Семінар 8. Посткласичні економічні теорії хіх сторіччя

План

1. Загальна характеристика посткласичної політекономії.

2. Економічні погляди отця і сина Дж. Мілля і Дж. Ст. Мілля.

3. Теорія «чинників виробництва» Ж.-Б.Сэя.

4. «Закон народонаселення» Т. Мальтуса.

Методичні поради:

Початок XIX ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіталізму, що був прискорений промисловим переворотом. Розвиток капіталістичних відносин супроводжувався занепадом і розкладом дрібного виробництва, зубожінням значної частини населення. Економіку починають розхитувати економічні кризи.

Міркування класиків щодо гармонії приватних і суспільних інтересів повсякчасно спростовувало саме життя. У зв'язку з цим виникає так званий критичний напрям. Варто порівняти погляди представників критичного напряму і «нової хвилі».

Один із важливих напрямів посткласичної політекономії пов'язаний насамперед з ім'ям Ж. Сея. Учений запропонував плюралістичне тлумачення вартості, відповідно до якого вартість може мати чимало визначень, оскільки залежить від різноманітних чинників: суб'єктивної оцінки корисності товарів; витрат виробництва; співвідношення попиту і пропозиції. Основними, на його думку, є витрати факторів виробництва.

У теорії факторів виробництва, тісно пов'язаній з теорією послуг, Ж. Сей сформулював ідею економічної "тріади", в якій кожен фактор виробництва закономірно одержує свою частку загального прибутку. Економіст розглядав процес виробництва як гармонійне співробітництво власників ресурсів і підприємств, що споживають ці ресурси. Підприємницький прибуток є винагородою капіталіста за раціональне використання придбаних ресурсів. Якщо підприємець бере позику, то відсоток є відрахуванням з підприємницького прибутку. Ж. Сей сформулював основні положення теорії компенсації, суть якої полягає в тому, що застосування машин, які потребують витрат, має компенсуватися поліпшенням добробуту всього населення.

Використовуючи протиріччя класичної політекономії, М. Мальтус (1766-1834) виклав свою теорію вартості і прибутків, піддавши критиці положення класичної школи. Т. Мальтус сформулював так звану теорію народонаселення, згідно з якою зростанням населення управляє "природний закон". Суть цього закону полягає в тому, що населення зростає в геометричній прогресії, а засоби існування — в арифметичній, унаслідок чого утворюється розрив між темпами зростання населення і продуктів споживання. Зменшити цей розрив можна у результаті насильницького скорочення населення (ведення війн, зменшення заробітної плати нижче мінімального рівня), заохочення безшлюбності, під час епідемій тощо. Поява суб'єктивної школи в політекономії була зумовлена необхідністю пошуку й обґрунтування нового підходу до встановлення цін на продукцію підприємств, альтернативного витратно-трудовому методу ціноутворення.

При підготовці до семінару студент повинен опанувати ключові поняття, записати їх у словник, відповісти на контрольні та додаткові запитання для кращого засвоєння матеріалу.

Основні поняття:

змінні витрати, «залізний закон заробітної плати», доктрина мальтузіанства, прожитковий мінімум, закон обмеженості ресурсів, екстенсивне зростання капіталу, закон спадної віддачі, технічний прогрес, кількісна теорія цін, теорія фонду заробітної плати, сальдо зовнішньої торгівлі, міра цінності товару, кінцева продукція, закони виробництва, «непродуктивні витрати», закони розподілу, змішана економіка, вульгаризація економічної теорії, закони Сея.

Питання для самоконтролю:

1. Які основні ідеї книги Т. Мальтуса «Дослідження законів народонаселення» і в чому їх значення для економічної науки?

2. Поясніть вислів: «Економічне зростання – це перегони між виснаженням і винахідництвом». Чи існує взаємозв'язок між поняттями: винахід, технологічне удосконалення, народонаселення? Пояснить.

3. Розкрійте суть теорії «третіх осіб» Т. Мальтуса.

4. Чи існує практика державної політики заборони або стимулювання зростання населення країни? Обґрунтуйте.

5. Як зв'язував Т. Мальтус рівень заробітної плати із зростанням населення? Який взаємозв'язок між «законом спадної родючості ґрунту» і «залізним законом заробітної плати» Т. Мальтуса?

6. Чи зможете ви привести аргументи на користь демографічної концепції мальтузіанства і проти неї?

7. Чому Дж. М. Кейнс вважав Т.Мальтуса одним з попередників своєї концепції кризового економічного розвитку?

8. Як трактує Дж Ст. Мілль категорії «вартість», «продуктивна праця», «заробітна плата», «рента»?

9. Які висновки слідують з кількісної теорії грошей у викладі Дж. Ст. Мілля?

10. Яким чином Дж. Ст. Мілль протиставляє «закони виробництва» і «закони розподілу»?

11. У чому суть доктрини соціальних реформ Дж. Ст. Мілля?

12. Розкрійте і поясніть механізм урівноваження платіжних балансів Юма.

13. Уявіть, що Україна втрачає половину свого золота. Чи вплине цей чинник на ціни товарів усередині країни?

Назвіть ім’я економістів:

1. Він був виразником нових ідей в політичної економії після французької буржуазної революції. Потім він став крупним фабрикантом. Свої економічні погляди він виклав в «Трактаті політичної економії» (1803р.), в 6-ти томному «Курсі політичної економії» (1828-1830рр.). Цими роботами працями він показав себе переконливим ідеологом промислової буржуазії, прихильником ідей ліберального напрямку в економічної науці. Економічна наука зобов’язана йому двома ідеями: законом його імені та теорією факторів виробництва. Він жив в період 1767 -1832 років.

2. Оригінальні ідеї щодо захисту капіталізму були висловлені в трудах відомого англійського економіста. Годи його життя – 1766 – 1834 роки. Після закінчення Кембриджу він став сільським священиком. В 1798 році ним було надруковано памфлет «Досвід про закон народонаселення». В 1807 році він обіймає посаду професора політичної економії в коледжі Ост-Індської компанії. Їм сформульовано «природний закон народонаселення». З його ім’ям пов’язано одне з направлень суспільної науки.

3. Цей вчений економіст є відомим представником посткласичної політекономії. Його батько також був відомим вченим економістом, другом Рікардо. Наш герой жив в 1806-1873 роках. Свою першу працю «Досвід з політичної економії» він надрукував, коли йому було 23 роки. Найбільш вагомими його працями є «Досвід з деяких невирішених питань політичної економії» (1844р.), «Основи політичної економії з деякими додатками їх к соціальної філософії» (1848р.).