9. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (XVI- перша половина xviIст)

Загалом охарактеризувати цю епоху можна словами динаміка і гроші. Усе починає рухатися, змінюватися: люди, ідеї, державні кордони, суспільні інститути. Гроші обслуговують ці зміни.Використовуючи свою перевагу в озброєнні й організації, європейські держави захоплюють і колоніально освоюють великі регіони в Азії, Африці, обох Америках. Грабіж та експлуатація колоніальних і залежних територій — одне з головних джерел первісного нагромадження капіталу і ресурсів для промислового перевороту, який започаткував індустріальне суспільство.Соціальні зміни супроводжувалися запеклою міжгруповою боротьбою і призвели до значного розшарування за рівнем та умовами життя. Унаслідок цього верхні соціальні верстви домоглися поліпшення якості життя, тоді як для частини нижніх соціальних груп такі умови погіршилися навіть порівняно з середньовіччям. Проте особливо несправедливою була відмінність між рівнями життя верхів і низів.

10. Економічний розвиток провідних країн світу. Початкове нагромадження капіталу.  У кожній окремо взятій країні він супроводжувався якимись специфічними рисами. найбільш опуклої і рельєфною, можна сказати, класичної, формі він відбувався все-таки в Англії. Дана обставина навіть наштовхнуло свого часу К. Маркса, докладно вивчав історію класичного капіталізму, назвати Англію країною класичного первісного нагромадження капіталу. - Дуже велике було прагнення до збагачення на світовій торгівлі вовною, в результаті чого розпочався насильницький згін селян з їхніх земель («обгородження»); - Острівне становище країни змушувало Англію мати гарний морський флот з сучасним навігаційним і картографічним забезпеченням і кваліфікованими кадрами мореплавців; - Активна участь у проведенні великих географічних відкриттів зумовило появу великих колоніальних володінь; - Наявність самого потужного флоту у світі давало можливість займатися високоприбутковими піратством і работоргівлею; - Політика вільної безмитної торгівлі «фритредерства» зумовила активний розвиток не лише внутрішньої, а й зовнішньої торгівлі, що призвело до формування в країні потужного торгового капіталу, що є історично першою формою капіталу. Вдале географічне положення, успіхи в колоніальних захопленнях, розвитку світової торгівлі і виникнення першої в Європі буржуазної республіки зробили Голландію, за образним висловом К. Маркса, «зразковою капіталістичною країною XVII ст.». У сільському господарстві з'явилися інтенсивне тваринництво, городництво і садівництво (вирощування знаменитих голландських тюльпанів). Саме в Голландії з'явилися перші в світі торгово-промислові компанії. Однак, користуючись суто спекулятивними методами збагачення у сфері торгівлі, Голландія не розвивала відповідну виробничу базу, ігнорувала завдання розвитку промислового виробництва.

11. Меркантилізм як перша школа буржуазної політекономії. Поряд з новими економічними відносинами з’явилась і нова теоретична школа – школа меркантилістів (від італійського mercante – купець). вивченню і узагальненню явищ економічного життя сприяла ліквідація монополій церкви у сфері ідеології, зростання наукових знань.меркантилізм виник на основі узагальнення первісного нагромадження капіталу. Меркантилістські методи застосовувались державою для розвитку мануфактурної промисловості, для вирішення виникаючих проблем. Вчення захищало торговця, і тому Голандія в результаті розквіту та збагачення за рахунок розвитку судноплавства, зовнішньої торгівлі та колоніальної експансії, була проголошена ідеалом меркантилізму. Відповідно до меркантилістів: багатство – це гроші, а гроші – це золото та срібло, товар має вартість, так як він купується за гроші джерелом багатства є зовнішня торгівля. Розвинутий меркантилізм характеризував більш розвинуту економіку. Це і відбилось на суті економічної доктрини. Найбільш відомим виразником цього виду меркантилізму являвся англієць Томас Мен, італієць Антоніо Серра, француз А. Монкретьєн.

12. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половинка XVII – перша половина ХІХ ст.). Первісне нагромадження капіталу завершилося наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. промисловою революцією спочатку в Англії, а потім у континентальній Європі й Америці. епоху вільної конкуренції можна умовно обмежити приблизно столітнім періодом із 1775—1815 рр. до 1875—1895 рр.У цей період завершився територіально-економічний поділ світу між так званими великими державами: Великою Британією, Францією, Бельгією, Нідерландами і США, Російською, Австрійською й Османською імперіями. Для метрополій колонії вважали джерелами дешевої сировини, продовольства і ринками збуту промислових товарів. Японія, Німеччина й Італія, що не змогли взяти участі у первісному поділі, почали готуватися до боротьби за переділ колоніальних володінь і сфер впливу. Модернізація господарства і суспільного устрою відбувалася нерівномірно. Першими на цей шлях ще у XVIII ст. стали Велика Британія та Нідерланди. Набагато пізніше, у 1820—1860 рр., модернізація простежувалася у Франції та СІЛА, де розбіжності у виборі шляху розвитку країни призвели до громадянської війни. Запізнілий і насильницький характер мала модернізація в Японії, Німеччині й Росії. Тут ініціатором була держава, що мало потім дуже суперечливі наслідки. Індустріальна цивілізація починалася у визначеній соціально-економічній формі. За всіма ознаками це був капіталізм. Базовий компонент переходу до капіталізму — революційні зміни у продуктивних силах, а саме формуванні фабрично-заводської промисловості, великої машинної індустрії. Капіталізм — соціально-економічна система, за якої:— всезагального значення набувають ринкові відносини;— приватні особи володіють і управляють власністю, включаючи капітальні активи;— існує відчуження переважної більшості працездатного населення від засобів виробництва;— робоча сила стає особливим товаром, її купують за заробітну плату;— зникають обмеження до відкритої конкуренції;— вільні ціни вважають головним регулятором розподілу ресурсів;— забезпечується свобода підприємництва.Стосовно XIX ст. капіталістичну систему можна визначати як соціально-політичну організацію суспільства, засновану на ринковій економіці.