5. Прийом зацікавлення

Попри те, що в пропонованій структурі використання образів-символів звуків поданий прийом останній, за логікою навчального процесу він є провідним. Цей прийом активізує дітей, підвищує мотивацію та результат корекційних занять. Під час роботи із символами увага концентрується не на самому звукові, а на конкретному виді діяльності: «жук літає і гуде»; «бджола гуде, збирає і несе мед до вулика»; «собака бігає, гарчить»; «змія виступає в цирку і шипить» тощо. Це викликає цікавість і захоплення, бажання працювати над звуком. Тож дитині не доводиться докладати спеціальних зусиль, адже включається мимовільне запам’ятовування. Їй цікаво погратися з близькими, знайомими й зрозумілими символами. Завдяки цьому звуки засвоюються природним шляхом, без натиску й перевантажень, корекційно-навчальний процес стає цікавим і доступним для всіх дітей-логопатів.

Розділ II. Використання символів на логопедичних заняттях

Дитині значно легше засвоїти поняття, коли воно не тільки показане логопедом на собі, а й позначене зрозумілим, близьким для дитини образом, легким для сприймання. Ми рекомендуємо використання символів на всіх етапах роботи. Це дає можливість активізувати всі види аналізаторів, а це набагато пришвидшує навчальний процес.

У роботі ми використовуємо такі види символів:

символ — орган артикуляції;

символ—артикуляційна позиція;

символ ­- звук:

символ — артикуляційна вправа.

Ці символи використовуються в практиці не один рік і довели свою ефективність. Вихователям ми рекомендуємо використовувати символи-звуки від молодшої групи при навчанні дітей вміння чути звук у слові та виділяти його. У старших групах при використанні символізації в навчальному процесі у дітей немає проблем зі звуковим аналізом. Дитина усвідомлює поняття "звук", не зливає, як це зазвичай буває, приголосний з голосним.

Символи — мовні органи.

Використовуються з молодшої групи для ознайомлення з органами артикуляційного апарату та розвитку рухливості щелеп та губ. Використовуються і з метою обстеження мовного апарату в статиці та динаміці.

Вивчається будова язика( див. схему).

Ми вважаємо, що це дає можливість дітям усвідомити важливість розвитку рухливості язика, губ, зрозуміти, що для того, щоб сказати правильно звук, потрібно правильно поставити зуби, губи, язик.

Символ — артикуляційна вправа

На підготовчому етапі до постановки звуку ми використовуємо загальні комплекси артикуляційних вправ, об'єднані назвою «Прогулянка язика», «Язик-чарівник».

Перелік символів — артикуляційних вправ постійна поповнюється.

Символи - звука. "Пісенька"

Ознайомлення із символами-звуками ми рекомендуємо проводити з молодшої групи з метою формування поняття «звук» — «пісенька» і того, що звук може бути намальований. На цьому етапі необов'язкове дотримання чисто звукового відображення. Наприклад: М — корова — а "Му-у" для полегшення розуміння дітьми завдання і дає їм можливість відтворити його. Це проводиться у вигляді веселої звукової розминки.

Звук стає в нас дуже вмілим

Лиш тоді, як зрозумілий.

Звуки всі ми впізнаєм

І картинки роздаєм.

К — капають краплинки в тиші.

Г — горох нам лущать миші.

X — хом'як хропе вві сні.

Ц — розбудим навесні.

П — гармата стрілить враз.

С — з крана сочиться вода.

Д — два дятли зводять дім.

Т — стукнем молотком по нім.

Ш — вітер в небі заспівав,

3 — комара злякався я.

Ж — звичайно - жук летить.

Р — у клітці тигр не спить.

4 — поїдем паровозом.

Л — кораблик діток возить.

М — мукає корова в лузі,

Зі звуками ми добрі друзі!!!

У середній групі поняття «звук» оформляється в чистий однозвуковий.

Мета. Вивчити основні звукові групи: свистячі, шиплячі, «Л» та «Р» і вміти їх розрізняти на слух.

На початковому етапі ми використовуємо 5 звукових символи: "Ш" та "С" для розрізнення далеких за артикуляційними ознаками звуків.

Наприклад: Діти, все на світі має свій голос, свою пісеньку, тільки треба вміти її почути. Пригадаймо, як співають дерева, коли віє вітер? Вони співають так: «ш-ш-ш». А можна пісеньку намалювати. Ось вона. ("На фланелеграф виставляється символ — звук «Ш»). Це пісенька дерев або вітру. Разом її заспіваймо. Уявімо, що ми дерева, піднімемо руки вгору, вітер віє нам в обличчя, захиталось деревце, ось віти гнуться до землі, заспівали тихо "ш-ш-ш". Уже сильніший вітер дме, голосніше «ш-ш-ш».Таким самим чином ознайомлюємо зі звуком «С» — пісенькою водички.

Потім виставляю обидва символи: "С" та "З".

Пропоную такі ігри.

1. «Заспівай пісеньку» — указкою на символ — дитина "співає" пісеньку. Дитина може рухами зображати звук, якщо вона його не вимовляє.

2. «Поверни пісеньку». Один символ забирається. Пісенька полетіла, а щоб її повернути, треба її заспівати.

Таким чином ми знайомимо з 4 звуками: «Ш» — «Ж», «С» — «З».

Проводжу ігри із 4 символами.

1. «Заспівай пісеньку».

2. «Яку пісеньку я співаю? Покажи».

3. «Якої пісеньки не стало? Поверни її».

4. «Загадай мені заспівати пісеньку. Чи правильно я співаю?»

Це — надзвичайно важливо, якщо дитина навіть не вимовляє звук пра­вильно, не чує свою дефектну вимову. Це дає змогу відкрити «внутрішнє ву­хо», розвиває вміння почути новий звук у чужому, а потім власному вико­нанні, розрізнити, виокремити його з ряду інших, співвіднести із символом.

Ці ігри проводяться на всіх етапах розвитку фонематичного слуху та постановки звуків.

Мовний матеріал до занять.

Пісня вітерцю шумить, водичка з краника свистить,

Ти послухай і впізнай, пісеньки всі відгадай.

Ця ось пісенька свистить,

А ось ця, мабуть, шумить.

Часом може задзвеніти

і дзижчати може, діти.

Тільки де вона свистить?

Тільки де вона шумить?

Ти послухай і впізнай,

пісеньки всі відгадай.

Треба м'ячик упіймати,

чиюсь пісню відгадати.

Пісня схована в слова.

Може, пісня про жука?

Якщо пісенька дзвенить,

то про що нам гомоніть?

Що згадати нам пора?

Ну, звичайно, комара!

Усі вищенаведені символи використовуються логопедами в пов­сякденній роботі на заняттях групових та індивідуальних.

Символи — артикуляційна позиція

Символ-артикуляційна позиція використовується тільки на заняттях з постановки звуків та автоматизації.

Спочатку використовуємо артикуляційні комплекси постановки в поєднанні з дидактичними іграми для розвитку фонематичного слуху. Зви­чайно ж, тільки на основі символів. Основне завдання — навчити чітко виділяти потрібний звук і знати його правильну артикуляцію.

Структура заняття

1. Розминка — комплекс постановки звуку, наприклад: "Ш". Комплекс із символів.

2. На підставці з'являється символ — звук "Ш" та "С" (дитина не вимо­вляє шиплячих). Проводиться дидактична гра "Яку пісеньку я співаю?", "Заспівай мені пісеньку".

3. Вивчення правильної позиції мовних органів для вимови "Ш". На підставку виставляється символ — позиція зубів та губ. Символ — позиція язика.

Символи знайомі з попередньої роботи. Нові вивчаються на занятті.

4. Пропонується дитині за символами виконати артикуляційну позицію.

«Теплий подих», яким перевіряємо правильність звуку "Ш".

6. Порівняння з вимовою "С". Методика цього не дозволяє, але при використанні символів це можливо, для дитини не важко і дозволяє не прово­дити диференціації аж в кінці, яка забирає багато часу.

Коли ізольований звук поставлено, одразу проводжу завдання з диференціації.

Структура заняття

1.Артикуляційний комплекс вправ на постановку шиплячих з викорис­танням символів.

2. На підставку виставляється символ — звук "Ш".

«Підбери до символу позицію». Дитина повинна вибрати з інших сим­волів символи — позиції вимови «Ш». Викладає на підставку.

3. Порівняння символів, порівняння вимов.

Дидактичні вправи. «Відгадай звук за символами», «Підбери вимову до пісеньки», «Підбери позицію губ [язика] до пісеньки».

Таким чином чітко закріплюється в свідомості дитини різниця — позицій губ — «віконечко»/«усмішка»; язика — внизу/вгорі; подиху — холодний/теп­лий. Формуємо поняття про 2 групи звуків.

Легко ставимо звук «Ж» за допомогою символів.

На підставку, де виставлено символ-звук «Ш» та його символи вимови, виставляємо і символ-звук «Ж». Дитина чітко бачить, що вимова цих звуків не відрізняється нічим. Вводимо ще один символ — символ дзвінкості.

Формуємо поняття “звуки-друзі”, тобто звуки однієї групи.

Такий підхід до постановки звуків та розвитку фонематичного слуху має велике значення.

4. Легко навчає артикуляційної гімнастики, яка проводиться щоденно.

5. Розвиває фонематичний слух ефективніше, швидше, легше сприймається дітьми.

6. Наочне формує поняття “звук”, а це дозволяє дитині легко розібратися у звуковому аналізі.

4. Зрозуміло пояснює артикуляційну позицію звуку.

5. Знімається необхідність в са­мостійному етапі диференціації, який після автоматизації звуку завжди був довготривалим.

6. Дає змогу активно співпрацюва­ти з батьками, задавати домашні зав­дання в зрозумілій формі.

Використання символів не втрачає своєї актуальності на всіх етапах логопедичної роботи. На кожному занятті діти зустрічаються із символами. Це розвиває мислительні процеси, пам'ять, увагу, а також виховує самостійність (домашні завдання), наполегливість.