19.Американська школа

Маржиналізм зробив величезний вплив на розвиток економічної теорії. Методологічні принципи, розроблені австрійської та англо-американської школами маржиналізму, стали дослідним інструментом більшості сучасних течій економічної думки.  У США Маржиналістська теорія не була ввезена з-за кордону. Хоча європейські представники маржиналистской теорії можуть претендувати на пріоритет, серед американців ця нова економічна теорія знайшла свого поборника в особі Джона Бейтса Кларка, якого багато хто вважає найбільшим теоретиком в США. Розробивши свій варіант нової доктрини абсолютно незалежно від У. С. Джевонса і від австрійської школи, Кларк згодом визнавав, що всі вони прийшли до однакових уявленням про господарському процесі. Економічна теорія Кларка по суті характеризувалася самостійним відкриттям граничної корисності і поширенням цього принципу на сферу розподілу, а також на сферу виробництва. Однак аргументація Кларка не була ані такою глибокою, ані такою витонченою, як у інших представників маржиналізму.  Дослідження Кларка будуються на основі закону граничної і спадної продуктивності, які говорять про те, що при якщо при незмінній кількості робочих додається додаткова величина капіталу, то вона приносить менший дохід порівняно з попередньою.  Важливо відзначити, що хоча теорія Кларка було досить революційною, як і вся Маржиналістська теорія, на практиці вона мало використовувалася в силу своєї неповноти і недосконалості. 

20.Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина хіх – початок хх ст.).

Своєрідністю розвитку економіки характеризувалися й захоплені Російською та Австро-Угорською імперіями українські землі. На відміну від інших колоній світу, українські землі з їх приєднанням розглядали як частину Росії та Австро-Угорщини. Саме тому економіка розвивалась наприкінці XIX — на початку XX ст. як частина загальноімперського економічного комплексу (Росії — східноукраїнські землі та Південь, Австро-Угорщини — західноукраїнські). Проте загальні тенденції відносин колоній і метрополій виявлялись у здійсненні економічної політики щодо українських земель.

Вигідне географічне розташування, природні багатства, дешева, але кваліфікована робоча сила тощо були основою економічних інтересів промисловців метрополії (Росії). Це суттєво вплинуло на структуру і розвиток промислового потенціалу Східної та Південної України. Своєрідним каталізатором реалізації потенційних можливостей приєднаних земель стала економічна криза 1900— 1903 рр., що відбувалася в Російській імперії, як і в більшості країн світу. Криза і вихід з неї загострили конкуренцію та поглибили поляризацію підприємств, змусили буржуазію максимально сконцентрувати й об'єднати сили.

Особливо активно цей процес відбувався в період нового промислового підйому 1909—1913 рр. У цей час посилилась концентрація виробництва: на підприємствах України з чисельністю більше 500 осіб працювало понад 54 % усіх робітників.

Незважаючи на колоніальний характер краю, економічне зростання було властиве і для економіки України. Сприяли цьому такі чинники:

— підвищення купівельної спроможності населення (під час революції 1906—1907 рр. працівники добилися підвищення заробітної плати на 15 %, у середньому вона становила 238 руб. на рік; селяни — скасування викупних платежів);

—розвиток внутрішнього ринку (торговельний обіг за цей період збільшився у 1,5 разу);

— столипінська аграрна реформа, високі врожаї у сільському господарстві протягом 1909—1913 рр. (за винятком 1911 р.);

— збільшення товарності сільськогосподарської продукції (особливо на Півдні Україні), що дало змогу вивозити зерно на зовнішній ринок, на якому ціни на хліб зросли на 35 %;

— зростання чисельності міського населення майже в 2,5 разу.