів (схема 2).

Адміністрація (І і II рівень) займається забезпеченням усього процесу матеріально-технічними засобами, навчанням персоналу та контролем за проведеними заходами. Медичний персонал (III і IV рівень) безпосередньо за підтримкою дезінфекційно-стерилізаційного режиму в лікувальних кабінетах. Відповідальність на адміністративному рівні несе головний лікар, у лікуваль­них кабінетах — медична сестра.

Якість роботи III і IV рівнів залежить від ряду факторів:

• якісного навчання основам профілактики ВЛІ;

• постійного контролю за дотриманням дезінфекційно-стерилізаційного режиму;

• матеріально-технічного забезпечення медичної установи та мотивації персоналу якісно виконувати роботу.

Інформаційні потоки, багато в чому визначають узгодженість роботи персо­налу закладу, утворюють стійкі зв'язки між структурними підрозділами. Невірна інформація, брак даних або їх надлишок можуть вплинути на якість роботи.

Епідеміолог, або фахівець, який виконує ці обов'язки, є сполучною ланкою між рівнями, виконуючи контролюючу, методичну та управлінську функції. Центральне місце епідеміолога дозволяє йому прямо, без посередників, впливати на всіх учасників процесу підтримки дезінфекційно-стерилізаційного режиму.

Введення посади епідеміолога в стоматологічну мережу — це якісний стрибок до зниження внутрішньолікарняного інфікування. Епідеміолог розроб­ляє індивідуальні заходи запобігання поширенню ВЛІ до наявних ресурсів і ма­теріально-технічної оснащеності закладу.

Варто враховувати, що існують не тільки державні стоматологічні служби, але й приватні клініки, які, як правило, розраховані на нечисленний штат, і не можуть дозволити собі ставку епідеміолога. У цьому випадку лікар і медична сестра повинні бути компетентні в питаннях підтримки дезінфекційно-стерилізаційного режиму. Необхідно відзначити, що недержавні установи, у порівнянні з державними структурами, мають незаперечну перевагу в плані кращого матеріально-технічного забезпечення.

Навчання лікарів-стоматологів може здійснюватися на рівні переддиплом­ної освіти, а також на етапі післядипломної підготовки (на рівні практикуючого фахівця), при самопідготовці персоналу і санітарно-просвітній роботі, що про. водиться в лікувально-профілактичних закладах.

Контроль за діяльністю персоналу закладу в сфері профілактики ВЛІ про. водиться адміністрацією лікарні та СЕС. Безпосередній зовнішній контроль проводиться при ліцензуванні закладу та в подальшому — при здійсненні сані­тарно-епідеміологічного нагляду, а внутрішній — персоналом стоматологічного закладу. Поряд із цим повинні бути розроблені системи само- і взаємоконтро­лю. Найширше у нормативних документах розкриті методи контролю за прове­денням обробки виробів медичного призначення.

Контроль проведених заходів щодо підтримки дезінфекційно- стерилізаційного режиму службами санепіднагляду традиційно включає бакте­ріологічний плановий контроль за рівнем мікробного осіменіння, визначення санітарно-показових мікроорганізмів (Staphylococcus, Е. соїі тощо), а також ко­нтроль за епідеміологічними показниками у відповідності до вимог галузевого стандарту 42-21-2-85 та методичних рекомендацій «Інфекційний контроль у стоматології», затверджених МОЗ України 02.04.2004 р.

Повноваження посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служ­би та примусові заходи, застосовувані ними у випадку виявлення порушення санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів або невиконання їхніх висно­вків, приписів, розпоряджень і постанов, регламентовані ст. 40-42 Закону Укра­їни «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та інструкціями Міністерства охорони здоров'я України.

Дезінфекція стоматологічних інструментів. Стоматологічні інструменти, що відносяться до групи критичних (вироби медичного призначення, маніпуля­ції, які виконуються з порушенням цілісності шкіри, слизових оболонок) потре­бують проведення всіх етапів обробки - дезінфекції, передстерилізаційного очищення та стерилізації.

У стоматології використовуються різноманітні за конструкцією та складі матеріалу медичні інструменти і медичні вироби, тому для найбільш ефективної обробки і максимального збереження матеріалу необхідно ретельно вибрати метод і засіб дезінфекції.

Деякі дрібні інструменти вдруге не використовуються тому, що при дезін­фекції чи повторній стерилізації втрачають свої якості.

Передстерилізаційне очищення стоматологічних інструментів. В разі використання інструменту повторно, після дезінфекції, перед стерилізацією йо­го необхідно ретельно очистити від білкових, жирових та інших забруднень, а також залишків лікарських засобів. Якщо інструмент не був попередньо очи­щений, стерилізаційний процес може виявитися неефективним. Передстерилі­заційне очищення і стерилізація стоматологічних інструментів, а також конт­роль якості їх передстерилізаційної обробки проводяться у відповідності до ви­мог галузевого стандарту 42-21-2-85 та методичних рекомендацій «Інфекційний контроль у стоматології» затверджених МОЗ України 02.04.2004 р.

Для передстерилізаційного очищення медичних інструментів, згідно з ме­тодичними рекомендаціями «Інфекційний контроль у стоматології», використо­вують один із таких миючих засобів: «Біодез», «Біомий», «Бодедекс форте», «Аніозим ДД1» або «Лотос», «Лотос-автомат» з добавкою перекису водню.

Передстерилізаційне очищення здійснюють ручним або механізованим способами (із застосуванням установок, машин). За умов проведення механізо­ваної очистки інструментарій занурюють у машину і обробка проводиться згід­но з інструкцією з експлуатації.

Контроль передстерилізаційного очищення здійснюється співробітниками СЕС та дезінфекційної служби один раз на квартал, самоконтроль проводиться співробітниками стоматологічної поліклініки щоденно, а старшою медичною Сестрою — не рідше одного разу на тиждень.

Стерилізація стоматологічних інструментів. Стерилізація забезпечує за­гибель вегетативних та спорових форм патогенних і непатогенних мікрооргані­змів. Вибір адекватного методу і режиму стерилізації залежить від особливостей предметів, що піддаються стерилізації.

Перед стерилізацією інструменту варто ознайомитись з тим, який мето стерилізації рекомендує виробник.

У практиці роботи ЛПЗ найчастіше застосовують паровий та повітря^ методи стерилізації.

Паровий метод. Для стерилізації використовують водяну насичену пару під тиском.

Режими обробки:

а) t (132±2) °С - 20 хв. при тиску в камері 2,0 кгс/см ;

б) t (120±2) °С - 45 хв. при тиску в камері 1,1 кгс/см .

Режим "а" рекомендується для обробки виробів із корозійностійких меі* лів, скла, текстильних матеріалів.

Режим "б" - для виробів із гуми, латексу та окремих полімерних матеріал» (поліетилен високої щільності, ПВХ-пластикати).

Повітряний метод. Для стерилізації використовують сухе гаряче повітря стерилізаторі.

Режими обробки:

а) 1180 °С (+2-10) °С - 60 (+5) хв.; ;

б) 1160 °С (+2-10) °С - 150 хв.

Застосовується для виробів із металів, скла та силіконової гуми. Метод не придатний для стерилізації виробів із текстилю.

Стерилізацію виробів можна проводити також безпосередньо на полицях стерилізатора, після чого їх викладають на стерильний стіл і зберігають не більше 6 год.

Газовий метод. Для стерилізації використовують окис етилену, сум окису етилену і бромистого метилу у співвідношенні 1:25, пари водного спиртового розчину формальдегіду. Газову стерилізацію як «холодний» метод стерилізації застосовують термолабільних виробів медичного призначення — окисом етилену і СЩ окису етилену і бромистого метилу при температурах 18°, 35°, 42° та водного розчину формальдегіду при температурі 70 °С і парами нормаль- дегіду в етиловому спирті при температурах 42°', 45°, 65° та 80 °С.

Хімічний метод. Для стерилізації використовують один із перерахованих нижче дезінфекційних розчинів: перекис водню (6 % розчин) — повне занурю­вання виробів у закритих посудинах при ї 18 °С, експозиція 360 хв., г 50 °С — 180 хв.; СТЕН (10 % розчин — експозиція 60 хвилин, 5 % розчин — 240 хвилин відповідно); аніосепт актив 1 % — 60 хвилин, або 2,0 % — 15 хвилин; аніоксид 1000 з активатором — експозиція ЗО хвилин, стераніос 2,0 % — експозиція 60 хвилин, корзолекс базік 5% — 240 хвилин.

Температура розчинів у процесі стерилізації не підтримується. Хімічний метод стерилізації використовується для виробів із полімерних матеріалів, гуми, скла, корозійностійких металів, інших матеріалів, які не ви­тримують теплової обробки.

Після стерилізації вироби промивають стерильною водою, виймають із розчину стерильним пінцетом, по черзі переносять в три стерильні посудини із стерильною дистильованою водою (у разі використання 6 % розчину перекисю водню — в дві) і зберігають у стерильних закритих біксах не більше 3 діб, а в разі зберігання на викладеному стерильному столі — не більше 6 годин.

Збереження стерильності медичних виробів від моменту закінчення їх сте­рилізації до початку використання за призначенням є одним із важливих моме­нтів їх обробки. Останніми роками широко застосовуються камери для збері­гання стерильних виробів — спеціальні шафи, оснащені бактерицидним випро­мінювачем, що забезпечує режим підтримки стерильності інструментарію.

Необхідно зазначити, що вищезазначений порядок обробки виробів медич­ного призначення є загальним для всіх ЛПЗ, однак обробка деяких стоматологі­чних інструментів та матеріалів у стоматологічному закладі має деякі особли­вості.

Так, за умов застосування нових композиційних дезінфікуючих засобів (корзолексу екстра, інкрасепту, славіну, аніозіму ДЦ1, аніосепту активу, корзо- лексу базікс, корзолексу плюс, СТЕНу тощо) дезінфекція і передстерилізаційне очищення проводяться одночасно, таким чином, обробка складається з двох етапів:

1-й етап — дезінфекція і перед стерилізаційне очищення. Промивання виро, бів під проточною водою перед дезінфекцією не допускається. Інструменти від­разу після використання занурюють в ємність з дезрозчином і витримують необ­хідну експозицію. Після проведення дезінфекції вироби миють за допомогою щіток та йоржів, промивають під проточною водою (3-5 хв.) і споліскують дисти­льованою водою (1-2 хв.). Після цього вироби просушують у стерилізаторі.

2-й етап — стерилізація.

Індивідуальні стоматологічні набори (лоток, пінцет, зонд, гладилка, елева­тор, шпатель) стерилізують у стерилізаторі повітряним методом при 180° С впродовж 60 хв., склавши попередньо у пакети з крафт-паперу, або інше дозво­лене упакування по 5-6 штук у кожному, розміщуючи на сітку у шаховому положенні. Після чого залишається у шафі протягом 60 хв. до охолодження, яН може зберігатися у закритих пакетах впродовж трьох діб.

Якщо інструмент призначений для виконання робіт, які не порушують цілісність шкіри, слизових оболонок і не стійкий до впливу фізичних факторів, —1 застосовуються інші методи обробки. Наприклад, прямі та турбінні стоматологічні наконечники передстерилізаційній обробці та стерилізації не підлягають. Їх обробляють наступним чином: на наконечник, підключений до системи сти­слого повітря, пускають водяний струмінь на 30 сек. і таким чином очищають забруднення зсередини. Потім двічі з інтервалом у 15 хв. протирають стериль­ною серветкою, рясно змоченою 70 % спиртом, бациллолом-АФ (можливе за­стосування інших дезінфекантів, дозволених в Україні).

Пінцети для забору стерильних інструментів і матеріалу повинні зберігати­ся в сухому вигляді на стерильному лотку, прикриті стерильною серветкою Кожен пінцет може використовуватися не більше 1,5-2 годин. Бранші пінцетів зберігаються зануреними в стерильну посудину з 3 % розчином перекису водню не більше 6 годин.

Пустер, тримачі для щіточок, що застосовуються для реставрації, підляга­ють дезінфекції після кожного пацієнта.

Щіточки для реставрації, гутаперчеві штифти використовуються одноразо­во, після чого дезінфікуються й утилізуються.

Капсульні металічні ін'єктори проходять усі етапи обробки. Поршні до пластикових караульних ін'єкторів дезінфікуються дворазово з інтервалом 15 хв. шляхом протирання серветкою, змоченою 70° етиловим спиртом, бацилолі АФ.

Відсмоктувальні системи підлягають дезінфекції двічі на день: після закін­чення першої зміни і наприкінці робочого дня. Для дезінфекції використовують 6 % розчини перекису водню, який пропускають через відсмоктувальні системи установки в об'ємі 1 л протягом 2 хв., потім залишають у ній на ЗО хв., 1,0 % розчин пероксіну — експозиція ЗО хв.; 1,0 % розчин інкрасепту — експозиція ЗО хв.; 0,5 % розчин аніозім ДД1 — 10 хв., або 1,0 % аніосепт актив — 5 хв.

Наконечники до слиновідсмоктувачів використовуються одноразово, перед утилізацією підлягають дезінфекції. У випадку багаторазового використання після застосування вони підлягають дезінфекції, передстерилізаційному очи­щенню і стерилізації: металеві — повітряним або паровим методом, пластикові — хімічним.

Предметні скельця для замішування цементу, пасти для пломбування і склянки для полоскання ротової порожнини повинні бути тільки одноразового використання.

Плювальниці після кожного пацієнта занурюють у спеціальну посудину з Дезрозчином, а стаціонарні — зрошують дезрозчином дворазово з інтервалом 15 хв., після чого прополіскують водою, а наприкінці зміни та робочого дня за­ливають дезрозчином при закритому отворі.

Перед дезінфекцією зуболікарських дзеркал їх відкручують від ручки. Ви­конують дезінфекцію та передстерилізаційне очищення як і для інших виробів медичного призначення. Далі проводять дезінфекцію високого рівня деззасо- бом зі спороцидними властивостями (що забезпечує знищення вегетативних форм бактерій (включаючи збудників туберкульозу), вірусів та грибів). Вико- ристовують при цьому таки деззасоби: аніоксид 1000 з активатором — експози­ція 10 хв., стераніос 2,0 % — 10 хв., славін 2,0 % — 10 хв., СТЕН 5,0% — ю хв чи інший засіб зареєстрований та дозволений до використання в Україні. Після експозиційної витримки дзеркала промивають стерильною водою у двох стери­льних лотках.

Коронкорізи та коронкознімачі обробляють аналогічно інструментарію ба­гаторазового використання.

Металеві диски з алмазним покриттям під час прийому збирають у розчин що складається з рівних частин 3 % перекису водню і 10 % нашатирного спир­ту. Ці диски проходять усі етапи обробки — дезінфекцію, передстерилізаційне очищення, стерилізацію у стерилізаторі при температурі 160 °С.

Кам'яні диски, як правило, використовуються одноразово, після застосуй вання вони підлягають дезінфекції та утилізації.

Металеві ложки для зняття зліпків механічно очищають від залишків л кої маси та піддають дезінфекції, передстерилізаційному очищенню і стерилізації, а пластикові ложки використовуються одноразово і після дезінфекції утилізуються.

Зубопротезні шпателі, ножі-шпателі застосовуються тільки індивідуально, промиваються під проточною водою та підлягають дезінфекції.

Ортопедичні ковадло і молоточок після кожного використання дворазово протирають серветкою, змоченою в дезрозчині.

Відтиски з альгінатних, силіконових матеріалів, поліефірних смол і гідро-колоїду, відтискні ложки, протези, мости, коронки, а також корозійностійкі артикулятори в закладах стоматологічного профілю знезаражують від залишків крові та слини таким чином: відмивають водою; занурюють у дезінфікуючий розчин (концентрація і експозиція згідно з методичними рекомендаціями «Ін­фекційний контроль у стоматології»); промивають проточною водою по ЗО сек. з кожного боку або занурюють у посудину з водою на 5 хв.

Підлягають обробці також інструменти та різні об'єкти у фізіотерапевтич­них кабінетах. Так, знімальні ясенні та точкові електроди дезінфікують шляхом 30-хвилинного кип'ятіння у дистильованій воді у спеціальній посудині під кришкою. Ватно-марлеві тампони для аплікацій у ротовій порожнині є однора­зовими, їх після використання дезінфікують протягом 90 хвилин у 0,06 % роз­чині деззасобу жавілар ефект, жавілар плюс, чи інших засобах за відповідними режимами, і в подальшому знищують. Тубуси до апарату КУФ знезаражують після кожного застосування шляхом 30-хвилинного кип'ятіння у дистильованій воді, потім додатково протирають стерильним марлевим тампоном, змоченим 70° етиловим спиртом, або бациллол АФ. Світловоди для апарату лазерного опромінення, скляні електроди для дарсонвалізації дезінфікують після кожного пацієнта шляхом занурення на ЗО хв. у 70° етиловий спирт.

Кореневі голки, які використовуються для електрокоагуляції, підлягають щоа трьом етапам обробки — дезінфекції, передстерилізаційному очищенню та стерилізації.

Дезінфекція поверхонь. В кабінеті стоматолога при роботі з високо обер- Шими турбінами, бормашинами і ультразвуковими приладами, які застосову­ють при лікуванні кожного пацієнта, відбувається утворення аерозолів, які Шалаються із дрібних крапель масла, гною, крові, слини, мікроорганізмів.

В залежності від необхідного рівня знезараження поверхонь і устаткування розрізняють критичні, напівкритичні та некритичні предмети.

До критичних відносяться предмети, поверхні яких повинні проникати в Ушкоджену шкіру чи торкаються її: голки, скальпелі, ручні й хірургічні ін­струменти, зонди, бори та ендодонтичні інструменти.

Напівкритичні предмети — це предмети, що не проникають у слизові обо­чині порожнини рота. Перед застосуванням вони повинні піддаватися дезін­фекції високою рівня. Режим забезпечує знищення збудників туберкульозної інфекції.

Некритичні предмети — це поверхні Предметів, стоматологічне крісло, ручки операційних світильників, кнопки керування, підлога, стіни тощо. Щодо них застосовується дезінфекція.

Зону навколо пацієнтів поділяють на наступні категорії:

а) лікувальну — повинен витримуватись самий високий рівень гігієни. В основі роботи закладено принципи:

- стерильність (практично всі стоматологічні інструменти);

• одноразовість (одноразові інструменти);

- індивідуальність (медичні рукавички);

б) зона розбризкування (межа лікувальної зони), розташовані поверхні маніпуляційного столу, підлокітники, стоматологічні установки, шпа­телі і чашки для замісу відтискного матеріалу, індивідуальні стакани, тощо. Обробка і дезінфекція проводиться після кожного пацієнта, по мірі забруднення та в кінці зміни;

в) інша частина приміщення (меблі, обладнання, крани і раковини, сві­тильники, підлога, тощо). Поточне прибирання проводиться щоденно, не рідше 2-х разів на день з використанням деззасобу.

Для дезінфекції застосовуються дезінфекційні засоби відповідно зареєст­ровані та дозволені до використання (мікробак форте, інкрасепт, славін, перок- сін, сурфаніос лемон фреш, аніосепт актив та інші), згідно з «Методичними вказівками по використанню», затвердженими МОЗ України.

Дезінфекція повітря. Дезінфекція повітря стоматологічних поліклінік має свої особливості: по-перше, мікроклімат багато в чому формується в результаті роботи специфічної апаратури (бормашини), по-друге, великий потік пацієнтів не завжди дозволяє витримати експозицію роботи бактерицидного опроміню­вана відкритого типу (найчастіше використовуваний тип).

Для знезаражування повітря й поверхонь у стоматологічній поліклініці ви­користовують бактерицидні лампи. Кількість і потужність бактерицидних лам підбирають з таким розрахунком, щоб знезаразити приміщення від стафілокока з бактерицидною ефективністю 99 % за 0,5 години (не менш 3 Вт на 1 м³).

Бактерицидні лампи повинні утримуватися в чистоті, тому що навіть тон- дой шар пилу істотно затримує потік випромінювання. Один раз на день ульт­рафіолетові опромінювані протирають сухою марлевою серветкою.

Бактерицидні лампи включаються поза приміщенням (вимикач повинен знаходитися поза приміщенням) на 60 хв. перед початком роботи і після зміни після чого приміщення провітрюють.

Після вимикання лампи в приміщення можна входити через ЗО хв., у зв'язку з утворенням озону в повітряному середовищі, що представляє серйоз­ний ризик для здоров'я людини. При включених лампах на дверях повинно за­палюватися світлове табло: «не входити!»

Таблиця 15. Показники допустимого бактеріального забруднення

повітря деяких приміщень стоматологічного закладу

Вид приміщення	Мікробне число
	загальне мікробне число	у т.ч. гемолітичний стафілокок
Операційна:
а) до операції	до 500	ДоЗ
б) після операції	до 1 000
Перев'язочна:
а) на початку перев'язки	до 500	ДоЗ
б) після перев'язки	до 2 000
Маніпуляційна	до 1 000 - 2 000	до 16
[^Лікарняна палата	до 3 500	до 100

При постійному перебуванні людей у приміщенні застосовують опромінювачі-рециркулятори, що знезаражують приміщення в присутності людей. Пові­тря знезаражують при проходженні його через закриту камеру рециркулятора, внутрішній обсяг якого опромінюється випромінюванням бактерицидної лампи

(ОМ-22).

Гігієна рук медичного персоналу. У передачі збудників внутрішньолікарняної інфекції в стоматології істотну роль відіграють руки. Тому особлива увага приділяється гігієні рук медичного персоналу. Перед початком робочого дня з метою зменшення мікробної контамінації та підвищення ефективності обробки рук необхідно зняти наручні годинники, каблучки та інші прикраси. Нігті мають бути акуратно та коротко підстриженими, не покриті лаком, недопустимі

штучні нігті.

Найбільш важливим організаційним моментом є санітарно-просвітня ро­бота серед персоналу, забезпеченість антисептиками.

Розрізняють три рівні обробки рук медичного персоналу:

- звичайне миття;

- гігієнічна обробка рук;

- хірургічна обробка рук.

Звичайне миття рук забезпечує видалення бруду і невеликої кількості транзитної мікрофлори, що потрапляє на шкіру рук лікаря під час контакту з

пацієнтом або контамінованими об'єктами навколишнього середовища. Звичайне миття рук обов'язково проводиться перед початком роботи, перед приго­туванням і вживанням їжі, після відвідування туалету тощо. Методика миття

рук така:

- під струменем теплої води енергійно намилити руки, потерти одна об одну не менше 30 секунд, ополоснути;

- закрити кран, висушити руки індивідуальним рушником або одноразо­вою паперовою серветкою.

Для миття рук доцільно застосовувати мила рН яких становить 5,5. Краще використовувати рідке мило в одноразових дозаторах. При використанні мила в шматках необхідно, щоб мильниця забезпечувала висихання мила перед насту­пним використанням.

Гігієнічна антисептика рук проводиться для запобігання контактному шляху передачі ВЛІ через руки медичного персоналу від одного хворого до ін­шого або від хворого до персоналу. Гігієнічну обробку рук проводять:

• до і після роботи з пацієнтом;

• перед виконанням різних процедур;

- перед і після маніпуляцій з ранами, катетерами;

- після контакту з виділеннями хворого і предметами, які потенційно мо­жуть бути контаміновані мікроорганізмами.

Гігієнічна антисептика рук спрямована проти транзиторної мікрофлори шкіри рук без порушення резидентної мікрофлори.

Антисептика рук проводиться завжди перед миттям рук (що забезпечує пе­реривання перенесення мікробів при наступному митті через умивальник і бри­зки води) за винятком особливих випадків (див. нижче).

Методика антисептичної обробки рук.

Засоби для антисептичної обробки відбирають за допомогою дозуючого пристрою в заглиблення сухої долоні. Для обробки необхідно відібрати не менше 3 мл засобу. Після цього препарат активно втирають у долоні, пальці, між пальцями, у шкіру на тильній стороні долоні, у нігтьове ложе. Час втирання антисептика становить ЗО секунд. Послідовність операцій втирання антисептика ля гігієнічної обробки рук згідно з Європейським стандартом EN1500 наведено схемі 3. Руки після антисептичної обробки не мити. Для гігієнічної антисептики рук застосовуються засоби, які пройшли реєстрацію та дозволені до користування (стерилліум, стерилліум класік пур, стерилліум гель, аніосгель 85 нпк, аквін, інол, ізасептик, тощо).

_{Схема 3}

Стандартна методика втирання згідно з ЕN 1500

_{С тадія 1: Долоня до долоні}

Стадія 3: Долоня до долоні з перехре- Стадія 4: Зовнішня сторона паль

щеними пальцями -ців на протилежній долоні з пе

-рехрещеними пальцями

Стадія 5: Колоподібне розтирання лі- Стадія 6: Колоподібне втирання

вого великого пальця у закритій до- зімкнутих кінчиків пальців пра-

лоні правої руки та навпаки вої руки на лівій долоні та на-впаки

Антисептичний засіб відбирають із дозатора у заглиблення долоні сухих рук. За наведеною схемою засіб енергійно втирають у шкіру рук до кистьових суглобів. На кожній стадії рух повторюють п'ять разів. По закінченні шостої стадії окремі стадії повторюють до закінчення часу експозиції. У разі необхідності повторити втирання з новою порцією антисептичного засобу. Слідкувати за тим, щоб протягом всього часу втирання руки залишалися вологими від засобу.

^{Особливі випадки:} Після контакту з надмірним забрудненням рук (виділеннями, секретами, кров'ю та ін.) руки спочатку споліскують водою, а потім миють з антимікробним засобом (наприклад, дерманіосскраб), запобігаючи розбризкуванню води в оточуюче середовище та на одяг (наприклад, у разі контамінації кров'ю). Якщо необхідно, зону контамінації дезінфікують та надягають новий спецодяг. Після чого руки повинні бути оброблені антисептиком за ме^{тодикою, зазначеною вище.}

Для дозування антисептика доцільно застосовувати настінні дозатори.

Хірургічна антисептика рук обов'язкова для хірурга-стоматолога, який проводить різні амбулаторні хірургічні втручання в умовах хірургічного кабі­нету стоматологічної клініки (видалення та реплантація зубів, розтин абсцесів, флегмон тощо).

Перед хірургічною дезінфекцією руки ретельно миють рідким милом, по-тім просушують стерильною марлевою серветкою. Руки повинні бути сухими. Антисептичний препарат відбирають із дозатора в суху долоню (ліктем кілька разів натискають на важіль дозатора) і зволожують руки та передпліччя. Протя­гом експозиції вказаної у методичних вказівках антисептик втирають у шкіру рук (див. схему 3) і передпліч, включаючи кистьові та ліктьові суглоби. При цьому періодично відбирають стільки порцій антисептика, скільки потрібно, щоб протягом всього часу втирання руки були зволожені препаратом. При цьому, долоні треба тримати вище рівня ліктів. Останню порцію антисептичного препарату втирати в шкіру необхідно до висихання. На всю процедуру використовувати не менше 6 мл препарату.

Для хірургічної дезінфекції рук використовують антисептики, дозволені для застосування МОЗ України (стериліум, стериліму класік пур, стеріліум гель, аніосгель 85 нпк, інол, ізасептик, аквін тощо).

Догляд за шкірою рук. В медичній практиці, включаючи стоматологію, використовують професійну косметику по догляду за шкірою рук. Як правило це креми та лосьйони, які забезпечують регенерацію шкіри, придають шкірі еластичності. На сьогоднішній день в Україні використовуються препарати серії Бактолан (Бактолан лосьйон, Бактолан захисний, Бактолан бальзам, Бактолан крем), крем Протектріс тощо.

Гігієна рук стоматолога важлива не лише з точки зору профілактики передачі інфекції від одного пацієнта іншому, але й з точки зору збереження захисних властивостей шкіри рук стоматолога. Для збереження нормального стану шкіри рук у процесі роботи необхідно: мити руки водою кімнатної температури (+20 °С), ретельно просушувати сухим індивідуальним рушником, не користуватися жорсткими щітками, уникати потрапляння алергенів (антибіотиків, но­вокаїну, полімерів тощо), пом'якшувати шкіру рук кремами або сумішшю гліцерину, води та нашатирного й етилового спирту в рівних частинах — після роботи та на ніч.

Актуальною проблемою є закупівля шкірних антисептиків, ліктьових доза­торів, кранів, що не потребують дотиків долонної поверхні після миття рук. Використання етилового спирту для дезінфекції рук стоматолога є недоцільним, тому що часте його застосування приводить до сухості шкіри рук.

Дезінфекція відходів. Медичні відходи — це будь-які відходи, котрі повністю або частково складаються із тканин людини чи тварини, кров, рідини тіла, екскременти, наркотики або фармацевтичні препарати, бинти, одяг чи меди­чні відходи зуболікарської практики, шприци, голки, гострі предмети, що були в контакті з кров'ю або екскрементами. Медичні відходи у випадку, якщо їх не знешкодити, можуть бути небезпечними для будь-якої людини, що вступила з ними в контакт.

Робота з медичними відходами, передбачає комплексний підхід до організації заходів по збиранню та збереженню відходів на території лікарняного комплексу, розробки системи збору, транспортування і утилізації відходів

для кожної конкретної установи.

Користуючись правилами утилізації різних твердих відходів пропонуються наступні методи утилізації медичних відходів:

• відходи класу А (до них відносяться фракції: тверде побутове сміття, харчові відходи) піддаються термічному знешкодженню або похованню на полігонах після дезінфекції;

• відходи класів Б і В (до них відносяться фракції: біологічні відходи (патологоанатомічні відходи, гістологічний матеріал і т.п.), трупи лабора­торних тварин, пластикові матеріали) піддаються термічному знешко­дженню;

• відходи класів Г і Д (до них відносяться фракції: ртутьмісткі відходи, фармацевтичні відходи, радіоактивні відходи) збираються за відпрацьо­ваною схемою й утилізуються спеціальними підприємствами.

Система вибору засобів дезінфекції — сучасний ринок пропонує лікарням та іншим лікувально-профілактичним закладам сотні різних дезінфектантів, що в умовах недостатнього фінансування викликає появу нового завдання з оптимізації вибору найбільш ефективних дезінфекційних засобів на мікроекономічному рівні.

В першу чергу необхідно виділити основні етапи роботи з вибору:

• визначити об'єкт знезаражування;

• визначити джерело інформації з наявних препаратів;

• виділити основну групу препаратів вибору;

• визначити основні критерії вибору;

• визначити вагу кожного критерію;

• звести дані в таблицю;

- провести оцінювання та вибір оптимального варіанту. Системний підхід до вибору засобів дезінфекції дозволить персоналу стоматологічних клінік більш ефективно використовувати наявні засоби дезінфекції, знизити витрати на дану статтю видатків і максимально полегшить працю контактуючих з дезінфікуючими засобами.

Зручність використання дезінфікуючих засобів відіграє не останню роль при виборі дезінфектантів. Саме поняття «зручність у застосуванні» є збірним терміном і містить у собі наступні аспекти роботи з препаратом:

• розчинність;

• форма випуску;

- температурний режим роботи дезінфектанту; - запах;

• умови приготування;

• стабільність при зберіганні;

• швидкість дії.