3. Оцінка ефективності тренінгу

Опитування учасників

Усну форму застосовують у групах особистісного зростання у вигляді запитань тренера до всіх учасників групи:

• Що ви зараз відчуваєте?

• Які зміни відбулися з вами на тренінгу?

• Що здається незавершеним?

• Як ви збираєтеся використовувати результати тренінгу в повсякденному житті?

Письмове опитування можна проводити у вільній формі: „Напишіть свої враження від тренінгу"— або в структурованій. До структурованої форми належить самооцінка учасників щодо навичок, отриманих на тренінгу, та оцінка тренінгу як такого.

Спостереження

Організоване спостереження за учасниками дає великий обсяг інформації про успішність тренінгу. Тренер може звернути увагу на особисті реакції та стратегії учасників, (особливо на психокорекційних групах або групах особистісного зростання), групову динаміку, якщо розвиток групи був одним з завдань, на зацікавленість групи.

Тестові завдання

Можуть бути трьох типів: письмові тести, тести на перевірку знань; психологічні тести, спрямовані дослідження змін у психічному стані учасників; тестові завдання у вигляді вправ, які неможливо виконати, не набувши необхідних навичок.

Експертна оцінка замовника

Якщо тренінг проводиться на замовлення корпоративного клієнта, тоді до початку тренінгу домовляються щодо кри­теріїв оцінки ефективності: засвоєння навичок, вирішення конкретних питань, згуртованості команди.

5. Общие тренинговые методы

• Групповая дискуссия – совместное обсуждение какого-либо спорного вопроса, позволяющее прояснить (возможно, изменить) мнения, позиции и установки участников группы в процессе непосредственного общения. Результати групової дискусії, найважливіші висновки інколи є сенс записати і залишити у полі зору. Структурированные дискуссии – те, в которых задается тема для обсуждения, а иногда и четко регламентируется порядок проведения дискуссии. Неструктурированные – в которых ведущий пассивен, темы выбираются самими участниками, время дискуссии формально не ограничивается. В некоторых направлениях тренингов групповая дискуссия становится главнейшим, а иногда и единственным методом групповой работы (группы встреч К. Роджерса, групп-анализ).

• Мозковий штурм –різновид структурованої дискусії. Протягом 1-го етапу учасники висувають будь-які, навіть найфантастичніші, припущення щодо розв’язання проблеми. Секретар ретельно записує усі ідеї та перешкоджає критиці з боку учасників. Коли запас ідей вичерпано (їх має бути не менше 10-15), починається 2-й етап: кожну зі списку ідею по черзі обговорюють, критикують, відшукують засоби її практичної реалізації. Нарешті група відбирає ті варіанти проектів (неменше 3-5), які можна реалізувати.

• Міні-лекції. Їх мета – надати інформацію. Міні-лекція триває 5-10 хвилин; її зміст необхідно закріплювати за допомогою подальших вправ, дискусій тощо. Використовуються наочні схеми, які не прибираються одразу після лекції; якщо матеріал великий за обсягом, доцільніше виготовити і роздати роздаткові матеріали. Якщо групу ведуть два тренери, доцільно читати лекцію по черзі.

• Вправи:

  • структуровані – дають можливість кожному з учасників пізнати на власному досвіді ті чи інші відчуття, набути нових навичок поведінки. Структуровані вправи виконують усі учасники, поділені на пари чи трійки. Тренер дає чітку інструкцію, що саме робитиме кожний учасник вправи, наприклад: „Учасник №1 приймає будь-яку зручну позу. Учасник №2 намагаються „віддзеркалити” цю позу якомога точніше. Учасник №3 – спостерігач, він допомагає учасникові №2, звертають його увагу на деталі пози, які він не помітив”. Коли завдання виконані, учасники міняються ролями. Тренер спостерігає за дотриманням інструкцій, надає допомогу. Успішність вправи залежить: - від чіткості інструкцій; - роботи щоразу в іншій парі; - чітко обмеженого часу (від 3 до 10 хвилин) на виконання вправи; - обговорення вправи.

• рухові – активізують увагу, підвищують рівень активності та довіри в учасників, сприяють створенню невимушеної атмосфери тренінгу. Доцільно кожний блок тренінгу розпочинати і завершувати руховими вправами. Вони також дуже корисні, коли група стомлена чи малоактивна. Вони є обов’язковими на тренінгах для підлітків.

Завдання тренера – давати чіткі інструкції, стежити за безпекою учасників. Небажано, щоб ці вправи виконували лише кілька учасників, а інші спостерігали. Недоцільно одразу після рухової вправи починати лекцію (учасникам важко заспокоїтися), краще провести групову дискусію чи структуровані вправи. Інша назва – „вправи-енергезатори”.

• Игровые методы включают ситуационно-ролевые, дидактические, творческие, организационно-деятельностные, имитационные, деловые игры.

Рольова гра – може розглядатися також різновид структурованих вправ. Учасники групи взаємодіють згідно із заданими ролями та обставинами. Рольова гра сприяє засвоєнню нової інформації та використанню її в реальних ситуаціях взаємодії. Тренер на початку чітко описує специфіку ролі та вихідні обставини, правила гри, допомагає учасникам обрати „рольове ім’я”. Під час гри стежить за виконанням правил, інколи „підкидає” нові обставини та перешкоди та спостерігає за груповою динамікою. Тренер також чітко визначає закінчення гри, скидання „рольового імені”: „Я вже не ..., я – Вася”, організує обговорення результатів гри у вигляді групової дискусії.

Як правило, вони роблять атмосферу тренінгу більш цікавою та невимушеною, проте можуть ускладнити ситуацію, коли учасники не можуть вийти з ролі, а команди, що змагалися у грі, продовжують змагатися й далі. Уникнути таких негативних наслідків допомагає поєднання ігор з обговоренням та структурованими вправами в парах. Якщо напруження після гри занадто велике, можна зробити перерву чи виконати рухову вправу.

Існує також поняття рольове моделювання – тренування бажаної поведінки (скажи наркотику „ні”).

Ділова гра – спрямована на вирішення реальних виробничих питань у ігровій формі. Під час ділової гри учасники не перебирають чужих ролей, а зберігають власні професійні обов’язки та знання, спрямовуючи свої зусилля на розв’язання реальних, а не уявних проблем.

• Методы, направленные па развитие социальной перцепции. Участники группы развивают умения воспринимать, понимать и оценивать других людей, самих себя, свою группу. В ходе тренинговых занятий с помощью специально разработанных упражнении участники получают вербальную и невербальную информацию о том как их воспринимают другие люди, насколько точно их собственное самовосприятие.

• Методы телесно-ориентированной психотерапии. Здесь выделяют три основные подгруппы приемов: работа над структурой тела (техника Александера, метод Фельденкрайза), чувственное осознание и нервно-мышечная релаксация, восточные методы (хатха-йога, тайчи, айкидо).

• Медитативные техники чаще всего используются в целях обучения физической и чувственной релаксации, умению избавляться от излишнего психического напряжения, стрессовых состояний и в результате сводятся к развитию навыков аутосуггестии и закреплению способов саморегуляции.

Поскольку внушение подразумевает некритическое восприятие сообщаемой информации реципиентом, использование их подразумевает не только высокую квалификацию, но и высокий нравственный уровень психолога. Вообще говоря, нанести вред участникам группы может не только неосторожное или злонамеренное внушение, но и почти любое психологическое воздействие, производимое неумелым, низкоквалифицированным или преследующим эгоистические цели ведущим. Поэтму настолько важным является скрупулезно продуманное составление тренинговой программы с учетом всех возможных последствий применения того или иного метода.

• Малювання – дає змогу усвідомити та продемонструвати підсвідоме ставлення учасників до заданої теми. Малюнки можуть бути групові, парні, індивідуальні.

• Тестування під час тренінгу відрізняється від звичайного тим, що повинно займати якомога менше часу та бути досить цікавим для учасників. Доцільно проводити методом заповнення друкованих матеріалів.

• Демонстрації – особливо потрібні тоді, коли вправи досить складні. Її виконують або учасники під керівництвом тренера або тренер з кимось з учасників. Тренер пояснює зміст вправи, запропонувати учасникам взяти участь у демонстрації; дає групі інструкцію, на що саме слід звертати увагу під час демонстрації.

• Захист проектів – учасники тренінгу індивідуально чи об’єднавшись у групи створюють власні проекти реалізації набутого у тренінгу (проекти збільшення продажу товарів, плани презентації товару, проект корпоративної вечірки, проект виробничої наради). Груповий проект записують на фліпчарті, й один з членів підгрупи доповідає та відповідає на запитання інших підгруп.