6. Криміналістична діагностика.

Діагностика (dia - між, надалі, після, через; gnosis - знання) є особливим проміжним видом пізнання, що знаходиться між науковим знанням загальної, внутрішньої, закономірної сутності й виокремленням одиничного, зовнішнього, випадкового, конкретного явища. Діагностика складається після і на основі наукового дослідження й елементарного пізнання явища. Але вона не тільки використовує їх методи й дані, але і розробляє власні способи та методи отримання, перероблення, зберігання й передачі інформації (К.Є.Тарасов).

Криміналістична діагностика - це дослідження з метою розпізнавання, розрізнення, визначення властивостей, якостей, стану, відносин, взаємозв'язків просторового і часового характеру об'єктів, явищ для розв'язання завдань кримінального судочинства. Криміналістичну діагностику можна розглядати як мету (завдання), процес і метод дослідження зазначеного.

Поняттям криміналістичної діагностики охоплено розв'язання трьох груп завдань (за Ю. Г. Коруховим). Перша - визначення властивостей і стану об'єкта - спрямована на встановлення окремих якостей, властивостей, стану невідомого об'єкта, який залишив сліди-відображення, або наявного об'єкта. Отже, за слідами-відображеннями можна дійти висновку про особливості слідоутворюючого об'єкта (наприклад, професійні навички людини). Внаслідок діагностичних досліджень видається можливим установлення поточного і початкового стану об'єкта: придатності вогнепальної зброї до стрільби, початкового тексту документа тощо. Друга група - дослідження обставин дії, що уможливлює встановлення механізму злочинної події: способу дії, часу, кількості учасників тощо. Наприклад, із якої відстані здійснений постріл; що виконано раніше: підпис чи відбиток печатки. Третя група завдань - установлення причинового зв'язку між фактами - передбачає з'ясування наявності причинового зв'язку між дією (подією), що сталася, і результатами, які настали, визначення причини наслідків, установлення можливих результатів учиненої дії, можливості здійснення певних дій за визначених умов. Наприклад, установлюється, чи міг потерпілий завдати собі тілесних пошкоджень вогнепальною зброєю за тих обставин, про які він повідомляє, або про які повідомляє свідок.

Шляхом діагностичних досліджень можливо розв'язувати завдання, котрі не мають самостійного значення, що передує встановленню групової належності та ідентифікації. Отримані результати сприяють розшуку перевіряємих об'єктів. Так, за слідами босих ніг, виявленими на місці події, діагностичним дослідженням установлюють особливості ходи, побудови ступні невідомої особи, що сприяє розшуку відповідного суб'єкта, який надалі підлягає ідентифікації.

Об'єктами криміналістичної діагностики є будь-які матеріальні тіла (об'єкти ідентифікації та об'єкти, стосовно яких можливе лише встановлення групової належності), а також явища, які існували в момент події, що сталася в минулому.

Суб'єкти криміналістичної діагностики - ті посадові особи, учасники кримінального процесу, які здійснюють криміналістичну ідентифікацію, встановлення групової належності. Криміналістична діагностика має дві форми: процесуальну і непроцесуальну.

Процес діагностичного дослідження складається із стадій, основними з яких є такі: 1) вивчення ознак об'єкта, явища; 2) зіставлення з типовими моделями, ситуаціями; 3) формулювання висновку відповідно до визначеного діагностичного завдання. Висновок може бути категоричним чи імовірним.

Отже, криміналістична діагностика має певні риси, що споріднюють її з криміналістичною ідентифікацією та встановленням групової належності, - водночас вона відрізняється від них за метою, колом об'єктів, змістом дослідження, значенням результатів для кримінального судочинства.