12. Криміналістичне дослідження слідів пальців рук.

Сліди рук найчастіше застосовуються при розкритті та розслідуванні злочинів.

Шкіра на долонях рук має особливу будову. Вона складається з двох шарів: верхнього - епідермісу і нижнього - дерми (шкіри). У верхній частині дерми розташовані сосочки, які утворюють ряди. Покриті епідермісом, вони є основою валиків, що називаються папілярними лініями.

Папілярні лінії мають три основні види візерунків:

- дугові;

- петльові;

- завиткові.

Способи виявлення слідів рук:

1)фізичні;

2)хімічні.

Способи фіксації слідів рук: 1)опис у протоколі; 2)фотографування; 3)копіювання слідів.

Для виявлення слідів рук застосовують візуальні прийоми. Безбарвність потожирової речовини робить слід малопомітним, а іноді зовсім нерозрізнюваним у звичайних умовах. Різноманітні прийоми відшукання таких слідів застосовують у послідовності, яка в разі безрезультатності їх застосування не виключала би застосування інших прийомів. Отже, прийоми, що можуть знищити або пошкодити слід, застосовують останньою чергою.

Для виявлення слідів рук застосовують загальне, тіньове і рефлектируюче освітлення, спочатку окремо, змінюючи кут тіньового освітлення у значних межах (до скользящего пучка) і рефлексивного-у незначних межах (пределах). Якщо це не зумовлює бажаного результату, означені прийоми комбінують у будь-яких варіаціях.

Прозорі предмети з метою виявлення слідів рук розглядають також у зустрічному освітленні (на просвіт), за прямого або бокового освітлення. При цьому за такими предметами встановлюють будь-який непрозорий фон - темний або світлий - залежно від кольору розглядуваного прозорого предмета.

Якщо визначені прийоми не дали бажаного результату, доцільно вдатися до інших (спеціальних) прийомів, що забезпечують забарвлення (зафарбовування) потожирової речовини сліду руки.

Виокремлюють три класи методів виявлення слідів рук: фізичні, хімічні та фізико-хімічні.

До фізичних методів належать: порошковий, закопчування, термовакуумне напилення, оптичний люмінесцентний. Отже, фізичні методи засновані на використанні різних властивостей речовин: оптичних - люмінесцентний аналіз; молекулярних - порошок і рідкі фарбники; адгезії - термічне вакуумне напилення; електростатичних - електростатична потенциалографія тощо.

Оброблення поверхні (де може знаходитись слід руки) дактилоскопічними порошками. Такий прийом застосовують для виявлення також слідів босих ніг, губ, деяких видів підошви взуття та ін. Дактилоскопічні порошки бувають темні (графіт, сажа, мідь) і світлі (алюміній, окис цинку, свинцю), магнітні і немагнітні, мілкодисперсні і крупнодисперсні. Нині переважним чином використовують магнітні порошки (на феромагнітній основі): для світлої поверхні - темні (залізо, відновлене воднем, рубін, гранат, малахіт, сапфір), для темної - білі (топаз, опал). Для нанесення дактилоскопічного порошку використовують м'яку щіточку або дактилоскопічний магнітний пензлик.

Закопчування. Предмет розміщують над запаленою камфорою, пінопластом, тканиною та ін., відповідно утворювана кіптява зафарбовує потожировий слід;

Термовакуумне напилювання порошків - лабораторний прийом, застосовуваний для виявлення слідів на жорстких поверхнях (на шифері, металі, фаянсовому посуді, а інколи на деяких тканинах).

Оптичний люмінесцентний метод може застосовуватися двома способами. По-перше, це застосування люмінесцентних дактилоскопічних порошків з подальшим опромінюванням ультрафіолетовим промінням. По-друге, це освітлення предмета лазерним випромінюванням з подальшим фотографуванням просвічуваних слідів рук.

До хімічних методів належить оброблення поверхні предмета зі слідами рук хімічними розчинами. Переважно застосовується для виявлення старих слідів у лабораторних умовах. Здавна використовуються як реактиви-проявники водний розчин азотнокислого срібла (ляпісу), розчин нінгідрину, алокеану в ацетоні; понад чверть віку тому запропонований метод перманганату калію (розчин марганцевокислого калію в дистильованій воді з додаванням концентрованої сірчаної кислоти).

До фізико-хімічних методів належать: метод парів йоду та радіографічний.

Оброблення поверхні парами йоду, яке відбувається за допомогою йодних трубок. Виявлені сліди через летучість парів йоду необхідно одразу ж після забарвлення сфотографувати, закріпити магнітними порошками, або спеціальним закріплювачем.

Застосування радіоактивних ізотопів (радіографічний прийом) - опромінювання потоком нейтронів. У результаті такого опромінювання окремі складові потожирової речовини стають радіоактивними. Потім до сліду руки прикладають фотографічну плівку. В місцях розміщення слідів відбудеться "засвічування" фотоемульсії плівки.