Висновки по розділу

Аналізуючи теоретичні аспекти проектного управління, визначаємо наступні основні положення дослідження:

1. Управління проектами — область знань з планування, організації та управління ресурсами з метою успішного досягнення цілей та завершення завдань проекту. Іноді ототожнюється з управлінням програмами, але програма — це фактично більш високий рівень: група пов'язаних та взаємозалежних проектів. Це визнана у всьому світі методологія вирішення організаційно-технічних проблем, це філософія керівництва проектами.

2. Проект - це певне завдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його вирішення.

3. До основних властивостей проекту, які випливають із його ознак та за якими вони можуть бути класифіковані на типи, належать: масштаб проекту, його розмір, кількість учасників та ступінь впливу на навколишнє середовище.

4. Метою будь-якого проекту є створення конкретного матеріального об’єкта або послуги з унікальними властивостями.

5. Принципами управління проектами є цілеспрямованість, системність, комплексність, забезпеченість, пріоритетність, економічна безпека заходів, екологічна безпека, легітимність, соціальна спрямованість.

6. Основними функціями проектного менеджменту є управління обсягом робіт, якістю, витратами, часом. Додатковими функціями, які спрямовані на управління певними об’єктами є управління персоналом, комунікаціями, контрактами, невизначеностями, інтеграцією.

7. Завдання контролю полягає в тому, щоб, отримавши фактичні дані про хід виконання проекту, порівняти їх із плановими, виявити відхилення.

8. Специфікою у соціокультурному середовищі є те, що визначають систему цінностей населення, традиції та вірування, потреби населення.

9. Соціокультурне середовище розглядається як частину середовища будь-якого закладу, в якій панує певний сформований тип життя.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПРОЕКТІВ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ АМАТОРСЬКОГО ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ

2.1 Порядок організації і проведення в Україні всеукраїнських фестивалів народної творчості

Значний інтерес в теперішній час становить проблема формування цінностей у розвитку духовності українського народу в умовах становлення державності та незалежності України, в атмосфері руйнування колишніх пріоритетів та стереотипів у політиці, економіці й культурі. Духовні цінності в житті людини та суспільства виступають соціально значущими орієнтирами діяльності суб’єктів, забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, відповідний рівень самосвідомості та організованості його членів.

Початок другого десятиліття XXI ст., українське суспільство зустріло неабиякими досягненнями у культурному житті. В той же час, проблема подальшої долі сучасного культуро-творчого процесу в Україні залишається актуальною, існує необхідність вирішення деяких нагальних питань. Зокрема, потрібно визначити основних агентів впливу, які керують нинішньою ситуацією в українській культурі і скорегувати у відповідності до них існуючі мистецтвознавчі та культурологічні проблеми[74].

Третє тисячоліття вимагає від наукової спільноти підведення підсумків соціального і культурно-мистецького розвитку людства. Культура під впливом соціальних змін сильно трансформувалась. Темою мистецтвознавчих та культурологічних наукових досліджень стали нові форми культури і мистецтва, які виникли внаслідок змін у соціальному і культурному житті.

Розвитку і збереженню аматорських колективів України багато в чому сприяє те, що їх діяльність координують Український центр культурних досліджень /УЦКД/, обласні центри народної творчості, які спрямовують свою роботу на підвищення кваліфікації керівників народних театрів, систематичне проведення всеукраїнських. обласних театральних оглядів, конкурсів, фестивалів, що є школою удосконалення виконавської майстерності для аматорських колективів.

В Україні досить змістовно проходять фестивальні заходи обласного рівня.

Серед кращих обласних фестивалів:

• у Вінницькій області – фестиваль «Театральна весна» (лютий-червень, м.Вінниця, райони області). В рамках фестивалю пройшли обмінні вистави народних (зразкових) аматорських театрів області;

• у Закарпатській області – фестиваль драми i художнього слова iм. Всеволода Майданного;

• в Івано-Франківській у Верховинському районі – фестиваль на честь 130-річчя від дня народження Гната Хоткевича;

• В Кіровоградській – обласний огляд-конкурс аматорських театральних колективів «Театральна весна Кіровоградщини» на базі Олександрійського, Знам'янського міських палаців культури, Новоукраїнського Центрального Палацу культури «Ювілейний». Побузького міського будинку культури «Металург» Голованівського району, Добровеличківського, Світловодського та Компаніївського районних будинків культури;

• в Луганській – фестиваль аматорських театральних колективів «Театральний Олімп»;

• в Херсонськiй – фестиваль «Театральна весна Хесонщини»;

• в Хмельницькiй – фестиваль «Подiльська сцена»;

• в Черкаськiй – фестиваль самодiяльного театрального мистецтва «Самоцвiти землi Кобзаревої»[74].

Шанувальникам театрального мистецтва для знайомства з широким колом аматорів варто відвідати один з фестивалів аматорських театрів, які проходять в Україні. Найбільш відомими серед них є:

• «Рампа» і «Театральна сесія» (Дніпропетровськ), щороку у квітні й листопаді відповідно;

• «Драбина» (Львів), щороку у листопаді;

• «Живи!» (кримський мис Тарханкут), щороку у вересні або на початку жовтня;

• «Південні маски» (Миколаїв), щороку у квітні;

• «Добрий театр» (Енергодар), раз на два роки, у 2010 році проходив на початку травня[74].

Окрім того, християнські театри, які існують дещо відокремлено від інших, теж мають свій фестиваль – «Молоко» (Одеса), який цьогоріч проходить у липні. Чимало обласних центрів захоплюються назвами «всеукраїнський», «міжнародний», не замислюючись над тим, що назва це ще не все – є певний рівень проведення даного заходу і йому треба відповідати. Є чіткий «Порядок організації і проведення в Україні Всеукраїнських фестивалів народної творчості» затверджений Міністерством культури і туризму, але й він не може охопити всі вимоги, що передбачає статус того чи іншого заходу, особливо те, що ми називаємо «рівень, культура, смак». «всеукраїнський» або «міжнародний» - це не запрошення одного або двох колективів із-а кордону або з іншого регіону, а це цілий перелік зобов’язань.

Взагалі, аматорська театральна діяльність характеризується поліфункціональною структурою, широким діапазоном видового прояву у соціокультурному середовищі. Усвідомлення естетично-ціннісного потенціалу театрального мистецтва розглядається як система поглядів, переконань, ставлення не тільки до театрального аматорства, але й до загальнолюдських цінностей, які є стрижнем художньо-творчої орієнтації у театральній культурі, здійсненні інтерпретації творів драматургії, проведенні навчально-виховної та культурно-просвітницької роботи в аматорському театральному колективі[57, 115].

Розглянемо нормативну базу розвитку аматорського театрального мистецтва.

Основні документи, що регламентують організацію та проведення фестивалів в Україні:

1. Закони України

• «Про культуру» від 14.12.2010 № 2778-VI

• «Про ратифікацію Конвенції про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження» від 20.01.2010 № 1811-VI

• «Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини» від 06.03.2008 № 132-17

• «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ

• «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»від 07.10.1997 № 554/97-ВР

2. Укази, розпорядження Президента

• «Про призначення стипендій Президента України для молодих майстрів народного мистецтва на 2013 рік» Указ від 19.05.2013

• «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат та професійних свят» Указ від 30.12.2011 № 1209/2011

• «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні» Указ від 12.01. 2009 року № 6/2009

• «Про додаткові заходи щодо розвитку в Україні традиційного народного мистецтва» Указ від 26.12.2008 № 1203/2008

• «Про державну підтримку культури і мистецтва в Україні» Указ від 20.10.1998 № 1152/98

• «Про впорядкування відзначення пам'ятних дат і ювілеїв» Указ від 02.12.1995 № 1116/95

3. Постанови Верховної Ради України

• «Про впровадження мораторію на закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості» від 08.02.2012 № 4356-VI

• «Про недопущення закриття об'єктів соціально-культурного призначення в сільській місцевості»від 06.09.2005 № 2794-IV

4. Постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України

• «Про затвердження Порядку формування базової мережі закладів культури» Постанова від 24.10.2012 № 984

• «Порядок формування базової мережі закладів культури» від 24.10.2012 р.

• «Про нормативи забезпечення населення клубними закладами» Постанова від 12.11.1998 р. № 1775

5. Відомчі нормативно-правові акти

• «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства культури і туризму України» Наказ Міністерства культури України від 29.04.2013 № 367

• «Про затвердження Положення про Експертні комісії Міністерства культури України та Державного агентства України з питань кінематографії з визначення претендентів на одержання грантів Президента України молодими діячами у галузі театрального, музичного, образотворчого мистецтва та кінематографії, молодими письменниками і майстрами народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів» Наказ Міністерства культури України від 22.03.2013 № 218, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2013 р. за № 597/23129

• «Положення про Експертні комісії Міністерства культури України з визначення претендентів на одержання грантів Президента України молодими діячами у галузі театрального, музичного, образотворчого мистецтва та кінематографії, молодими письменниками і майстрами народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів» від 22.03.2013 р.

• «Про мережу Міністерства культури України на 2013 рік» Наказ Міністерства культури України від 07.12.2012 р. № 1446

• «Порядок організації і проведення всеукраїнських фестивалів аматорського мистецтва» Наказ Міністерства культури України від 05.12.2011 № 82, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1475/201213

• «Про затвердження Положення про Всеукраїнський огляд-конкурс центрів народної творчості та культурно-освітньої роботи» Наказ міністерства культури України від 21.06.2011 № 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2011 р за № 832/19570

• «Положення про Всеукраїнський огляд-конкурс центрів народної творчості та культурно-освітньої роботи» від 11.06.2011 р.

• «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку проведення культурно-мистецьких заходів,творчих програм та проектів у сфері культури» (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства культури і туризму України від 18.05.2009 р. № 324/0/16-09)Наказ міністерстві культури і туризму України № 230/0/16-09 від 10.04.2009

• «Методичні рекомендації щодо порядку проведення культурно-мистецьких заходів,творчих програм та проектів у сфері культури» від 18.05.2009 р.

• «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку проведення культурно-мистецьких заходів, творчих програм та проектів у сфері культури» (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства культури і туризму України від 18.05.2009 р. № 324/0/16-09) Наказ Міністерства культури і туризму України від 10.04.2009 р. № 230/0/16-09

• «Методичні рекомендації щодо порядку проведення культурно-мистецьких заходів, творчих програм та проектів у сфері культури» Наказ Міністерства культури і туризму України від 10.04.2009 р. № 230/0/16-09

• «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства культури і туризму України» Наказ міністерства культури і туризму України від 18.12.2008 № 54,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2008 р. за № 1289/15980

• «Про внесення змін до наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 N 745» Наказ Міністерства культури і туризму України від 11.10.2007 № 67, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2007 р. № 1203/14470

• «Про затвердження Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі культури» Наказ Міністерства культури і туризму України від 16.07.2007 № 44, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 вересня 2007 р. за № 1023/14290

• «Про Положення про народний (зразковий) аматорський колектив у культурно-освітніх закладах системи Міністерства культури і мистецтв України» (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства культури і мистецтв № 779 від 15.12.2003) Наказ від 23.06.1999 № 415, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 1999 р. за № 593/3886

• «Положення про народний (зразковий) аматорський колектив культурно-освітніх закладів системи Міністерства культури і мистецтв України та закордонного українства»від 23.06.1999 р.

• «Про затвердження Порядку організації і проведення в Україні Міжнародних фестивалів народної творчості» Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 6.08.1998 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 1998 р. за № 629/3069

• «Порядок організації і проведення в Україні міжнародних фестивалів народної творчості» від 05.10.1998 р.

6. Міжнародні документи

• Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини

• Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження

Взагалі метою Всеукраїнського фестивалю є:

• національно-культурне відродження України,

• розвиток аматорського мистецтва.

Завданням Всеукраїнського фестивалю є:

• пропаганда народного мистецтва,

• обмін досвідом роботи колективів,

• налагодження творчих та наукових контактів.

Основні вимоги до проведення Всеукраїнського фестивалю:

1. Фестиваль має бути відкритим для учасників усіх аматорських колективів України, незалежно від їх відомчого підпорядкування.

2. Фестиваль повинен мати художню та культурну мету і бути некомерційним заходом.

3. Фестиваль може мати постійну адресу або проводитись у різних областях України за наявності відповідної матеріально-технічної бази та належних технічних умов.

4. У фестивалі мають брати участь колективи не менше ніж з половини областей України

5. Тривалість фестивалю не менше п’яти днів

6. Фестиваль не повинен повторювати назви тих фестивалів, які вже існують в Україні.

7. У рамках фестивалю має бути передбачена наукова частина (науково-практична конференція, «круглий стіл», майстер-класи, творчі лабораторії та інші заходи відповідно по специфіки фестивалю).

Творчі вимоги до учасників, його періодичність, місце та порядок проведення визначаються положенням конкретного фестивалю:

1. Запрошення колективам та умови надсилаються за 6 місяців до проведення фестивалю. В умовах бути вказані:

• кількість учасників;

• програма перебування (художня, екскурсійна, репетиційна);

• технічні характеристики місць проведення виступів (розмір сцени, світлове та звукове обладнання, артистичні кімнати, технічні можливості для репетицій тощо);

• фінансові питання (в тому числі можливість організації платних концертів, виставок,;

• приїзд/від’їзд.

2. Організаційний комітет Всеукраїнського фестивалю Для координації організаційної та творчої діяльності в період підготовки фестивалю створюється оргкомітет.

Організаційний комітет Всеукраїнського фестивалю затверджується наказом місцевих міських, районних, обласних відділів, управлінь культури або Міністерства культури і мистецтв України.

До складу оргкомітету входять представники організацій-засновників, а також провідні діячі культури та мистецтва, науковці.

Оргкомітет:

• створює режисерсько-постановчу групу фестивалю, дирекцію; розробляє план і програму Всеукраїнського фестивалю;

• затверджує склад журі (якщо фестиваль є конкурсним) не пізніш як за два місяці до початку фестивалю;

• відбирає колективи для участі у фестивалі;

• забезпечує організацію наукової частини фестивалю;

• створює належні умови для перебування учасників, гостей фестивалю (медичне обслуговування, проживання в готелі, харчування, транспортне обслуговування);

• розглядає та затверджує емблему, рекламну продукцію;

• організовує роботу прес-центру протягом фестивальних днів;

• забезпечує проведення фестивальних заходів.

3. Журі Всеукраїнського фестивалю

• Кількісний склад журі визначає оргкомітет (але не менше п’яти осіб).

• До складу журі входять провідні спеціалісти, діячі культури і мистецтва

• Робота журі оплачується

4. Конкурсанти Вимоги конкурсної програми визначаються положенням про той чи інший фестиваль.

У положенні мають бути відображені:

• тема й мета конкурсної програми та вимоги до неї;

• тривалість програми;

• критерії оцінки;

• вікові та інші обмеження;

• премії та винагороди;

• термін подачі документів на участь у фестивалі (конкурсній програмі);

• потреба в представленні відео- та аудіо матеріалу, умови його використання;

• вимоги до технічного забезпечення.

5. Порядок реєстрації Всеукраїнського фестивалю народної творчості Право надання фестивалю статусу «Всеукраїнський» належить Міністерству культури і мистецтв України.

При порушенні клопотання про заснування Всеукраїнського фестивалю або надання статусу вже існуючому фестивалю подаються такі документи:

• узгоджені пропозиції засновника (засновників фестивалю) про потребу проведення Всеукраїнського фестивалю в тому чи іншому місті, регіоні та ін. не пізніш як за рік до його проведення;

• клопотання обласного, або міського, районного управління культури про потребу надання статусу Всеукраїнського вже існуючому або започаткування Всеукраїнського фестивалю народної творчості;

• погодження місцевих органів влади на проведення фестивалю;

• попередня кошторисна вартість із зазначенням джерел фінансування;

• матеріально-технічні умови забезпечення фестивалю;

• положення про фестиваль.

6. Співзасновниками фестивалю можуть бути державні, громадські, приватні підприємства й організації та окремі особи.Фінансування фестивалю Фінансування Всеукраїнського фестивалю здійснюється за рахунок коштів зацікавлених міністерств та інших організацій виконавчої влади, фізичних та юридичних осіб тощо.

Державні, приватні підприємства й організації, фізичні особи, які зробили грошові внески в організацію фестивалю, забезпечуються рекламою на радіо, телебаченні, у пресі. Їх торговельні знаки та емблеми використовуються при художньому оформленні заходів згідно з чинним законодавством.

Взагалі порядок організації та проведення всеукраїнських фестивалів застосовується з метою збереження та популяризації української культури, розвитку аматорського мистецтва та збереження фольклорної спадщини, розширення культурних зв’язків, виявлення та підтримки обдарованої творчої молоді.

2.2 Загальна характеристика сучасного аматорського театрального мистецтва в Україні

У дослідженні проблема формування ціннісних орієнтацій молоді у сфері аматорського театрального мистецтва розглядається на концептуальних засадах творчого розвитку особистості; естетичному осягненні нею дійсності; ціннісного орієнтування у сфері театрального аматорства і життєдіяльності, що є основою авторської програми педагогічного керівництва цим процесом. Змістовне наповнення запропонованої програми відбивало специфічні ознаки її компонентної структури: організаційної, навчальної, виховної, репертуарної, творчо-виконавської й оцінної. Виокремлено мету та завдання, відповідні форми й методи аматорської театральної діяльності. Розкрито характерологічні властивості та якості аматорів, наявність яких визначала взаємодоповнюваність структурованості програми. Все це набувало значення домінуючих аксіологічних ознак у формуванні ціннісного орієнтування молоді.

Художньо-творча діяльність як засіб формування ціннісних орієнтацій молодих аматорів, мала поліаспектний характер: добір репертуару, його колективне обговорення, мотивування гуманістичної спрямованості, соціально-культурної та художньо-естетичної цінності, морально-етичного потенціалу й національної специфіки; здійснення розширеного режисерського аналізу пєси; образне вирішення задуму вистави; побудова логіко-структурної композиції; трактування і втілення авторської концепції; колективна оцінка результативності. При цьому акцент ставився на реалізацію самокритичної та самокорекційної діяльності в театральному аматорстві[6, 4].

Слово «аматор» має два значення, які роблять можливим двоїсте сприйняття аматорського мистецтва. З латини воно перекладається як «той, хто любить», «люблячий», та з часом слово набуло негативних конотацій, і тепер «аматорами» або «дилетантами» називають тих, хто неякісно виконує свою роботу[4, 37].

Перше значення відображає ставлення людини до того, що вона робить, а друге – наявність відповідних умінь. І тільки з залученням обох значень можна дати повне визначення аматорського мистецтва загалом і театру зокрема. Було б не вірно враховувати лише техніку виконання, яка обов‘язково відточена у професіоналів і якої може бракувати аматорам. Не варто забувати про те, що у аматорів присутня любов до гри, якої може бракувати професіоналам. І саме це є козирною картою аматорів, адже їх щире захоплення процесом легко передається глядачу.

Аматори не можуть бути байдужими до гри тому, що грошей за неї вони не отримують, і єдиним стимулом для них є задоволення. Ті ж, хто його втрачають, просто ідуть геть. Для професіоналів театр – це робота, а для аматорів – хобі. З іншого боку, через це держава не виділяє коштів на їх фінансування. Продавати ж квитки вони часто не мають права, а гроші з глядачів збирають лише на добровільній основі. На костюми, декорації, ремонти приміщень витрачаються власні кошти акторів, які вони заробляють, працюючи деінде в інших місцях. Відсутність фінансування дається в знаки нестабільністю – люди йдуть через бажання зробити кар‘єру, коли одружуються, коли заводять дітей. Однак матеріальна незацікавленість залишає в театрі тільки тих, для кого цінною тут є саме творчість[4, 37].

Для порівняння, у Польщі взагалі не говорять про аматорські театри, натомість кажуть про альтернативний театральний рух, який визначається, перш за все, творчою зацікавленістю учасників. І абсолютна більшість польських театрів належать саме до цього руху.

Хоча варто сказати, що аматорські театри не зовсім обходяться без професійної освіти – її у більшості випадків мають режисери. Для акторів же вони влаштовують регулярні заняття, тому часто до назви аматорських театрів додають слово «студія», чим підкреслюється навчальний компонент творчого процесу. Освітлювачі й звукооператори навчаються на власному досвіді, декорації або вигадують самостійно, або залучають знайомих художників.

Останній важливий момент – сценічна база. Нерідко аматорські театри грають у залах державних учбових закладів, у культурних центрах в яких працюють їхні режисери. Інші театри не мають свого залу, вони виступають на різних сценічних майданчиках, іноді мають репетиційні бази, а іноді займаються на кухні у режисера.

Взагалі, аматорське мистецтво є об’єктивним історико-культурним явищем, породженим суспільним поділом праці як потреба людини у всебічній і більш повній реалізації себе як особистості. Джерелом аматорства, як у минулому, так і зараз, є обмеженість, однобічність вияву людини, неповнота буття, з одного боку, і природна для людини потреба у цілісності, всебічності вияву, з іншого. Ці два моменти і створювали ту різницю потенціалів, відігравали роль тих суперечностей, які й підштовхували особистість до подолання своєї обмеженої життєвої приреченості[3, 16].

Аматорський театр — тип самодіяльного народного театру, в якому виконавцями є непрофесійні актори.

Народна творчість - невичерпне, життєдайне джерело національної культури. Особливе місце в ній займає театральне аматорство в якому останнім часом відбуваються помітні зміни культурно-ціннісних орієнтирів і художньої свідомості митців[3, 21].

Поруч із відомими аматорськими колективами виникають нові, започатковуються конкурси, фестивалі, що перетворюються на справжні свята народної культури. До процесу розвитку театрального аматорства в Україні долучаються все нові творчі сили, воно стає значно багатограннішим, представницьким, жанрово розмаїтим.

Злам стереотипів, звільнення від ідеологічного пресингу, розкріпачення творчої ініціативи та пошук нових мистецьких форм і засобів - усе це відчутно вплинуло на художню вартість творів, що продукуються театральними аматорами у сучасній Україні.

Аматорські театральні колективи з кожним роком зміцнють свої позиції. Вистави, які вони представляють вражають безпосередністю почуттів і емоційністю, цікавими акторськими роботами і режисерськими знахідками.

В Українi в функціонує 14757 аматорських театральних колективів із загальною кількістю 153975 учасників з них 5877 дитячих колективів – 63488 дітей. Із званням «народний» – 511, «Зразковий» -89. На сьогодні характерним для аматорського театру є багатогранність творчих пошуків i стилів, форм театру i вистав. Спостерігаються риси психологічного i умовно-метафоричного, побутового i поетичного, публіцистичного i ярмаркового мистецтва[74].

Різноманітними за формою стають вистави любительського театру: ревю, притча, памфлет, моно-вистава, вистави – хроніка, пісня, диспут. Вони здійснюються у формі ярмарку, ігрищ, вечорниць. Різноманітнішим за своїм статусом стає і сам театр. Навіть в його назвах висловлюється творче кредо (театр-студiя, театр «Від ліхтаря», «На долоні», «Під сходами», ), жанрові ознаки (театри поезії, читця, пантоміми, танцю, тіней, драми i поезії, опери, комедії тощо), вікові ознаки (театр юного глядача, студентський театр, дитячий театр).

Для аматорського театру сьогодні властивий експеримент у галузі театральної форми, постановочних засобів виразності, манери гри, організації сценічного простору, прийомів залучення глядачів до дії, створення атмосфери духовної єдності сцени й залу.

Найцікавіші зразки таких експериментальних пошуків демонструють такі аматорські театри як Сімферопольський театр-студія «На Москільці» («Бенкет під час чуми» О.Пушкіна, «Сліпі» Метерлінка), “Театр на Солом’янці” при Національній академії управління м.Києва («Сторінка Кугельмаса» В.Аллена), студія “Сучасник” Палацу піонерів, ЦДЮТ м.Черкас, народний театр естрадних мініатюр «Нон-стоп» м.Миколаєва.

Стабільно працюють театри більш наближені до професійного мистецтва в Тернопільській, Закарпатській, Хмельницькій областях. Успішно демонструють свою роботу дитячі театральні колективи в Харкові, Євпаторії, Маріуполі, Новій Каховці.

Варта уваги діяльність дитячих та молодіжних театральних колективів, творчість яких відповідає високим зразкам професіоналізму це:

Народний молодіжний театр «ШАНС» Новокаховського ОАТ ««Південелектромаш» Херсонської області, режисер - Антоніна Матвієнко.

Дитячий театр м. Харкова «Бешкетники» вистава - «Руда п'єса» К.Драгунської, режисер - Олена Вартанян.

Слід відмітити, що останнім часом з’явився ряд цікавих колективів театрально-хореографічного спрямування. Це один з найпопулярніших колективів АР Крим – театр сучасного танцю БК профспілок «Мьюзик-сейф» м.Симферополь, (Режисер - Юрій Погрибищенко балетмейстер - Ольга Погрибищенко), Народний театр хореографічної мініатюри Прилуцького МБК «Апломб» керівник - хореограф режисер - Алла Прокоф'єва; Народний аматорський театр сучасного танцю „Ерідан» Коломийського міського Народного дому (керівник -Олена Павлюк).

Сьогодні не часто згадується про існування аматорських театрів і студій. На жаль, ми призабули, що професійний український театр народився із аматорського руху. І не тільки український, адже раніше театральної освіти як такої не було, тільки були талановиті люди, які об’єднували навколо себе однодумців. Так у минулому виник театр Миколи Бабича у Сумах у 1865 році, так було створено аматорський гурток Київського університету у 1859 році. Його організували студенти – Михайло Старицький, Микола Лисенко, Павло Чубинський та інші. У Чернігові було засновано відомим байкарем Леонідом Глібовим «Товариство, кохаючих рідну мову». На Заході треба згадати Коломийський український аматорський театр, що був створений у 1848 році Іваном Озаркевичем та АлоїзіЛяйтнером. Це була практично перша трупа Галичини. Саме Іван Озаркевич зміг адаптувати драматургію Івана Котляревського до місцевих уподобань та говірок. Хоча театр існував не довго, він все ж таки пожвавив попит до українського мистецтва. І вже до 1864 року аматорський театр перетворюється на професійну мандрівну трупу «Руський народний театр» при товаристві «Руська бесіда».  А  в 1911 році тут виникає аматорський театр ім. І. Котляревського. Також цікавий Гуцульський театр, який заснував Гнат Хоткевич і трупа акторів-аматорів у 1910 році в селі Краснопілля на Гуцульщині. Акторами були звичайні гуцули-селяни, які їздили на гастролі до Польщі, до Росії і таким чином прославляли просте українське життя.  

І сьогодні досить бурхливо розвивається аматорський театр. Звичайно, його функції змінилися, за такої кількості професійних театрів, кіно та інтернету, потреба в аматорському театрі зменшилася. Але все одно потрібно звертати увагу на існування аматорського мистецтва, адже саме такі студії дають можливість багатьом людям займатися театром як своєрідним хобі у вільний від роботи час, або навіть лікуватися від комплексів чи інших моральних проблем. А студентські театри, що найбільш зустрічаються в педагогічних навчальних установах, виховують у майбутніх вчителів вміння правильно і красиво говорити, правильно подавати себе і зацікавлювати аудиторію. 

Одним із найбільш відомих київських аматорських колективів є студентський театр «Вавилон». Він  існує вже більше десяти років. Вистави театру можна переглянути в актовій залі Гуманітарного корпусу Національного університету ім. М. Драгоманова (вул. Тургенівська, 8/14). Його засновниця та режисер Ірина Савченко, доцент кафедри української літератури та викладач університету ім. М. Драгоманова. Разом з нею з 2009 року працює Альона Шашко, теж викладач університету. У 2009 році   театр отримав статус «народного». З їхніх робіт найпопулярнішими є вистави: «І все-таки я тебе зраджу» за Лесею Українкою, п’єса Неди Нежданої, «Блаженний острів Саватія Гуски» за п’єсою «Як загинув Гуска» М. Куліша, «Ромео та Жасмин» за п’єсою О. Гавроша, «Нас було шестеро» за п’єсою О. Коломійця, «Повернення у нікуди» Л. Демської, «Великий льох» за Т. Шевченком, «Горить горобина» І. Драч. З перелічених вистав видно, що театр концептуально працює лише з українською літературою. Колектив бере активну участь у різних фестивалях: «Простір» у Чернігові, «Артист» в Луганську, «Березневі коти» в Ужгороді, «Театральний куфар» у Мінську, «Південні маски» у Миколаєві, Одесі, Коблево. А також з ініціативи театру започатковані два фестивалі: «Різдвяна зірка», що проходить в Києві у грудні та «Перевтілення», що вперше відбувся у травні цього року також у Києві. Єдина проблема студентського театру – це постійна зміна акторів, адже випускаючись з університету, їм важко залишитися у трупі.  Ірина Савченко вважає, що ділити акторів на аматорів та професійних не потрібно. Скрізь є свої і хороші і погані прикмети. Але єдине, що все ж таки відрізняє – це внутрішній стан. Професійний актор більше грає технікою, а аматорський може грати лише власним нутром, душею і серцем.

Звичайно, університети мають концентрувати навколо себе театральні колективи. Тому варто згадати і інші студентські театри: при театральному Центрі Києво-Могилянської академії існує студентський театральний клуб, який очолює педагог КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого Тетяна Шуран; «Резонанс» - народний театр ім. В. Д. Дайнекіна, що діє при Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В. Винниченка, заснований у 1956 році, з 1978 року носить звання «народний»; театр-студія «Хочу», що діє в Народному домі «Просвіта» Національного університету «Львівська політехніка» з 1988 року; при Полтавському національному педагогічному університеті ім. В. Короленка існує театр »Фабула», що спеціалізується на подіях середньовіччя, іноді охоплює епохи відродження та античність; »Сім муз» - студентський театр Кримського гуманітарного університету, що був заснований у 2003 році і відкрився 25 лютого на день народження Лесі Українки виставою «Листи так довго йдуть…» за творами Лесі Українки; театр «Deep» (в перекладі з англійської – глибина) Луганського державного інституту культури, заснований у 2006 році. Останній неможливо назвати суто аматорським, адже в ньому працюють студенти та випускники театрального закладу під керівництвом викладача кафедри театрального мистецтва Олександра Баркара.

Також дуже поширеним видом аматорського мистецтва є незалежні театри-студії, які збирають навколо себе людей різного віку, що полюбляють заняття театру як власне хобі. Саме такою є театр-студія акторської майстерності »SPLASH», що в перекладі з англійської мови означає «сплеск». Студія існує три роки, з 2009. Засновники та ініціатори – Наталя Якимченко (навчається у Рівненському гуманітарному університеті, на факультеті – театральної  режисури), Євгенія Федорова (випускниця Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, режисер) Володимир Дальван, Денис Лемайкін (актор Київського муніципального академічного театру ляльок). Всі інші учасники студії – аматори. Чотири режисери проводять заняття для вечірніх груп та груп вихідного дня. Вони навчають акторській майстерності, сценічному рухові та сценічній мові. Актори-аматори беруть участь у виставах. За три роки було поставлено сім вистав: пластична фантазія «Чорно-білі проби» (режисер В. Дальван), «Спектакль про любов» за п’єсою В. Соллогуба, (режисер – Є. Федорова), драматична фантазія «Мій Джонатан» за «Чайкою на ім`я Джонатан» Р. Баха, «Дуже проста історія»  М. Ладо (режисер – Є. Федорова), казки на тему Оскара Вайльда «СкаZки» (режисер – В. Дальван), «Дім Бернарди Альби» Ф. Г. Лорки (режисер – Н. Якимченко), «Обережно, жінки» О. Курейчіка (режисер В. Дальван). Експеримент останньої вистави у тому, що тут усі жіночі ролі грають чоловіка, а єдину чоловічу роль виконує жінка. 14 вересня 2012 року у театрі відбулася прем’єра «Людський голос» Ж. Кокто (режисер – Є. Федорова). Головну роль виконувала професійна актриса Інна Бовкун (випускниця Київського національного університету культури та мистецтв), тому це можна вважати окремим незалежним проектом. Студія знаходиться за адресою вул. Кравченко, 22, що на Лук`янівці в маленькому підвальному приміщенні. Але там є два зали, які використовують і для практичних занять, і для репетицій, і власне для показу вистав. Звичайно, важко зробити якісну виставу у таких умовах. І все ж таки організатори-режисери займаються усім, вони шиють костюми, створюють декорації, музичне оформлення та пластичні номери до вистав.

Також неможливо не сказати про найстарший з досі існуючих аматорських колективів Києва. Звичайно, це театр «Арсенал». Адже перше датування про цей театр сягає 1900 року. А вже з 1920 року про нього згадується постійно. З цього театру вийшли справжні зірки театру: Б. Брондуков, М. Литвиненко-Вольгемут, К. Лаптев, І. Масленнікова. Деякий час ним керувала Наталія Ужвій. Зараз у репертуарі театру такі вистави у постановці Михайла Бондаренко, художнього керівника театру: «Зоряний хлопчик» за О. Вальдом, «Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка, «Тіль» Г. Горіна «Забути Герострата» Г. Горіна, «Три краплі» М. Бондаренко. Актори театру: Тетяна Омел`янюк, Валерій Гриценко, Гладкова Наталя, Наук Тамара, Кисельова Анастасія, Клейменов Юрій, Майстренко Олексій, Любов Бондаренко. Театр як і раніше працює за адресою вул. Московська, 3 (м. Арсенальна).

Ще один дуже популярний та харизматичний київський колектив »Дивні люди».Засновники театру не позиціонують себе як справжній театр, і не вважають себе професіоналами. Вони просто створюють те, що їм подобається, те, що їм необхідно. Вони грають у концертному залі Будинку Архітекторів (вул. Б. Грінченко, 7). Їхня особливість у постійному складі учасників: Артем Новіков, Юрій Громовий, Сергій Кудаков, Максим Миколаєць. Вистави в репертуарі: «Интересно получается», «Самый  дорогой спектакль»,  »Представь себе», «Откровенноговоря…. или Спектакль для тех, кто не пришел», «Точно как в жизни». Хлопці  не ставлять важку драматургію, вони створюють виставу з нуля. Самі пишуть тексти, самі займаються постановкою, самі грають. Їхні вистави схожі на якісний КВК: прості та смішні. Важливо, що вони мають певну постійну свою аудиторію. Кожна вистава відбувається завжди по-різному, тому що вони запрошують різні музичні колективи: «Руки в брюки», «Sex», «Булітка» (солістка – актриса театру на Подолі – Вікторія Булітко), «П`ятий вимір», «Кука та банда» (соліст – актор театру драми та комедії на Лівому березі Дніпра – Михайло Кукуюк).  

Якщо охопити театральну картину не лише Києва, можна віднайти цікаві самодіяльні незалежні театри по всій Україні. Наприклад, Коломийський народний аматорський театр ім. Василя Симчича, що був створений у 1947 році (у 1959 році присвоєно знання «народний»). Його художнім керівником з 1962 року був актор, драматург, заслужений артист УРС Василь Симчич. Тут були поставлені такі вистави: історична драма «Олекса Довбуш», «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, «У неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської, «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Свої люди-поквитаємось» О. Островського, «Нора» Г. Ібсена та ін. Після певної перерви, театр у 2000 році знову розпочав свою діяльність під керівництвом Галини Панчук, пізніше Ольги Юркевич, а з 2009 року Лаюк Валентини. Зараз театр знаходиться під керівництвом Коломийського міського Будинку культури.  Нині в Україні діють також такі аматорські театри: Камерний театр »Жуки» (заснований у 1989 році у Донецьку), народний музично-драматичний театр «О!» (м. Донецьк, керівник – режисер Людмила Васіна); народний аматорський театр-студія »Гармидер» Луцького районного Будинку культури (рік заснування – 2003). Аматорські театри Львова: Народний театр світла та тіні «Див» (створений у 1982 році художниками Олексієм та Людмилою Альошкіними, з 1986 року – отримав звання «народного»), Мистецька група «Цю» (заснована у 2008 році, займаються публічними читками п’єс), «Намір» - громадянська організація молодіжний аматорський театр, що відкрився 14 квітня у 2006 році виставою «І безсмертні помирають…», присвяченій творчості Фредді Меркурі, Український драматичний театр «Ми» (відкрито у 1985 році, з 1989 року театр грає у Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини). У інших містах слід відмітити: театр  »Homo ludens» (утворився у 2006 році в м. Харкові); Народний самодіяльний театр «Рампа», «Новий театр» (м. Прилуки); Молодіжний експериментальний театр Рівного (МЕТР), Народний Молодіжний театр «Від ліхтаря» (м. Рівне); «DT», театр-студія «Вінора» (м. Харків); театр «23», Молодіжний міський народний театр «Ілюмінатор», театр-студія «Белый Чемодан», театр «Дивосвіт» для людей з обмеженими можливостями (м. Чернігів).  

Важливим для актуалізації аматорського театрального мистецтва є наявність конкурсів.

З 2004 р. у Львові проводиться Міжнародний театральний фестиваль «Драбина», де поряд з професійними експериментальними театрами з різних частин України і Європи, є окрема програма для аматорських театрів. На «Драбині-2010» для аматорських театрів з Західної України було проведено проект "Захід". У межах проекту відбулися виступи львівських та івано-франківських аматорських театрів з обговореннями. У обговореннях брали участь Консультаційна Рада (координатор викладач факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка Уляна Рой, режисер, актор, критик, перформер Корній Демидюк (Рівне), режисер Любов Липовська (Калуш), кінорежисер Богдан Старак (Львів), студенти-театрознавці, театри-учасники і глядачі). Учасники проекту «Захід» 1. Театр «Чарівна скринька» (Львів) Вистава «Мій Львів» 2. Театр «Wind of Change» (Львів) Вистава «Історія світу» 3. ТО «Квадрат» (Львів) Вистава «Людський голос» (за Ж.Кокто) 4. Театр «Маятник» (Львів) Вистава «Над водами Стіксу» 5. Народний український драматичний театр «Ми» (Львів) Вистава «Чоловічий рід. Однина» 6. Театр «Намір» (Львів) Вистава "Годинник каже: «Бувай!» 7. Монаший театр «В каптурах» (Львів) Вистава «Оскар і рожева пані» (за Е.-Е. Шмідтом) 8. Театр тіней «Див»(Львів) Вистави «Олені», «Політ», «Пігмаліон» 9. Аматорська театральна група «Гора» (Івано-Франківськ) Вистава «Подарунок».

В Росії є подібний — Московський міжнародний фестиваль студентських театрів. Також, в Дніпропетровську існує щорічний міжнародний фестиваль молодіжних (переважно аматорських) театрів «Рампа».

Звичайно, тут не названо ще багато аматорських колективів, які варті уваги. Але важливо відмітити хоча б деяких. Адже відбуваються постійні фестивалі. Найвідоміший з них «Київська театральна весна». Дуже цікавим є  Міжнародний інтеграційний театральний фестиваль «Сонячна хвиля», в якому беруть участь колективи, актори яких мають функціональні обмеження. Цей фестиваль допомагає людям із фізичними вадами інтегруватися у суспільство. У Києві існує народний театр саме такого спрямування «Паростки» (режисер – Віталій Любота). Важливо, згадувати про такі колективи і фестивалі, адже вони складають цілу верстку нашого населення. І найголовніше, що потрібно пам’ятати:  аматори  – це засновники професійного театру.

2.3 Цілі та завдання основних проектів аматорського театрального мистецтва

Кожний фестиваль аматорського мистецтва проводиться з метою подальшого розвитку самодіяльного народного мистецтва, залучення широкої громадськості і творчої інтелігенції до діяльності культурно-освітніх закладів і аматорських колективів.

Проекти аматорського мистецтва покликані сприяти виявленню та поширенню мистецьких надбань народу з різних видів народної творчості, підвищенню естетичного художнього рівня виконавської майстерності та репертуару творчих колективів, які діють на підприємствах, в установах та організаціях, широкому залученню людей найманої праці до змістовного дозвілля, підсиленню впливу народної творчості на естетичне виховання трудящих і членів їхніх сімей.

Отже, визначаємо, що основними завданнями фестивалів аматорського мистецтва є:

• сприяння культурно-духовному розвитку населення України;

• збереження і популяризація народних традицій, звичаїв та обрядів;

• відродження традиційної культури;

• популяризація аматорського мистецтва;

• всебічний розвиток і поширення української мови у всіх сферах суспільного життя;

• підвищення професійної майстерності аматорських творчих колективів та окремих виконавців;

• вивчення етнічних особливостей регіонів України та їх фольклорної спадщини;

• обмін досвідом роботи між творчими колективами[50, 187].

Взагалі у фестивалі аматорського театрального мистецтва беруть участь робітничі, студентські, учбові колективи й окремі виконавці з театрального мистецтва без вікових обмежень. При цьому в театральному мистецтві проводяться конкурси колективів театрального жанру та читців.

Цілі будь-якого проекту аматорського театрального мистецтва визначаються за напрямками:

• на противагу театральним фестивалям професійних театрів, які демонструють учасникам и глядачам тенденції в розвитку сучасного театрального мистецтва, фестиваль аматорських (народних) театрів покликано для всебічної демонстрації можливостей розвитку особистості через участь пересічної людини в театральній творчості та через будь-яку творчість взагалі;

• висвітлення театрального мистецтва як синтезу різних видів і напрямків творчості (музика, хореографія, живопис, кінематографія, дизайн костюмів, тощо);

• сприяння створенню образу міста, області, країни як культурного центру в міжнародному масштабі;

• звернення уваги громадськості до проблем створення та діяльності аматорських (народних) театрів;

• підкреслення в очах громадськості благодійної, освітньої та розвиваючої функцій діяльності аматорських (народних) театрів;

• залучення до руху аматорських театрів нових учасників[40, 25].

Існують також соціальні цілі проектів аматорського театрального мистецтва:

• всебічний розвиток і вдосконалення майданчика для інтелектуального та розвиваючого проводження громадянами України їх вільного часу, насамперед для молоді. Участь в аматорському театрі як альтернатива проводження вільного часу перед екраном телевізора або монітором комп`ютера;

• сприяння занятості населення поза основною роботою та навчанням;

• демонстрація прикладу розвитку масштабного культурного процесу «знизу», а не «зверху» - з витоком бажання й фінансування проекту від громадян, а не збоку держави[40, 26].

Освітні цілі:

• показ широкому колу глядачів найкращих зразків світової драматургії;

• ознайомлення учасників проекту й глядачів із світовою класичною й модерновою літературою;

• підвищення учасниками проекту впевненості в собі, вміння тримати увагу аудиторії, розвиток пам`яті учасників проекту,тощо;

• проведення майстер-класів для акторів, режисерів, сценографів аматорських театрів;

• підвищення професійного рівня акторів аматорських театрів.

Просвітницькі цілі:

• залучення до театрального руху широких кіл громадян України та інших країн, незалежно від їх видів професійної діяльності й віку;

• сприяння підвищенню культурного рівня громадян України;

• демонстрація широкому колу громадян можливості поступового професійного розвитку в певній галузі непрофесіоналів.

Культурні цілі:

• пошуки нових форм створення й здійснення театральної діяльності в Україні;

• обмін культурним досвідом в галузі організації, управління й творчості аматорських театрів в різних країнах[40, 28].

Кожний фестиваль аматорського театрального мистецтва планується постійно діючим заходом. В рамках фестивалю протягом двох років між проведенням основних заходів можуть проводитися також інші культурні заходи (в Києві та в інших містах України) .

Учасником фестивалю можуть стати аматорські театри та амастори в інших сферах творчості з усіх куточків світу, які висловлять бажання стати учасником фестивалю, погоджуючись тим самим з його завданнями, подадуть відповідну заявку та пройдуть попередній відбір.

Визначаючи загальні характеристики фестивалів аматорського театрального мистецтва, слід розкрити основні вимоги до цих проектів:

• Проект має бути відкритим для учасників.

• Проект повинен мати художню та культурну мету і бути некомерційним заходом.

• Проект може мати постійне місце проведення або проводитись у різних регіонах України за наявності відповідної матеріально-технічної бази та належних творчих умов.

• У Фестивалі мають брати участь не менше десяти регіонів України.

• Тривалість Фестивалю не менше трьох днів (з урахуванням підготовчо-завершального періоду).

• Проект не повинен повторювати назви тих фестивалів, які вже існують в Україні.

• У рамках Фестивалю може бути передбачена наукова частина (науково-практична конференція, «круглий стіл», майстер-класи, творчі лабораторії відповідно до специфіки Фестивалю), конкурсна програма.

• Творчі вимоги до учасників, періодичність, місце та порядок проведення Фестивалю визначаються положенням про Проект.

Для координації організаційної та творчої діяльності в період підготовки та проведення Фестивалю створюється організаційний комітет.

Оргкомітет затверджується засновником (співзасновником) проекту аматорського театрального мистецтва.

До складу Оргкомітету входять представники засновників (співзасновників), а також організатори, провідні діячі культури та мистецтва, науковці.

Оргкомітет:

• розробляє умови та порядок проведення Фестивалю;

• визначає місце та терміни проведення Фестивалю;

• формує склад журі (якщо Проект є конкурсним) не пізніш як за два місяці до початку Фестивалю;

• відбирає колективи для участі у Фестивалі;

• забезпечує організацію наукової частини Фестивалю (у разі її передбачення);

• створює належні умови для перебування учасників, гостей Фестивалю (проживання в готелі, харчування, транспортне обслуговування тощо);

• узгоджує емблему Фестивалю, рекламну продукцію;

• організовує роботу прес-центру протягом проведення Фестивалю;

• забезпечує проведення Фестивалю.

У рамках Фестивалю може бути передбачена конкурсна програма, вимоги до якої визначаються положенням про Проект.

У вимогах до конкурсної програми обов’язково зазначаються:

• тривалість конкурсної програми;

• критерії оцінки;

• вікові та інші обмеження для учасників Фестивалю;

• премії та винагороди;

• термін подання документів та необхідних матеріалів для участі у конкурсній програмі;

• вимоги до технічного забезпечення конкурсної програми.

Слід визначити, що статус всеукраїнського Фестивалю присвоюється рішенням Міністерства культури Автономної Республіки Крим, Головного управління культури Київської міської, управлінь культури і туризму обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій (далі-органи культури) за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері культури. Клопотання перед органами культури про присвоєння Фестивалю статусу всеукраїнського подається засновником (співзасновником) Фестивалю не пізніше ніж за півроку до його чергового проведення.

До клопотання додаються:

• положення про Проект;

• обґрунтування засновника (співзасновника) щодо необхідності проведення Фестивалю;

• погодження місцевих органів влади на проведення Фестивалю на відповідній території;

• кошторис Фестивалю із зазначенням джерел фінансування;

• матеріально-технічні умови забезпечення Фестивалю.

Підтвердження статусу всеукраїнського здійснюється кожні п’ять років у порядку, визначеному для надання Фестивалю зазначеного статусу.

Отже, слід визначити, що останнім часом відроджується аматорський театральний рух, який, здавалося, майже згасло в минулому десятилітті. Знову, як у період «відлиги», утворюються різні театральні гуртки, студії, проводяться фестивалі і конкурси аматорського театрального мистецтва. Але все ж таки сучасний аматорський театр якісно відрізняється від того, яким він був тоді, коли активно заявив про себе як про самостійне соціокультурному явище.

Джерела такого театру, безпосередньо пов'язаного із ритуальними дійствами народної творчості, простежуються у виставах античної доби, що постали з діонісій, в давньоримських ателланах, в іспанських ауто, в бароковій шкільній драмі та ін.

Сучасні аматорські театри сприяють естетичному вихованню глядача, особливо в тих містах і селищах, де немає професійних театрів. Аматорські театри виховують своїх власних акторів, привчаючи їх до самостійності, організованості, дисципліни, прищеплюючи їм пристрасть до самоосвіти; аматорські театри шукають свої форми театральної вистави і навіть у якійсь мірі є своєрідними лабораторіями, де йдуть пошуки засобів художньої виразності. Нарешті, аматорські театри виховують кваліфікованого глядача професійного театру.

Крім того, аматорські театри є додатковою кузнею кадрів для професійного мистецтва.

Аматорський театр сьогодні рухається у двох напрямках. Перше - постановка психологічно тонких вистав, які відрізняються ретельним опрацюванням кожної деталі. Такого роду постановки вимагають не тільки великої кількості часу і сил, але й значних матеріальних витрат. Другий напрямок - комерційне - постановка великих театралізованих вистав, шоу з гучною музикою, яскравими декораціями, спецефектами.

Поява таких різних типів аматорських театрів цілком закономірно і неминуче, зумовлено сучасною ситуацією. Одним глядачам хочеться гучного свята, розважального видовища, іншим - співпереживання, духовного очищення. Але все-таки проблема комерції торкнулася передусім професійні театри: вони змушені були терміново почати заробляти гроші, а зробити це можна було тільки закривши очі на якість постановки.

Професійний театр потребує великих витрат, адже крім театральної трупи існує величезний організм, який необхідно утримувати. Аматорські ж театри мають маленькі мобільні трупи. Актори-аматори повинні вміти грати як яскраві, щирі і запальні, так і складні за змістом спектаклі. Вони постійно перебувають у стані повної «бойової готовності». Тому аматорському театру легше рухатися вперед, розвиватися, відповідати духові часу.

Таким чином, визначаємо, що одним із проявів організації дозвілля є аматорська творчість, яка як непрофесійна діяльність функціонує у сфері вільного часу. На сьогодні в Україні зріс значний інтерес до питань аматорства у культурологічній, філософській, педагогічній та соціологічній науковій літературі

Аматорське мистецтво, розвиваючись разом з іншими видами художньої культури українського народу, зміцнюється і на кінець століття стає важливим засобом ідейно-естетичного впливу на широкі верстви населення. Незважаючи на відсутність тісного контакту між діячами аматорського руху, загальний напрям їхньої діяльності був прогресивним – вона була спрямована на розвиток і зміцнення передових, демократичних ідей сучасності. Аматорський рух відіграв виключно важливу роль в історичному розвитку і формуванні національної культури. Його вплив на виховання свідомості й естетичних смаків народу визнала і схвально оцінила прогресивна преса й передова громадськість.

Висновки до розділу

Проаналізувавши проекти популяризації аматорського театрального мистецтва в Україні, ми можемо зробити наступні висновки:

1. Аматорське мистецтво є об’єктивним історико-культурним явищем, породженим суспільним поділом праці як потреба людини у всебічній і більш повній реалізації себе як особистості.

2. Джерелом аматорства, як у минулому, так і зараз, є обмеженість, однобічність вияву людини, неповнота буття, з одного боку, і природна для людини потреба у цілісності, всебічності вияву, з іншого. Ці два моменти і створювали ту різницю потенціалів, відігравали роль тих суперечностей, які й підштовхували особистість до подолання своєї обмеженої життєвої приреченості;

3. Аматорське мистецтво – явище конкретно-історичне, невід’ємна складова частина культури певного суспільства, певного класу, певного соціокультурного середовища.

4. В Україні досить змістовно проходять фестивальні заходи обласного рівня. Шанувальникам театрального мистецтва для знайомства з широким колом аматорів варто відвідати один з фестивалів аматорських театрів, які проходять в Україні.

5. Порядок організації і проведення в Україні всеукраїнських фестивалів народної творчості визначений законодавчими та нормативними документами. Взагалі порядок організації та проведення всеукраїнських фестивалів застосовується з метою збереження та популяризації української культури, розвитку аматорського мистецтва та збереження фольклорної спадщини, розширення культурних зв’язків, виявлення та підтримки обдарованої творчої молоді.

6. Слід визначити, що аматорські театри не зовсім обходяться без професійної освіти – її у більшості випадків мають режисери. Важливий момент – сценічна база. Нерідко аматорські театри грають у залах державних учбових закладів, у культурних центрах в яких працюють їхні режисери. Інші театри не мають свого залу, вони виступають на різних сценічних майданчиках, іноді мають репетиційні бази, а іноді займаються на кухні у режисера.

7. Важливим для актуалізації аматорського театрального мистецтва є наявність конкурсів.

8. Основними завданнями фестивалів аматорського мистецтва є сприяння культурно-духовному розвитку населення України;збереження і популяризація народних традицій, звичаїв та обрядів;відродження традиційної культури;популяризація аматорського мистецтва;всебічний розвиток і поширення української мови у всіх сферах суспільного життя;підвищення професійної майстерності аматорських творчих колективів та окремих виконавців;вивчення етнічних особливостей регіонів України та їх фольклорної спадщини;обмін досвідом роботи між творчими колективами.

РОЗДІЛ 3 ПРОЕКТ ФЕСТИВАЛЮ АМАТОРСЬКОГО ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА «ВЕСНЯНА ЧЕРНІГІВЩИНА»

3.1 Загальні мета та цілі проведення фестивалю

Чернігівщина — історико-географічний край у північно-східній частині України. Займає північну частину Придніпровської низовини, так званого лівобережного Полісся.

Перегорнувши сторінки театрального життя Чернігівщини, можна з упевненістю сказати, що Поліський край завжди демонстрував високе мистецтво, яке творили видатні його майстри. Театр завжди був з народом, ніс йому свій талант, а глядачі залишалися надовго його прихильниками і цінувальниками творчості улюблених акторів.

Театральне мистецтво Чернігівщини відомо з давніх часів. Ще у 1861 році за ініціативою відомого поета-байкаря Л.І.Глібова в Чернігові був організований драматичний гурток аматорів, так зване «товариство кохаючих рідну мову». Гуртківці ставили п’єси І.Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка, Т.Шевченка. Історичними центрами театрального руху в регіоні традиційно були міста Чернігів, Ніжин, Сосниця, Новгород-Сіверський, Прилуки[74].

Особливо успішно театральна культура розвивалась у м. Ніжині.

У 70-ті рр. 19 ст. у місті було створено театральну трупу, у складі якої 1876 р. вперше виступила М.К.Заньковецька (Адасовська), майбутня народна артистка УРСР.

Славні мистецькі традиції зберігаються та збагачуються і в наші дні.

П’ять колективів народної естради та десять театральних колективів різного підпорядкування (з них шість – закладів Міністерства культури та туризму) мають звання «народний аматорський» та один «зразковий аматорський»[74].

Незважаючи на всі негаразди сьогодення аматорське мистецтво на Чернігівщині живе активним творчим життям .

Щорічно театральні колективи області та окремі виконавці стають лауреатами та дипломантами Міжнародних та Всеукраїнських театральних фестивалів, конкурсів та оглядів.

Поряд з досвідченими корифеями аматорської сцени з’являється ініціативна талановита молодь, яка створює і очолює нові театри. Працюють театри і при громадських організаціях, що засобами мистецтва вирішують соціальні проблеми (екологічні театри, студентські театри, театри для молоді з обмеженими фізичними можливостями та інші ). Виступи та творчі акції милосердя для соціально незахищених верств населення вже стали доброю традицією аматорських театрів Чернігівщини.

В області відбуваються районні огляди з театрального жанру та фестивалі.

Традиційним став фестиваль в м. Прилуки, заснований у 2002 році, що мав назву «Театральна осінь», а з 2009 року - Всеукраїнський відкритий фестиваль театрального мистецтва «Театральне коло», який має проводитись щорічно в травні місяці в рамках Всеукраїнського «Миколиного ярмарку».

За ініціативою Прилуцького земляцтва в місті декілька років поспіль проводився відбірковий тур Всеукраїнського фестивалю акторської майстерності імені видатного актора – земляка Миколи Яковченка.

З 2009 року в м. Чернігові відбувається щорічний Міжнародний Молодіжний Театральний Фестиваль «ПРОСТІР», заснований Чернігівським національним педагогічним університетом імені Т.Г.Шевченка та проводиться щорічно Чернігівським національним педагогічним університетом та Чернігівським обласним осередком Всеукраїнської громадської організації «Студентська республіка» серед непрофесійних театральних колективів з України та з-за кордону. Гасло фестивалю «Відкрий світу простір своєї уяви!»

Взагалі на Чернігівщині у 2013 році проводяться наступні фестивалі:

Січень.

• 10-13 – XII Міжнародний молодіжний фестиваль «Мистецькі барви». Прилуцький район

• 29 – Відзначення 95-ї річниці подвигу Героїв Крут. с. Пам'ятне Борзнянського району

Лютий

• 23 – День захисника Вітчизни. м. Чернігів

Березень

• 18 березня – 2 квітня – XIII Міжнародний фестиваль класичної музики «Сіверські музичні вечори». Обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм. м. Чернігів

• Березень – квітень 2013 р. – Творчі звіти районів та міст Чернігова, Ніжина, Прилук «Квітуй во славу України, талантів молодих перлина!». Районні та міські заклади культури

Квітень

• 5 - Творчий звіт міста Чернігова «Квітуй во славу України, талантів молодих перлина!». Обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка. м. Чернігів

• 4-24 – IX Фестиваль єврейської культури ім. Ш. Алейхема. Міський Палац культури. м. Чернігів

• 6-8 – XIII Міжнародний конкурс молодих виконавців «Сівер Тон». Обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм. м. Чернігів