Контрольні питання і завдання

1. Порівняльна єкономіко-технологічна характеристика різних видів сировини.

2. Нетрадиційні види сировини.

3. Допоміжні матеріали.

Розділ 2

ПРИЙМАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ СИРОВИНИ ТА ДОПОМІЖНИХ МАТЕРІАЛІВ

Приймання зерна

Сурово визначених вимог до виробничого зерна, яке переробляється у спирто­вій промисловості, не встановлено. Бажано, щоб зерно було здоровим, з високою крохмалистістю, вологістю від 14 до 17%, в залежності від культури, і з невеликою засміченістю. Але інколи спиртові заводи переробляють дефектне зерно.

Розрізняють чотири ступені дефектності зерна: перша - зерно з солодовим запахом; друга - зерно з пліснявозатхлим запахом; третя - зерно з гннлісно-затхлим запахом; четверта - зерно, яке знаходилось у стані сильного самозігрівання, з обо­лонкою бурого або чорного кольору.

На спиртові заводи приймають також недозріле зерно, зерно, яке підлягло дії моро­зу або суховію, підгоріле, дуже вологе, а також те, що перезимувало в полі під снігом.

Для приготування солоду використовують високоякісні ячмінь, жито, овес і про­со, які повинні відповідати вимогам, що наведені у табл. 2.1. Колір ячменю світло -жовтий, припускається потемнілий; вівса - білий чи жовтий; проса - жовтий, черво­ний, сірий, білий; жита - жовтий і зелений різних відтінків; не припускається вико­ристання зерна з будь-якими сторонніми запахами - затхлим, пліснявим та ін.

Табл. 2.1. Характеристика якості зерна

Показники	Зерна
	жита	ячменю	вівса	проса
Вологість, %, не більше	15,5	15,5	16,0	15,0
Сміттєві домішки, %, не більше	2,0	2,0	2,0	3,0
Серед них,%, не більше
Мінеральні домішки	-	0,2	0,2	0,2
Галька	-	0,1	од	-
Шлак, руда	-	0,05	0,05	-
Шкідливі домішки	-	0,2	0,2	0,2
Головня і спориння	-	0,1	0,1	-
Кукіль	-	0,3	0,2	-
Зернова домішка,%, не більше	-	3,0	3,0	4,0
Дрібні зерна,%, не більше Схожість (здатність проростати) на п'яту добу,%, не менше Енергія проростання на третю добу,%, не менше	85*	5,0 92 85	92 85	92 85
Натура, г/л, не менше	685	565	420	-
Зараження комірчаними шкідниками	Не припускається, окрім кліща від 20 шт. на 1 кг зерна

- На четверту добу.

33

Зерно перевозять насипом у критих чотирьохосних залізничних вагонах і на автосамоскидах. Основну масу його доставляють по залізничній дорозі на спирто­ві заводи, які мають залізничну гілку, - безпосередньо до заводських складів, на інші заводи - на пристанційні зернові склади. З пристанційних складів після коро­ткочасного зберігання зерно передається до заводських складів автотранспортом.

Із вагонів чи автомашин зерно витружають механічними лопатами. Автороз­вантажувачами і автоперекидачами зерно вивантажують у бункер, з якого воно по­дається норією чи пневмотранспортом у повітряно-ситовий сепаратор, а потім - на стрічковий транспортер , що розподіляє зерно по площі складу.

Для великих спиртзаводів доцільна доставка зерна саморозвантажуючими (крізь нижні люки) вагонами-зерновозами - хоперами.

Один із варіантів схеми силосного пристанційного зерносховища приведений на рис. 2.1. Із залізничного вагону 1 зерно з допомогою механічної лопати 2 виван­тажують у бункер 3, з якого норією 4 подають на стрічковий транспортер 5, а з нього - у магнітний сепаратор 6 для видалення магнітних домішок. По похилому жолобу зерно спрямовується у черпак елеватора 7 і далі-по жолобу - у надваговий бункер 8, зважується на автоматичних вагах 9 і надходить у підваговий бункер 10. Далі самопливом воно поступає у другу половину елеватора 7 і потім по жолобу -на стрічкові транспортери 11 і 12, з допомогою яких завантажується у силоси 13. Силоси розвантажуються самопливно на стрічкові транспортери 14, які подають зерно в автомашину 15. Для рециркуляції зерна у випадку необхідності його аеру-вання й інвентаризації використовують транспортер 14. При надходженні зерна від-

34

бирають проби з кожного вагону і складають середні проби для визначення засмі­ченості, вологості і крохмалистості. Результати аналізу реєструють у спеціальних журналах.