
- •Основні види сировини
- •Зернові культури
- •Будова зерна
- •Хімічний склад зерна
- •Хімічний склад меляси
- •Мікрофлора меляси
- •Коротка характеристика хімічного складу тростинної та рафінадної меляс
- •Нетрадиційні види сировини
- •Топінамбур
- •Цикорій
- •Молочна сироватка
- •Допоміжні матеріали
- •Кислоти
- •Сірчана кислота
- •Соляна кислота
- •Антисептики та миючі засоби Хлорне вапно
- •Формалін
- •Сульфонол
- •Каустична сода
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 2
- •Приймання зерна
- •Приймання меляси
- •Зберігання сировини
- •Дихання
- •Зміни хімічного складу сировини
- •Випаровування та поглинання вологи
- •Дія від'ємних температур
- •Вплив мікроорганізмів на зберігання сировини
- •Зберігання зерна
- •Зберігання меляси
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ з
- •Підготовка зерна
- •Повітряно-ситове сепарування
- •Магнітне сепарування
- •Відділення насіння бур'янів
- •Підготовка меляси
- •Підкислення і асептування меляси
- •Стерилізація меляси
- •Змішування меляси з водою
- •Кларифікація мелясних розчинів
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 4
- •Оцукруючі матеріали
- •Характеристика ферментів загальні поняття про ферменти
- •Механізм дії ферментів
- •Концентрація ферменту
- •Температура
- •Активатори та інгібітори ферментів
- •Оксидоредуктази
- •Трансферази
- •Гідролази
- •Ізомерази
- •Активність ферментів
- •Виробництво солоду
- •Замочування зерна
- •Фізико-хімічні процеси під час замочування зерна
- •Біохімічні процеси при замочуванні зерна
- •Способи замочування зерна
- •Пророщування зерна Теоретичні основи пророщування зерна
- •Морфологічні зміни при пророщуванні зерна
- •Біохімічні зміни в зерні при пророщуванні
- •Хімічні зміни зерна при пророщуванні
- •Оптимізація процесів солодорощення
- •Способи солодорощення
- •Пророщування зерна в пневматичній солодовні
- •Токове солодорощення
- •Витрати зерна на солод
- •Виробництво мікробних ферментних препаратів
- •Продуценти ферментів
- •Контрольні питання і завдання
- •Ємкісна (мічурінська) апаратурно-технологічна схема
- •Трубчаста (мироцька) апаратурно-технологша схема
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 6 спиртові дріжджі
- •Температура і рН
- •Склад живильного середовища Потреба дріжджів у живильних речовинах
- •Види і джерела живлення
- •Інші фактори
- •Аеробний розпад вуглеводів
- •Молочнокислі бактерії
- •Оцтовокислі бактерії
- •Маслянокислі бактерії
- •Гнилісні бактерії
- •Мікрофлора води та повітря
- •Розділ 7
- •Розділ 8
- •Характеристика дріжджів
- •Приготування чистої культури дріжджів
- •Періодичне культивування
- •Культивування дріжджів у виробництві спирту із меляси
- •Розділ 9 зброджування сусла
- •Періодичний спосіб
- •Безперервно-проточний спосіб
- •Циклічний спосіб
- •Технологічні показники бродіння
- •Порівняльна характеристика способів зброджування
- •Теоретичні основи процесів перегонки і ректифікації
- •Одержання спирту-сирцю
- •Непрямої дії
- •Брагоректифікаційна установка побічно-прямотечійної дії
- •Виділення сивушного масла
- •Одержання технічного спирту
- •Одержання абсолютного спирту
- •Умови безпечної експлуатації ректифікаційних установок
- •Розділ 11
- •Вихід спирту
- •Облік і зберігання спирту
- •Розділ 12
- •Сушка дріжджів
- •Термоліз дріжджів
- •Упарювання мелясної барди
- •Склад газів спиртового бродіння
- •Очистка діоксиду вуглецю від домішок
- •Технологія рідкого дІоксиду вуглецю
- •Розділ 13
- •Характеристика стічних вод
- •Механічні способи
- •Хімічні способи
- •Фізико - хімічні способи
- •Біологічні способи
- •14.1. Використання спирту етилового технічного як органічної сировини
- •14.2. Застосування спирту етилового як моторного палива
- •14.3. Виробництво спирту етилового технічного з нехарчової сировини
- •14.4. Виробництво спирту етилового технічного з вуглеводовм1сної сировини
- •14.5. Брагоректифікаційні установки для виробництва сет з вуглеводовмісної сировини
- •14.6. Дегідратація етилового спирту
- •14.8. Перспективні напрями використання спирту етилового технічного в україні
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 15
- •15.1 Маловідходні та безвідходні технології
- •15.2 Основні напрями створення мало-та безвідходних технологій
- •15.3 Вторинні енергетичні ресурси та їх раціональне використання
- •15.4 Ресурсо- та енергозберігаюча технологія спиртових бражок
- •15.5 Вплив технологічних параметрів на ефективність дії концентрованих ферментних препаратів
- •15.6 Особливості використання концентрованих
- •Ферментних препаратів у залежності
- •Від технологічної схеми водно-теплової
- •Обробки сировини
- •15.7 Особливості приготування виробничих дріжджів та спиртової бражки
- •15.8 Закордонний досвід комплексної переробки зернової сировини в етиловий спирт
- •15.9 Ресурсо- та енергозберігаюча технологія перегонки та ректифікації спирту
- •15.10 Переробка спиртовмісних вторинних продуктів ректифікації в системі бру мелясних заводів
- •15.11 Виділення етилового спирту з головної фракції, збагаченої метиловим спиртом
- •15.12 Централізована переробка головної фракції етилового спирту
- •15.13 Утилізація концентрату головної фракції
- •15.14 Енергозбереження в процесі перегонки та ректифікації спирту
- •15.15 Брагоректифікацшні установки зі ступеневим використанням теплової енергії
- •15.16 Підвищення теплового потенціалу вторинних енергоресурсів
- •15.17 Енергетична характеристика брагоректифікаційних установок
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 16
- •Та очистки стічних вод у спиртовій промисловості
- •Актуальні проблеми розділення сумішей за допомогою молекулярних фільтрів у спиртовій промисловості
- •Мембранне газорозділення
- •Мембранна технологія води у спиртовому виробництві
- •Мембранна технологія спирту
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 17 правила охорони праці на спиртових заводах
- •Основні вимоги з техніки безпеки для апаратника ректифікації спирту, а також для приймальника- здавача та зливальника-розливальника спирту
- •Література
Періодичне культивування
Сутність способу періодичного культивування полягає в тому, що всі технологічні операції проводять послідовно в одному апараті - дріжджанці. її об'єм складає 8-10 % від місткості бродильного апарата. Дріжджанки мають поверхню охолодження у вигляді змійовиків або охолоджувальної оболонки і пропелерну мішалку,
У дріжджовому відділенні доцільно встановити апарат для приготування дріжджового сусла, об'єм якого в 2 рази більший дріжджанки, а також один збірник для короткочасного зберігання засівних дріжджів, які відбирають із дріжджанки. Об'єм збірника біля 10 % від місткості дріжджанки.
У підготовлену (вимиту, простерилізовану і охолоджену) дріжджанку набирають сусло з оцукрювача при температурі 57-58° С концентрацією 17-18 % сухих речовин, пастеризують при 80-85° С протягом ЗО хв, охолоджують до 50° С і підкисляють сірчаною кислотою до рН 3,9-4,1. Сусло після охолодження до 30° С засівають дріжджами в кількості 8-10 % від його об'єму, охолоджують до температури складки (для дріжджів раси XII - 18-22° С, для термотолерантних дріжджів - 28-30° С) і залишають на бродіння, не допускаючи підвищення температури понад 30° С для раси XII і 35-36 ° С для дріжджів Sacch. cerevisiae K-81. Мета початкового зниження температури до 18-22° С - пригнічення сторонніх мікроорганізмів, поки концентрація дріжджових клітин у суслі невелика.
Підготовку сусла для дріжджів доцільно проводити в окремо встановленому для цього апараті.
8-10%
При видимій концентрації сухих речовин виробничих дріжджів 1/3 від початкової концентрації сусла, дріжджі вважають дозрілими. Від них відбирають засівні дріжджі в збірник для їх зберігання, або в чергову підготовлену дріжджанку в кількості 8-Ю % для їх подальшого вирощування, а дріжджі, що залишились, передають у бродильний апарат. Якщо використання дріжджів затримується, то для збереження високої бродильної активності їх захолоджують.
146
При переробці дефектної сировини і кукурудзи сусло для дріжджів використовують з підвищеною на 1-2 % концентрацією сухих речовин у порівнянні з концентрацією основного сусла. У нього добавляють солодове живлення, доза якого складає: на кукурудзяному - 0,8 кг/дал дріжджового сусла, на картопляному - 0,4 кг/ дал, на суслі з дефектної сировини - 0,6 кг/дал. Сусло з солодовим живленням оцукрюють 2 години при температурі 57-58° С і 1 годину при температурі 65-70° С, пастеризують ЗО хв при температурі 80—85° С, охолоджують до температури 50-52° С, підкисляють сірчаною кислотою до рН 3,9-4,1 і охолоджують до 30° С. Усю підготовку дріжджового сусла можна проводити як у дріжджанці, так І в спеціальному окремому апараті. В охолоджене дріжджове сусло вносять засівні дріжджі (8-Ю % по об'єму), охолоджують до температури складки і вирощують дріжджі при температурі не вище 30° С.
У випадку підкислення дріжджового сусла молочною кислотою після пастеризації його охолоджують до 50-51° С і вносять підготовлену культуру молочнокислих бактерій Lactobacillus (штам 52 або змішану культуру 70) у кількості 2-3 % по об'єму сусла. У процесі виробництва як засівну культуру молочнокислих бактерій використовують відбори сусла від попереднього циклу.
Молочнокисле бродіння проходить до підвищення кислотності до 1,7-2,0 град, на зерновому суслі і до 2,0-2,2 град, на картопляному протягом 8-10 год. Після цього відбирають молочнокислу засівну культуру для наступного циклу, а підкислене сусло пастеризують при 75° С протягом ЗО хв, охолоджують до 30° С, вносять засівні дріжджі з дріжджанки із зрілими дріжджами або з спеціального збірника в кількості 8-10 % по об'єму дріжджового сусла та розхолоджують до температури складки і зброджують дріжджі.
Дозрілі виробничі дріжджі повинні мати концентрацію сухих речовин 1/2-1/3 концентрації вихідного сусла, концентрацію спирту до 4,5-5 %, концентрацію дріжджових клітин не менше 100-120 млн./мл. Кислотність зрілих дріжджів не повинна перевищувати початкову, визначену при складці. Дріжджі повинні містити глікоген, до 5 % брунькуючих, не більше 1 % мертвих клітин при повній відсутності живих сторонніх мікроорганізмів.
При наявності сторонніх мікроорганізмів виробничі дріжджі відбирають із дріжджанки в апарат чистої культури, де підкисляють їх сірчаною кислотою до рН 2,5-3,0 і витримують 30-40 хв. Після цього засівні дріжджі випускають у дріжджа-нку, де знаходиться дріжджове сусло з кислотністю на 0,1-0,2 град, нижчою в порівнянні із звичайним. Температуру складки підвищують на 1-2° С, а кількість засівних дріжджів збільшують до 15 %.
Для оцукрювання розвареної маси використовують також і ферментні препарати мікробного походження. Сусло для дріжджів готують з додатковим введенням цих ферментних препаратів та джерел фосфорного живлення (ортофосфорну кислоту, діамонійфосфат) І азотного живлення (карбамід). Замість вказаних джерел можливий варіант використання кукурудзяного екстракту.
Норми витрат у розрахунку на 1 м3 сусла: 1) карбамід - 0,34 кг та діамонійфосфат - 0,15 кг; 2) кукурудзяний екстракт - 4 кг; 3) карбамід - 0,4 кг та Н3РО4 - 0,13 кг.
147
У сусло підживлення по першому і другому варіантах вносять перед його пастеризацією. Витрати глюкоамілази на оцукрювання сусла з кукурудзи - 0,8 одиниць активності, сусла з пшениці, ячменю та інших культур - 0,6 одиниць на 1 г крохмалю. Суміш витримують при температурі 55-56° С до 3 годин, підкислюють сірчаною кислотою до рН 3,9-4,1, охолоджують до 30° С і засівають дріжджами. Дріжджі культивують так само, як і при використанні для оцукрювання солоду.
0,13
По третьому варіанту підживлення сусла на кожний 1 м3 сусла додають по 0,4 кг карбаміду, потім проводять технологічні операції, аналогічні попереднім варіантам, до закінчення витримування сусла з ферментами. Після цього в сусло вносять ОДЗ кг ортофосфорної кислоти, підкислюють сірчаною кислотою до рН 3,9-4,1 і закінчують підготовку сусла до вирощування.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЧИХ ДРІЖДЖІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОХІМІЧНОЇ ОБРОБКИ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ
Сусло для дріжджів за класичною технологією додатково оцукрюють, пастеризують і підкисляють сірчаною або молочною кислотою до рН 3,9-4,1. При такій технології інактивуються ферменти сусла, які складають біля 10 % від загальноїїх кількості, введеної в виробництво, внаслідок чого частина крохмалю сировини не дооцукрюється і не зброджується дріжджами. На підкислення сусла витрачають дорогу і небезпечну в роботі сірчану кислоту, а на його пастеризацію й охолодження - значну кількість пари і води.
Розроблено
технологію виробничих дріжджів
(В.О.Маринченко, А.М.Фіщенко), яка
передбачає використання сусла дріжджів
після його електрохімічної обробки.
Апаратурно-технологічна
схема установки електрохімічної обробки
сусла (рис. 8.2.) складається
з діафрагменного електролізера 3, в
якому катод 4 і анод 8 розділені діафрагмою
5.
Електролізер
має прямокутну форму. Блок електродів
складається з розташованих
вертикально перфорованих катодів з
діаметром отворів
сту-
пінь перфорації 30-35 %. На поверхню катодів, звернену до аноду, наклеєна діафрагма, виготовлена з тканини "белтинг". Поміж пари катодів розміщений анод. Відстань між анодом і катодами 10-15 мм. їх величина і кількість залежить від потужності електролізера.
Сусло із оцукрювача насосом 2 безперервно подають в анодні камери 7 електролізера 3, де воно перебуває в безперервному потоці 6-7 хв. і його рН знижується до 3,5-3,2. У катодні камери 6 подають воду, Із катодних камер католіт поступає в збірник і може бути використаний для приготування замісу. Аноліт (сусло) Із анодних камер 7 поступає в збірник 9. Електрооброблене сусло подають у дріжджанки насосом 2.
Оптимальна густина струму для електрохімічної обробки сусла - 130-150 А/м2. Витрати електроенергії - 4,5-5,5 кВт-год/м3 сусла, тривалість обробки сусла -6-7 хв.
148
У
суслі для дріжджів, обробленому
електрохімічним
способом до рН 3,5-3,2,
ферменти
зберігаються
в активному стані, вміст амінного
азоту збільшується
на 8-10%,
амінокислот
-
на
30%.
Таке
сусло має антисептичні
властивості і тому
виключається процес його
пастеризації і підкислення
кислотою. Питома швидкість
розмноження дріжджів
збільшується на 40-65
% і
технологічний процес
одержання виробничих
дріжджів скорочується
на 15-20%.
Концентрація клітин у виробничих дріжджах у 1,7-2,5 рази більша в порівнянні з класичною технологією, де передбачено підкислення сусла кислотою.
Рис. 8.2 Апаратурно-технологічна схема установки електрохімічної обробки сусла
Технологія виробничих дріжджів з використанням електрохімічної обробки сусла випробувана на Вузлівському спиртовому заводі.
Запропоновано вирощувати виробничі дріжджі на обробленій електрохімічним способом барді, рН якої становить 3,2-3,5. У такій барді вміст амінокислот збільшується на 45 % в порівнянні з вихідною бардою, підкисленою сірчаною кислотою до рН 3,9. Електрохімічне оброблена барда має антисептичні властивості і не змінює рН протягом 72 год.
Для збагачення барди мінеральними поживними речовинами в оброблену до рН 3,5 барду додають карбамід і ортофосфорну кислоту в кількості 0,1 % до переробленого зерна. Виробничі дріжджі, вирощені на такому поживному середовищі, мали 160-185 млн./мл дріжджових клітин.
Приготування виробничих дріжджів на електрохімічне обробленій барді дозволяє зекономити 50-70 кг зерна при виробництві 1000 дал спирту.
149