Тема 7. Прибуток та його види. Рентабельність виробництва.

Підприємство реалізує вироблену продукцію споживачам, отримуючи за це грошову виручку. Та частина виручки, яка залишається підприємству після відшкодування усіх витрат називається прибутком. Прибуток виступає основним джерелом фінансування розвитку підприємства. Вся діяльність підприємства спрямована на забезпечення зростання прибутку Загальний (балансовий) прибуток - це весь прибуток підприємства, отриманий від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу.

Прибуток після оподаткування, що реально поступає у розпорядження підприємства, називається чистим прибутком. Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, використовується згідно з рішеннями власників підприємства.

Залежно від напрямів використання прибуток поділяється на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства як заохочення за плідну працю, на соціальну підтримку тощо;

2) прибуток, що залишається на підприємстві є фінансовим джерелом його розвитку.

Ступінь ефективності діяльності підприємства вимірюється прибутковістю та рентабельністю.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси використовують у розрахунках. Поняття рентабельності застосовують як до продукції та виробництва, так і до інвестованих ресурсів.

Тема 8. Продуктивність праці.

Продуктивність праці - це результативність, ефективність праці в процесі виробництва, що визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції. Матеріальною основою для підвищення рівня життя є ріст продуктивності праці.

Ріст продуктивності праці для підприємства дозволяє:

- істотно знизити витрати на виробництво і реалізацію продукції;

- збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції і зростання прибутку;

- проводити політику по збільшенню середньої заробітної плати працівникам;

- здійснювати реконструкцію і технічне переозброєння підприємства;

- підвищити конкурентноздатність підприємства і продукції, забезпечити фінансову стійкість.

Для виміру продуктивності праці, ефективності використання трудових ресурсів використовуються два основних показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток вимірюється кількістю продукції, зробленої в одиницю робочого часу (рік, квартал, місяць).

Трудомісткість - показник індивідуальної продуктивності праці, що характеризує витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції.

Основні чинники росту продуктивності праці:

1.Технічний прогрес, що включає механізацію та автоматизацію виробничих процесів і впровадження передової технології; модернізацію діючого устаткування; застосування нових видів матеріалів; підвищення якості продукції.

2.Поліпшення організації виробництва, у тому числі: збільшення норм і зон обслуговування; удосконалення управління виробництвом; скорочення втрат робочого часу; зниження браку і відхилень від нормативних умов роботи.

3.Вплив природних умов: залягання вугілля, нафти, залізної руди та іншої мінеральної сировини; вміст корисного компонента в рудах та ін..

4.Зміна обсягів виробництва і відносне зменшення чисельності (робочих, керівників, фахівців і службовців).