МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фармакогнозії та ботаніки

ФАРМАЦЕВТИЧНА БОТАНІКА

Методичний посібник

в схемах та таблицях

для підготовки студентів

фармацевтичного факультету

до складання іспиту та КРОКу-1

ЗАПОРІЖЖЯ 2011

Методичний посібник в схемах та таблицях для підготовки студентів 2-4 курсів фармацевтичного факультету до складання іспиту та КРОКу-1 з фармацевтичної ботаніки спеціальності «Фармація» м. Запоріжжя: ЗГМУ. 2011– 45 с.

Кафедра фармакогнозії з курсом ботаніки

Укладачі: доц. Корнієвський Ю.І.

Ст. викл., к.ф.н. Корнієвська В.Г.

Ас. Шкроботько П.Ю.

Ас. Яковлева О.С.

Відповідальний за випуск – доц. Корнієвський Ю.І.

Рецензенти: доктор фармацевтичний наук, завідувач кафедри

післядипломної підготовки Мазулін О.В.

доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри управління та економіки фармації Книш Є.Г.

Затверджено Цикловою методичною комісією з фармацевтичних дисциплін ЗДМУ

Протокол № «___» ___________ 2010 р.

Клітинна оболонка надає клітині певної форми, обмежує і захищає протопласт, бере участь у поглинанні, проведенні та виділені речовин.

Речовина	Мікрореакції	Зовнішній ефект
Целлюлоза, або клітковина	Розчин йоду	Жовтувато-коричневе
	Розчин хлор-цинк-йоду	Синє
	Фуксин кислий	Червоне
Лігнін – здерев'яніння, або лігніфікація	1% р-н флороглюцину + HСlконц.	Малинове або вишнево-червоне
	Розчин хлор-цинк-йоду + H2SO4	Жовте
	Сірчанокислий анілін	Лимонно-жовте
	0,5% спирто. р-н сафраніну	Червоне
Суберин – скорковіння, або суберинізація	Судан III (ІV)	Рожево-жовтогаряче
	Розчин KOHконц.	Пожовтіння+набрякання
Кутин - кутинізація	Судан III (ІV)	Рожево-оранжеве
	Розчин хлор-цинк-йоду	Жовте
Мінералізація: кремнезем карбонати	Фенол	Рожеве
	Спалювання	Залишки кремнієв. скелета
	+HCl	Поява бульбашок СО2↑
Слиз – ослизнення	Свіжезготовлений розчин туші (1:10)	Світлі плями на темному тлі
	Спирт. р-н метиленового синього (1:5000)	Блакитне або синє
	Розчин CuSO4+луг(50% KOH)	Голубий колір – сім. Malvaceae, зелений колір – сім. Liliaceae
Камідь, або гума – камедевиділення, або гумоз	Реактив Драгендорфа	Різнокольоровий осад
	Водний розчин йоду	Фіолетове
	Арабін Басорин + H2O Церезин	Розчиняється Набухає Не розчиняється, не набухає
Крохмаль	Розчин йоду	Темно-фіолетове
	В холодній воді	Набрякає
	При підігріванні в воді	Утворює крохмальний клейстер
Інулін	α-нафтол	Фіолетове
	96% спирт	Утворення сферокристалів
Глікоген	Розчин Люголя	Буре
Жирні олії	Луги	Омилення
	Судан ІІІ (IV)	Жовтогаряче

Непотовщенні місця у вторинних оболонках, через які здійснюється обмін між сусідніми клітинами, є порами оболонки.

Вакуоля – це вмістище клітинного соку, відмежоване від цитоплазми вакуолярною мембраною – тонопластом.

Хромопласти – пластиди, забарвлені в жовтий, жовтогарячий або червоний колір завдяки наявності каротиноїдів α, β, γ та ксантофілів. Утворюються хромопласти із лейкопластів або із хлоропластів.

Форма різноманітна, видоспецифічна, трикутна, пластинчаста, зерниста.

Каротин – провітамін вітаману А.

Лейкопласти – безбарвні пластиди без пігментів у білково-ліпідній стромі.

Класифікація:

• амілопласти – синтезують вторинний крохмаль;

• протеопласти – утворюють запасні білки;

• олеопласти – накопичують жирні олії.

В клітинах епідерми лейкопласти відігрівають роль світлофільтрів, дозують променеву енергію.

Крохмаль (Amilum)

Крохмальні зерна складає водорозчинна амілаза (15-25%) і нерозчинний у воді амілопектин (75-85%)

За місцем і способом розрізняють: первинний або асиміляційний, вторинний.

Первинний або асиміляційний утворюється у хлоропластах при фотосинтезі, існує короткочасно, гідролізується під дією ферментів амілази та діастази до глюкози і переміщується по всіх органах рослин.

Вторинний крохмаль синтезується із продуктів первинного гідролізу первинного крохмалю. Його ділять на транзитний, запасний і оберігальний. Транзитний або перехідний крохмаль утворюється і розщеплюється ферментами на шляхах пересування.

Оберігальний (заощаджений) крохмаль накопичується в кореневому чохлику, ендодермі стебла.

Запасний крохмаль відкладається в амілопластах запасаючих тканинах у вигляді крохмальних зерен. Виникають крохмальні зерна шляхом формування центру крохмалоутворення та нашарування довколо нього вдень щільних темних (денних), а вночі обводнених світлих (нічних) шарів крохмалю.

Крохмальні зерна можуть бути концентричними (крохмалеутворювальний і геометричний центри співпадають) і екцентричним (крохмалеутворювальний центр зміщений); простими (з одним центром); складними (з кількома або багатьма центрами та нашаруваннями крохмалю; напівскладними – з кількома центрами, що мають власні нашарування крохмалю; складно-напівскладними – (об’єднання простого і напівскладного зерна).

Крохмальні зерна мають здатність набрякати у холодній воді, при обробці гарячою водою утворюють клейстер. Під дією йодовмісних реактивів крохмальні зерна набувають темно-фіолетового забарвлення, зерна рису – синього.

Інулін – розчинний полісахарид клітинного соку вакуолей, виявляють у рослинних клітинах розчином α-нафтолу (р-в Моліша) – фіолетове забарвлення, або додаванням 96% спирту (утворення сферокристалів).

Глікоген – розчинний полісахарид клітин синьозелених водоростей і грибів. Забарвлюється розчином Люголя в бурий колір.

Алейронові або протеїнові зерна поділяють на прості і складні.

Прості алейронові зерна складаються з білкової оболонкт і аморфного білка, зрідка вклюються округлий чи грановидний глобоїд (Са, Mg сіль фосфорної кислоти).

У складних алейронових зернах крім вищезазначеного, утворюються білкові кристалогідрати – кристалоїди.

Білки виявляють за допомогою ксантопротеїнової реакції при нагріванні з концентрованою азотою кисллотою – з’являється яскраво-жовте забарвлення.

Жири Olea pinquia

За хімічною природою рослинні олії тригліцериди високомолекулярних кислот. Вони накопичюються у гіалоплазмі у вигляді ліпідних краплинок або синтезуються в олеоплостах. Нелеткі, залишають на папері жирні плями, які збілбшуються при нагріванні. Омилюються лугами, забарвлюються Суданом ІІІ в жовтогарячий колір.

Єфірні олії.

Леткі, мають специфічний запах, не залишають жирних плям. Визначаються Суданом ІІІ – жовтогарячий колір.

Кристалічні включення – кінцеві продукти обміну речовин.

Кінцевими продуктами метаболізму є кальцієва сіль щавелевої кислоти. Вона накопичується у вакуолях у вигляді кристалогідратів певної форми, яка залежить від кількості молекул кристалізаційної води.

Поодинокі кристали мають форму ромбоедрів, октаедрів, тераедрів. Іноді паличкоподібні кристали перехрещуються або зрощуються по декілька.

Друзи (дигідрати) – зірчасто зрощені пірамідальні кристали.

Рафіди (дигідрати) – голчасті кристали, що лежать у великих клітинах – ідиобластах щільним пучком.

Стилоїди (дигідрати) – подовжені, вузькі, призматичні кристали із загостреними кінцями, займають вузеньку клітину – ідіобласт.

Кристалічним піском називають дрібні кристали, що заповнюють порожнину ідіобласта або кристалоносного мішка.

Накопичуються кінцеві продукти обміну в органах і частинах рослин, що періодично відокремлюються, скидаються рослиною: у листках, корі, оплодні, шкірці насінин. У старіючих клітин кристалів більше, вони крупніші.

Кристали карбонату кальцію та кремнезему.

Відкладаються в оболонках, вакуолях чи формують тіло цистоліта.

Цистоліт – внутрішній виріст оболонки спеціалізованих клітин – літоцист. Може бути диференціованим на целюлозну ніжку і тіло – зростки кристалів карбонату кальцію чи кремнезему.

В провідних елементах – судинах і трахеїдах внутрішні потовщення стунки мають вигляд кілець, спіралі, драбини, сітки.

Антоціан – пігмент глікозидної природи. Визначає забарвлення плодів, квіток, листя в залежності від реаккції клітинного соку: в лужному середовищі синій, нейтральний – фіолетовий, кислій – червоний.

Мацерація – руйнування міжклітинної речовини веде до роз’єднання клітин. Природним шляхом мацерація відбувається при переході пропектину в пектин у процесі дозрівання соковитих плодів.

С правжньою тканиною називають групу клітин, які мають спільне походження, подібну будову і функції

Твірні тканини ( меристема ) дає початок усім постійним тканинам, забезпечують ріст органів. Клітини меристеми паренхімні, живі, тонкостінні, щільно зімкнуті, з густою цитоплазмою, крупним ядром, великою кількістю рибосом, пластиди у формі пропластид і лейкопластів, вакуолі відсутні чи дуже дрібні.

За місцем розташування в тілі рослини

- апікальні або верхівкові первинні, виникають у зародку, зберігаються у апексах – на кінчиках кореня і на верхівці пагона, забезпечують ріст органів в довжину;

- латеральні або бічні. До первинних належать прокамбій і перицикл, до вторинних – камбій та фелоген (корковий камбій). Вони розташовані уздовж осі органів і обумовлюють їх потовщення;

- інтеркалярні або вставні – первинні розташовані біля основи листків, міжвузлів пагонів, забезпечують їх подовження

- травматичні або ранові – вторинні, виникають у місцях ушкодження тіла рослин.

Провідна тканина

Провідні тканини

Забезпечують пересування по рослинних органах двох течій речовин: висхідного руху води і мінеральних розчинів (від кореня до наземних частин та низхідного руху продуктів фотосинтезу від листків до інших органів. Висхідна течія здійснюється по судинах і трахеїдах, а низхідна – по ситовидних клітинах і ситовидних трубках з клітинами-спутницями флоеми.

Судини – найбільш прогресивні і функціонально ефективні елементи ксилеми, провідні канини покритонасінних рослин. Судини, що сформувалися, являють собою членисті капіляри з простими чи драбинчастими перфораціями. Розрізняють судини кільчасті, спіральні, драбинчасті, крапчасті (пористі). Судини функціонують короткий час, томі що їх поступово закупорюють тили – вирости паренхіми через пори всередину судини.

Трахеїди – основні елементи деревини. Це мертві прозенхімні клітини з загостреними кінцями і здерев’янілими оболонками, які можуть мати драбинчасті чи спіральні потовщення. Сполучаються між собою і проводять речовини за допомогою облямованих пор.

Ситовидні трубки утворюються з рядів вертикально розташованих меристематичних клітин (прокамбію, перициклу, камбію). Клітини подовжуються, поперечні оболонки перфорують, утворюючи ситоподібні пластинки. Через отвори в них – ситовидні поля – за допомогою цитоплазматичних тяжів сполучаються трубчасті членики ситовидних трубок.

Ситовидні трубки не відмирають тому що поруч з ними знаходяться супровідні кліттини або клітини-спутниці, які утворюються шляхом повздовжнього поділу материнських меристематичних клітин. Восени порові поля ситовидних трубок закупорюються полісахаридом калозою – мають вигляд мозолистих тілець, які навесні можуть розчинятися. провідні тканини в органах рослини об’єднуються з іншими елементами, утворюючи складні тканини – ксилему і флоему.

Ксилема (деревина) складається з первинних (камбіальних) і вторинних (камбіальних) гістологічних елементів: провідні тканини – судини і трахеїди; механічні – деревинні (ксилемні) волокна; запасаючі тканини – деревинна (ксилемна) паренхіма та замінюючі волокна.

Флоема або луб може бути первинного (прокамбіального) та вторинного (камбіального) походження. До елементів тонкостінної флоеми або м’якого лубу належать провідні тканини – ситовидні трубки з клітинами-супутницями та запасаюча луб’яна паренхіма.

Товстостінну флоему (первинну прокамбіальну, вторинна камбіальна) або твердий луб складають механічні тканини – луб’яні волокна.

Провідні пучки

В рослинних торганах ксилема і флоема супроводжують одна одну, формуючи провідні або судинно-волокнисті пучки.

Закриті – утворені прокамбієм, не мають камбію, закриті, не здатні до поповнення і збільшення.

Відкриті – пучки з камбієм, можуть збільшуватися і поповнюватися в розмірах.

Колатеральні пучки

Флоема і ксилема розташована бік у бік на одному радіусі.

В осьових органах флоема займає зовнішню частину пучка, ксилема внутрішню: в листках – флоема обернена до верхньої епідерми, а флоема до нижньої. Колатеральні пучки можуть бути закритими (односім’ядольні, деякі двосім’ядольні) та відкритими (двосім’ядольні).

Біколатеральні пучки відкриті з двома ділянками флоеми – внутрішньої і зовнішньої. Камбій знаходиться між зовнішньою флоемою і ксилемою. Характерні для представників родини гарбузових, пасльонових.

Концентричні пучки закриті, бувають центрофлоемними (амфівазальними), якщо ксилема оточує флоему (односім’ядольні рослини) і центроксилемними (амфікребральними), якщо флоема оточує ксилему (папороті).

Радіальні пучки закриті, флоема і ксилема чергуються по радіусах. Радіальні поліархні (багатопроменеві) пучки характерні для коренів односім’ядольних, а 2 – 6 променеві для зони всмоктування двосім’ядольних.