Зберігання зерна

На спиртзаводах зерно зберігають у механізованих сховищах насипом. При цьому способі найбільш повно використовується площа і об'єм приміщень, збіль­шується можливість механізації усіх робіт з переміщення і переробки зерна, ство­рюються кращі умови для спостереження за зерновою масою.

При нестачі місця у зерносховищі під час масового надходження зерна для ко­роткочасного зберігання можна використовувати асфальтові або Інші площадки - бу­нти. Розміри площадок визначають, виходячи із розміщення на 1 м² до 1 тонни зерна об'ємною масою 750 кг/м³ - на площадках, не обладнаних щитами, і до 2 т зерна - на площадках, які мають по периметру щити. Позначка покриття площадки в залежно­сті від грунту повинна бути на 1 ...2 м вище найвищого рівня ґрунтових вод.

Площадки, які призначені для тимчасового зберігання вологого і сирого зер­на, обладнують переносними установками активного вентилювання.

У залежності від вологості зерна і від пори року зерно насипають шаром різ­ної висоти. При вологості зерна вище критичної у в осінній період шар повинен бути не більшим 1,5 м. Коли зерно трохи полежить, шар збільшують до 2...3 м восени і до 4 м узимку. Об'ємна маса зернових культур коливається у таких межах (т/м³); вівса - 0,30...0,50, ячменю - 0,48...0,68, кукурудзи - 0,60...0,85, проса -0,68,..0,75, жита- 0,67...0,75, пшениці - 0,73...0,85.

При зберіганні зерна контролюють головним чином температуру, а також во­логість, вміст домішок, зараженість шкідниками і свіжість зерна (запах і колір), у партіях солодового зерна перевіряють його енергію проростання та здатність до проростання.

Механізовані сховища призначені для зберігання зерна на підлозі чи в сило-сах. У обох випадках, крім внутрішніх транспортних засобів і автоматичних вагів, їх обладнують сепаратором для очищення зерна від пилу і грубих домішок.

На великих спиртзаводах зерно зберігають у силосних елеваторах. У кожний силос зерно загружають окремо по культурах. Зберігання сирого зерна у силосах забороняється, вогке зерно зберігають тільки в охолодженому стані.

На початку самозігрівання зерна у сховищах комірного типу переміщують з одного місця в друге за допомогою зернометів, у механізованих сховищах - з

41

допомогою різних транспортних засобів, у сховищах силосного типу - перемі­щення зерна з одного силосу у інший через зерносушарку.

Для запобігання псування зерна комахами і кліщами сховища перед їх заван­таженням ретельно дезинфікують отрутохімікатами - хлорпікрином, трихлорніт-рометаном та іншими нешкідливими для виробництва спирту речовинами. Для за­хисту зерна від гризунів у сховищах підлогу біля стін на відстані біля 1 м роблять бетонною, нижню частину стін штукатурять.

Свіжозібрані качани кукурудзи мають вологість більше 17 %, тому зберігають їх у буртах або у сапетках. Ширина основи буртів не повинна перевищувати 3 м. Сапетки представляють собою довгі вузькі дерев'яні сховища, стіни і підлога їх зроблені з зазором між дошками, дах дерев'яний чи черепичний. Ширина і висо­та сапеток по 2 м, довжина до 30 м, Інколи і більша. Підлога впирається в цегляні стовпи і піднята над землею на 30...50 см. З ціллю інтенсивної природньої венти­ляції сапетки розташовують перпендикулярно напрямку пануючих вітрів.

При вологості зерна у качанах не вище 17 % їх можна зберігати у звичайних зерносховищах чи тимчасово на відкритих площадках, які захищені від атмосфер­них опадів.

При зберіганні відбувається усушка зерна - зменшення вологи по відношен­ню до початкової маси (у %).