Повітряно-ситове сепарування

Домішки, які відрізняються від зерна даної культури товщиною або шириною і аеродинамічними властивостями, відокремлюють на повітряно-ситовому сепара­торі.

Зерно, яке надходить у сепаратор, спускається по аспірацїйному каналу, у ньо­му маса зерна пронизується потоком повітря, що створюється вентилятором, і очи­щується від легких домішок. Потім на двох ситах, які коливаються, відокремлю­ються крупні та дрібні домішки. Очищене зерно з другого сита надходить у інший аспіраційний канал. Сита мають круглі отвори, діаметр яких залежить від культури зерна.

Швидкість повітря у аспірацІйних каналах не повинна перевищувати 7 м/с (при більшій швидкості можливе здування зерна). У очищеному зерні вміст домі­шок повинен бути не більше 1 %.

Магнітне сепарування

Дрібні металеві домішки, які містяться у зерні після очистки у повітряно-си­тових сепараторах, відокремлюють з допомогою магнітних сепараторів. Сепарато­ри з постійним магнітом вмонтовуються у дно похилого жолобу, по якому рухаєть­ся зернова маса. Металеві частки, які затримуються у заглибленнях біля полюсів магніту, періодично видаляють вручну. При несвоєчасному видаленні домішок мо­жливе замикання полюсів, і тоді дія магніту припиняється. Сепаратори з постійним магнітом установлюють під кутом біля 40 ⁰. Вони мають довжину магнітного поля від 288 до 816 мм, силу притягання 88,3 Н і продуктивність по зерну від 1,08 до 3,06 т/год.

Більш досконалими є електромагнітні сепаратори з постійним магнітним по­лем. Вони складаються із циліндричного барабану, який виготовлений з немагніт-

44

ного матеріалу, і розташованого всередині нього електромагніту, що утворює маг­нітне поле. Зверху на барабан , який обертається за годинниковою стрілкою з кру­говою швидкістю до 0,5 м/с, по усій довжині поступає зерно шаром не більше 5 мм. Металеві домішки притягуються до поверхні барабану й утримуються на ній до тих пір, доки не вийдуть з дії магнітного поля. При діаметрі барабану 300 мм сепа­ратор, у залежності від культури зерна, має продуктивність від 4 до 9 т/год, витра­чаючи 0,6...0,9 кВтгод електроенергії.

Відділення насіння бур'янів

Домішки, які відрізняються від основної культури довжиною зерна, відділя­ють на машинах, що звуться триерами. Робочий орган триера - циліндр або диск з чашечками, які вибирають із зернової маси дрібні частки. У залежності від призна­чення, розрізняють два види триєрІв: куклевідбірники - виділяють із основної куль­тури половинки зерен і кулеподібні домішки, наприклад, насіння куколю; вівсюго-відбірники - виділяють зерно основної культури із суміші її з довгими зернами вівса і вівсюга.

У спиртовій промисловості розповсюджені циліндричні триєри. У циліндрич­ному триєрі виштамповані або висверлені на внутрішній поверхні чашечки, які мають форму півкулі або кишені. При відділенні куколю, дикого гороху, віки і би­того зерна від ячменю діаметр чашечок повинен бути 6,25...6,5 мм, при відділенні вівсюга від жита- 8...8,5, вівсюга від вівса- 11,5 мм. На 1 м² поверхні розташова­но біля 30 тис. чашечок. Барабан встановлюють під нахилом 75... 100 мм на 1 м, він обертається з круговою швидкістю 0,25...0,4 м/с (10...20 хв^-1). Усередині барабана розташований жолоб зі шнеком.

При роботі триєра як куколевідбірника чашечки заповнюються кулеподібним насінням і половинками зерен, які при обертанні барабану піднімаються на певну висоту, випадають з чашечок у жолоб і виводяться шнеком. Довгі зерна, які вклада­ються у чашечки, випадають з них за допомогою скребачки, яка шарнірно закріпле­на на краю жолоба, скидаються назад.

При роботі триєра як вівсюговідбірника у жолоб, навпаки, потрапляє основна культура. Продуктивність триєра при цьому зменшується.

Зерно, яке призначене для приготування солоду (крім проса), розділяють у сортувальних машинах - циліндричних барабанах, які обтягнені металевою сіт­кою, на три сорти: 1 і 2 використовують для одержання солоду, 3 сорт направляють на розварювання.