1. Завдання, напрями та джерела інформації для контролю

Метою ревізії статутної діяльності є перевірка законності підстав підприємницької діяльності ревізованого підприємства.

Завдання ревізії:

• об’єктивно оцінити юридичний статус ревізованого підприємства та його права здійснювати підприємницьку діяльність згідно зі статутом та чинним законодавством;

• виявити наявні порушення щодо правомірності здійснення статутної діяльності в частині формування власного капіталу та забезпечення зобов’язань перед учасниками, які впливають на оподаткування підприємства;

• розробити заходи з виконання рішень, прийнятих за результатами ревізії в частині притягнення до відповідальності винних службових осіб, нарахування та стягнення штрафних санкцій за допущені порушення чинного законодавства про господарські товариства, оподаткування, бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Основні напрями ревізії:

1. Контроль статутної діяльності підприємства.

2. Перевірка стану власного капіталу.

3. Контроль розподілу і використання чистого прибутку.

4. Контроль надходжень та використання цільового фінансування підприємства.

5. Контроль фінансового стану.

Основні джерела інформації:

1. засновницькі та організаційні документи: статут, засновницький договір, свідоцтво про державну реєстрацію, протоколи зборів засновників, документи про приватизацію, свідоцтво про реєстрацію в органах статистики, договір на банківське обслуговування, реєстри акціонерів для акціонерних товариств, витяги з протоколів зборів акціонерів (засновників), накази та розпорядження виконавчої дирекції підприємства, бізнес-плани, ліцензії і дозволи на право здійснення певних видів підприємницької діяльності, свідоцтва про акредитацію, договори та контракти з іншими підприємствами й організаціями, наказ про облікову політику та інші внутрішні регламенти підприємства;

2. документи, які свідчать про внесення часток засновників до статутного капіталу в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах чи у вигляді цінних паперів: виписки банку, прибуткові касові ордери, платіжні доручення, акти оприбуткування майна, товарно-матеріальних цінностей тощо, довідки та розрахунки бух­галтерії; облікові регістри,

3. фінансова та податкова звітність: річна фінансова звітність за ревізований період і на дату реорганізації (ліквідації) підприємства, декларації про податок на додану вартість і про прибуток підприємства;

4. інші джерела: акти та довідки про проведення попередніх ревізій і перевірок податковою та контрольно-ревізійною службами, листування із засновниками й акціонерами, проспекти емісій, методики оцінки часток, що вносяться в статутний капітал у натуральній та нематеріальній формах, штатні розклади.

2. Контроль статутної діяльності підприємства.

Перевіряючи статутну діяльність підприємства, ревізор повинен з’ясувати:

• на скільки повно та своєчасно оформлені всі необхідні документи для здійснення підприємницької діяльності;

• правомірність оформлення внесків засновників (власників, акціонерів) ревізованого підприємства до статутного капіталу;

• законність і своєчасність внесення змін у засновницькі документи підприємства;

• чи дотримується ревізоване підприємство вимог чинного законодавства при укладанні й оформленні договорів і контрактів з іншими підприємствами й організаціями.

Послідовність і напрями контролю.

1. Визначення юридичного статусу ревізованого підприємства та його прав функціонувати відповідно до вимог чинного законодавства. За допомогою методів нормативно-правової і формальної документальної перевірки з’ясовується: коли і де зареєстроване підприємство, якою є його організаційно-правова форма та чи є в нього філіали і представництва; у яких банках відкриті поточні рахунки в національній та іноземній валютах; хто є засновниками підприємства (юридичні чи фізичні особи, у тому числі іноземні), які їхні частки вкладів у статутному капіталі та які пов­новаження керівників підприємства при прийнятті управлінських рішень; чи відповідає порядок формування статутного (пайового) капіталу вимогам чинного законодавства, а його розмір — розміру, зафіксованому в реєстрі (статутних документах). Крім цього, ревізор також з’ясовує, чи не суперечать вимогам статуту та чинного законодавства передбачені на ревізованому підприємстві порядок утворення резервного капіталу та політика розподілу чистого прибутку.

2. Перевірка видів діяльності ревізованого підприємства на відповідність зафіксованим у його статуті здійснюється методами обстеження та нормативної візуальної перевірки. При цьому необхідно перевірити наявність у підприємства ліцензій і державних дозволів на право здійснення певних видів підприємницької діяльності. У разі виявлення фактів відсутності ліцензій з ліцензованих видів діяльності ревізор застосовує до підприємства економічні санкції за незаконне здійснення відповідних господарських операцій.

3. Перевірка законності та своєчасності внесення змін у заснов­ницькі документи. Нормативним і зустрічним методами перевіряється, чи зафіксовані зміни сум статутного капіталу в державному реєстрі та в протоколах зборів акціонерів (засновників). Своєчасність внесення таких змін, а також часток засновників у статутний капітал контролюється зіставленням засновницьких документів з документами, які свідчать про внесення часток у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах. Ревізор повинен також перевірити правильність оформлення бухгалтерією документів про внески до статутного капіталу (метод візуальної перевірки реквізитів рахунків-фактур, платіжних доручень, прибуткових касових ордерів, актів оприбуткування майна, аналіз листу­вання з засновниками й акціонерами, арифметична перевірка вне­сених засновниками часток у статутний капітал за розміром).

4. Перевірка законності та правильності оформлення господарських договорів ревізованого підприємства. Вивчаючи коло договорів, які застосовуються підприємством у його діяльності, ревізор перевіряє їхнє оформлення і зміст на відповідність вимогам статуту і чинного законодавства. При цьому звертається увага на компетенцію керівників та інших службових осіб, якими підписані договори, та з’ясовується, чи не суперечать повноваження таких осіб засновницьким документам і внутрішнім регламентам підприємства (методи експертної, візуальної нормативної і формальної перевірки).

Основними напрямами контролю державних підприємств є такі:

а) перевірка обґрунтованості поповнення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку ревізованого звітного періоду відповідно до фінансового плану, затвердженого вищим органом управління;

б) перевірка обґрунтованості зменшення статутного капіталу при реалізації частки державного майна (основних і оборотних активів, корпоративних прав — для корпоратизованих підприємств) за кошти або під зобов’язання щодо погашення податкового боргу державного підприємства — платника податків, реорганізації державного підприємства. При цьому особлива увага звертається на наявність відповідних рішень державного (виконавчого) органу влади, що здійснює управління таким підприємством, та випадки реалізації за ціною, нижчою залишкової (справедливої) вартості окремих об’єктів майна чи законсервованого комплексу устаткування цехів, будівель. Детально аналізується первинна документація щодо стану, оцінки об’єктів, розрахунків з учасниками та органами стягнення податкового боргу (методи нормативної візуальної перевірки);

в) перевірка правильності відображення в обліку операцій, пов’язаних зі статутним капіталом (метод аналізу кореспонденції рахунків і первинних документів, які є підставою для бухгалтерських записів на рахунку 40 «Статутний капітал»; зустрічна перевірка облікових регістрів і форм фінансової звітності).

Перевірка дотримання розрахунково-платіжної дисципліни здійснюється для виявлення причин низької платоспроможності підприємства. З застосуванням прийомів аналітичних і структурних групувань даних балансу та журналів № 1, 3 і відомостей до них вивчається стан розрахунково-платіжної дисципліни підприємства. Ретельно досліджується динаміка складу кредиторської і дебіторської заборгованості, особливо неправомірної заборгованості, з термінами оплати, що минули, а також організація розрахунків з покупцями, оскільки від неї залежать обсяги реалізації продукції, стан дебіторської заборгованості, надходження оплати грошовими коштами. Важливою є оцінка співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди свідчить про нестійкий фінансовий стан ревізованого підприємства і тому загрожує його платоспроможності в довгостроковій перспективі. Причиною значного збільшення кредиторської заборгованості проти дебіторської може стати погіршення стосунків із клієнтами, зменшення кількості покупців продукції тощо.