3. Перевірка стану власного капіталу.

Послідовність і основні напрями контролю стану власного капіталу:

1. Фактичний контроль стану власного капіталу полягає в підтвердженні сальдо аналітичних рахунків обліку за кожним учасником і здійснюється методом вибіркової інвентаризації зобо­в’язань підприємства перед учасниками (власниками, акціонерами) та забезпечень виплат відпусток, гарантійних зобов’язань. Інвентаризаційна комісія, яку очолює ревізор, виявляє залишки за відповідними документами, вивчає обґрунтованість сум, що обліковуються на рахунках аналітичного обліку за кожним учасником (власником, акціонером), та встановлює терміни виникнення зобов’язань підприємства перед учасниками і реальність їхніх часток, внесених у статутний капітал.

2. Перевірка правильності та своєчасності формування статутного капіталу. Після ознайомлення з особливостями виробничо-господарської діяльності, засновницькими (установчими) документами, балансом підприємства і звітом про власний капітал, Книгою головних рахунків з рахунків 40 «Статутний капітал», 42 «Додатковий капітал», 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал» та 67 «Розрахунки з учасниками» ревізор здійснює контроль повноти надходжень внесків учасників методом порівняння даних аналітичного обліку з рахунків 46 і 40 про суми внесків з первинними документами про їхню оплату (прибутковими касовими ордерами, виписками банку з поточних рахунків, актами оприбуткування майна та прийняття матеріальних цінностей у рахунок внесків). Для перевірки своєчасності розрахунків за внесками до статутного капіталу порівнюють фактичні внески за датами в розрізі засновників із зазначеними в документах на заснування підприємства.

3. Перевірка правильності та наявності підстав розрахунків за внесками в статутний капітал. Варто перевірити обґрунтованість оцінок внесків, здійснюваних у формі матеріальних цінностей (включаючи об’єкти нерухомості), нематеріальних активів, цінних паперів та ін. З застосуванням методів порівняння, норматив­но-правової перевірки та техніко-економічних розрахунків перевіряється адекватність методів оцінки таких внесків у статутний капітал. Особливу увагу ревізору необхідно звернути на правильність відображення в обліку внесків у вигляді нематеріальних активів (майнових прав, торгових знаків, гудвілу, ноу-хау, інтелектуальної власності, прав на користування природними ресурсами, землею). Треба визначити, чи обліковуються ці внески за справедливою вартістю, погодженою з засновниками (учасниками) підприємства, та чи не мають місце зарахування нематеріальних активів як внесків тільки на підставі актів приймання, без належно оформленої документації щодо конкретного їхнього виду, із завищенням оцінки (нематеріальні активи мають оприбутковуватись на підставі спеціальних актів про приймання з додатками відповідної документації, яка б свідчила про достовірність їхньої наявності, зв’язок з виробничою діяльністю).

4. У спільних підприємствах перевірці підлягає повнота, своєчасність і достовірність внесків іноземних засновників у конвертованій валюті, виходячи із засновницьких документів.

5. Перевіряючи правильність формування додаткового, резервного, вилученого та неоплаченого капіталу, треба враховувати специфічні особливості, установлені законодавством щодо порядку формування і руху елементів власного капіталу залежно від організаційної форми підприємства. Крім того, перелічені елементи належать до нереєстрованого власного капіталу, але операції з їхнього утворення та використання, хоча й не фіксуються в його засновницьких і організаційних документах, мають здійснюватися в розмірі та за напрямами, передбаченими установ­чими документами та затвердженими фінансовими планам товариства.

6. Контроль правильності відображення в обліку операцій з формування статутного капіталу, а також методики ведення облікових регістрів з аналітичного обліку за рахунками 40, 46, 67 здійснюється методом аналізу кореспонденції рахунків і первинних документів, які є підставою для бухгалтерських записів у таких регістрах. Одночасно здійснюється перевірка кореспонденцій рахунків стосовно правильності та обов’язковості ведення окремого обліку статутного, додаткового, резервного, вилученого й неоплаченого капіталу. Крім цього, перевіряється дотримання методики аналітичного обліку елементів власного капіталу і відповідність звітності про величину статутного капіталу та інших елементів власного капіталу в балансі, звіті про власний капітал, журналі 7 і Книзі головних рахунків. Перевіряючи правильність організації аналітичного обліку статутного капіталу АТ, ревізор оцінює можливості отримання даних про засновників, стадії формування статутного капіталу, види акцій тощо.

7. Особливість контролю на підприємствах державної форми власності зумовлена тим, що на рахунку 40 «Статутний капітал» відображається вартість майна (основних і оборотних активів), єдиним власником яких є держава. На цьому рахунку протягом поточного року відображаються операції, пов’язані зі змінами величини статутного капіталу внаслідок приєднання частини власного прибутку, передавання частки державного майна в управління іншим підприємствам чи реорганізації державного підприємства.

4. Під час перевірки правильності формування статутного капіталу в акціонерних товариствах ревізор звертає увагу на номінальну вартість акцій, що формують статутний капітал АТ, на дотримання умов внесення коштів засновниками при створенні АТ та на випадки прострочення викупу акціонерами заявленої ними кількості акцій. Контролюючи порядок розповсюдження акцій між акціонерами — учасниками ЗАТ, ревізор з’ясовує, чи не розповсюджуються акції шляхом відкритої підписки або купівлі-продажу на фондовій біржі.