Контрольні запитання :

• історичний огляд.

• Правовий статус Директорії

• Правовий статус Державна народна рада

• Правовий статус Рада Народних Міністрів

• Органи Місцевого управління

• Правова система

• Ланки судової системи

Тема :Соціалістична державність та право в Україні (1921-1929 рр.)

План

1. Загальноісторичний огляд.

2. Державний лад.

3. Судова система. Правоохоронні органи.

4. Правова система.

Література

• Рогожин А.І.Історія держави та права України, в двох томах, 2000.

• Музиченко П.П.Історія держави та права України: Навч.посіб. – 5-те вид. – К.: Т-во «Знання», 2006.

Гончаренко Історія держави та права України: Курс лекцій, 19

І. Голод, розрух, нестабільна ситуація в суспільстві, політика воєнного комунізму – це негативні наслідки правління більшовиків. В цей період відбувся застій у виробництві, продовольча, вугільна та транспортна кризи, нестача хліба, запровадження продрозкладки, заборона вільної торгівлі для селян – ці причини викликали голод в Україні, офіційна версія голоду – це посуха 1921 р.

6 серпня 1921 р. Ленін згуртував війська для активного збирання продподатку в Україні. Голод припинився весною 1923 р.

В 1923 р. на з’їзді компартії було прийнято рішення про розвиток національного питання в Україні. Але більшовики не цікавило українське питання, вони намагались укорінитися і знайти підтримку серед населення. Проводиться масова українізація населення. Радянська влада надавала можливість селянам і робітникам вступати до вищих навчальних закладів (без вступних іспитів і без свідоцтва про закінчення школи).

На початку 1921 р. склалась негативна ситуація. Повстання матросів та робітників Кронштадта, а також селянські повстання призвели до відмови уряду від продрозкладки і заміни її продподатком (27 березня 1921 р.).

Запровадження Непу, крім продподатку передбачало ведення правильного грошового обміну, введення відповідних режимів державної та приватної торгівлі і створення мережі певних підприємств, установ, організацій. Великі підприємства залишились в державній власності, а середні і малі можна було брати в оренду. В сільському господарстві було завершено перерозподіл землі, більша частина бідняків була звільнена від сплати податків, а цей тягар було покладено на заможних.

Держава не була зацікавлена в одноосібному господарюванні і змушувала селян об’єднуватись в колгоспи. Державі було краще працювати з колективом, ніж з одноосібним власником.

ІІ 28 грудня 1920 р. було підписано договір між Україною та Росією про воєнний та господарський союз. А в 1921 р. утворилась унітарна держава – Росія, під владою якої перебували Україна, Білорусія і Кавказька федерація. Основне завдання більшовиків – автономізація цих країн, а також лідери цих країн прагнули більшої самостійності. Для проведення процесу автономізації цих держав було призначено Й. Сталіна, якого згодом було обрано генеральним секретарем. Сталін передбачав приєднання до Росії цих республік на правах автономії. Кожна з політичних партій даних держав прагнули відстояти свої національні інтереси. В 20-х рр. було створено комісію, яка мала створити проект нової конституції, проект союзного договору, а також процес створення союзних державних органів влади. 10 грудня 1922 р. в Харкові відбувся Всеукраїнський з’їзд рад, який прийняв проект нової конституції СРСР, а також започатковано процес створення єдиної правової системи. ЗО грудня 1922 року в Москві у приміщенні Большого театру відкрився І Всесоюзний з'їзд Рад. Він ухвалив рішення про утворення Союзу РСР, затвердив Декларацію про утворення СРСР і Союзний договір. Згідно з цими документами чотири радянські республіки — РСФРР, УСРР, ЗСФРР і БСРР — утворили єдину союзну державу. Було обрано ЦВК союзу, до якого увійшли 3271 делегат (порівно з кожної держави). Щодо процесу підготовки проекту Конституції розгорнулася жорстка політична боротьба. Сталін та його прибічники намагалися максимально обмежити суверенітет рес­публік.

31 січня 1924 року Конституцію СРСР остаточно затвердив II з'їзд Рад СРСР.

В 1924 році волею більшовицької партії в її складі України з'явилася автономна одиниця.

Вищі органи влади

До вищих органів влади і управління належа­ли Всеукраїнський з'їзд Рад, ВУЦВК, Президія ВУЦВК і РНК.

Всеукраїнський з'їзд Рад розглядав найважливіші питання розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі, фінансів, культурного будівництва тощо. Його рішення мали вищу юридичну силу. Збирався один раз на два роки.

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) був вищим органом влади в період між Всеукраїнськими з'їздами Рад. Збирався 3 рази на рік. В період між сесіями вищим законодавчим, виконавчим і розпорядчим органом влади УСРР була Президія ВУЦВК. І для полегшення роботи було створено Малу президію ВУЦВК.

Раду Народних Комісарів створена після прийняття конституції 1924 р. Склад: голова, заступники, уповноважені народні комітети і народні комісаріати.

Після прийняття конституції 1924 р. народні комісаріати були поділені на: загальносоюзні, об’єднані та самостійні. Існувало всього 5 об’єднаних наркоматів: торгівля, фінанси, праця, робітничо-селянська інспекція, вища рада народного господарства. Загальносоюзні: пошта, телеграф, іноземних справ, воєнно-морські і зовнішня торгівля. Самостійні: наука, мистецтво, освіта.

Була проведена адміністративно-правова реформа: повіти-округи. Волості-райони. В 1925 р. було прийнято рішення щодо ліквідації губерній і перехід на таку адміністративно-територіальну систему: округи(41), райони (6800, 10314 сільських рад.

Велике значення в місцевому управлінні відігравали комітети незаможних селян.

ІІІ Зміна нової влади призвела до зміни в судовій системі. В 1922 р. приймається постанова «Про судоустрій УСРР (стала прототипом судової системи СРСР).

Нижча інстанція – народний суд.

Вища – губернський.

Найвища – Верховний суд.

Народний суд – основна ланка судової системи (1 народний суддя і 2 засідателі).

Після відміни губерній з’являються округи, тобто окружний суд. Діяли спеціальні суди (26-29 рр.): дисциплінарні. Крім того діяли воєнно-транспортні трибунали. Діяли трудові сесії народних судів 9розглядали злочини про порушення законодавства про працю). Арбітражні суди (спори між державними організаціями за майно).