
- •Основні види сировини
- •Зернові культури
- •Будова зерна
- •Хімічний склад зерна
- •Хімічний склад меляси
- •Мікрофлора меляси
- •Коротка характеристика хімічного складу тростинної та рафінадної меляс
- •Нетрадиційні види сировини
- •Топінамбур
- •Цикорій
- •Молочна сироватка
- •Допоміжні матеріали
- •Кислоти
- •Сірчана кислота
- •Соляна кислота
- •Антисептики та миючі засоби Хлорне вапно
- •Формалін
- •Сульфонол
- •Каустична сода
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 2
- •Приймання зерна
- •Приймання меляси
- •Зберігання сировини
- •Дихання
- •Зміни хімічного складу сировини
- •Випаровування та поглинання вологи
- •Дія від'ємних температур
- •Вплив мікроорганізмів на зберігання сировини
- •Зберігання зерна
- •Зберігання меляси
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ з
- •Підготовка зерна
- •Повітряно-ситове сепарування
- •Магнітне сепарування
- •Відділення насіння бур'янів
- •Підготовка меляси
- •Підкислення і асептування меляси
- •Стерилізація меляси
- •Змішування меляси з водою
- •Кларифікація мелясних розчинів
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 4
- •Оцукруючі матеріали
- •Характеристика ферментів загальні поняття про ферменти
- •Механізм дії ферментів
- •Концентрація ферменту
- •Температура
- •Активатори та інгібітори ферментів
- •Оксидоредуктази
- •Трансферази
- •Гідролази
- •Ізомерази
- •Активність ферментів
- •Виробництво солоду
- •Замочування зерна
- •Фізико-хімічні процеси під час замочування зерна
- •Біохімічні процеси при замочуванні зерна
- •Способи замочування зерна
- •Пророщування зерна Теоретичні основи пророщування зерна
- •Морфологічні зміни при пророщуванні зерна
- •Біохімічні зміни в зерні при пророщуванні
- •Хімічні зміни зерна при пророщуванні
- •Оптимізація процесів солодорощення
- •Способи солодорощення
- •Пророщування зерна в пневматичній солодовні
- •Токове солодорощення
- •Витрати зерна на солод
- •Виробництво мікробних ферментних препаратів
- •Продуценти ферментів
- •Контрольні питання і завдання
- •Ємкісна (мічурінська) апаратурно-технологічна схема
- •Трубчаста (мироцька) апаратурно-технологша схема
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 6 спиртові дріжджі
- •Температура і рН
- •Склад живильного середовища Потреба дріжджів у живильних речовинах
- •Види і джерела живлення
- •Інші фактори
- •Аеробний розпад вуглеводів
- •Молочнокислі бактерії
- •Оцтовокислі бактерії
- •Маслянокислі бактерії
- •Гнилісні бактерії
- •Мікрофлора води та повітря
- •Розділ 7
- •Розділ 8
- •Характеристика дріжджів
- •Приготування чистої культури дріжджів
- •Періодичне культивування
- •Культивування дріжджів у виробництві спирту із меляси
- •Розділ 9 зброджування сусла
- •Періодичний спосіб
- •Безперервно-проточний спосіб
- •Циклічний спосіб
- •Технологічні показники бродіння
- •Порівняльна характеристика способів зброджування
- •Теоретичні основи процесів перегонки і ректифікації
- •Одержання спирту-сирцю
- •Непрямої дії
- •Брагоректифікаційна установка побічно-прямотечійної дії
- •Виділення сивушного масла
- •Одержання технічного спирту
- •Одержання абсолютного спирту
- •Умови безпечної експлуатації ректифікаційних установок
- •Розділ 11
- •Вихід спирту
- •Облік і зберігання спирту
- •Розділ 12
- •Сушка дріжджів
- •Термоліз дріжджів
- •Упарювання мелясної барди
- •Склад газів спиртового бродіння
- •Очистка діоксиду вуглецю від домішок
- •Технологія рідкого дІоксиду вуглецю
- •Розділ 13
- •Характеристика стічних вод
- •Механічні способи
- •Хімічні способи
- •Фізико - хімічні способи
- •Біологічні способи
- •14.1. Використання спирту етилового технічного як органічної сировини
- •14.2. Застосування спирту етилового як моторного палива
- •14.3. Виробництво спирту етилового технічного з нехарчової сировини
- •14.4. Виробництво спирту етилового технічного з вуглеводовм1сної сировини
- •14.5. Брагоректифікаційні установки для виробництва сет з вуглеводовмісної сировини
- •14.6. Дегідратація етилового спирту
- •14.8. Перспективні напрями використання спирту етилового технічного в україні
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 15
- •15.1 Маловідходні та безвідходні технології
- •15.2 Основні напрями створення мало-та безвідходних технологій
- •15.3 Вторинні енергетичні ресурси та їх раціональне використання
- •15.4 Ресурсо- та енергозберігаюча технологія спиртових бражок
- •15.5 Вплив технологічних параметрів на ефективність дії концентрованих ферментних препаратів
- •15.6 Особливості використання концентрованих
- •Ферментних препаратів у залежності
- •Від технологічної схеми водно-теплової
- •Обробки сировини
- •15.7 Особливості приготування виробничих дріжджів та спиртової бражки
- •15.8 Закордонний досвід комплексної переробки зернової сировини в етиловий спирт
- •15.9 Ресурсо- та енергозберігаюча технологія перегонки та ректифікації спирту
- •15.10 Переробка спиртовмісних вторинних продуктів ректифікації в системі бру мелясних заводів
- •15.11 Виділення етилового спирту з головної фракції, збагаченої метиловим спиртом
- •15.12 Централізована переробка головної фракції етилового спирту
- •15.13 Утилізація концентрату головної фракції
- •15.14 Енергозбереження в процесі перегонки та ректифікації спирту
- •15.15 Брагоректифікацшні установки зі ступеневим використанням теплової енергії
- •15.16 Підвищення теплового потенціалу вторинних енергоресурсів
- •15.17 Енергетична характеристика брагоректифікаційних установок
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 16
- •Та очистки стічних вод у спиртовій промисловості
- •Актуальні проблеми розділення сумішей за допомогою молекулярних фільтрів у спиртовій промисловості
- •Мембранне газорозділення
- •Мембранна технологія води у спиртовому виробництві
- •Мембранна технологія спирту
- •Контрольні питання і завдання
- •Розділ 17 правила охорони праці на спиртових заводах
- •Основні вимоги з техніки безпеки для апаратника ректифікації спирту, а також для приймальника- здавача та зливальника-розливальника спирту
- •Література
Характеристика ферментів загальні поняття про ферменти
Ферменти або ензими, - це каталізатори білкового походження, які утворюються і функціонують в усіх живих організмах ( ферменти від лат. Fermentum -закваска; ензім від грец. En zyme - в дріжджах). Походження термінів пояснюється тим, що початкові відомості щодо ферментативних процесів були відкриті і вивчені в бродильних виробництвах. Вони здатні, як і неорганічні каталізатори, каталі-тично прискорювати хімічні реакції. Усі біохімічні процеси, які проходять у живому організмі, відбуваються за присутності ферментів.
Ферменти знижують енергію активації, яка потрібна для здійснення хімічних реакцій, направляючи їх через проміжні реакції, які потребують значно меншої енергії. Ферменти прискорюють швидкість реакції, не витрачаються і не входять у склад кінцевих продуктів реакцій.
56
Ферменти відрізняються характерними властивостями від неорганічних каталізаторів. Вони надзвичайно ефективні І проявляють високу каталітичну активність в умовах помірної температури, нормального тиску і невисокої (близької до нейтральної) кислотності середовища.
Ферменти мають високу специфічність дії по відношенню до природи субстрату і типу хімічної реакції, тобто кожний фермент каталізує в основному тільки одну хімічну реакцію. Суттєвою особливістю ферментів є і те, що їх активність у клітинах строго контролюється як на генетичному рівні, так і за допомогою низькомолекулярних сполук: субстратів і продуктів реакцій, які відбуваються за присутності цих самих ферментів. Кожний фермент сприяє певним змінам у структурі молекули даної речовини, після чого діє наступний фермент.
Це забезпечує упорядкований обмін речовин у живому організмі, без чого він не міг би існувати.
За будовою ферменти можуть бути протеїнами (простими білками), а також дво- і багатокомпонентними ферментами, в склад яких входять специфічні речовини (додаткова група небілкового походження, присутність якої необхідна для того, щоб ці ферменти мали активність). Додаткова група дуже мала, наприклад, складає біля 1% від білкової частини. До таких груп належать органічні молекули, іони металів (заліза, цинку, міді, марганцю та ін.) або їх комбінації. Небілкову частину ферменту називають коферментом або простетичною (тобто активною) групою. Білкову частину складного ферменту - апоферментом або білковим компонентом, фероном (носієм).
У деяких випадках простетична група так міцно зв'язана з білком, що зв'язок між ними не порушується навіть при різних сильних діях. В інших випадках простетична група може бути легко відділена. Терміном "кофермент", як правило, називають ті простетичні групи, які можуть бути легко відділені від білка. Коферме-нти здійснюють перенесення окремих атомів і груп (водню, фосфатної групи та ін.) під час ферментативних реакцій, забезпечують погоджену дію ферментів. У ролі коферментів виступають більшість вітамінів (Е, С, Н, Вь В2, В]2 та ін.) або сполуки, утворені за участю вітамінів (коензим А, НАД та ін.). Крім того, функцію коферментів виконують такі сполуки, як HS -глутатіон, нуклеотиди, розчинні РНК, фосфорні ефіри деяких моноцукридів та ін.
Ні білкова частина складного ферменту, ні його додаткова група окремо не мають каталітичної активності.
У ферментів протеїнів, які не мають додаткової групи, що могла б вступати в безпосередній контакт із субстратом, цю функцію виконує частина білкової молекули (активний центр). Він є унікальною сполукою певних амінокислотних залишків. Часто в активних центрах зустрічаються залишки сірину, гістидину, триптофану, аргінину, цистеїну, аспарагінової кислоти. Радикали цих амінокислот виконують ту ж саму функцію, що і кофермент. Активних центрів у молекулі ферменту може бути один або два.
У ферментів розрізняють ще два центри: субстратний і алостеричний.
Субстратний центр - ділянка молекули ферменту, відповідальна за приєднан-
57
ня субстрату. Цю роль часто виконують радикали лізину, карбоксильна група радикалу глютамінової кислоти, сульфгідрильні групи радикалу цистеїну, їх буває від одного до чотирьох.
Алостеричний центр - ділянка молекули ферменту, в результаті приєднання до якого певної низькомолекулярної речовини змінюється третична структура білкової молекули. У результаті цього змінюється конфігурація активного центру, що спричиняє збільшення або зменшення каталітичної активності ферменту.
У ферментах субстратний центр може співпадати або перекриватися активним центром, а зміна третинної структури білкової молекули може наступити в момент приєднання субстрату.
Ферменти мають різну просторову структуру, тому можуть бути їх ізомери (ізозоми), які відрізняються за активністю, фізичним властивостям і навіть специфічністю.