Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іспит_Криміналістика.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
225.38 Кб
Скачать
  1. Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку.

Судове почеркознавство - це підрозділ криміналістичної техніки, що вивчає закономірності письма як джерела інформації та розроблює рекомендації для ідентифікації автора і виконавця, а також досліджує інші факти, пов'язані з письмом, які мають значення для кримінального судочинства.

Криміналістичне дослідження письма проводиться у двох формах:

- попереднє дослідження письма (здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором для отримання орієнтуючої інформації);

- судово-експертне дослідження письма (проводиться в спеціальних експертних установах відповідними фахівцями для отримання доказової інформації).

Для ототожнення особи за письмом необхідно виділити комплекс ознак письма, відображених у рукописному тексті документа. Ці ознаки формують у сукупність, котру при певних умовах оцінюють як неповторну (індивідуальну), що стає підставою для прийняття рішення про тотожність особи, яка писала цей документ. Такі ознаки називають ідентифікаційними і поділяють на дві групи: ознаки письмової мови та ознаки почерку.

Ознаки письмової мови - це специфічні письмово-рухові навички, за допомогою яких можна встановити автора тексту. За ознаками письмової мови можна встановити вік, стать, національність, професію, місце проживання особи.

Ознаки письмової мови:

1) загальні (ступінь грамотності, рівень володіння лексичними та стилістичними ознаками письма);

2) окремі (граматичні та лексичні помилки, використання професійної лексики, жаргонних слів тощо).

Ознаки почерку:

1) загальні:

- виробленість почерку (вироблений, маловироблений, невироблений);

- тип почерку (простий, спрощений, вигадливий);

- напрями почерку (за годинниковою стрілкою чи проти неї);

- розмір почерку (дрібний - до 2 мм, середній - 2-5мм, великий - 5 мм і більше);

- нахил почерку (правонахилений, лівонахилений, прямий);

- розгін (розмашистий, середнього розгону, стиснутий)

- ступінь зв'язаності почерку;

2) окремі:

- форма руху;

- напрям руху;

- тривалість руху;

- кількість рухів;

- безперервність рухів;

- послідовність рухів;

- відносне розміщення рухів.

  1. Поняття і значення криміналістичної габітології.

Криміналістична габітологія як галузь криміналістичної техніки - це система теоретичних положень про зовнішній вигляд людини, його матеріальні та ідеальні відображення й базовані на них техніко-криміналістичні методи, прийоми, засоби збирання, дослідження та використання даних про ознаки зовнішності з метою розкриття і розслідування злочинів. Терміни габітологія (а в деяких джерелах габітоскопія) походять від habitus (лат.) - зовнішній вигляд, зовнішність та вже відомих грецьких logos, skopeo.

Криміналістична габітологія вивчає: 1) структуру і властивості зовнішнього вигляду людини, систему його елементів і ознак, основні передумови його використання в практиці попередження й розкриття злочинів; 2) закономірності відображення зовнішнього вигляду людини в різних відображеннях, систему і характеристики відображень і можливості їх використання в криміналістичній практиці; 3) загальні закономірності збирання і використання даних про зовнішній вигляд людини, систему науково-технічних засобів і методів збирання даних про зовнішній вигляд людини, їх вивчення і використання; 4) науково-технічні засоби і методи вивчення й використання, методику криміналістичної портретної експертизи.

Криміналістична габітологія має важливе значення в боротьбі зі злочинністю. Положення цієї галузі, розроблені методи, засоби використовуються для розшуку живих осіб, передусім злочинців під час розслідування злочину, безвісти зниклих людей, що нерідко стають жертвами злочинів, ідентифікації живих осіб, невпізнаного трупа. Одержані за допомогою методів і засобів криміналістичної габітології дані використовуються для побудови версій, планування розслідування злочинів. Зафіксовані в протоколах слідчих дій, серед яких найважливішим є пред'явлення для впізнання, висновках фотопортретної, інших експертиз, деяких документах ці дані набувають статусу доказів. Як такі вони сприяють доказуванню всіх обставин у кримінальній справі, передбачених ст. 64, 23 КПК України, а також вини певної особи.