Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іспит_Криміналістика.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
225.38 Кб
Скачать
  1. Поняття криміналістичної ідентифікації.

Ідентифікація - це встановлення тотожності об'єкта з іншими, за певними ознаками, властивостями.

Криміналістична ідентифікація - дослідження з метою встановлення тотожності (або відсутності такої) об'єкта матеріального світу шляхом зіставлення слідів-відображень із його відбитками вільного, умовно-вільного або експериментального походження чи фрагментів такого об'єкта.

Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної діяльності є закони формальної логіки, головним чином закон тотожності і категорії матеріалістичної діалектики. Суть закону тотожності полягає в тому, що будь-яка думка про предмет у процесі даного розгляду тотожна самій собі, скільки б разів вона не повторювалась, тобто суть ідентифікації полягає у встановленні того самого в різних об'єктах або того самого об'єкта в його різних станах.

Криміналістична ідентифікація як окремий метод криміналістики відрізняється від ідентифікації, що використовується в інших галузях знання, формою встановлення тотожності: в першому випадку встановлюють тотожність конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму, а в іншому - тотожність множини однакових об'єктів, розподілених на класи, види, роди та будь-які інші малі групи.

  1. Суб’єкти, об’єкти та форми криміналістичної ідентифікації.

Об'єктами криміналістичної ідентифікації є об'єкти матеріального світу: люди, тварини, їх трупи, тобто тверді фізичні тіла, що мають стійку форму, а також сипкі, рідкі, газоподібні речовини та їх стани, в окремих випадках - проміжки та моменти часу, стани людей в конкретних ситуаціях.

У процесі ідентифікаційного дослідження крім об'єктів, тотожність яких встановлюється, існують і такі, що мають інше ідентифікаційне значення: наприклад об'єкти з відображеннями (слідами) інших об'єктів; окремі частини, які раніше були одним цілим; зразки об'єктів. У теорії ідентифікації виділяють два значення поняття "об'єкти":

- матеріальні об'єкти (тверді, сипкі, рідкі фізичні тіла неорганічного та органічного походження), щодо яких необхідно встановити тотожність або групову приналежність (ідентифіковані, шукані, що ототожнюються);

- будь-які матеріальні тіла органічного та неорганічного походження, які є засобами для встановлення тотожності (ідентифікуючі об'єкти).

Суб'єктами криміналістичної ідентифікації слід вважати слідчого, дізнавача, оперативного працівника, прокурора, спеціаліста, експерта, суд (суддю), а також таких учасників кримінального процесу: свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Криміналістична ідентифікація має дві форми, що відрізняються за правовою природою та процесуальною регламентацією. Перша - процесуальна - означає здійснення ідентифікації в порядку, регламентованому нормами КПК України. Зокрема, проведення пред'явлення для впізнання (ст. ст. 174, 175, 309 КПК України), під час якого ототожнюючим об'єктом є уявний образ, а суб'єктом ідентифікації свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний. Щодо судової експертизи, то реалізація процесуальної форми криміналістичної ідентифікації полягає в проведенні експертом у межах судово-експертного дослідження ототожнення об'єкта за матеріально-фіксованими відображеннями чи цілого за частинами (ст. ст. 75,196,310 КПК України). Результати ідентифікації в процесуальній формі, відображені в протоколі пред'явлення для впізнання, на носієві інформації, де за допомогою технічних засобів зафіксовано цю дію, висновку експерта набувають значення доказу в справі (ст. ст. 65, 82 КПК України).

Непроцесуальна (або оперативна) форма означає ідентифікацію поза процесуальною регламентацією в процесі низки заходів, пов'язаних із розкриттям і розслідуванням злочину. Сюди віднесено: 1) попереднє дослідження об'єктів3 (серед іншого й отриманих унаслідок оперативно-розшукових заходів), яке здійснюється переважно спеціалістом; 2) перевірка за криміналістичними обліками, яку проводить за описом ознак працівник облікового апарату; 3) оперативно-розшукові заходи, під час яких суб'єктами ідентифікації постають оперативний працівник, свідок, потерпілий, інколи підозрюваний, а ідентифікуючими - найчастіше уявні образи, описи ознак (наприклад, упізнавання потерпілим за уявним образом під час обстеження місцевості особи, яка вчинила розбій); 4) адміністративно-службові заходи, під час яких уповноважена посадова особа правоохоронних органів здійснює перевірку об'єктів (за описом ознак, матеріально-фіксованими відображеннями). Результати ідентифікації в непроцесуальній формі зазвичай не мають доказового значення і використовуються як орієнтовна інформація. Але в деяких ситуаціях відомості, зафіксовані в довідках про перевірку за криміналістичним обліком, визнаються доказом, а довідки джерелами доказів як інші документи (ч. 2 ст. 65, ст. 83 КПК України). Це саме, згідно з ч. 2 ст. 65 КПК України, стосується фактичних даних, що містяться в протоколах з відповідними додатками, складених уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів.