Кларифікація мелясних розчинів

У мелясі міститься від 0,3 до 0,5 % завислих частинок, які приблизно наполо­вину складаються з органічних речовин (колоїдів). З мінеральних речовин присут­ні переважно вапно, солі кремнієвої кислоти, окиси заліза. Завислі частинки засмі­чують дріжджові сепаратори і затруднюють промивання дріжджів. Крім того, вони зменшують вихід дріжджів, надають їм темного кольору і знижують стійкість при зберіганні.

Під терміном кларифікація у цьому випадку слід розуміти не освітлення, а очистку мелясних розчинів. Цей процес відбувається у кларифікаторах (сепарато-рах-очищувачах) під дією відцентрових сил, які виникають при обертанні бараба­на (рис. 3.4).

Використовують кларифікатори з барабаном і циліндричними вставками, які утворюють грязеві камери. Кларифі-катор ВСМ - чотирьохкамерний, діаметр барабана 620 мм, кількість вставок 3, ча­стота обертання 4170 хв^-1. Він належить до типу напівзакритих кларифікаторів: приплив і виведення мелясного розчину відбувається під надлишковим тиском, процес сепарування не ізольований від доступу повітря.

У грязевих камерах залишається осад вологістю біля 80 %. Його вибирають вручну, кларифікатор миють 2 %-ним розчином соди і сполоскують водою. У де­яких моделях осад вивантажують гідравлічно без зупинки кларифікатора. Ступінь очистки зростає із збільшенням кратності розведення меляси (менша в'язкість) й із зниженням завантаження кларифікатора мелясним розчином. При концентрації сухих речовин у мелясному розчині 35.. .40 % осад складає у середньому 0,08 % до маси очищеної меляси. Поряд з відділенням суспендованих речовин з меляси вида­ляється приблизно 40 % мікрофлори, яка міститься у ній, головним чином паличок і стрептококів.

В осад виводиться 0,013 ...0,026 % цукру в перерахунку на цукор меляси. 90...92 % його можна екстрагувати водою, а після обробки антисептиком і відсто­ювання декантувати і використовувати для розведення меляси.

53

Досвід Лохвицького спирткомбінату, на якому раніше були встановлені клари-фікатори, показав, що при переробці очищеної меляси у бражці на 4.. .6 % збільшу­ється кількість дріжджових клітин і різко підвищується стійкість хлібопекарських дріжджів при зберіганні. Однак є й інші експериментальні дані. Мелясне сусло, яке було піддане механічній очистці, зброджується повільніше, ніж неочищене. Припус­кають, що при кларифікації мелясного розчину в осад переходять біостимулятори.

Приготування розчинів живильних солей і емульсій піної асників

Рідкі допоміжні матеріали транспортують і зберігають у металевих резервуа­рах або скляних бутелях, кристалічні речовини - у дерев'яних бочках, фанерних або металевих барабанах, поліетиленових та крафт-мішках .

Як живильні речовини, що містять азот і фосфор, у виробництві спирту з ме­ляси та кормових дріжджів використовують карбамід разом з ортофосфорною кис­лотою чи з діамопійфосфатом. Карбамід і діамонійфосфат розчиняють у 5...6 -кратній кількості теплої води у збірнику. До приготовленого розчину карбаміду з мірника додають ортофосфорну кислоту.

Розчини живильних солей готують на добову потребу спиртового цеху і цеху кормових дріжджів. Із збірника для приготування солей розчин подають насосом у мірники, розташовані у спиртовому цеху і цеху кормових дріжджів, з яких він са­мопливом надходить на збагачення меляси чи мелясної барди.

Вода, яку використовують для приготування розчинів живильних солей, пови­нна бути біологічно чистою. Тому при використанні води з відкритих водоймищ її необхідно знезаражувати.

Соляну і сірчану кислоти один раз у зміну насосом подають без розведення з резервуарів для зберігання у мірники.

Олеїнову кислоту чи соапсток змішують з 8... 10 - кратною кількістю води чи кон­денсату від випарної установки й у підігрітому стані емульгують у збірнику-емульсорі.

При приготуванні емульсії олеїнової кислоти емульсор наповнюють на І/З теплою водою (60° С), додають 5... 10 % за об'ємом олеїнової кислоти і перемішу­ють суміш протягом 1,5...2,0 год.

Кожну партію соапстоку аналізують на вміст жиру. Для одержання стійкої ему­льсії у лабораторії експериментальне підбирають потрібну кількість їдкого натрію, який додається.

Для приготування емульсії соапсток і гарячу воду змішують у емульсорі у спів­відношенні, яке забезпечує 8...10 %-ну концентрацію жиру. Суміш кип'ятять 1,5.. .2,0 год з перемішуванням, додають розчин їдкого натрію до рН 7,0...8,0 (2.. .4 кг на 100 л соапстоку) і крізь сІтчатий фільтр насосом у мірник-дозатор, звідки використовують для піногасіння у різних апаратах.

При карбонатному омиленні витрачається до маси жиру 6,1 % кальцинованої соди і 1,5 % їдкого натрію. В емульсор заливають воду, додають необхідну кіль­кість кальцинованої соди і вміст підігрівають парою до кипіння. Потім при перемі­шуванні вводять послідовно соапсток і їдкий натрій. Перемішують при температу­рі 90...95° С протягом 40 хвилин.