Видільні або секреторні тканини і структури.
Розрізняють структури:
екзогенні або зовнішньої секреції, що виділяють секрети в навколишнє середовище і ендогенні або внутрішньої секреції, які накопичують секрети чи виділяють їх в оточуюче середовище.
Нектарники або нектарії та осмофори – багатоклітинні, морфологічно різноманітні структури, які виробляють цукристі речовини нектар. Поділяються на:
флоральні розміщені на різних частинах квітки;
екстрафлоральні нектарники утворюються на листках.
Гідатоди або водні продихи пристосування для гутації – виділення у вигляді крапель слабких розчинів мінеральних рідше – органічних речовин. Розміщуються групками на зубчиках листків.
Залозисті волоски, емергенці, залозки, лусочки – для родини Asteraceae. У рослини родини Lamiaceae є видільні структури зовнішньої секреції округлої форми, які мають коротку ніжку і 8 – 12 радіально розташованих секреторних клітин.
Секретовмісні клітини – ідіобласти різноманітні за формою, розмірами, забарвленням.
Секреторні вмістища – це порожнини заповнені секретом. Існує три типи:
а) схизогенні вмістища являють собою великі міжклітинні порожнини, які з’являються внаслідок поділу і проходження секреторних клітин. Це трубчасті утвори з чіткими обрисами внутрішніх меж, оскільки вистелені зсередини секреторними або епітельними клітинами;
б) лізигенні вмістища утворюються при лізисі оболонок, частковому чи повному руйнуванні секреторних клітин, внаслідок чого утворені порожнини вмістищ та каналів не мають чітких обрисів;
в) лізо-схизогенні та схизо-лізигенні утворюються спочатку як лізигенні, згодом навколо них виникають епітеліальні клітини, чи навпаки виникають як схизогенні, а потім секреторні клітини розчиняються;
г) молочники – це прозенхімні клітини або трубчасті членисті утвори, що містять білий чи забарвлений сік. Молочники можуть бути членистими і нечленистими. Бічні відгалуження називаються анастомозами.
Механічні тканини (скелетні або арматурні)
До них належать коленхіма і склеренхіма.
Коленхіма – жива тканина з нерівномірно-потовщеними целюлозно-пектиновими оболонками. Забезпечує гнучкість, пружність органів. Форма клітин паренхімна чи видовжена, кінці скошені чи загострені. Типова для двосім’ядольних рослин, розташовується в стеблах під покривною тканиною.
В залежності від характеру і місць потовщення оболонок розрізняють коленхіму кутову, пластинчасту і пухку.
Кутову коленхіму складають щільно зімкнуті 4-6 кутні клітини, оболонки яких потовщені лише по кутах. Для пластинчастої коленхіми характерні потовщення тангентальних стінок, паралельних поверхні органа. Пухка коленхіма має міжклітинники.
Склеренхіма – мертва, зрідка жива тканина з рівномірно потовщеними, частково або цілком здерев’янілими оболонками. Підрозділяється на опорні клітини – склереїди і волокна.
Склереїди, або кам’янисті клітини, варіюють за формою, розмірами. Найчастіше оболонки значно потовщені, із шилиноподібними і галузистими порами.
Розрізняють кілька типів склереїд: брахісклереїди – ізодіаметричні за формою; макросклереїди – великі, подовжені, стовпчасті клітини насіннєвої шкірки; остеосклереїди мають форму гантелей або трубчастих кісток; астросклереїди – зірчасті, гострокінцеві клітини; трихосклереїди – галузисті тонкостінні клітини характерні для листків деяких двосім’ядольних; ниткоподібні та волокнисті склереїди.
Склеренхімні волокна – прозенхімні клітини, що розташовані у вигляді щільних тяжів. Деревинні (ксилемні) волокна, або лібриформ, входять до складу ксилеми, забезпечують її міцність і твердість. Розрізняють: заміняючи волокна і перетинчастий лібриформ – частково лігніфіковані тканини із живим вмістом, що виконують опорну і запасаючу функції.
Луб’яні волокна складають товстостінну флоему (твердий луб). Являють собою дуже довгі вузькі клітини з потовщеними смугасто-шаруватими, іноді целюлозними, здерев’янілими оболонками, пронизаними вузькими косими порами.
Корові волокна розміщуються в корі осьових органів пучками або поодинці.
Перициклічні (периваскулярні) волокна утворюються з перициклу і розташовуються по периферії центрального циліндра.
обкладкові волокна формуються з прокамбію або основної тканини навколо провідних пучків чи секреторних вмістищ, служать для них опорою, захисним каркасом.
