Р И Н О Л А Л І Я

Найважливішою психічною функцією людини є мовлення ― основний засіб спілкування людей. За допомогою мовлення людина передає іншим людям свої думки, почуття, бажання, досвід, спонукає їх до тих чи інших вчинків і дій. Мовне збагачення відіграє першочергову роль у засвоєнні дитиною культури, отже, і в її пізнавальному й особистому розвитку. На основі мовлення та її смислової одиниці ― слова ― формуються і розвиваються такі психічні процеси, як сприймання, уява, пам’ять.

Формування мовної функції є складним процесом, в якому, крім слухового аналізатора, що забезпечує сприймання і аналіз звукових (у тому числі й мовних) сигналів, бере участь також мовно-руховий аналізатор, який складається з периферійної частини (периферичний мовний апарат, котрий включає три відділи ― дихальний, голосовий і артикуляційний), провідних шляхів і клітин в центральній частині кори головного мозку.

Різноманітні мовленеві дефекти, які є первинними у дітей з порушеннями мовлення, спричинюють вторинні відхилення в їхньому загальному і мовному розвитку.

РИНОЛАЛІЯ (від грец. rhinos ― ніс, лат. lalia ― мова) ― одне із поширених вроджених дефектів –порушення тембру голосу та звуковимови, які зумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарата. (Синоніми ― гугнявість, палатолалія). Проявляється в патологічній зміні тембру голосу та спотвореній звуковимові внаслідок порушення нормальної участі носової порожнини (носового резонатора) у голосоутворенні.

Сучасна практична логопедія активно використовує в роботі методичні розробки і рекомендації О.Алмазової, Л.Вансовської, Т.Волосовець, Т.Воронцової, І.Єрмакової, А.Іпполітової, Н.Захарової, Н.Серебрової, В.Чиркіної та інших як такі, що забезпечують позитивні результати логопедичної роботи (формування чіткої, правильної звуковимови і подолання гугнявого відтінку голосу).

Насамперед слід зазначити, що логопедичний вплив у разі ринолалії має бути науково обґрунтованим, системним, послідовним і мати комплексний характер. Плануючи свою роботу, логопед, керуючись психолого-педагогічною класифікацією мовленнєвих порушень, має визначити стан розвитку структурних компонентів мовлення у процесі логопедичного обстеження. Виходячи зі стану сформованості фонетичної, лексико-граматичної і просодичної сторін мовлення, визначають основні завдання і обирають напрями логокорекційного впливу на дитину з ринолалією.

Серед мовленнєвих розладів ринолалію вважають тяжкою вадою, подолання якої потребує тривалого часу, ранньої діагностики порушень розвитку, своєчасного корекційного впливу, врахування індивідуальних і загально-компенсаторних можливостей дитини, глибокого знання специфіки логопедичної роботи саме з цією категорією дітей.

Проаналізувавши методи і прийоми, які використовують у практичній логопедії, можна виділити основні принципи і напрями корекційної роботи з подолання ринолалії:

- урахування механізмів розладу мовлення й особливостей симптоматики (стану піднебінно-глоткового змикання, анатомо-функціональної збереженості артикуляційних органів, дихання, стану артикуляторної бази, слухового контролю, рівня фонематичного слуху тощо), що підкреслює потребу у формуванні артикуляційних укладів заново;

спирання на збережені аналізатори і їхні функції, розвиток потенційних функціональних можливостей кінестетичного, слухового, зорового апарату;

використання фізіологічного дихання з метою перевиховання його в мовленнєве діафрагмальне з ротовим видихом;

паралельність у роботі над формуванням мовленнєвого дихання і формуванням артикуляційних укладів;

використання фізіологічної взаємозалежності і взаємодії м'язових груп мовленнєвого апарату в роботі з розвитку артикуляційного праксису;

урахування рівня готовності артикуляційної бази звуків для визначення послідовності постановки їх;

урахування вікових і компенсаторних можливостей дитини з ВНГП;

забезпечення систематичності і паралельності логопедичної і психокорекційної роботи.

Тобто система корекційної роботи з розвитку фонетично правильного мовлення у дітей дошкільного віку з ВНГП обов'язково має забезпечити: розвиток рухомості м'якого піднебіння, усунення назального тембру голосу, виховання правильної артикуляції всіх звуків, розвиток фонематичного сприймання. Зміст логопедичної роботи з кожного розділу може варіювати залежно від того, чи прооперована дитина, чи працював з нею логопед до операції, наскільки тривалою була підготовча робота, чи готова вона психологічно до логопедичних занять тощо. Після операції логопед повинен допомогти дитині оволодіти мовленням в анатомічно нових умовах. Для всіх пацієнтів логопедичні заняття після уранопластики є обов'язковими і проводяться з урахуванням доопераційної роботи та ефективності операції. Методи роботи модифікують залежно від особливостей мовлення пацієнта з урахуванням його психічного статусу. Проте незмінними залишаються основні принципи, мета, завдання і вимоги до результатів логопедичної корекції. Запропоновані Л.Вансовською критерії дають можливість чіткіше розмежувати порушення мовлення в разі ринолалії й оцінити ефективність корекційного впливу за двома позиціями: усунення назалізації і подолання вад артикуляції. Мовлення дитини з ринолалією після логопедичної корекції може бути оцінене як:

нормальне або наближене до норми - сформованою є звуковимова і усунено назалізацію;

значно поліпшене мовлення - сформованою є звуковимова за помірної назалізації;

поліпшене мовлення - сформованою є артикуляція не всіх звуків на тлі помірної назалізації;

без поліпшення - несформованою є артикуляція звуків у разі гіперназалізації.

Отже, логопедична робота організовується поетапно, при цьому на кожному з етапів вирішуються конкретні педагогічні й логопедичні завдання відповідно до загальної мети розвитку, навчання і вихання дитини.

При складанні індивідуального плану логопед повинен дотримуватися наступних напрямків: нормалізація звукової сторони мовлення та усунення лексико-граматичного недорозвитку. Включається ряд спеціальних розділів:

I. Звуки, що підлягають постановці, корекції, уточнення або диференціації. Звертається увага на порушення власне артикуляції звуків і на ступінь нозалізаціі при їх вимові.

II. Ритміко-силабічна структура. З'ясовуються труднощі вимови звуків у складних позиціях, а також у багатоскладових словах і в кінці фрази.

III. Фонематичне сприйняття і стан слухового контролю за власною вимовою.

У першому періоді навчання в дитячому садку на індивідуальних заняттях проводимо уточнення вимови голосних звуків [а, е, о, у, и, і] приголосних [п, п'; ф, ф'; в, в'; т, т']; постановку і первинне закріплення звуків: [д, к; х; с; г; л, л'; б]. У другому періоді озвучуються звуки: [і; д, д'; з, з'; ш; р].

У третьому періоді відпрацьовуємо звук [ж], африкат і триває робота над уточненням артикуляції пройдених раніше звуків. Одночасно ведемо інтенсивну роботу по усуненню назального відтінку. Велике місце відводимо диференціації ротових і носових звуків:[ м - п; м - п; н - д; н - т; м - б; м - б].

Відштовхуючись від вище сказаного, можна запропонувати розробку заняття із дітьми-ринолаліками.

Логопедичне заняття із навчання правильної вимови звуків для дітей дошкільного віку

Підготовчий етап:

Тема: Підготовка мовного апарату до правильної вимови звука [л].

Мета: ознайомити перед дзеркалом із будовою артикуляційного апарату та його функціями; навчити виконувати інструкції логопеда; розвивати рухливість органів артикуляційного апарату, мовленнєве дихання й голос; виховувати вміння вслухатися у звернене мовлення, розуміти почуте.

Обладнання: набір наочності для дихальних вправ, набір гучних іграшок, музичних дитячих інструментів.

Хід заняття

І. Організаційний момент(1-2 хв).

ІІ. Основна частина (15-20 хв.)

1. Повідомлення теми і мети заняття. Бесіда логопеда з дітьми (1-2 хв.)

2. Логопедична зарядка.

Дихальні вправи

Вправа «Здування легких предметів з долоньки»

Мета: укріплювати м'язи дихального апарату й виробляти правильний видих, здуваючи сніжинки, папірці, ватку, пушинку з долоньки.

Артикуляційна гімнастика

Вправа «Пташенятко»

Широко відкрити рот, якомога далі відводити куточки губ. Язик спокійний і нерухомий.

Вправа «Лопаточка»

Відкрити рот і покласти широкий розслаблений язик на нижню губу. Занести «лопатку» в рот і опустити на нижні зуби.

Вправа «Чашечка»

Широко відкрити рот і покласти широкий розслаблений язик на нижню губу. Підняти краї язика, не торкаючись верхніх зубів.

Динамічні підготовчі вправи

Вправа «Смачне вареня»

Відкрити рот і повільно, не відриваючи язика, облизати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу.

Вправа «Маляр»

Відкрити рот. Широким кінчиком язика, як пензликом, водити по піднебінню вперед-назад, не відриваючи. Щелепи нерухомі.

Голосові вправи

Вправа «Микання»

Мета: укріплювати голосові зв’язки. Зуби, губи зімкненні.

Виконання: відгукнутися на звернення логопеда протяжним звуком, подібним до [м-м-м].

Вправа «Мугикання»

Мета: укріплювати голосові зв’язки. Зуби, губи зімкнені.

Виконання: відгукнутися на звернення логопеда протяжним [мг-мг].

3. Вивчення нового матеріалу

3.1. Підготовка до усунення фонетичних порушень: параламбдацизму.

3.1.1. Формування мовленнєвого слуху.

Сприймання мовних і немовних звуків

Вправа 1

Мета: відгадати звуки під час маніпуляції з гучними іграшками.

Вправа 2

Мета: відгадати звуки під час маніпуляції з музичними інструментами.

Виділення звука на фоні слова

Вправа 1

Кит, син, дим, тин, шина, зима, чекати, садити, писати, лист, читати, малювати, ожина, осика, опеньки, жито, жити.

Вправа 2

Нива, ножик, син, кіно, план, банан, сон, баклан, іменини, кабіна, кисень, тин, хвилина, ялинка, слон, сонце, небо, годинник, онука, намет, закон, слон.

3.2. Підготовка до усунення фонетичних порушень: ламбдацизму.

3.2.1. Розвиток ручної моторики і моторики артикуляційного апарату

Розвиток ручної моторики: пальчикова гімнастика Вправа: «Зайченя»

Сірий зайчик пострибав,

Вушками почухав,

Потім зайчик задрімав,-

Пісеньку послухав.

Виконання: Другий і третій пальці трішки зігнуті, «стирчать» в гору, зап'ясця «скаче» по столі, потім другий палець тре по третьому,і, нарешті, вся долоня стає на ребро.

3.2.2. Розвиток моторики артикуляційного апарату:

Вправа «Покарати неслухняний язичок»

Мета: виробляти вміння розслабляти м'язи язика.

Вправа «Зробити широкий язик»

Мета: виробляти вміння утримувати язик у спокійному, розслабленому положенні.

Вправа «Пароплав гуде»

Мета: виробляти підйом спинки язика вгору.

Виконання: розкрити рот і тривало вимовляти звук [и](як гуде пароплав).

Вправа «Гойдалка»

Мета: виробляти вміння швидко міняти положення язика, необхідне при поєднанні звука [л] з голосним [а], [и], [о], [у].

Вправа «Клацання кінчиком язика»

Мета: закріплювати м'язи язика і виробляти підйом язика вгору.